Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №240/7161/21 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/7161/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

22 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,

представника позивача: Міняйло І.М.,

представник відповідача: Дідовець Ю.П.,

представника третьої особи: Сірої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Фірма"Рада" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави до Житомирської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "М ГРУП ЖИТОМИР", Товариство з додатковою відповідальністю "Фірма"Рада", Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування пункту рішення та детального плану території кварталу,

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "М ГРУП ЖИТОМИР", Товариство з додатковою відповідальністю "Фірма"Рада", Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Житомирської міської ради від 27.09.2018 №1133 в частині затвердження детального плану території кварталу в межах вулиць: Небесної Сотні, Хлібної, Бориса Тена, Житній Базар в м. Житомирі.

- визнати протиправним та скасувати детальний план території кварталу в межах вулиць: Небесної Сотні, Хлібної, Бориса Тена, Житній Базар в м. Житомирі від 27.09.2018 №1133.

В обґрунтування позову зазначав, що відповідно до текстових та графічних матеріалів до детального плану території кварталу в межах вулиць: Небесної Сотні, Хлібної, Бориса Тена, Житній Базар в м. Житомирі на земельних ділянках заплановано будівництво 16-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку. Відповідно до Генерального плану м. Житомира, затвердженого рішенням 15 сесії міської ради 7 скликання від 30.11.2016 №454, земельна ділянка знаходиться на територіях: громадських центрів (існуючий стан), садибної житлової забудови (існуючий стан). Згідно п.3.19* забудова в районі садибної забудови не повинна перевищувати 4-х поверхів. Водночас, рішенням Житомирської міської ради від 04.04.2017 №579 затверджено план Зонування території міста Житомира, де ділянки, на яких планується будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями за адресою: м. Житомир, вул. Бориса Тена, 5, 5-6 віднесені до зони Г-1-ІІІ - центрів місцевого значення (земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:03:016:0044) та зони Ж-3 - мішаної малоповерхової від 2-х до 4-х поверхів житлової забудови та громадської забудови (земельна ділянка з кадастровим номером 1810136600:03:016:0062). Згідно пояснювальної записки плану Зонування, в зоні Г-1-ІІ І допускається максимальна поверховість об`єктів громадської забудови - 3 поверхи, об`єктів житлової забудови - 9 поверхів. В зоні Ж-3 допускається будівництво багатоквартирних житлових будинків до 5 поверхів (за умови обов`язкового розроблення детального плану території) та потребують спеціального дозволу або погодження. Ураховуючи викладене, вбачається, що детальний план території, затверджений рішенням Житомирської міської ради від 27.09.2018 №1133 не відповідає плану Зонування міста Житомира від 04.04.2017 №579 в частині поверховості, є незаконними та таким, що суперечить Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Згідно техніко-економічних показників по генплану детального плану території щільність населення на 1 га території площі прибудинкової території складає 939 люд/га, що не відповідає Плану зонування та п.3.7 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", а саме: максимально допустима щільність населення не повинна перевищувати 310-340 люд/га. Відтак, детальний план території від 27.09.2018 №1133 та відповідне рішення Житомирської міської ради, яким останній затверджений підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення Житомирської міської ради від 27.09.2018 №1133 в частині затвердження детального плану території кварталу в межах вулиць: Небесної Сотні, Хлібної, Бориса Тена, Житній Базар в м. Житомирі.

Визнано протиправною та скасовано містобудівну документацію - детальний план території кварталу в межах вулиць: Небесної Сотні, Хлібної, Бориса Тена, Житній Базар, який був затверджений рішенням Житомирської міської ради від 27.09.2018 №1133.

Не погоджуючись з рішенням суду, третя особа - Товариство з додатковою відповідальністю "Фірма"Рада" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції - скасувати, ухвалити нове рішення, яким, у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Зазначає, що на момент прийняття рішення міської ради від 13.10.2016 №399 в м. Житомирі діяв Генеральний план міста Житомира, затверджений рішенням міської ради від 26.12.2001 №266, який втратив чинність з прийняттям рішення Житомирської міської ради від 30.11.2016 №454 "Про затвердження Генерального плану міста Житомира", дія якого триває. Нормами закону не було передбачено наявність Плану зонування території (зонінг).

Рішенням Житомирської міської ради від 04.04.2017 №579 затверджено план зонування території міста Житомира; рішення міської ради від 13.10.2016 №399, яким надано дозвіл на розроблення детального плану території кварталу в межах вулиць: Небесної Сотні, Хлібної, Б. Тена, Житній Базар в м. Житомирі для житлової та громадської забудови, виділених зон обмеженої містобудівної діяльності; відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; визначених функціональних зон та установлених для кoжнoї зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями, визначених в затвердженому рішенням міської ради від 04.04.2017 №579 плані Зонування території міста Житомира, перед видачею містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкту будівництва на об`єкт: ''Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями за адресо10: м. Житомир, вул. Бориса Тена, 5, 5-6'' замовником в обов`язковому порядкv розроблявся Детальний план території кварталу в межах вулиць: Небесної Сотні, Хлібної; Житній Базар в м. Житомирі" затверджений рішенням Житомирської міської ради від 27.09.2018 №1133 ''Про затвердження детальних планів територій''. Містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкту будівництва видано департаментом містобудування та земельних відносин рід 03.04.2019 №34/19 на об`єкт: ''Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями за адресою: м.Житомир, вул. Бориса Тена, 5, 5-б'', замовник - ТОВ ''М ГРУП ЖИТОМИР''. науково проєктна документація з визначенням меж та режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів м. Житомира (''Історико-архітектурний опорний план з визначенням історичного ареалу м. Житомира'' та ''Зон охорони пам`яток архітектури м. Житомира''), розроблена інститутом ''УКРНДІпроєктреконструкція'', була погоджена листом Мінкультури від 22.01.2016 №24/10/61-16, а визначені нею межі та режими використання зон охорони пам`яток та історичного ареалу затверджені наказом Мінкультури від 21.01.2016 №18.1; Прийняте рішення Житомирської міської ради ''Про впорядкування містобудівної документації м. Житомира'' від 17 .09.2019 №1604 зупинено дію меж та режимів використання зон охорони пам`яток та історичного ареалу, які відображені на містобудівній документації м. Житомира та визначені науково-проектною документацією ''Історико архітектурний опорний, план м. Житомира з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів'' (розробник - ''Інститут культурної спадщини'' ВРОКСУ).

Також даним рішення вирішено вважати такою, що входить до складу діючої містобудівної документації м. Житомира науково проектну документацію ''Історико архітектурний опорний план з визначенням історичного ареалу м. Житомира'' та ''Зон охорони пам`яток архітектури м. Житомира''), розроблена інститутом ''УКРНДІпроєктреконструкція''.

Відносно поверховості об`єктів житлової забудови - 9 поверхів в зоні Г-1-ІІІ та 5 поверхів в зоні Ж-З плану зонування території м. Житомира слід зазначити, що основна частина проєктуємого ДПТ будівництва розташована в зоні Г-1-ІІІ - центрів місцевого зниження. У відповідності до містобудівних умов та обмежень зони Г-1-ІІІ (пояснювальна записка книга №2 плану зонування території м. Житомира) гранично допустима висота будівель визначається ''Згідно з ДБН В.2.2-9-2009 "Громадські будинки та споруди. Основні положення" та ДБН В.1.2-7-2008 "Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека"; ДБН' 360-92**, ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення"; профільним ДБН за типом об`єкту. Максимальна поверховість об`єктів громадської забудови - 3 поверхи, максимальна поверховість об`єктів житлової забудови - 9 поверхів (загальна кількість поверхів -12 поверхів). Лише незначна частина проєктуємого багатоквартирного житлового будинку розташовується в зоні Ж-З - мішаної малоповерхової від 2-х до 4-х поверхів житлової забудови та громадської забудови. У відповідності до містобудівних умов та обмежень зони Ж- 3 (пояснювальна записка книга № 2 плану зонування території м. Житомира) гранично допустима висота будівель визначається ''Згідно з ДБН 360-92**, ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення"; ДБН В.1.2-7-2008 "Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека"; профільним ДБН за типом об`єкту''.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити, з підстав, зазначених у скарзі.

Представник Відповідача також підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що згідно плану зонування території м. Житомира (Зонінг) (т.1 а.с.57-71) зона Ж-3 призначена для розташування багатоквартирних 2-4 поверхових житлових будинків, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування, окремих об`єктів загальноміського значення (т.1 а.с.59); допустимі види використання (потребують спеціального дозволу або погодження) - багатоквартирні житлові будинки до 5 поверхів (за умови обов`язкового розроблення детального плану території) (а.с.60). Гранично допустима висота будівель в зоні центрів місцевого значення Г-1-ІІІ -9 поверхів (т.1 а.с.62)

Рішенням 14 сесії сьомого скликання Житомирської міської ради від 13.10.2016 № 399 (т.1 а.с.23-24) надано дозвіл на розроблення детального плану території кварталу в межах вулиць: Небесної Сотні, Хлібної, Б. Тена, Житній Базар в м. Житомирі для житлової та громадської забудови.

06.08.2028 складено протокол громадських слухань проекту містобудівної документації на території м. Житомира (т.1 а.с.25-28) щодо розроблення детального плану території кварталу в межах вулиць: Небесної Сотні, Хлібної, Б. Тена, Житній Базар в м. Житомирі з визначенням техніко-економічних показників:

- площа в межах проекту детального плану: 1,14/100 га/%;

- площа території в межах "червоних ліній: 0,38/33 га/%;

- площа території пасивного відпочинку для загального користування: 0,20/14 га/%;

- територія багатоповерхової житлової забудови: 0,82/71 га/%;

- середня поверховість: 16 пов.;

- 1-2 поверх - громадська забудова: 2 пов.;

- 3-16 поверх - житлова забудова: 14 пов.;

- площа громадських приміщень: 4200 кв. м;

- загальна кількість ділянок для житлової забудови (проект): 1 шт.;

- загальна кількість мешканців: 770 люд.;

- загальна кількість квартир: 350 кв.;

- площа забудови житлового будинку: 2250/20 кв. м/%;

- площа забудови підземного паркінгу: 3800/33 кв. м/%;

- загальна кількість машиномісць: 506 авт.;

- площа ділянки згідно правоустановчих документів: 0,6289/55 га/%;

- щільність населення на 1-га території площі прибудинкової території: 939 осіб на 1 гектар;

- площа зелених насаджень в межах детального плану: 0,1706/15 га.

Згідно протоколу засідання архітектурно-містобудівної ради при департаменті містобудування та земельних відносин міської ради від 25.09.2018 № 031/2018 (т.1 а.с.29-56), погоджено проектне рішення детального плану території кварталу в межах вулиць: Небесної Сотні, Хлібної, Б. Тена, Житній Базар в м. Житомирі.

Рішенням 40 сесії 7 скликання Житомирської міської ради від 27.09.2018 №1133 (т.1 а.с.22) затверджено детальний план території кварталу в межах вулиць: Небесної Сотні, Хлібної, Б. Тена, Житній Базар в м. Житомирі.

03.04.2019 наказом Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради №34/19 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва - нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями за адресою: м. Житомир, вул. Б. Тена, 5, 5-б (т.1 а.с.19-21), зі змісту якого вбачається, що відповідно до історико-архітектурно опорного плану м. Житомира, затвердженого наказом Міністерства культури України від 21.01.2016 №18, планувальні обмеження відсутні (поверховість до 16 поверхів); у відповідності до ДБН 360-92** п. 3.7, ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування та забудова територій" п. 6.1.16, але не більше 340 осіб/га.

25.02.2021 Житомирська обласна прокуратура звернулась до управління ДАБІ у Житомирській області з листом №15/1-173вих-21 (ат.1 а.с.15-16), в якому просила надати інформацію про те, чи відповідають детальний план території №1133 від 03.04.2019 та містобудівні умови і обмеження від 03.04.2019 за №34/19, які видані ТОВ «М ГРУП ЖИТОМИР», плану Зонування міста Житомира від 04.04.2017 №579 та Історико-архітектурного опорного плану м. Житомир від 21.01.2016 №18 в частині поверховості будівництва та чи вбачаються, у даному випадку, порушення вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

04.03.2021 Управління ДАБІ у Житомирській області листом №1006-6-15/191/21 (т.1 а.с.17) повідомило Житомирську обласну прокуратуру, що посадові особи Держархбудінспекції та її територіальних органів з 18.03.2020 не можуть здійснювати заходи державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Не погоджуючись з детальним планом території від 27.09.2018 №1133 та відповідним рішенням Житомирської міської ради, яким він затверджений, прокурор звернувся до суду з позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно із ч.1 ст.10 №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч.1ст.25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із п.42 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Своєю чергою Закон 3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За визначенням понять, наведених у пунктах 2, 3, 7 та 13 частини першої статті 1 вказаного Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 16 Закону №3038-VI встановлено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.

Склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення), яке складається і затверджується замовником за погодженням з розробником.

Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.

Відповідно до частин першої, другої, третьої, п`ятої статті 18 Закону №3038-VI план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів; 8) відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності іншим положенням генерального плану населеного пункту, комплексного плану (за наявності). Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану, генерального плану населеного пункту.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №3038-VI детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 3038-VI детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Так, частиною п`ятою статті 19 Закону №3038-VI встановлено, що детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Згідно з частиною шостою статті 19 Закону №3038-VI склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються Кабінетом Міністрів України.

Доступ до матеріалів детального плану території, крім інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, не може обмежуватися. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування, внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру та містобудівного кадастру.

У разі наявності в детальному плані території інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, така інформація подається у вигляді окремого файлу, формат якого визначається Кабінетом Міністрів України, та підписується кваліфікованими електронними підписами відповідальними особами, які розробили детальний план території (ч.7 ст.19 Закону №3038-VI).

Детальний план території розглядається і затверджується сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання (ч.8 ст.19 Закону №3038-VI).

Детальний план території не підлягає експертизі (ч.9 ст.19 Закону №3038-VI).

Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності комплексному плану (за наявності), генеральному плану населеного пункту та плану зонування території (ч.10 ст.19 Закону №3038-VI).

У пункті 4.8 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.11.2011 №290 (надалі - Порядок №290) визначено, що детальний план території як окрема містобудівна документація розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району (в разі відсутності адміністративного району - відповідно до схеми планування території Автономної Республіки Крим, області).

Відповідно до пункту 4.1 ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.07.2012 №358, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови та іншого використання території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За змістом пункту 4.5 вказаного ДБН відповідно до затвердженого генерального плану розробляють плани зонування території (зонінг), детальні плани територій, програми соціально-економічного розвитку, галузеві схеми розвитку інженерно-транспортної інфраструктури, документацію із землеустрою, проєктну документацію на будівництво.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 ДБН Б.1.1-14.2012 «Склад та зміст детального плану території», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.03.2012 №107, передбачено, що детальний план розробляється з метою уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району; детальний план розробляється на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер, - на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів.

Отже, за приписами вказаних правових норм генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації.

Водночас генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити.

За такого правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів наголошує, що генеральний план передбачає розвиток напрямів використання територій міста, а не її стале використання.

Заразом детальний план визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 19.10.2021 у справі №369/9375/17, від 21.06.2018 у справі №826/4504/17, від 05.03.2019 у справі №360/2334/17, від 15.04.2020 у справі №702/1384/16-а, від 11.11.2020 у справі №191/1169/16-а, від 30.09.2021 у справі №320/1030/19, від 22.11.2022 у справі №826/3497/18, від 14.12.2022 у справі №640/28978/20.

Якщо ж на момент розроблення і затвердження детальних планів територій вже існує зонінг у складі генерального плану або як окрема містобудівна документація, то у такому випадку детальний план території повинен відповідати плану зонування, враховувати його положення і йому не суперечити, що узгоджується з приписами пунктів 4.1 та 4.2 ДБН Б.1.1-14.2012 «Склад та зміст детального плану території».

Тому, враховуючи зміст вищенаведеного правового регулювання, суд вважає, що усі ці норми введено законодавцем з тією метою, щоб під час розроблення і затвердження різних видів містобудівної документації на місцевому рівні між ними не виникало невідповідності та суперечностей, забезпечувались сталий розвиток, планування, забудова та інше використання територій відповідно до вимог законодавства з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Судом встановлено, що 27.09.2018 Житомирською міською радою було прийнято рішення №1133 (т.1 а.с.22), яким затверджено ДПТ кварталу в межах вулиць: Небесної Сотні, Хлібна, Бориса Тена, Житній Базар в м. Житомирі.

Прокурор стверджує, що відповідно до Генерального плану м. Житомир та плану Зонування території міста Житомира від 04.04.2017 №579, охоплена ДПТ територія віднесена до зони Г-1-ІІІ та Ж-3, які не передбачають можливість здійснення будівництва, зазначеного у ДПТ.

Відповідно до ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст детального плану території» ДПТ розробляється на підставі зонінгу та не може йому суперечити.

Відповідно до пункту 4.3 ДБН Б.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» генеральний план визначає основні принципи і напрямки планувальної організації та функціонального призначення території, формування системи громадського обслуговування населення, організації вулично-дорожньої та транспортної мережі, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, цивільного захисту території та населення від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони навколишнього природного середовища, охорони та збереження культурної спадщини та традиційного характеру середовища історичних населених пунктів, а також послідовність реалізації рішень, у тому числі етапність освоєння території.

Як зауважено вище, детальний план розробляється з метою уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини території населеного пункту або території за його межами.

Разом з тим Законом №711-IX, який набрав чинності 24.07.2020, розділ V «Прикінцеві положення» Закону №3038-VI доповнено пунктом 6-3 такого змісту: «6-3. Встановити, що до 01.01.2025 функціональне призначення території може визначатися детальним планом території. Дія цього положення не поширюється на території, де затверджені комплексні плани або генеральні плани населеного пункту відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель». При визначенні функціональної зони в такому порядку не допускається зміна (уточнення) раніше визначених планом зонування, генеральним планом населеного пункту функціональних зон на території островів, у межах водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, водних об`єктів, а також території, на якій розташовані ліси, сквери, парки».

Водночас визначення функціонального використання (призначення) території наведене в пункті 3.4 ДБН Б.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території», згідно з яким це використання території за переважними функціями (багатофункціональна, громадська, житлова, промислова тощо), що існує або встановлюється містобудівною документацією, та наявність інших супутніх функцій, які не суперечать функціям, що переважають.

Відповідно до статті 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Своєю чергою Закон України від 22.05.2003 №858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон №858-IV) визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Згідно із терміном закріпленим в абзаці п`ятнадцятому ч.1 ст.1 Закону №858-IV цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Згідно із п.«а» ч.3 ст.53 Закону №858-IV, в редакції Закону від 17.02.2011 №3038-VI, проєкти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів розробляються на певний період та поетапно згідно з генеральними планами населених пунктів і визначають цільове призначення земель.

Стаття 7 Закону №858-IV передбачає, що правову основу землеустрою становлять Конституція України, Земельний кодекс України, закони України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», «Про планування і забудову територій», цей Закон, закони України та інші нормативно-правові акти.

Отже, при врахуванні цільового призначення земельної ділянки для розробки та оцінки містобудівної документації взаємопов`язано застосовуються приписи Земельного Кодексу України та норми законів №858-IV та Закону №3038-VI.

В цьому контексті суд враховує, що в постановах Верховного Суду від 02.12.2021 у справі №640/23893/19 та від 13.04.2022 у справі №826/1754/18 був сформований алгоритм застосування цих норм, згідно із яким «цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)» в розумінні Земельного кодексу України та «функціональне призначення території» в розумінні Генерального плану м. Києва, як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території м. Києва, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом м. Києва, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок.

Отже, функціональне призначення земельної ділянки - це вид її використання, визначений містобудівною документацією. У документах на земельну ділянку воно не зазначається. Функціональне призначення території визначається генеральним планом та уточнюється планом зонування або детальним планом території, які не повинні суперечити генеральному плану населеного пункту у відповідній частині.

Колегія суддів враховує, що у постанові від 16.03.2023 у справі №460/3890/20 Верховний Суд сформував правовий висновок, згідно із яким детальний план у межах населеного пункту є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому, а також плану зонування (за його наявності). Детальний план визначає планувальну організацію і розвиток частини території та не може встановлювати інше функціональне призначення зон ніж ті, що встановлені у генеральному плані та плані зонування (за його наявності).

Згідно з п.7.2 та п.7.3 ДБН Б.1.1-14:2012, формування пропозицій детального плану щодо містобудівних умов та обмежень використання земельних ділянок, розміщення об`єктів здійснюється з визначенням їх рамкових показників: поверховість - обмеження мінімальної або максимальної кількості поверхів; площа забудови - обмеження мінімальної або максимальної площі; щільність населення - відповідно мікрорайону (кварталу); площа зелених зон - встановлення мінімальної площі озеленення; вплив на навколишнє середовище - визначення підприємств за санітарною класифікацією та розмірів санітарно-захисних зон; кількість місць зберігання легкових автомобілів; інші показники.

При розробленні розділу інженерного забезпечення розрахунок гідравлічних навантажень не здійснюється. На схемі інженерних мереж, споруд і використання підземного простору зображаються траси інженерних комунікацій виключно в межах території, яка планується.

Зміни до детального плану вносяться на підставі внесення змін до генерального плану або плану зонування території населеного пункту, схеми планування території району, коли ці зміни стосуються територій, окреслених відповідним детальним планом.

Судом встановлено, що згідно викопіювання з Генерального плану м Житомира, спірна земельна ділянка відноситься до зони Ж-3 призначена для розташування багатоквартирних 2-4 поверхових житлових будинків, супутніх об`єктів повсякденного обслуговування, окремих об`єктів загальноміського значення; допустимі види використання (потребують спеціального дозволу або погодження) - багатоквартирні житлові будинки до 5 поверхів (за умови обов`язкового розроблення детального плану території). Гранично допустима висота будівель в зоні центрів місцевого значення Г-1-ІІІ - 9 поверхів (т.1 а.с.54) та з максимально допустимою щільністю населення (для житлової забудови) - не більше 310-340 люд/га (т.1 а.с.62)

Отже, оскільки в м. Житомир, на момент прийняття оскарженого ДПТ був чинним Генеральний план м. Житомира та план Зонування міста Житомира від 04.04.2017 №579, відповідно детальний план території кварталу в межах вулиць: Небесної Сотні, Хлібної, Бориса Тена, Житній Базар в м. Житомирі від 27.09.2018 №1133 (16 поверхів та щільність населення 939 осіб на 1 га) мав розроблятись на підставі вказаних вище документів з врахуванням встановлених обмежень щодо зон Ж-3 та Г-1-ІІІ (3-4 поверхи для ділянки Ж-3 та 9 поверхів для ділянки Г-1-ІІІ з максимально допустимою щільністю населення (для житлової забудови) - не більше 310-340 люд/га.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам справи виходячи з доводів учасників справи, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність спірного ДПТ вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та ДБН Б.1.1-14-2012 «Склад та зміст Детального плану території».

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції поклав в основу рішення виключно положення ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», є такими, що не відповідають змісту оскаржуваного судового рішення.

Вищенаведений аналіз мотивувальної частини рішення суду першої інстанції свідчить, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку спірному детальному плану території насамперед на предмет його відповідності вимогам ДБН Б. 1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території». Так, судом констатовано, що відповідачем не дотримано вимог пункту 7.2 зазначених державних будівельних норм щодо визначення рамкових показників при формуванні пропозицій детального плану території стосовно містобудівних умов та обмежень.

Саме наведені судом порушення вимог ДБН Б. 1.1-14:2012 стали підставою для висновку про невідповідність спірного детального плану території вимогам законодавства. Посилання суду у підсумковому висновку також і на ДБН Б.2.2-12:2019 не свідчить про те, що рішення ґрунтується виключно на цих нормах.

Таким чином, твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не дослідив питання відповідності спірного детального плану території вимогам ДБН Б.1.1-14:2012, спростовується безпосереднім змістом мотивувальної частини оскаржуваного рішення, де наведено відповідні висновки із посиланням на конкретні положення зазначених державних будівельних норм.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 цієї Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», заява №63566/00, пункт 23). Тому за наведених підстав, якими Верховний Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідним давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з тим пункт 1 частини другої статті 245 КАС України встановлює, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною дев`ятою статті 264 КАС України передбачає, що суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Колегія суддів зазначає, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

У разі визнання акта протиправним суд повинен скасувати його, якщо він є актом індивідуальної дії, або визнати нечинним, якщо він є нормативно-правовим актом, про що зазначити у резолютивній частині постанови.

Подібний висновок щодо застосування вказаних норм права Верховний Суд виклав, зокрема, у постанові від 02.03.2021 у справі № 640/1171/19.

Враховуючи зазначене, що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що належний спосіб захисту прав позивача згідно з повноваженнями суду, визначеними п.1 ч.2 ст.245 та ч.9 ст.264 КАС України, полягає у визнанні пункту 1 рішення Житомирської міської ради від 27.09.2018 №1133 в частині затвердження детального плану території кварталу в межах вулиць: Небесної Сотні, Хлібної, Бориса Тена, Житній Базар в м. Житомирі протиправним та нечинним та як наслідок скасував детальний план території кварталу в межах вулиць: Небесної Сотні, Хлібної, Бориса Тена, Житній Базар в м.Житомирі від 27.09.2018 №1133.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що наведений апелянтом довід, що суд повинен був визнати оскаржуваний нормативно-правовий акт лише нечинним, а не скасувати його, стосується виключно юридико-технічного формулювання резолютивної частини судового рішення та не впливає на правильність висновків суду щодо протиправності оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування.

Що до посилання представника апелянта на п.4 ч.3 ст.317 КАС України, як на порушення судом норм процесуального права (не дотримання вимог ч.4 ст.264 КАС України), як на обов`язкову підставу для скасування судового рішення то колегія суддів зазначає.

Відповідно ч.4 ст.264 КАС України, у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд має зобов`язати відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Посилання представника апелянта на п.4 ч.3 ст.317 КАС України є безпідставним, оскільки суд не ухвалював рішення про права свободи, інтереси чи обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі. Сам по собі факт того, що судове рішення може опосередковано впливати на інтереси інших осіб, не свідчить про вирішення питання щодо їхніх прав чи обов`язків у розумінні зазначеної норми. Резолютивна та мотивувальна частини рішення не містять висновків про виникнення, зміну, припинення або підтвердження прав чи обов`язків будь якої особи, яка не була учасником справи.

При цьому, апелянт не довів, що наведене ним порушення вимог ч.4 ст.264 КАС України призвело до неправильного вирішення спору, порушило права конкретних осіб або вплинуло на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Відповідні доводи зводяться виключно до формального посилання на процесуальну норму без обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між її недотриманням та незаконністю оскаржуваного рішення.

За змістом ч.1 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права є підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи. Безумовні підстави для скасування судового рішення визначені виключно ч.3 ст.317 КАС України, перелік яких є вичерпним.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, саме по собі допущення процесуального порушення не є достатньою підставою для скасування судового рішення. Відповідно до ч.2 ст.317 КАС України таке порушення може бути підставою для скасування рішення лише за умови, якщо воно призвело до неправильного вирішення справи. Такий правовий підхід викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №9901/314/20.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з обставин розглядаємої справи, колегія суддів вважає, що допущене судом першої інстанції зазначене процесуальне порушення не є беззаперечною підставою для скасування оскарженого рішення, а крім того, вимоги ч.4 ст.264 КАС України виконано судом апеляційної інстанції (ухвала від 28.07.2026. т.5, а.с.28-29).

За наслідками виконання зазначеної ухвали, відповідачем в системі «Електронний суд» 03.08.2026 сформовано заяву про її виконання. Після публікації оголошення склад сторін у справі не змінився.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Разом з тим доводи апелянта зводяться до переоцінки окремих доказів та власного тлумачення містобудівної документації, водночас не спростовують установлених судом першої інстанції обставин щодо порушення вимог законодавства під час розроблення та затвердження спірного детального плану території.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Фірма"Рада" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 29 вересня 2026 року.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.