Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №120/10139/22 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/10139/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух Віталій Михайлович

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

29 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року апеляційну скаргу представника позивача задоволено повністю, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2023 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо непоновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати розмір та поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 21 лютого 2011 року на визначений пенсіонером банківський рахунок, з урахуванням виплачених за шість місяців сум, у розмірі відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

У подальшому за заявою представника позивача ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року встановлено судовий контроль за виконанням постанови від 24 липня 2023 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати звіт про її виконання.

01 березня 2024 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання судового рішення.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року поданий відповідачем звіт прийнято.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року зазначену ухвалу скасовано, у прийнятті звіту відмовлено та встановлено відповідачу новий строк для подання звіту про виконання постанови від 24 липня 2023 року.

05 серпня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано черговий звіт про виконання судового рішення, в якому зазначено про виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року в межах покладених судом зобов`язань та відповідно до вимог законодавства.

У межах цієї процедури судового контролю відповідачем також надавалися матеріали щодо проведеного перерахунку та поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 21 лютого 2011 року відповідно до Закону №1058-IV, зокрема рішення про перерахунок від 27 вересня 2023 року та від 19 серпня 2024 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у прийнятті звіту відмовлено та встановлено новий строк для його подання.

23 вересня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано новий звіт про виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року зазначений звіт прийнято.

Приймаючи звіт, суд першої інстанції перевірив здійснений Пенсійним фондом перерахунок пенсії позивача, у тому числі враховані страховий стаж та індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, застосування положень статей 28, 40, 42 Закону №1058-IV, розміри пенсії та відповідних доплат за окремі періоди, а також матеріали перерахунку, подані відповідачем на підтвердження виконання постанови суду.

За результатами такої перевірки суд дійшов висновку про виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року та прийняв поданий відповідачем звіт.

08 квітня 2025 року представник позивача повторно звернувся із заявою про встановлення судового контролю за виконанням постанови від 24 липня 2023 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року, у задоволенні зазначеної заяви відмовлено.

27 жовтня 2025 року представник позивача знову звернувся до суду із заявою в порядку статті 382 КАС України, посилаючись на те, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року фактично не виконана.

В обґрунтування заяви представник позивача, зокрема, зазначав, що відповідачем неправильно визначено порядок обчислення та подальшого перерахунку пенсії ОСОБА_1 , не враховано передбачені законодавством надбавки і доплати, не проведено належних масових перерахунків пенсії, а пенсійну справу позивача безпідставно віднесено до категорії пенсій, призначених за рішенням суду у твердому розмірі.

Також представник позивача посилався на звернення до відповідача від 27 січня 2025 року, 23 травня 2025 року та 02 серпня 2025 року, отримані відповіді Пенсійного фонду, право позивача на передбачені законодавством вікові компенсаційні виплати, необхідність забезпечення відповідного мінімального розміру пенсійної виплати та виплати компенсації втрати частини доходу, а також на довідку-перерахунок від 19 серпня 2024 року.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та встановити судовий контроль за виконанням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду залишається невиконаною, оскільки Пенсійним фондом пенсія позивача фактично обчислюється як така, що призначена за рішенням суду у твердому розмірі, внаслідок чого щодо неї не здійснюються передбачені законодавством перерахунки та не враховуються відповідні надбавки і доплати.

Апелянт також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність процесуальної можливості повторного застосування судового контролю після прийняття судом звіту про виконання рішення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб та підлягає виконанню на всій території України.

Отже, виконання остаточного судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист, а встановлений КАС України судовий контроль спрямований не на повторний розгляд вирішеного спору, а на забезпечення реального, повного та належного виконання судового рішення відповідно до його змісту.

Порядок здійснення такого контролю визначений, зокрема, статтями 382, 382-1–382-3 КАС України.

За змістом статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.

Нормами КАС України передбачено також можливість продовження судового контролю у разі встановлення того, що судове рішення виконане не в повному обсязі.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що саме по собі прийняття судом звіту про виконання судового рішення не може за будь-яких обставин розглядатися як абсолютна та безстрокова процесуальна перешкода для подальшого застосування передбачених КАС України заходів судового контролю.

Якщо після прийняття звіту виникли нові рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень або стали відомими обставини, які раніше об`єктивно не могли бути предметом судової оцінки та які можуть свідчити про невиконання, неповне виконання чи подальше виконання судового рішення у спосіб, що не відповідає його змісту, сам факт попереднього прийняття звіту не позбавляє особу права порушити перед судом питання про застосування передбачених законом механізмів судового контролю.

Водночас призначення інституту судового контролю не дає підстав використовувати його як спосіб необмеженого повторного перегляду одних і тих самих обставин виконання судового рішення, яким уже була надана судова оцінка.

Принцип обов`язковості судового рішення має застосовуватися у взаємозв`язку з принципом юридичної визначеності, який передбачає повагу до остаточності судових рішень та виключає безпідставне багаторазове вирішення судом того самого процесуального питання на незмінній фактичній і доказовій основі.

Тому повторне ініціювання заходів судового контролю після того, як суд уже дослідив питання виконання рішення, має бути обумовлене новими обставинами невиконання чи неповного виконання судового рішення, які не були та об`єктивно не могли бути предметом попереднього судового контролю, або новими рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, що виникли у процесі подальшого виконання судового рішення.

Саме з огляду на наведені критерії підлягає оцінці заява представника позивача від 27 жовтня 2025 року.

Як убачається з її змісту, одним із основних доказів неналежного виконання постанови від 24 липня 2023 року заявник вважає довідку-перерахунок Пенсійного фонду від 19 серпня 2024 року.

У зазначеному документі у графі «Особливості» міститься запис: «Не підлягає МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм.; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ».

Колегія суддів звертає увагу, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року не визначала пенсію ОСОБА_1 у конкретному чи твердому розмірі.

Резолютивною частиною цієї постанови Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зобов`язано перерахувати розмір та поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 21 лютого 2011 року на визначений пенсіонером банківський рахунок, з урахуванням виплачених за шість місяців сум, у розмірі відповідно до Закону №1058-IV.

Отже, наведена у внутрішньому розрахунковому документі Пенсійного фонду характеристика пенсії як такої, що призначена за рішенням суду у твердому розмірі, сама по собі не відображає зміст резолютивної частини постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року.

Разом із тим ця обставина не є новою та не може розглядатися як така, що не була або об`єктивно не могла бути предметом попереднього судового контролю.

Довідка-перерахунок складена 19 серпня 2024 року, тобто задовго до подання заяви від 27 жовтня 2025 року.

Більше того, матеріали перерахунку від 19 серпня 2024 року надавалися Пенсійним фондом у межах уже встановленого судового контролю та враховувалися при вирішенні питання про виконання постанови від 24 липня 2023 року.

Як убачається з ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року, під час попереднього судового контролю суд досліджував проведений відповідачем перерахунок пенсії, страховий стаж позивача, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, застосування статей 28, 40, 42 Закону №1058-IV, розміри пенсії та доплат за окремі періоди, а також матеріали, якими відповідач обґрунтовував виконання постанови суду.

За результатами такої перевірки звіт відповідача було прийнято.

Таким чином, посилання у заяві від 27 жовтня 2025 року на довідку-перерахунок від 19 серпня 2024 року та відображені в ній відомості не свідчить про наявність нової обставини невиконання судового рішення, яка не була та об`єктивно не могла бути предметом попереднього судового контролю.

При цьому заявником не надано доказів того, що після попередньої судової оцінки виконання постанови зазначена технічна характеристика пенсійної справи спричинила нове конкретне порушення при виконанні постанови від 24 липня 2023 року, зокрема непроведення перерахунку, який безпосередньо охоплюється змістом її резолютивної частини.

Не змінюють цього висновку й посилання заявника на його звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 27 січня 2025 року, 23 травня 2025 року та 02 серпня 2025 року, а також отримані на них відповіді.

Усі зазначені документи існували до попереднього апеляційного перегляду питання щодо застосування заходів судового контролю та за своїм змістом стосуються тих самих тверджень заявника щодо способу проведення перерахунку пенсії, відсутності окремих складових пенсійної виплати та правових наслідків віднесення пенсійної справи до категорії такої, що не підлягає масовому перерахунку.

Заява від 27 жовтня 2025 року подана лише через дванадцять днів після постановлення Сьомим апеляційним адміністративним судом постанови від 15 жовтня 2025 року, якою залишено без змін ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року про відмову у повторному встановленні судового контролю.

Разом із тим сама по собі дата подання нової заяви не є визначальною для вирішення питання про допустимість подальшого судового контролю.

Вирішальним є те, що заявником не наведено нових обставин невиконання або неповного виконання постанови від 24 липня 2023 року, які не були та об`єктивно не могли бути предметом попереднього судового контролю, а також не наведено нових рішень, дій чи бездіяльності відповідача, які б свідчили про виникнення після попередньої судової оцінки нового факту неналежного виконання судового рішення.

Отже, заява від 27 жовтня 2025 року за своєю фактичною та доказовою основою спрямована на повторну оцінку тих обставин виконання постанови від 24 липня 2023 року, які вже перебували або могли перебувати в межах попереднього судового контролю.

Колегія суддів також не вбачає підстав для повторного встановлення судового контролю з огляду на доводи заявника щодо ненарахування йому щомісячних компенсаційних виплат у зв`язку з досягненням відповідного віку, зокрема сум 400 грн та 456 грн, незабезпечення певного мінімального розміру пенсійної виплати, а також невиплати компенсації втрати частини доходу.

Резолютивною частиною постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року не визначено конкретного права позивача на зазначені виплати у наведених ним розмірах та не встановлено відповідного самостійного обов`язку відповідача.

Предметом судового контролю є виконання саме того обов`язку, який установлений судовим рішенням, а не встановлення нових прав та обов`язків сторін, які не були визначені судом під час вирішення спору по суті.

При цьому наведене не означає, що будь-які дії Пенсійного фонду, вчинені під час реалізації постанови від 24 липня 2023 року, автоматично утворюють новий самостійний публічно-правовий спір.

Якщо спірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень є безпосередньо пов`язаними зі способом виконання раніше ухваленого судового рішення та фактично становлять реалізацію встановленого цим рішенням обов`язку, питання щодо належності такого виконання підлягає вирішенню із застосуванням передбачених КАС України спеціальних механізмів судового контролю.

Такий підхід відповідає правовій позиції Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 вересня 2026 року у справі №580/490/26, відповідно до якої при розмежуванні нового адміністративного спору та спору, що виник у зв`язку з виконанням судового рішення, визначальними є зміст і характер спірних правовідносин та їх безпосередній зв`язок із виконанням раніше ухваленого судового рішення.

Отже, доводи заявника щодо способу здійснення Пенсійним фондом перерахунку пенсії не можуть бути відхилені лише з тієї причини, що звіт про виконання постанови раніше був прийнятий судом.

Однак у межах цієї справи визначальним є те, що заявник не навів нової фактичної підстави для застосування заходів судового контролю, яка не була та об`єктивно не могла бути предметом попередньої судової оцінки, а факти та документи, на які він посилається, стосуються вже існуючих обставин виконання постанови від 24 липня 2023 року.

За таких обставин повторне встановлення судового контролю на незмінній фактичній та доказовій основі не відповідало б призначенню цього процесуального інституту та принципу юридичної визначеності.

Щодо заявленого в апеляційній скарзі клопотання про витребування у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області детальної інформації про нараховану та фактично виплачену пенсію за період з 21 лютого 2011 року, а також розпоряджень про її призначення та перерахунок, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом цього апеляційного перегляду є законність відмови у повторному встановленні судового контролю за заявою від 27 жовтня 2025 року, а не здійснення нового повного аудиту правильності обчислення пенсії позивача за весь період з 2011 року.

Заявником не обґрунтовано, які саме нові обставини неналежного виконання судового рішення, що не були та об`єктивно не могли бути предметом попереднього судового контролю, можуть бути встановлені шляхом витребування зазначеного обсягу документів.

Витребування таких доказів за відсутності належно окресленої нової обставини невиконання судового рішення фактично призвело б до повторної повної перевірки правильності пенсійних розрахунків за весь період виконання постанови, що не відповідає предмету цього апеляційного перегляду.

Тому підстав для задоволення відповідного клопотання колегія суддів не вбачає.

Водночас колегія суддів зауважує, що наведене судом першої інстанції твердження про відсутність передбаченої КАС України можливості повторного застосування заходів судового контролю після прийняття судом звіту про виконання судового рішення має надмірно категоричний характер та саме по собі не може бути самостійною підставою для відмови у встановленні судового контролю.

Разом із тим зазначене не призвело до неправильного вирішення заяви по суті, оскільки, як установлено під час апеляційного перегляду, заява від 27 жовтня 2025 року не ґрунтується на нових обставинах невиконання чи неповного виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року, які не були та об`єктивно не могли бути предметом попереднього судового контролю, а факти та докази, на які посилається заявник, уже існували та були або могли бути предметом судової оцінки.

Отже, надмірно категоричне формулювання окремого мотиву суду першої інстанції за встановлених обставин не вплинуло на правильність його кінцевого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Таким чином, колегія суддів погоджується з кінцевим висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача від 27 жовтня 2025 року про встановлення судового контролю за виконанням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності такого висновку та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені мотиви колегія суддів дійшла висновку, що передбачених законом підстав для скасування ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року немає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.