Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №580/4065/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/4065/26 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Терези Ю.О., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства “ЦЕНТРАГРОЕКСПОРТ” на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 р. у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства “ЦЕНТРАГРОЕКСПОРТ” до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправних та скасування індивідуальних актів,-

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство «Центрагроекспорт» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 27.03.2026 №5173/23-00-07-08-01.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПП «Центрагроекспорт» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив правову природу спірних правовідносин та фактично ототожнив передбачений пунктом 12 розділу III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7 (далі — Інструкція №7), механізм зменшення суми коштів, які мають надійти на користь резидента від нерезидента, із зупиненням перебігу граничного строку розрахунків унаслідок форс-мажорних обставин відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Апелянт наголошує, що не посилався на настання форс-мажорних обставин як самостійну підставу для зупинення перебігу граничного строку розрахунків. Підставою для зменшення суми валютної виручки позивач визначав перегляд ціни товару у зв`язку з невідповідністю його якісних характеристик умовам зовнішньоекономічного контракту.

Також апелянт посилається на те, що погіршення якісних характеристик кукурудзи мало об`єктивний характер, підтверджувалося лабораторними дослідженнями, а причини та наслідки такого погіршення додатково досліджені Черкаською торгово-промисловою палатою у висновку №В-8 від 03.02.2025.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як убачається з матеріалів справи, 10.10.2024 між ПП «Центрагроекспорт» як продавцем та компанією «ONAL YEM SAN VE TIC A.S.» як покупцем укладено зовнішньоекономічний контракт №2024460 на поставку кукурудзи українського походження врожаю 2024 року.

За умовами контракту первісна ціна товару становила 243 долари США за одну метричну тонну.

Контрактом також визначено вимоги до якісних характеристик товару, зокрема максимальний показник вологості кукурудзи — 14,5 %.

На виконання умов контракту ПП «Центрагроекспорт» здійснило експорт 2722,2 метричної тонни кукурудзи.

У процесі виконання контракту виникли обставини, пов`язані зі збільшенням тривалості морського транспортування та зміною порту призначення.

21.11.2024 сторонами укладено додаткову угоду до контракту №2024460, якою погоджено зміну умов поставки та ціну товару в розмірі 232 долари США за одну метричну тонну.

Того ж дня сторонами складено акт №1 про ретроспективне зменшення вартості товару, відповідно до якого сума коригування вартості становила 29 944,20 доларів США.

01.12.2024 після прибуття судна до порту Фамагуста перед розвантаженням товару проведено лабораторне дослідження його якісних характеристик.

Відповідно до сертифіката якості компанії «Baltic Control Ukraine Ltd» від 01.12.2024 фактичний показник вологості кукурудзи становив 15,5 %, тоді як контрактом передбачено максимальний показник 14,5 %.

03.12.2024 проведено оплату за контрактом з урахуванням погодженої сторонами зміни ціни, тобто на 43-й день з дати оформлення митної декларації.

На підтвердження обставин, що виникли у процесі транспортування товару, причин погіршення його якісних характеристик та їх зв`язку зі зміною вартості позивачем отримано експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №В-8 від 03.02.2025.

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічною операцією в частині 29 944,20 доларів США та застосував до позивача пеню на підставі частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

На підставі висновків перевірки ГУ ДПС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.03.2026 №5173/23-00-07-08-01, правомірність якого є предметом цього спору.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі — Закон №2473-VIII).

За змістом статті 1 Закону №2473-VIII валютний нагляд є системою заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.

Відповідно до статті 4 Закону №2473-VIII валютні операції здійснюються без обмежень, крім випадків, установлених законом відповідно до принципів валютного регулювання, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частиною другою статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в повному обсязі, встановлених Національним банком України.

За змістом частини п`ятої статті 13 Закону №2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, установленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором в національній валюті або вартості недопоставленого товару за відповідним договором.

Таким чином, безпосередньою матеріально-правовою передумовою застосування передбаченої частиною п`ятою статті 13 Закону №2473-VIII відповідальності є існування після закінчення граничного строку розрахунків суми грошових коштів, яка підлягала отриманню резидентом від нерезидента за договором, однак фактично отримана не була.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону №2473-VIII у разі якщо виконання договору зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг граничного строку розрахунків та нарахування пені зупиняються на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюються з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Порядок здійснення банками валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів визначено Інструкцією №7.

За змістом пункту 9 розділу III Інструкції №7 банк розпочинає відлік установлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів з дати оформлення у встановленому законодавством України порядку митної декларації відповідного типу на продукцію, що експортується.

Водночас визначення моменту початку перебігу граничного строку розрахунків не означає, що сума коштів, яка має надійти резиденту від нерезидента, за будь-яких обставин залишається незмінною протягом усього періоду здійснення валютного нагляду.

Так, пунктом 12 розділу III Інструкції №7 встановлено спеціальні випадки, за яких сума грошових коштів, що має надійти на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт товару, підлягає зменшенню.

Зокрема, підпунктом 1 пункту 12 розділу III Інструкції №7 передбачено можливість такого зменшення у разі перегляду ціни товарів у зв`язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору — на суму недопоставлених (недоотриманих) та/або неякісних товарів.

При цьому відповідне рішення про невідповідність може прийматися не лише визначеними цією нормою арбітражними установами, а й іншим органом, уповноваженим розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору.

Окремо підпунктом 2 пункту 12 Інструкції №7 урегульовано перегляд ціни товарів унаслідок дії форс-мажорних обставин, що призвели до зміни кількісних та/або якісних характеристик товару.

Отже, вже сам зміст пункту 12 Інструкції №7 свідчить про нормативне розмежування перегляду ціни у зв`язку з невідповідністю кількісних чи якісних характеристик товару умовам договору та перегляду ціни внаслідок дії форс-мажорних обставин.

Крім того, зазначені випадки слід відрізняти від передбаченого частиною шостою статті 13 Закону №2473-VIII механізму зупинення перебігу самого граничного строку розрахунків у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Таким чином, законодавством передбачені різні за своїм предметом та правовими наслідками механізми: зменшення суми грошових коштів, що підлягає отриманню резидентом, та зупинення перебігу строку, протягом якого відповідна сума має бути отримана.

Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності також не виключає можливості зміни сторонами умов зовнішньоекономічного договору.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

За загальними положеннями цивільного законодавства сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, установлених договором або законом.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, сама по собі зміна сторонами зовнішньоекономічного договору ціни товару шляхом укладення відповідної додаткової угоди не суперечить загальним положенням цивільного законодавства.

Разом із тим наявність у сторін зовнішньоекономічного договору права змінювати його умови не означає автоматичного врахування будь-якої такої зміни для цілей валютного нагляду.

Відповідні наслідки визначаються спеціальними нормами валютного законодавства, зокрема пунктом 12 розділу III Інструкції №7.

Водночас і спеціальне валютне законодавство не заперечує можливості зміни ціни товару в процесі виконання зовнішньоекономічного договору, оскільки прямо визначає випадки, за яких така зміна враховується при визначенні суми коштів, що має надійти резиденту від нерезидента.

Стосовно повноважень торгово-промислових палат колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислові палати мають право, зокрема, проводити за дорученням українських та іноземних юридичних і фізичних осіб експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів та визначати їх вартість.

Експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

При цьому зазначені експертні повноваження торгово-промислових палат необхідно відрізняти від їх компетенції щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Отже, відсутність у певного документа торгово-промислової палати статусу сертифіката про форс-мажор сама по собі не виключає можливості його врахування як експертного документа, складеного в межах іншої передбаченої законом компетенції палати.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що для застосування пені відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону №2473-VIII контролюючий орган повинен установити не лише первісну вартість експортованого товару та суму фактично отриманих коштів, але й визначити суму коштів, яка з урахуванням передбачених пунктом 12 розділу III Інструкції №7 коригувань дійсно підлягала отриманню резидентом від нерезидента.

Якщо протягом виконання зовнішньоекономічного договору відбувся перегляд ціни з підстав, передбачених пунктом 12 Інструкції №7, для цілей валютного нагляду врахуванню підлягає скоригована сума грошового зобов`язання за умови належного підтвердження передбачених цією нормою обставин такого коригування.

Застосовуючи наведені норми права до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції надав визначального значення тому, що експертний висновок Черкаської ТПП №В-8 від 03.02.2025 не є сертифікатом про форс-мажорні обставини.

Колегія суддів вважає такий підхід помилковим.

Як убачається зі змісту позовних вимог та доводів апеляційної скарги, ПП «Центрагроекспорт» не обґрунтовувало відсутність відповідальності зупиненням перебігу граничного строку розрахунків унаслідок форс-мажорних обставин.

Правова позиція позивача полягає в іншому: сума коштів, яка підлягала отриманню від нерезидента, була зменшена внаслідок перегляду ціни поставленого товару у зв`язку з невідповідністю його якісних характеристик умовам зовнішньоекономічного контракту.

Саме тому обставина, чи є експертний висновок ТПП сертифікатом про форс-мажорні обставини, не є визначальною для вирішення цього спору.

Суд першої інстанції фактично надав відповідь на питання щодо можливості застосування частини шостої статті 13 Закону №2473-VIII, тоді як основний аргумент позивача стосувався застосування підпункту 1 пункту 12 розділу III Інструкції №7.

Унаслідок цього судом першої інстанції неправильно визначено предмет доказування у справі.

При цьому матеріали справи містять об`єктивні дані щодо невідповідності фактичних якісних характеристик поставленого товару характеристикам, погодженим сторонами контракту.

Так, контрактом передбачено показник вологості кукурудзи не більше 14,5 %.

Натомість за результатами лабораторного дослідження перед розвантаженням товару компанією «Baltic Control Ukraine Ltd» установлено фактичний показник вологості 15,5 %.

Отже, невідповідність одного з контрактно визначених показників якості підтверджена не лише поясненнями сторін зовнішньоекономічного контракту, а й документом, складеним за результатами лабораторного дослідження товару.

Наведена обставина має істотне значення, оскільки свідчить, що коригування вартості товару не зводилося виключно до подальшого волевиявлення продавця та покупця щодо довільної зміни ціни.

Колегія суддів окремо враховує хронологію подій.

21.11.2024 сторонами укладено додаткову угоду та складено акт про ретроспективне зменшення вартості товару на 29 944,20 доларів США.

01.12.2024 за результатами лабораторного дослідження зафіксовано фактичну вологість кукурудзи 15,5 % замість передбачених контрактом максимум 14,5 %.

03.12.2024 здійснено остаточний розрахунок за скоригованою ціною.

03.02.2025 складено експертний висновок Черкаської ТПП №В-8.

При цьому колегія суддів не вважає правильним стверджувати, що саме лабораторний сертифікат від 01.12.2024 був причиною укладення додаткової угоди від 21.11.2024, оскільки такий висновок не відповідав би встановленій хронології подій.

Водночас матеріали справи свідчать, що ще до остаточного прибуття товару існували об`єктивні обставини, пов`язані зі збільшенням тривалості та зміною маршруту його морського транспортування, у зв`язку з якими сторони, з метою мінімізації можливих збитків, додаткових витрат та ризиків виникнення спору щодо стану товару, погодили зміну умов контракту та його ціни.

Подальше лабораторне дослідження від 01.12.2024 об`єктивно підтвердило фактичне погіршення одного з контрактно визначених показників якості товару.

Отже, лабораторний документ не може розглядатися як причина волевиявлення сторін, яке мало місце 21.11.2024, проте має доказове значення для встановлення того, чи відповідали обставини, з огляду на які сторони переглянули ціну товару, його фактичному стану на момент поставки.

Колегія суддів також ураховує, що експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №В-8 складено 03.02.2025, тобто після завершення розрахунків за контрактом.

Водночас сама по собі дата складення цього документа не свідчить про виникнення зазначених у ньому обставин лише з моменту його оформлення.

Зі змісту висновку вбачається, що ТПП досліджувала обставини, які мали місце безпосередньо під час виконання зовнішньоекономічного контракту.

Зокрема, враховано збільшення тривалості морського транспортування, перебування кукурудзи в умовах морського перевезення, результати лабораторних досліджень та зміну якісних характеристик товару.

ТПП пов`язала тривале перебування кукурудзи в умовах морського транспортування з підвищенням вологості зерна та погіршенням його якості, зазначивши, що зниження якості товару обумовлює зменшення його вартості.

Таким чином, експертний висновок №В-8 не створює нових господарських обставин та не змінює умови контракту ретроспективно, а містить професійну оцінку причин та наслідків обставин, які об`єктивно існували під час виконання договору.

При цьому колегія суддів не розглядає експертний висновок №В-8 як єдиний та самодостатній доказ правомірності зменшення суми валютної виручки.

Його доказове значення підлягає оцінці у взаємному зв`язку з іншими матеріалами справи.

Відповідно до частин першої — третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У цій справі оцінці у сукупності підлягають умови зовнішньоекономічного контракту та визначені ним характеристики товару; фактичні обставини морського транспортування; додаткова угода від 21.11.2024; акт №1 від 21.11.2024 про коригування вартості; сертифікат якості від 01.12.2024, яким зафіксовано перевищення фактичного показника вологості порівняно з контрактним; здійснення 03.12.2024 розрахунку за погодженою сторонами скоригованою ціною; експертний висновок Черкаської ТПП №В-8 від 03.02.2025 щодо обставин транспортування, погіршення якісних характеристик та їх впливу на вартість товару.

Саме взаємний зв`язок зазначених доказів, а не будь-який із них окремо, має значення при вирішенні питання про наявність чи відсутність неодержаної валютної виручки.

Колегія суддів також звертає увагу на співвідношення між зміною ціни товару та сумою, яку контролюючий орган кваліфікував як неодержану валютну виручку.

Фактичний обсяг поставленого товару становив 2722,2 метричної тонни.

Первісна ціна становила 243 долари США за одну метричну тонну, а скоригована — 232 долари США.

Таким чином, різниця становила 11 доларів США за одну метричну тонну.

Відповідно, 2722,2 Ч 11 = 29 944,20 доларів США.

Саме ця сума визначена сторонами як сума коригування вартості товару в акті від 21.11.2024.

Водночас саме 29 944,20 доларів США контролюючий орган кваліфікував як неодержану валютну виручку.

Така тотожність сум має істотне доказове значення, оскільки свідчить, що спірна сума не є довільно визначеною або відокремленою від зміни контрактної ціни, а становить точний арифметичний результат зменшення вартості кожної одиниці фактично поставленого товару.

Контролюючим органом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що зміна ціни мала формальний характер, була спрямована виключно на штучне зменшення суми валютної виручки або не відповідала фактичним господарським обставинам виконання контракту.

При цьому для застосування частини п`ятої статті 13 Закону №2473-VIII недостатньо встановити лише арифметичну різницю між первісною вартістю експортованого товару та фактично отриманими резидентом коштами.

Контролюючий орган повинен встановити, що відповідна різниця після врахування належним чином оформлених змін до зовнішньоекономічного договору та спеціальних положень пункту 12 Інструкції №7 продовжувала становити належне до виконання грошове зобов`язання нерезидента перед резидентом.

Такий висновок безпосередньо випливає зі змісту частини п`ятої статті 13 Закону №2473-VIII, яка пов`язує нарахування пені із сумою саме «неодержаних грошових коштів за договором».

У спірних правовідносинах сторони змінили ціну товару з 243 до 232 доларів США за метричну тонну.

Унаслідок цього загальна сума платежу зменшилася на 29 944,20 доларів США.

За скоригованою ціною нерезидент здійснив розрахунок 03.12.2024.

Матеріалами справи не підтверджено існування після такого розрахунку невиконаного грошового зобов`язання нерезидента перед ПП «Центрагроекспорт» саме в сумі 29 944,20 доларів США.

Відтак контролюючий орган мав не лише констатувати різницю між первісною вартістю товару та сумою отриманих коштів, але й обґрунтувати, чому після зміни ціни ця різниця продовжувала бути юридично належною до сплати нерезидентом.

Належних доказів такого контролюючим органом не надано.

Колегія суддів також не погоджується з доводами відповідача щодо визначального значення відсутності відповідного коригування митної декларації.

Митна декларація підтверджує, зокрема, вартісні показники товару на відповідному етапі здійснення експортної операції.

Однак пункт 12 розділу III Інструкції №7 спеціально передбачає можливість зменшення суми коштів, яка має надійти резиденту, якщо протягом виконання зобов`язань за договором відбувається перегляд ціни товару з передбачених цією Інструкцією причин.

Тлумачення, за якого для цілей валютного нагляду за будь-яких обставин визначальною залишається виключно первісна вартість товару, зазначена в митній декларації, фактично нівелювало б нормативний зміст пункту 12 розділу III Інструкції №7.

Саме існування цієї норми свідчить про те, що для цілей валютного нагляду законодавством допускається врахування обставин, які виникли протягом виконання зовнішньоекономічного договору та спричинили перегляд суми, що підлягає отриманню резидентом.

Отже, сама по собі відсутність коригування митної декларації не може бути достатньою та самостійною підставою для висновку про існування простроченої дебіторської заборгованості без дослідження передбачених пунктом 12 Інструкції №7 обставин.

При цьому колегія суддів погоджується, що сама лише свобода договору також не є достатньою підставою для висновку про відсутність порушення валютного законодавства.

Сторони зовнішньоекономічного контракту мають право за взаємною згодою змінювати його умови, зокрема ціну товару, проте для цілей валютного нагляду наслідки такої зміни повинні відповідати спеціальним вимогам валютного законодавства.

Тому висновок колегії суддів у цій справі ґрунтується не на самому факті укладення сторонами додаткової угоди, а на сукупності встановлених обставин щодо реального господарського підґрунтя перегляду ціни та документального підтвердження невідповідності фактичної характеристики товару умовам контракту.

Колегія суддів ураховує також правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.03.2026 у справі №320/57458/24, у якій досліджувалося питання застосування пункту 12 Інструкції №7 до зміни ціни товару після здійснення експортної операції.

Верховний Суд виходив із того, що сама лише зміна сторонами зовнішньоекономічного договору ціни товару не є безумовною підставою для відповідного зменшення суми валютної виручки, оскільки необхідним є дотримання спеціальних вимог пункту 12 Інструкції №7 щодо підтвердження відповідних обставин.

Наведений підхід не суперечить висновкам колегії суддів у цій справі.

На відміну від ситуації, за якої зменшення контрактної ціни підтверджується виключно домовленістю сторін, у спірних правовідносинах фактична невідповідність одного з контрактно визначених показників якості підтверджена лабораторним дослідженням, а матеріали справи містять також експертний висновок Черкаської ТПП №В-8 від 03.02.2025 щодо об`єктивних обставин транспортування, погіршення якості та впливу таких обставин на вартість товару.

Таким чином, колегія суддів не відступає від зазначеного підходу Верховного Суду, а застосовує його з урахуванням відмінних фактичних обставин цієї справи.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом із тим згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

ПП «Центрагроекспорт» надало докази, якими обґрунтовує фактичні та правові підстави перегляду ціни товару.

Натомість контролюючим органом не доведено, що після такого перегляду за нерезидентом зберігалося грошове зобов`язання перед позивачем у сумі 29 944,20 доларів США.

Не спростовано контролюючим органом і встановленого лабораторним дослідженням показника вологості товару 15,5 % за контрактного максимуму 14,5 %.

Також не наведено достатнього обґрунтування того, чому сукупність наданих позивачем документів не може бути врахована при вирішенні питання про застосування пункту 12 розділу III Інструкції №7.

Установлені у справі обставини в їх сукупності свідчать, що ціна товару була переглянута сторонами в процесі виконання зовнішньоекономічного контракту; існували об`єктивні обставини, пов`язані з тривалістю та умовами транспортування товару; фактична невідповідність одного з контрактно визначених показників якості підтверджена лабораторним дослідженням; експертним висновком Черкаської ТПП №В-8 від 03.02.2025 надано професійну оцінку причинному зв`язку між обставинами транспортування, погіршенням якісних характеристик та зменшенням вартості товару; сума коригування 29 944,20 доларів США математично точно відповідає різниці між первісною та скоригованою ціною всього фактично поставленого товару; розрахунок за скоригованою ціною здійснено 03.12.2024; наявність після такого розрахунку непогашеного грошового зобов`язання нерезидента саме в сумі 29 944,20 доларів США контролюючим органом не доведена.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав вважати 29 944,20 доларів США сумою неодержаних грошових коштів за договором у розумінні частини п`ятої статті 13 Закону №2473-VIII.

Відтак відсутня й матеріально-правова підстава для нарахування пені на зазначену суму.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, неправильно визначив предмет доказування у справі та помилково надав визначального значення відсутності сертифіката про форс-мажорні обставини, фактично ототожнивши різні за правовою природою механізми, передбачені частиною шостою статті 13 Закону №2473-VIII та пунктом 12 розділу III Інструкції №7.

Відповідно до частин першої — третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга ПП «Центрагроекспорт» підлягає задоволенню, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 — скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 317, 321– 325 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Центрагроекспорт» — задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі №580/4065/26 — скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства «Центрагроекспорт» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення — задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 27 березня 2026 року №5173/23-00-07-08-01.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь Приватного підприємства «Центрагроекспорт» судові витрати зі сплати судового збору в суді першої та апеляційної інстанції у сумі 31152,50 грн.(тридцять одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні 50 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Ю.О. Тереза

В.В. Файдюк