Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №240/6150/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/6150/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Д.М.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

29 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо припинення з 16.08.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виплати доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.06.2022 в адміністративній справі № 240/41916/21 з урахуванням норм статті 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та ст.29 Закону України "Про державний бюджет на 2026 рік" з 16.08.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити з 16.08.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ, що дорівнює розміру двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням норм Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, а саме статті 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та ст.29 Закону України "Про державний бюджет на 2026 рік";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення період з 14.10.1995 по 28.03.1996 за даними відповідно до довідки органу самоорганізації населення - спілкою голів окружних будинкових, вуличних комітетів Коростенської міської ради Житомирської області від 10.02.2026 № 09/5, щодо фізичного проживання і роботи в зоні гарантованого добровільного відселення в зазначений період та поновити з 16.08.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який фізично з 1977 року проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ, що дорівнює розміру двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням норм Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік з урахуванням норм статті 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та ст.29 Закону України "Про державний бюджет на 2026 рік".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 16.03.2006 є непрацюючим пенсіонером, який отримує пенсію по інвалідності як потерпілий від Чорнобильської катастрофи.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.06.2022 у справі №240/41916/21 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування підвищення до пенсії за статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язано здійснювати відповідні нарахування і виплати з 08.06.2021.

На виконання вказаного рішення доплата нараховувалася та виплачувалася до 01.01.2025. З 01.01.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області припинило нарахування та виплату підвищення.

У грудні 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про відновлення виплат, надавши копію трудової книжки.

Листом від 14.01.2026 № 3232-231/0-02/8-0600/26 відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку через відсутність відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі за період з 14.10.1995 по 28.03.1996.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправними, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Такі положення щодо громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон України № 796-ХІІ).

Як уже зазначалося, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.06.2022 в адміністративній справі № 240/41916/21 було підтверджено право ОСОБА_1 на підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону № 796-XII.

Згадане рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/41916/21 було прийняте на підставі рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, пп.7 п.4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28.12.2014 (далі - Закон № 76-VIII), який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45. Вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII у редакції, яка була чинною до 01.01.2015.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/41916/21 було зумовлено також висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 за результатами розгляду зразкової справи № 240/4937/18. Справа № 240/6150/26 була типовою щодо зразкової справи № 240/4937/18, а відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд зобов`язаний був враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Разом із тим, законодавець шляхом прийняття Закону України "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 04.02.2016 № 987-VIII (далі - Закон № 987-VIII) включив до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" статтю 39, приписи якої передбачають, що громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Одночасно суд враховує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.09.2024 у справі № 240/28481/23 виснував:

- пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. З самого визначення поняття "пенсія" випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк;

- підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов`язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати;

- виплату пенсії (підвищення до пенсії) не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії (підвищення до пенсії), яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати;

- порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.

Отже, за умов іншого законодавчого регулювання порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені.

Відповідно до приписів положень статті 63 Закон № 796-XII фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Також слід врахувати, що приписами статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 № 4059-IX (далі - Закон № 4059-IX) встановлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26.04.1986 чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.

Вказаною правовою нормою передбачено, що особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.12.2024 № 1524 "Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення" (далі - Постанова № 1524), яка набрала чинності 01.01.2025, пунктом 1 якої установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26.04.1986 чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993 для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 01.01.1993.

Отже, зазначеними вище нормами законодавства визначено:

(1) дві зони радіоактивного забруднення: зона безумовного (обов`язкового) відселення (II зона) та зона гарантованого добровільного відселення (III зона);

(2) умова постійного проживання в цих зонах;

(3) періоди постійного проживання у зонах: станом на 26.04.1986 чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993;

(4) дії пенсійного органу щодо: встановлення, продовження чи припинення доплат;

(5) сукупність таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 01.01.1993.

Слід врахувати, що відповідач був зобов`язаний на виконання судового рішення нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії у порядку статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до моменту настання таких обставин: (1) зміна правого статусу позивача; (2) зміна законодавства.

Суд зауважує, що Закон України “Про державний бюджет України на 2025 рік” був прийнятий в часі пізніше, ніж було постановлене судове рішення у справі № 240/41916/21.

У даному випадку має місце настання такої обставини, як зміна законодавства, яке регулює питання встановлення, продовження чи припинення доплати.

Тобто саме правові норми статті 45 Закону № 4059-IX та Постанови № 1524 визначають алгоритм дій пенсійного органу щодо: "встановлення", "продовження" чи "припинення" виплат доплат (підвищень) до пенсії непрацюючим пенсіонерам, що проживають на території, які відносяться до зони безумовного (обов`язкового) відселення або до зони гарантованого добровільного відселення.

З матеріалів справи вбачається, що місцем проживання позивача є місто Коростень Житомирської області. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 "Про затвердження Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", місто Коростень віднесене до зони гарантованого добровільного відселення. Таким чином, позивач за своїм правовим статусом (непрацюючий пенсіонер) та місцем проживання (зона гарантованого добровільного відселення) повністю відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 39 Закону № 796-XII для отримання щомісячного підвищення до пенсії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.06.2022 у справі №240/41916/21 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені, і Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було зобов`язано здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII. Це рішення суду набрало законної сили та виконувалося відповідачем до кінця 2024 року.

Із 01.01.2025 відповідач в односторонньому порядку припинив виплату цього підвищення позивачу. Як свідчать матеріали справи та лист відповідача від 14.01.2026 № 3232-231/0-02/8-0600/26, підставою для такого припинення стали результати автоматизованої перевірки, проведеної відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 № 1524 та статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік". У ході інформаційного обміну з Єдиним державним демографічним реєстром було виявлено, що у позивача відсутні відомості про реєстрацію місця проживання у період з 14.10.1995 по 28.03.1996. На цій підставі Пенсійний фонд дійшов висновку, що факт безперервного проживання особи у зоні забруднення не підтверджено, що тягне за собою втрату права на доплату.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав таку позицію відповідача спростованою наявними у справі доказами. Позивач надав суду копію своєї трудової книжки, яка містить записи про те, що протягом усього спірного періоду з 14.10.1995 по 28.03.1996 він працював на підприємствах міста Коростень. Зокрема, у цей час він перебував у трудових відносинах і щоденно виконував свої обов`язки на робочому місці у місті Коростень, що виключає можливість його проживання в іншому населеному пункті. Крім того, позивачем надано акт про фактичне проживання, складений сусідами та засвідчений довідкою органу самоорганізації населення від 10.02.2026 № 09/5. Цей документ підтверджує, що позивач у зазначені місяці фактично мешкав за адресою АДРЕСА_1 , а зняття з реєстрації було викликане суто технічними обставинами зміни житла та переїзду на АДРЕСА_2 в межах того самого міста Коростень.

Оцінюючи ці докази за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач довів факт свого безперервного проживання та праці у зоні гарантованого добровільного відселення з 1977 року по теперішній час. Той факт, що в електронній базі даних Державної міграційної служби або Єдиному державному демографічним реєстрі відсутній запис за 5 місяців у 1995-1996 роках, не може нівелювати об`єктивну реальність та письмові докази, які підтверджують безперервне перебування особи в місті Коростень. Єдиний державний демографічний реєстр був створений через багато років після вказаних подій, і відсутність у ньому ретроспективних даних за окремі періоди 90-х років є недоліком функціонування державних інформаційних систем, а не провиною громадянина. Відповідно до принципу належного урядування, держава не може покладати на особу несприятливі наслідки своїх власних прорахунків чи технічних обмежень своїх баз даних.

Більш того, як зазначено у статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", відсутність реєстрації не може бути підставою для обмеження прав і свобод особи, включаючи право на соціальне забезпечення. Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, припиняючи виплату, керувалося виключно формальним критерієм наявності чи відсутності електронного штампу в реєстрі, повністю знехтувавши суттю правовідносин та статусом позивача як особи, яка постраждала від катастрофи та втратила здоров`я. Такий підхід суперечить принципам розсудливості та пропорційності, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на застосування такого підходу до спірних правовідносин, дії відповідача щодо припинення з 16.08.2025 виплати позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі двох прожиткових мінімумів, є протиправними.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 600/1438/25-а, від 10 липня 2026 року у справі №460/4069/25, від 14 серпня 2026 року справа № 240/16978/25, від 08 вересня 2026 року справа №240/22108/25.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.