Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №420/17279/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17279/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року (суддя Марин П.П., м. Одеса, повний текст рішення складений 23.01.2026) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

02.06.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області, ГУ ПФУ в Хмельницькій області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області при переданні заяви ОСОБА_1 №3247 від 02.04.2024 про перерахунок пенсії за вислугу років за ШВП 221: до неповноважного (через відсутність повноважень та відсутність способів прийняття рішень) структурного підрозділу неповноважного за територіальністю ГУ ПФУ в Хмельницькій області;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області утриматись від передачі заяв ОСОБА_1 про перерахунок пенсії для розгляду до структурних підрозділів територіальних пенсійних органів (ГУ ПФУ) в інших областях;

- встановити нікчемність (протиправність) рішення відділу перерахунків пенсій №2 ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 10.04.2024 №951060105186 "про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії" та скасувати зазначене рішення;

- встановити нікчемність (протиправність) рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 04.03.2025 №951060105186 "про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії" та скасувати зазначене рішення;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області згідно ч. 2 ст. 98 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" з 02.04.2023 перерахувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 за ШВП 221, як бортовому оператору, який виконував в польотах спеціальні роботи, відповідно до ч. 3 ст. 53 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" та до п. 7 "Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації", затвердженого ПКМУ від 21.07.1992 №418 (в редакції ПКМУ від 09.08.2005р. №713) у розмірі 75% від заробітку, нарахувати з 02.04.2023 відповідно з п. "д" ст. 21 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" щомісячні надбавки у розмірі 40% від основного розміру пенсії за вислугу років та здійснити виплати різниці між перерахованими сумами пенсії за вислугу років з надбавками та між фактично виплаченими сумами.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 04.03.2025 №951060105186 "про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії".

Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.04.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи позивача з 06.04.1995 по 06.04.1999 та з 07.04.1999 по 18.03.2004 у Одеському обласному авіаційно-спортивному клубі ТСО України, який є правонаступником Одеського обласного авіаційно-спортивного клубу ім. П.Шклярука ДТСААФ та виплатити з урахуванням вже виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На думку апелента, Головним управлінням законно та обґрунтовано відмовлено спірним рішенням у перерахунку пенсії з більшого страхового стажу згідно довідки від 28.03.2004 №27 за період роботи з 06.04.1995 по 06.04.1999, оскільки необхідна довідка про реорганізацію.

Щодо зобов`язання Головного управління здійснити перерахунок та виплату пенсії апелянт зазначив, що повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції Пенсійного фонду, тому суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Окремо апелянт зауважив, що згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, у зв`язку з цим, стягнення з Головного управління судових витрат призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України та до порушення норм чинного законодавства.

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 14.04.1995 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років як інструктору-парашутисту на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Пенсію обчислено виходячи зі страхового стажу 41 рік 4 місяці 26 днів, у тому числі льотний та льотно-випробувальний склад - 35 років 3 місяці 4 дні.

02.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просив перерахувати його пенсію у зв`язку зі зміною страхового стажу, набутого до 01.01.2004.

10.04.2024 ГУ ПФУ в Хмельницькій області було прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії №951060105186, в якому зазначено: "...Відмовити в здійсненні перерахунку пенсії (заява №3247 від 02.04.2024) ОСОБА_1 .

Мотиви відмови в здійсненні перерахунку:

ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) звернувся 02.04.2024 із заявою про зміну страхового стажу набутого до 01.01.2004.

Проаналізувавши надані документи встановлено, що весь страховий стаж ОСОБА_1 враховано при первинному призначенні пенсії.

Додатково повідомляємо, що заявнику необхідно звернутись та подати трудову книжку для зарахування страхового стажу з 1995 року по 1999 рік.

Враховуючи зазначене, рішенням головного управління від 10.04.2024 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії".

24.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою, в якій просив перерахувати його пенсію у зв`язку зі зміною страхового стажу, набутого до 01.01.2004 року, а саме з урахуванням стажу з 1995 року по 2004 рік.

04.03.2025 ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії №951060105186, в якому зазначено: "...Згідно пункту 3 Порядку підтвердження стажу роботи у випадках, коли в трудовій книжці або відповідних записів у ній затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 04.03.2025 №951060105186 про відмову у перерахунку пенсії з більшого страхового стажу згідно довідки від 28.03.2004 №27 за період роботи з 06.04.1995 по 06.04.1999, оскільки необхідна довідка про реорганізацію (Харківський аероклуб видає довідку про період роботи в Одеському обласному авіаційному спортивному клубі)".

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність не зарахування відповідачем до страхового стажу періодів роботи позивача з 06.04.1995 по 06.04.1999 та з 07.04.1999 по 18.03.2004 у Одеському обласному авіаційно-спортивному клубі ТСО України, який є правонаступником Одеського обласного авіаційно-спортивного клубу ім. П.Шклярука ДТСААФ. З огляду на це суд скасував рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 04.03.2025 №951060105186 "про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії", та зобов`язав здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 02.04.2024.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних міркувань

Так, відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII набрав чинності 11.10.2017 року.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213-VІІІ), право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:

г) бортпровідники:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник;

жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця.

Згідно з частиною третьою статт53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, та Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року №418.

У відповідності до пункту 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2015 року №529) пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Зі спірних у даній справі рішень ГУПФУ вбачається, що до страхового стажу роботи позивача не зараховано періоди з 06.04.1995 по 01.01.2004, а до стажу льотного та льотно-випробувального складу - з 06.04.1995 по 18.03.2024.

Водночас, згідно записів трудової книжки позивача він:

- 01.08.1980 зарахований на посаду інструктора парашутно-десантної підготовки в Одеському авіаклубі ДОСААФ;

- 05.04.1995 переведений на посаду аеродромного робочого;

- 06.04.1995 звільнений за власним бажанням;

- 07.04.1999 прийнятий на посаду інструктора ПДП по укладці парашутів;

- 18.03.2004 звільнений за власним бажанням.

Також у трудовій книжці наявна відмітка, що Одеський авіаклуб ДОСААФ перейменований в Одеський авіаспортивний клуб Товариства сприяння оборони України.

Згідно наявної в пенсійній справі довідки Одеського обласного авіаспортивного клубу Товариства сприяння оборони України від 03.03.2007, ОСОБА_2 працював в Одеському обласному авіаспортивному клубі Товариства сприяння оборони України з 1999 по 2004 рік на посаді інструктора ПДП по укладці парашутів (наказ №10а від 28.03.1999).

У довідці також вказано, що в цей період ОСОБА_1 в заробітну плату не нараховувались доплати по нальоту годин за парашутні стрибки, що не дає право на робочий стаж на пільгову пенсію по вислузі років та є робочою посадою. (т.І а.с. 148).

Також, з наявних в матеріалах справи довідок начальника штабу ГО ООАСК ТСОУ №52/1 та №52/2 від 06.04.2024 (т. І а.с. 55, 56) вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працював на штатній посаді інструктора парашутно-десантної підготовки в Одеському обласному авіаційно-спортивному клубі ім. П. Шклярука ДТСААФ: з 01.08.1980 (наказ №109 від 30.07.1980) по 05.04.1995 (наказ №12 від 05.04.1995).

З 06.04.1995 (наказ №21 від 15.04.1995) по 06.04.1999 (наказ №78 від 06.04.1999) також працював на шатній посаді інструктора парашутно-десантної підготовки, а з 07.04.1999 (наказ №10 "а" від 28.0.1999) по 18.03.2004 (наказ №6 л/с від 18.03.2004) працював на штатній посаді інструктора парашутно-десантної підготовки по укладці парашутів.

Зі змісту довідки №52/2 також вбачається, що згідно "Положення про основні права та функціональні обов`язки осіб керівного та льотно-технічного складу аероклубів, авіаційно-спортивних клубів та авіаційно-технічних спортивних клубів ДТСААФ СРСР-1981" інструктор парашутно-десантної підготовки зобов`язаний при проведенні стрибків з парашутом виконувати обов`язки випускаючого парашутистів (бортового оператора по випуску парашутистів – згідно з наказом голови ЦК ДТСААФ СРСР №85 від 16.02.1987), а згідно п. 233 "Руководства по парашютно-спасательной и десантной подготовке (РПС и ДП-71) "укладчик парашутів" належить до льотних посад та зобов`язаний виконувати стрибки з парашутів за встановленою програмою.

ОСОБА_1 з 1980 р. по 2004 р. включно щорічні плани навчально-льотної підготовки бортового оператора по випуску парашутистів з щорічним виконанням робіт в умовах складного пілотажу виконав в повних обсягах без льотних пригод, а також в зазначений період включно з 1980 р. по 2004 р. включно виконав в повних обсягах річні норми стрибків з парашутом з реактивної авіатехніки (вертольотів Мі-2 та літаків).

Окрім того, вказано, що з метою поширення досвіду інструктора-парашутиста щорічно згідно державного та міжнародного плану спортивних змагань та чемпіонатів з парашутного спорту відряджався до Харківського обласного авіаспортклубу ДТСАА (перейменованого 18.10.1996 в Харківський аероклуб ім. Гризодубової ТСОУ) для здійснення інструкторської роботи з підростаючим поколінням збірної команди спортсменів-парашутистів, парашутно-рятувального забезпечення польотів та поширення досвіду бортового оператора по випуску парашутистів з реактивних вертольотів МІ-2.

Водночас, у довідці №52/1 вказано про те, що рішенням VII (позачергового) з`їзду ДТСААФ УРСР від 26.09.1991 Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту УРСР перейменовано в Товариство сприяння оборони України і є правонаступником ДТСААФ. При цьому, Одеський обласний авіаційно-спортивний клуб ім. П.Шклярука ДТСААФ наказом №185 від 04.11.1991 перейменовано в Одеський обласний авіаційно-спортивний клуб ТСО України.

Вказані довідки були надані позивачем під час звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про перерахунок пенсії, втім оцінка викладеній в довідках інформації пенсійним фондом надана не була, перевірка вказаної інформації також не здійснена.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що згадані довідки належним чином підтверджують страховий стаж позивача за періоди його роботи з 06.04.1995 по 06.04.1999 та з 07.04.1999 по 18.03.2004 у Одеському обласному авіаційно-спортивному клубі ТСО України, який є правонаступником Одеського обласного авіаційно-спортивного клубу ім. П.Шклярука ДТСААФ.

Відтак, висновок суду про наявність правових підстав для скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 04.03.2025 №951060105186, яким позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії з більшого страхового стажу.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок пенсії позивача з 02.04.2024, зарахувавши спірні періоди страхового стажу.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги пенсійного органу стосовно втручання суду в його повноваження, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тобто, право на отримання пенсії повинно бути захищеним в цілому та всебічно, однак з урахуванням дискреційних повноважень органу публічної влади.

Відповідно до Рекомендації №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 р. №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій / прийнятті рішення та встановлення в судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Таким чином, колегія суддів вважає неаргументованими доводи апеляційної скарги в частині того, що суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Щодо доводів апелянта про безпідставне стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки позовні вимоги задоволено, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, понесені позивачем.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та ухвалив рішення, яке ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, не встановлено.

З огляду на це, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов