Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №120/16917/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/16917/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

29 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 за № 024650007671 від 26.05.2025 щодо відмови у призначенні позивачці пенсії за віком;

- зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком від 19.05.2025, зарахувавши до страхового стажу в повному обсязі періоди її роботи відповідно до наявних записів в трудовій книжці від 07.12.2001 (без номера), яку було видано професійно-технічним училищем № 16 м. Нова Одеса Миколаївської області.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 19.05.2025 позивачка звернулася з заявою про призначення пенсії за віком. З урахуванням принципу екстериторіальності розгляд заяви здійснено відповідачем-2, яким і прийнято рішення № 024650007671 від 26.05.2025 щодо відмови у призначенні позивачці пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (32 роки). До страхового стажу не зараховано:

- період роботи, підтверджений трудовою книжкою від 07.12.2001, оскільки дата народження на титульній сторінці внесена з виправленням без належного засвідчення;

- періоди роботи згідно з архівною довідкою № K-597/04-01 від 03.01.2025, у зв`язку з неповним зазначенням ПІБ особи в тексті довідки.

Крім того, за довідкою № K-606/04-01 від 03.01.2025 до страхового стажу враховано лише частину трудової діяльності за період з 17.10.1994 по 30.06.2000 (замість 17.10.1994 по 21.01.2003), оскільки у Реєстрі застрахованих осіб ДРЗДСС відсутні відомості щодо сплати страхових внесків за інші періоди.

Позивачка вважає рішення та дії пенсійного органу протиправними, а тому через свого представника звертається до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.05.2025 №024650007671 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2025 про призначення пенсії відповідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно з записами в трудовій книжці від 07.12.2001, яку було видано професійно-технічним училищем № 16 м. Нова Одеса Миколаївської області, та прийняти рішення з урахуванням висновків, зроблених судом у цьому рішенні.

В іншій частині вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вказує, що дії зобов`язального характеру щодо призначення (перерахунку) позивачу пенсії має бути покладено саме на орган який прийняв оскаржуване рішення, тобто ГУ ПФУ в Рівненській області.

Вважає рішення ГУ ПФУ в Рівненській області за №024650007671 від 26.05.2025 про відмову позивачу в призначені пенсії правомірним, зокрема, підстав для призначення пенсії позивачу немає через відсутність страхового стажу - 32 роки. В ході розгляду документів до страхового стажу не враховано трудову діяльність згідно із трудовою книжкою, оскільки дата народження на титульній сторінці внесена із виправленням, яке не завірене в установленому порядку; не враховано до страхового стажу періоди роботи згідно із архівною довідкою, оскільки у її тексті не повністю вказано ПІБ особи; за довідкою № K-606/04-01 від 03.01.2025 до страхового стажу враховано лише частину трудової діяльності за період з 17.10.1994 по 30.06.2000 (замість 17.10.1994 по 21.01.2003), оскільки у Реєстрі застрахованих осіб ДРЗДСС відсутні відомості щодо сплати страхових внесків за інші періоди.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачка 19.05.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного Фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснено відповідачем-2, який прийняв рішення № 024650007671 від 26.05.2025 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (32 роки).

За змістом рішення, до страхового стажу не зараховано:

- період роботи, підтверджений трудовою книжкою від 07.12.2001, оскільки дата народження на титульній сторінці внесена з виправленням без належного засвідчення;

- періоди роботи згідно з архівною довідкою № K-597/04-01 від 03.01.2025, у зв`язку з неповним зазначенням ПІБ особи в тексті довідки.

Крім того, за довідкою № K-606/04-01 від 03.01.2025 до страхового стажу враховано лише частину трудової діяльності за період з 17.10.1994 по 30.06.2000 (замість 17.10.1994 по 21.01.2003), оскільки у Реєстрі застрахованих осіб ДРЗДСС відсутні відомості щодо сплати страхових внесків за інші періоди.

Позивач не погоджується із рішенням відповідача-2, тому звернулася до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог частково.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).

Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 N 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Відповідно до статті 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

За обставин справи, позивачці спірним рішенням відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу 32 роки.

За змістом рішення, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності позивачки.

З приводу спірного питання щодо не зарахування періоду роботи, згідно трудової книжки від 07.12.2001, у зв`язку з виправленням дати народження на титульній сторінці без належного засвідчення, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Варто зазначити, що вимоги до ведення та заповнення трудових книжок працівників визначаються Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі Інструкція №58).

За змістом пункту 1.1 Інструкції №58 (в редакції від 27.06.2001), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно пункту 2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Пунктом 2.11 Інструкції №58 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до трудової книжки позивачки від 07.12.2001 містяться записи про спірний період:

- з 10.09.1983 по 10.09.1984 позивачка навчалась у «Н.Одеському ПТУ 16» (а.с.24);

- з 10.09.1984 по 05.11.1994 позивачка працювала малярем-штукатуром (а.с.24);

- з 17.10.1994 по 24.01.2003 позивачка працювала санітаркою в «Новоодеській районній центральній лікарні» (а.с. 25);

- з 25.06.2003 по 01.07.2010 позивачка працювала соціальним робітником Новоодеського міського центру соціального захисту населення в «Управлінні праці та соціального захисту населення Новоодеської райдержадміністрації» (а.с. 26);

- з 01.07.2010 по 27.10.2010 позивачка працювала соціальним робітником в «Територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Новоодеського району» (а.с. 27);

- з 17.11.2010 по 11.03.2011 отримувала виплати по безробіттю (а.с. 27-29);

- з 12.03.2012 по 13.03.2012 позивачка працювала робітником по благоустрою в «КП «Правопорядок»» (а.с. 29).

Апеляційний суд зауважує, що записи про спірний період у трудовій книжці позивачки не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст.

Колегія суддів звертає увагу, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, установи, організації не може бути підставою для позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії.

Правова позиція стосовно того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Тобто, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Тому, посилання відповідача-2, що дата народження на титульній сторінці трудової книжки внесена з виправленням без належного засвідчення не є тим недоліком, який може стати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, а відтак період трудової діяльності згідно з трудовою книжкою позивачки від 07.12.2001 має бути зарахований їй до загального страхового стажу.

Отже, суд встановив, що трудова книжка позивачки від 07.12.2001 містить всі необхідні записи про спірний період з 10.09.1983 по 13.03.2012, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження страхового стажу позивачки, а недоліки на які зіслався відповідач-2 носять формальний характер.

Щодо не зарахування періодів роботи згідно з архівною довідкою № K-597/04-01 від 03.01.2025, у зв`язку з неповним зазначенням ПІБ особи в тексті довідки.

Як зазначалося судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника з огляду на положення статті 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку №637, є трудова книжка.

Положеннями пункту 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених положень дає підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

Водночас трудова книжка позивачки, оформлена 07.12.2001, містить запис про спірний період роботи, відомості про який також наведені в архівній довідці № K-597/04-01 від 03.01.2025. Зокрема, у період з 10.09.1984 по 05.11.1994 позивачка працювала малярем-штукатуром, запис завірений підписом та скріплений печаткою (а.с.24).

Отже, у цьому випадку відсутні правові підстави для неврахування спірного періоду роботи лише з мотивів неповного зазначення ПІБ особи в тексті архівної довідки.

За обставин справи архівна довідка не є єдиним або визначальним документом, на підставі якого встановлюється наявність відповідного стажу, а тому формальна неповнота зазначення ПІБ у її тексті не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періодів роботи, які належним чином підтверджуються трудовою книжкою.

Таким чином, період роботи з 10.09.1984 по 05.11.1994 підлягає зарахуванню до загального страхового стажу позивачки на підставі записів її трудової книжки від 07.12.2001.

Щодо спірного питання не зарахування страхового стажу через відсутність у Реєстрі застрахованих осіб ДРЗДСС відомостей про сплату страхових внесків за відповідні періоди, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду серед іншого для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

За приписами ч. 1 ст. 16 Закону № 2464-VI Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону № 2464-VI Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз. 2 ч. 3 ст. 16 Закону № 2464-VI).

Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 3 10-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за " 785/25562 (надалі - Положення № 10-1), відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Пунктом 4 розділу І "Загальні положення" Положення № 8-1 визначено, що Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 5 розділу І "Загальні положення" Положення № 8-1).

Згідно з пунктом 1 розділу IV "Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них" Положення №8-1 Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок щодо внесення даних в індивідуальні відомості про застраховану особу та внесення відомостей по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Тому, відповідальність за не внесення індивідуальних відомостей про застраховану особу та несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює таке внесення відомостей та нарахування страхових внесків, їх сплату (утримання) із заробітної плати застрахованої особи.

Фактично, внаслідок невиконання страхувальником обов`язку по внесенні індивідуальних відомостей та сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, відсутність в інформаційній базі індивідуальних відомостей та в системі персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків за оскаржуваний період для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на призначення та виплату пенсії.

Колегія суддів наголошує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належного внесення індивідуальних відомостей та належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а та від 17 липня 2019 року у справі №144/669/17.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.05.2025 № 024650007671, яким позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Визначаючись щодо питання в частиін органу, який має повторно розглянути заяву від 19.05.2025. то колегія суддів враховує таке.

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території. Після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (пункт 4.10). Виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

У межах спірних правовідносин заява позивачки про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та за результатом її розгляду прийняте спірне рішення.

Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 у подібних правовідносинах.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з метою захисту прав позивачки, суд доходить висновку, що похідна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області повторно розглянути заяву позивачки від 19.05.2025 про призначення пенсії відповідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно з записами в трудовій книжці від 07.12.2001, та прийняти рішення з урахуванням висновків, зроблених судом у цьому рішенні.

Натомість, Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області не здійснювало розгляд заяви позивачки, не приймало рішення про відмову в перерахунку пенсії, тому відсутні правові та фактичні обставини для покладення на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивачки.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до положень ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в відмовленій частині, з огляду на те, що рішення в цій частині не є предметом апеляційного оскарження.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.