Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №560/14974/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/14974/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

29 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, в якому просила:

Визнати триваючу протиправну бездіяльність відповідача щодо виконання РС №560/18422/25 в повному обсязі.

Зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області невідкладно розблокувати та забезпечити фінансування поточних виплат, а також, здійснювати призначену/перераховану виплату - 8734,06 грн., щомісячно в повному обсязі однією сумою, разом з основною пенсією у дату виплати ОРП збільшеного на коефіцієнт підвищення 1,14 розміру пенсії на виконання РС №560/18422/25 (коли право особи вже існує) із загальних видатків бюджету на виплату пенсій.

Стягнути з боржника ГУ ПФУ в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 кошти поточної заборгованості по пенсії за період з 23.02.2026 по 30.06.2026 в сумі 3944,08 грн., у повному обсязі однією сумою, із загальних видатків бюджету на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу», шляхом списання позачергово без застосування будь-яких обмежень, пропорційного погашення, та, безвідносно до виокремлених видатків бюджету ПФУ.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подати до суду звіт про його виконання протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду 04 серпня 2026 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі №560/18422/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не врахування при перерахунках пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2023 року (та інших перерахунках після цієї дати) коефіцієнту підвищення 1,14.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01 липня 2023 року (а також з 01.03.2024, з 01.03.2025, та ін.) перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням, зокрема, коефіцієнту підвищення 1,14.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно з частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Також відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас згідно з частинами 2, 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Приписами частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Зі змісту викладених норм слідує, що процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Зазначені норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексу адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

Із змісту позовної заяви, поданої позивачем у новій редакції, вбачається, що заявлені ним вимоги безпосередньо пов`язані з виконанням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/18422/25.

Позивач не заперечує факту здійснення відповідачем перерахунку пенсії на виконання судового рішення, однак зазначає, що відповідач не здійснює її виплату у перерахованому розмірі та не виплатив утворену заборгованість.

При цьому сам позивач у позовній заяві зазначає, що звернувся до суду не з вимогою повторно вирішити питання про його право на пенсію, а з проханням перевірити законність дій відповідача, вчинених під час виконання судового рішення, та забезпечити його належне виконання.

Отже, за своїм змістом заявлені позовні вимоги спрямовані саме на перевірку законності дій відповідача, вчинених під час виконання судового рішення у справі №560/18422/25, тобто стосуються здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18 зазначив, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях, оскільки стосується вимог про зобов`язання відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб чинне рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі №560/18422/25.

Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача при виконанні судового рішення у справі №560/18422/25 порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (тобто, в порядку судового контролю за виконанням рішення), чи ініціювати питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення згідно з статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки спір у цій справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду суду у іншому провадженні, проте, на стадії виконання такого судового рішення.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 03.04.2019 у справі №820/4261/18, у справі №522/10140/17 від 22.08.2019, від 21.12.2020 у справі №440/1810/19.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справ.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

З огляду на те, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі №560/18422/25 набрало законної сили та постановлене у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й в цьому адміністративному позові, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку у відкритті провадження необхідно відмовити.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.