Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №320/43431/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/43431/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача: Терези Ю.О.

Суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі за позовом Приватного підприємства «ЄВРОСЕМ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство «ЄВРОСЕМ» (далі - Позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - Відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Київській області від 23.04.2024 № 20473/10-36 07-09-15 в частині застосування пені у розмірі 38 563,23 грн. (тридцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят три гривні 23 коп.) за операціями за зовнішньоекономічним контрактом від 17.01.2023 № 17/01/2023CH з нерезидентом «Eridon» Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia (Польща).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав:

- моментом вчинення експортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 1, 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України;

- граничний строк розрахунків за експортною операцією постачання товарів за Контрактом від 17.01.2023 № 17/01/2023CH починає відраховуватися з моменту перетину кордону (Повідомлення про фактичне вивезення товарів);

- пеня нарахована за період, протягом якого порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів не настало.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 23.04.2024 № 20473/10-36-07-09-15 в частині застосування пені у розмірі 38 563,23 грн (тридцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят три гривні 23 коп.) за операціями за зовнішньоекономічним контрактом від 17.01.2023 № 17/01/2023CH з нерезидентом «Eridon» Spolka zograniczona odpowiedzialnoscia (Польща).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що моментом вчинення експортної операції є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України, а отже, саме з цієї дати має брати початок відліку встановленого законом строку валютного контролю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Відповідач наполягає, що відлік строку валютного контролю при експортних операціях має здійснюватися від дати оформлення митної декларації.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

04.06.2026 Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (зареєстрований канцелярією суду 08.06.2026), у якому просив відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги.

У відзиві Позивач погоджується з висновками суду першої інстанції і наполягає на необхідності здійснювати відлік строків валютного контролю від дати перетину експортованим товаром митного кордону України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача, встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи № 320/43431/24 з Київського окружного адміністративного суду.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2026 справу призначено до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

У цій справі апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління ДПС у Київській області від 14.03.2024 № 647-п (а.с. 94) визначено провести документальну позапланову виїзну перевірку Позивача за період діяльності з 17.01.2023 по 21.03.2024, з метою встановлення дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами № 17/01/2023СН від 17.01.2023, № 20232761 від 26.01.2023 та № 50020/23 від 26.01.2023.

В період з 15.03.2024 по 21.03.2024 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача, за результатами якої складено Акт від 26.03.2024 № 182380/10-36-07-09-10/34218716 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «ЄВРОСЕМ» (податковий номер 34218716) з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 17.01.2023 № 17/01/2023CH з нерезидентом ERIDON Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia (Польща), від 26.01.2023 № 20232761 з нерезидентом Брінкманн Технолоджі ГмбХ (Німеччина), від 26.01.2023 № 50020/23 з нерезидентом «Th. BUSCHHOFF EmbH & Со» (Німеччина) за період з 17.01.2023 по 21.03.2024» (далі – Акт перевірки, а.с. 87-92).

Згідно з висновками Акту перевірки встановлено порушення:

- частини 2 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та п. 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», а саме, порушено граничні строки розрахунків на загальну суму 251 539,00 євро (еквів. 10059396,76 грн) за експортним контрактом від 17.01.2023 № 17/01/2023CH, нерезидентом ERIDON Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia (Польща);

- частини 3 ст. 13 Закону України № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та пункту 142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», а саме, порушено граничні строки розрахунків на загальну суму 80 000,0 євро (еквів. 3188014,51 грн) за імпортними контрактами від 26.01.2023 № 20232761 з нерезидентом Брінкманн Технолоджі ГмбХ (Німеччина), від 26.01.2023 № 50020/23 з нерезидентом «Th. BUSCHHOFF mbH & Со» (Німеччина).

23.04.2024 на підставі Акту перевірку Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 20473/10-36-07-09-15 (а.с. 97), яким Позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов`язань та штрафна санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 48218,21 грн.

Згідно з розрахунком (а.с. 98), вказана сума включає:

- пеню у розмірі 13174,01 грн., нараховану за період прострочки 05.08.2023 (один день) за контрактом від 17.01.2023 № 17/01/2023CH;

- пеню у розмірі 8375,04 грн., нараховану за період прострочки 06.08.2023 (один день) за контрактом від 17.01.2023 № 17/01/2023CH;

- пеню у розмірі 9849,64 грн., нараховану за період прострочки 06.08.2023 (один день) за контрактом від 17.01.2023 № 17/01/2023CH;

- пеню у розмірі 7154,54 грн., нараховану за період прострочки 06.08.2023 (один день) за контрактом від 17.01.2023 № 17/01/2023CH;

- пеню у розмірі 4816,08 грн., нараховану за період прострочки 02.08.2023 (один день) за контрактом від 26.01.2023 № 20232761;

- пеню у розмірі 4838,90 грн., нараховану за період прострочки 01.08.2023 (один день) за контрактом від 26.01.2023 № 50020/23.

Позивач визнає податкове повідомлення-рішення від 23.04.2024 № 20473/10-36-07-09-15 в частині пені у розмірі 9654,98 грн., нарахованої за порушення граничних термінів розрахунків за контрактами від 26.01.2023 № 20232761 і від 26.01.2023 № 50020/23.

Позивач вважає протиправним і оскаржує податкове повідомлення-рішення від 23.04.2024 № 20473/10-36-07-09-15 (далі - ППР) в частині застосування пені у розмірі 38563,23 грн. за операціями за зовнішньоекономічним контрактом від 17.01.2023 № 17/01/2023CH.

Нормативне регулювання спірних правовідносин на момент їх виникнення

Спірні відносини регулюються:

- Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VІІІ (далі - Закон № 2473-VІІІ);

- Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 (далі – Положення № 5);

- постановою Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі – Постанова № 18), прийнятою з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи;

- Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7 (далі – Інструкція № 7).

Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (абз. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2473-VІІІ).

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання (ч. 2 ст. 13 Закону № 2473-VІІІ).

Відповідно до п. 21 Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Водночас п. 14-2 Положення № 18 визначає, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Відповідно до п. 14-3 Положення № 18 граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 14-2 цієї постанови:

1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;

2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком України за поданням Кабінету Міністрів України відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» винятків та (або) особливостей для окремих товарів та (або) галузей економіки.

Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні (п. 14-4 Положення № 18).

Пунктом 7 Інструкції № 7 встановлено, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати:

1) оформлення МД типу ЕК-10 “Експорт”, ЕК-11 “Реекспорт” на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;

2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

Датою здійснення платежу на користь нерезидента - постачальника товару вважається дата здійснення банком платежу на користь нерезидента - постачальника товару, якщо оплата зобов`язань резидента за операцією з імпорту товару здійснюється за рахунок коштів, отриманих від банку на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок такого резидента в банку.

Згідно з пп. 2 п. 9 Інструкції № 7, банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків у разі експорту товару після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному п. 16-2 розділу IV цієї Інструкції.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону № 2473-VІІІ, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Частиною 3 ст. 3 Закону № 2473-VІІІ визначено, що у разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовують положення цього Закону.

Частиною 5 ст. 13 Закону № 2473-VІІІ передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Задовольняючи позов, суд обґрунтував висновок про протиправність податкового повідомлення-рішення такими доводами:

- Верховний Суд, аналізуючи положення нормативно-правових актів, які регулюють питання нарахування пені за порушення експортно-імпортних операцій, у постанові від 27.02.2018 у справі № П/811/2370/15 дійшов висновку, що моментом вчинення експортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування ст. 1, 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України, а отже, саме з цієї дати має брати початок відліку встановлений законом строк валютного контролю. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № П/811/72/16;

- визначальним є момент фізичного перетину товаром митного кордону держави - експортований товар вважається таким, що вивезений з митної території України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення митної декларації;

- доводи Відповідача, що визначальним для висновку про наявність порушення строку повернення валютної виручки є дата оформлення митної декларації, суд вважає помилковими, оскільки моментом вчинення імпортної (експортної) операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статті 13 Закону «Про валюту і валютні операції» є момент фактичного перетину товаром митного кордону України;

- Закон України «Про валюту і валютні операції» та раніше діючий Закон «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР однаково регулюють дату початку відліку строку для зарахування валютної виручки при здійсненні розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Верховний Суд в подальшому не відступав від своєї правової позиції про визначення моменту вчинення експортної операції для застосування відповідальності за несвоєчасне надходження валютної виручки.

Колегія суддів, дослідивши обставини і матеріали справи, не погоджується з вказаними доводами суду першої інстанції і, оцінюючи доводи апеляційної скарги і заперечення, викладені Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, виходить з такого.

У цій справі необхідно встановити, від якої саме дати має обчислюватися граничний строк для оплати товару, експортованого Позивачем, тобто граничний строк для надходження валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом.

Як зазначалося, Позивач оскаржує ППР в частині застосування пені у розмірі 38563,23 грн., нарахованої у зв`язку з несвоєчасним надходженням оплати за зовнішньоекономічним Контрактом від 17.01.2023 № 17/01/2023СН (далі – Контракт, а.с. 54-56), укладеним між Позивачем (продавець) і компанією-нерезидентом ERIDON Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia (покупець).

Предметом поставки за Контрактом є кукурудза врожаю 2022 року, українського походження (п. 1.1 Контракту).

Відповідно до п. 5.1 Контракту товар поставляється залізничним транспортом в період з 17.01.2023 до 01.03.2023, обидві дати включно.

Згідно з п. 6.2 Контракту покупець оплачує 100 % вартості поставленого товару не пізніше 180 календарних днів від дати перетину товаром кордону України за ВМД.

Як зазначалося, п. 14-2 Положення № 18 встановлює, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Отже, для експортних операцій Національний банк України встановив граничний строк розрахунків, що становить 180 календарних днів.

Для визначення граничного строку оплати товару, експортованого Позивачем, колегія суддів керується ч. 2 ст. 13 Закону № 2473-VІІІ, згідно з якою у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується.

У спірних правовідносинах умови Контракту передбачають відлік строку 180 календарні дні від дати перетину товаром кордону за ВМД, тоді як ч. 2 ст. 13 Закону № 2473-VІІІ передбачає, що строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечувалось сторонами, що фактичний перетин митного кордону відповідними партіями товару відбувся пізніше, ніж здійснено їх митне оформлення.

Саме цим фактом Позивач обґрунтовує протиправність оскаржуваного ППР, оскільки вважає, що Відповідач безпідставно здійснив відлік граничного строку розрахунків за експортований товар від дати оформлення митних декларацій, а не від дати перетину товаром митного кордону.

Така позиція Позивача, з якою погодився суд першої інстанції, зумовлена тим, що Закон № 2473-VІІІ не визначає тлумачення терміну "день митного оформлення продукції, що експортується". Це питання регулюється митним та валютним законодавством. При цьому, згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Оскільки після оформлення митних декларацій позивачем експортований товар знаходився на території України ще декілька днів до моменту перетину кордону, то відсутні підстави для висновку, що експортна операція була завершена саме в момент оформлення митних декларацій.

На підтвердження правильності такого висновку суд першої інстанції посилається на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 27.02.2018 у справі № П/811/2370/15, від 15.06.2023 у справі № П/811/72/16.

Колегія суддів з цим висновком не погоджується, з огляду на таке.

Провадження у справах, на рішення у яких посилається суд першої інстанції, відкрито у 2015 і 2016 роках і стосується правовідносин, що існували в період, коли нормативне регулювання відрізнялося від того, яке має застосовуватися до спірних у цій справі правовідносин.

07.07.2018 набрав чинності, а 07.02.2019 - введений у дію Закон № 2473-VІІІ.

02.01.2019 постановою Правління Національного банку України № 7 затверджено Інструкцію про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (Інструкція № 7).

Пунктом 7 Інструкції № 7 встановлено, що за операціями з експорту товарів банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати оформлення МД типу ЕК-10 “Експорт”, ЕК-11 “Реекспорт” на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню).

У цій справі митні декларації типу ЕК-10 оформлено такими датами:

- № 23UA205050011001U7 - 06.02.2023 (а.с. 46-47);

- № 23UA205050011315U0 - 07.02.2023 (а.с. 44-45);

- № 23UA205050011330U3 - 07.02.2023 (а.с. 57-58).

Тож для надходження оплати за експортований товар, визначена відповідно до вимог п. 7 Інструкції № 7, для митної декларації, оформленої 06.02.2023, граничною датою є 04.08.2023, а для митних декларацій, оформлених 07.02.2023, - 05.08.2023.

У цій справі сторонами не заперечується, що кошти, якими було повністю оплачено експортований товар, надійшли 04.08.2023 (40000 євро) і 06.08.2023 (211539 євро).

Після надходження 04.08.2023 платежу у розмірі 40000 євро, залишок заборгованості за митною декларацією № 23UA205050011001U7 становив 109807 євро. Вказана заборгованість була сплачена 06.08.2023. Отже, за митною декларацією № 23UA205050011001U7 прострочення оплати допущено на один календарний день – 05.08.2023.

Заборгованість за митними деклараціями № 23UA205050011315U0 і № 23UA205050011330U3 була оплачена 06.08.2023, тобто прострочення оплати допущено на один календарний день – 05.08.2023.

Арифметична правильність здійсненого контролюючим органом розрахунку пені судом перевірена і Позивачем під сумнів не ставилася, зважаючи на незгоду Позивача з датою початку відліку граничного строку оплати експортованого товару.

Відсутність у Законі № 2473-VІІІ визначення терміну «день митного оформлення продукції, що експортується», на яку посилається суд першої інстанції, не перешкоджає застосуванню Інструкції № 7, яка визначає, з якого моменту розпочинається відлік граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів.

Така позиція колегії суддів відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 20.12.2024 у справі № 160/6138/24, а саме:

«Якщо розглядати правовідносини з експорту товару, то положення частини другої статті 13 Закону № 2473-VIII пояснюють, що строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується.

Зміст цієї норми свідчить про те, що з точки зору відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності з експорту товару, заборгованість нерезидента (покупця) перед резидентом (продавцем) виникає саме у день митного оформлення продукції, що експортується, і існує до її фактичного погашення нерезидентом. Закон № 2473-VIII не містить вказівки на будь-який інший день, зокрема про перший день після закінчення граничного строку».

Також в ухвалі від 13.02.2025, якою закрито касаційне провадження у справі № 380/10067/24, Верховний Суд зазначав:

«Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України "Про валюту і валютні операції". Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про валюту та валютні операції" у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Відповідно до пункту 7 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7 банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати:

1) оформлення МД типу ЕК-10 "Експорт", ЕК-11 "Реекспорт" на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів;

2) здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) - за операціями з імпорту товарів.

На підставі аналізу наведених вище норм права Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2024 року у справі №160/6138/24 вже виснував, що «якщо розглядати правовідносини з експорту товару, то положення частини другої статті 13 Закону про валюту пояснюють, що строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується.

Зміст цієї норми свідчить про те, що з точки зору відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності з експорту товару, заборгованість нерезидента (покупця) перед резидентом (продавцем) виникає саме у день митного оформлення продукції, що експортується, і існує до її фактичного погашення нерезидентом. Закон про валюту не містить вказівки на будь-який інший день…».

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело до безпідставного задоволення позову.

Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до безпідставного задоволення позову.

Зважаючи на це, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі № 320/43431/24 задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у справі № 320/43431/24 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач: Ю.О. Тереза

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна