Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №527/2280/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/2280/26

провадження 2/527/1694/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Свістєльнік Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання - Мороз Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, сформованим в системі «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 13.03.2020 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 458808629 на суму 7 500,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Q9YW2R89. Проте, в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 20619,00 грн. Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, термін дії якого неодноразово продовжували шляхом укладення додаткових угод. Відповідно до умов договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрах прав вимоги. Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги №85 від 23.06.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрах прав вимоги.Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01, ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача.

05.06.2025 між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивач отримав право грошової вимоги до боржників зазначених у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників б/н від 05.06.2025 від ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20619,00 грн.

Відповідач не виконує взяті на себе зобов`язанні та станом на день звернення з позовом до суду, заборгованість за кредитним договором становить 20619,00 грн, з яких 7500,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 13119,00 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 20619,00 грн, витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Ухвалою суду від 21.08.2026 провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів із АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

17.09.2026 на виконання ухвали суду, банком надані запитувані відомості.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, до позовної заяви додав заяву, в якій просив проводити розгляд справи у відсутність представника банку та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, судова повістка про виклик до суду направлялася за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повернулась з відміткою «адресат відсутній».

Відзиву відповідач не подалав.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі доказів, які додані до справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, зокрема в електронному вигляді, давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.

13.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 458808629, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором Q9YW2R89. Згідно з умовами договору позичальник отримала кредит у розмірі 7500,00 грн (п.1.1.). Кредит надається строком на 28 днів від дати отримання Кредиту позичальником (п.1.2.). На період строку, визначеного п. 1.2. Договору, нарахування здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,39 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.3.). У випадку користування кредитом понад строк встановлений п. 1.2. Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонам застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.4).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається довідки, платником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» отримувачу ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 було перераховано кошти в загальній сумі 7500,00 грн згідно договору № 458808629 від 13.03.2020.

Згідно листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в банку на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , на яку було зараховано 13.03.2020 грошові кошти у загальній сумі 7500,00 грн. та надано виписку за договором №2/н за період 13.03.2020-18.03.2020.

Отже, із досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором та додатковими угодами.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до умов договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 85 від 23.06.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 458808629 від 13.03.2020 на загальну суму 19 854,00 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01, ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 458808629 від 13.03.2020 на загальну суму 20619,00 грн.

05.06.2025 між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК«ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивач ТОВ «ФК«ЕЙС» отримав право грошової вимоги до боржників зазначених у Реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025 від ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право до відповідача за Договором кредитної лінії № 458808629 від 13.03.2020 на загальну суму 20 619,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, право вимоги за Договором кредитної лінії №458808629 від 13.03.2020 перейшло до ТОВ «ФК«ЕЙС» на підставі договорів факторингу.

Як вбачається з Виписки з особового рахунку за Договором кредитної лінії № 458808629 від 13.03.2020, заборгованість ОСОБА_1 за договором становить 20 619,00 грн, яка складається з: 7 500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 13 119,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

З витребуваної судом інформації з АТ КБ «Приват Банк» установлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_2 (НОМЕР_3 ). Номер телефону: НОМЕР_4 . З наданої виписки про рух коштів по рахункам вбачається зарахування коштів 13.03.2020-18.03.2020 у розмірі 7500,00 грн.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7500,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 7500,00 грн, доказів суду, які б підтверджували виконання зобов`язання з повернення заборгованості за основною сумою боргу не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7500,00 грн - суми заборгованості по тілу кредиту є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 13119,00 грн суми заборгованості за процентами, суд зазначає наступне.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

Судом встановлено, що відповідач отримав від первісного кредитора кредитні кошти в сумі 7500,00 грн.

Згідно умов кредитного договору, кредитна лінія надається строком на 28 дні.

На період строку, визначеного п. 1.2. Договору, нарахування здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,39 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.3.). У випадку користування кредитом понад строк встановлений п. 1.2. Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонам застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.4)

Приймаючи до уваги те, що відповідач не повернув кошти у строк 28 дні, проценти за користування кредитними коштами повинні нараховуватися виходячи із розміру базової процентної ставки 1,70 % в день.

Так, за підрахунками суду, розмір відсотків протягом строку дії кредитного договору, а саме за 28 дні, виходячи з розміру процентної ставки 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним становить: 3570,00 грн (7500,00 (тіло кредиту)х1,70% = 127,50 грн (відсотки в день) х 28 дні).

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти у розмірі та за період встановлені кредитним договором в 3570,00 грн, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 20619,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 11070,00 грн, що становить 53,69 % від ціни позову.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1429,40 грн, що складає 53,69 % від 2662,40 грн.

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, адвокат Тимошенко О.О. надавав правничу допомогу позивачу, вартість послуг становить 7000,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, відповідачем не доведено не співмірність заявлених судових витрат, витрати, які поніс позивач на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 3758,3 грн, що складає 53,69 % від 7000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2,19,76-81,89,133,141,258,259,263-265,268,273, 352 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956 заборгованість за Договором кредитної лінії № 458808629 від 13.03.2020:

-7500 грн заборгованість по тілу кредиту,

-3570,00 грн заборгованість за процентами,

а всього 11070,00 грн (одинадцять тисяч сімдесят гривень 00 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір в сумі 1429,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3758,3 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ: 42986956);

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Суддя Ю. М. Свістєльнік