Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №740/5642/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 740/5642/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/589/26

Суддя-доповідач ОСОБА_2

Вирок

іменем України

29 вересня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-суддіОСОБА_2

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 вересня 2025 року за № 12025275490000231 та у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 жовтня 2025 року за № 12025275490000269 стосовно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ніжина Чернігівської області, громадянство України, з середньою освітою, неодруженого, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 28 липня 2025 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за частиною першою статті 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на два роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України,

встановив:

1. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2026 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, за це кримінальне правопорушення призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн.

На підставі статті 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 липня 2025 року та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання за сукупністю вироків у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн та пробаційного нагляду на строк один рік чотири місяці одинадцять днів з покладенням на ОСОБА_8 відповідно до пунктів 1-3 частини другої, пункту 4 частини третьої статті 59-1 КК України таких обов`язків:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Покарання у виді штрафу та пробаційного нагляду стосовно ОСОБА_8 виконувати самостійно.

Вирішено питання щодо речових доказів. Стягнуто з ОСОБА_8 процесуальні витрати у провадженні на суму 3 565,60 грн на користь держави.

Суд першої інстанції, ухваливши вирок, встановив доведеним, що 12 вересня 2025 року близько 17 години ОСОБА_8 , будучи засудженим 28 липня 2025 року вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за частиною першою статті 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на два роки, перебуваючи у лісовому масиві неподалік міста Ніжина Чернігівської області, з особистого мотиву незаконно придбав шляхом відшукання та привласнення знайденого на землі одного полімерного зіп-пакета з порошкоподібною речовиною білого кольору, що містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, який поклав до кишені власного одягу та незаконно зберігав при собі для власного вживання без мети збуту до його вилучення працівниками поліції.

12 вересня 2025 року у період часу з 17 години 54 хвилини по 18 годину 01 хвилину у лісовому масиві поблизу міста Ніжина Чернігівської області, координати 51.0472015, 31.7975718, працівниками Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області під час проведення огляду місця події у ОСОБА_8 виявлено та вилучено полімерний зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP масою 0,5087 г, яку останній попередньо незаконно придбав та зберігав при собі без мети збуту.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», PVP віднесено до Списку 2 Таблиці І «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено».

Крім цього, 30 жовтня 2025 року близько 19 години 30 хвилин ОСОБА_8 , будучи засудженим 28 липня 2025 року вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за частиною першою статті 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на два роки, рухаючись у місті Ніжині Чернігівської області між вулицями Носівський Шлях та Робоча, більш точного місця не встановлено, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді незаконного придбання та зберігання психотропної речовини, бажаючи їх настання, з метою особистого вживання психотропної речовини без мети збуту, з особистого мотиву, незаконно придбав шляхом відшукання та привласнення знайденого на землі одного прозорого безбарвного пакета з пазовим замком, обклеєного полімерною липкою стрічкою синього кольору, з порошкоподібною речовиною білого кольору, який поклав до кишені власного одягу та незаконно зберігав при собі для власного вживання без мети збуту до його вилучення працівниками поліції.

30 жовтня 2025 року у період часу з 19 години 51 хвилину по 19 годину 56 хвилин під час проведення огляду місця події біля будинку № 16 по вулиці Робоча у місті Ніжині Чернігівської області працівниками Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області у ОСОБА_8 виявлено та вилучено прозорий безбарвний пакет з пазовим замком, обклеєний полімерною липкою стрічкою синього кольору, з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка згідно з висновком експерта містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено – амфетамін, масою 0,269 г, яку останній попередньо незаконно придбав та зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», амфетамін віднесено до Списку 2 Таблиці II «Психотропні речовини, обіг яких обмежено».

Умисні дії ОСОБА_8 кваліфіковані за частиною другою статті 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею (частина перша статті 309 КК України).

2. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Прокурор не погодився із вироком суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу.

За змістом апеляційної скарги, прокурор не оспорює фактичні обставини справи, правову кваліфікацію дій обвинуваченого та правильність висновків суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого. Апеляційну скаргу подано у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості (частина друга статті 409, частина перша статті 414 КПК України).

Прокурор зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилися обставини, які істотно впливають на призначення покарання, а саме: ОСОБА_8 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за частиною першою статті 309 КК України з призначенням покарання у виді пробаційного нагляду строком на два роки та покладенням на нього обов`язків передбачених статтею 59-1 КК України, які не дали жодного ефекту, оскільки новий злочин був вчинений обвинуваченим менш ніж через два місяці після ухвалення попереднього вироку; обрання судом виду покарання за новий злочин у виді штрафу відбулося без належного аналізу відомостей про матеріальне забезпечення обвинуваченого, тоді як встановлено, що ОСОБА_8 офіційного місця роботи не має, не має міцних соціальних зв`язків, за місцем проживання характеризується задовільно.

Прокурор, посилаючись на статті 393, 407, 409, 413, 414 КПК України, просив: дослідити докази, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 ; вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_8 скасувати у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості; ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України та призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі; на підставі статей 71, 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 липня 2025 року та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді одного року одного місяця позбавлення волі.

3. Узагальнений виклад позицій учасників судового провадження.

Прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Захисник, обвинувачений не подали до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції у письмовій формі.

Захисник, обвинувачений заперечували щодо апеляційної скарги прокурора, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуваний вирок – залишити без змін.

4. Мотиви та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в апеляційній скарзі доводи та дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор оскаржує вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та просить його скасувати у зв`язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Прокурор в апеляційній скарзі не оспорює висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено та правильність правової кваліфікації його дій, а також обставини вчинення кримінального правопорушення, які встановив суд першої інстанції, тому апеляційний суд не переглядає оскаржуваний вирок в цій частині та не наводить доводів на підтвердження таких висновків.

Згідно з вимогами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі статтею 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

Перевіривши вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 покарання, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого є обґрунтованими, виходячи з наступного.

За приписами частини другої статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у статті 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, включаючи роль, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінку під час його вчинення та інші фактори, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватця. При виборі заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_8 вчинив нетяжкі злочини, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставини, які обтяжують покарання відсутні, а також відомості про особу обвинуваченого: ОСОБА_8 є особою молодого віку, має середню освіту, неодружений, має зареєстроване місце проживання, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку в лікаря-нарколога та на обліку в лікаря-психіатра не перебуває, є особою, яка раніше судима.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, призначивши ОСОБА_8 покарання за частиною другою статті 309 КК України у виді штрафу, не в повній мірі врахував роз`яснення, викладені у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими, призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.

Так, обвинувачений ОСОБА_10 , надаючи показання у суді першої інстанції, вказував, що він є неофіційно працевлаштованим, має стабільний щомісячний дохід у розмірі 20 000,00 грн – 25 000,00 грн, проживає разом з матір`ю, яка працює і отримує дохід, а також бабою, яка отримує пенсію.

Натомість, докази, які б підтверджували повідомлені обвинуваченим вищевказані обставини, а також докази щодо реальних матеріальних спроможностей обвинуваченого – відсутні.

Зважаючи на те, що відсутні докази, які б підтверджували, що обвинувачений працевлаштований і отримує заробітну плату або отримує інші доходи, апеляційний суд вважає, що покарання у виді штрафу, яке призначив суд першої інстанції ОСОБА_8 , у такому випадку не є доцільним.

Окрім цього, згідно із вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 липня 2025 року, ОСОБА_8 засуджений за частиною першою статті 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на два роки. Покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_8 відбуває з 08 вересня 2025 року. Після постановлення вищевказаного вироку, але до повного відбуття покарання у виді пробаційного нагляду, ОСОБА_8 знову вчинив нове кримінальне правопорушення, і така обставина свідчить про небажання ставати на шлях виправлення.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції призначив покарання ОСОБА_8 , яке не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, а з точки зору досягнення цілей кримінального провадження не може забезпечити виправлення засудженого, не запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень, не відповідає вимогам статтей 50, 65 КК України, та є явно несправедливим у розумінні положень статті 414 КПК України, внаслідок його м`якості.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого (частина друга статті 409 КПК України).

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 420 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій, зокрема, у випадках неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи прокурора, які викладені в апеляційній скарзі та дійшов висновку скасувати вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання та ухвалити у цій частині новий вирок.

Ухвалюючи новий вирок в частині призначеного покарання, апеляційний суд виходить з наступного.

У санкції частини другої статті 309 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, апеляційний суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, яке передбачене у санкції частини другої статті 309 КК України - у виді одного року позбавлення волі.

ОСОБА_8 після ухвалення вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 липня 2025 року, але до повного відбуття покарання за цим вироком, вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 309 КК України, тому наявні підстави для застосування положень статтей 71, 72 КК України при визначенні остаточного покарання ОСОБА_8 .

Апеляційний суд дійшов висновку, відповідно до статей 71, 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 липня 2025 року та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді одного року одного місяця позбавлення волі.

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі, призначеного ОСОБА_8 обчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання цього вироку.

Апеляційний суд вважає, що призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням, буде необхідним та достатнім для його виправлення, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує його негативні настанови та змусить в майбутньому додержуватись положень закону України про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення, а також не буде становити для нього особистого надмірного тягаря та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства, а також вимогам та цілям, визначеним у статтях 50, 65 КК України.

Керуючись статтями 407, 409, 420 КПК України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 – задовольнити.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_8 – скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України та призначити ОСОБА_8 покарання у виді одного року позбавлення волі.

Відповідно до статей 71, 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 28 липня 2025 року та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді одного року одного місяця позбавлення волі.

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі, призначеного ОСОБА_8 обчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання цього вироку.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення судом апеляційної інстанції та може бути оскаржений у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4