Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №400/6728/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6728/26

Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

за часті секретаря – Жигайлової О.Е.,

за участі апелянта – Котеленця А.В.,

за участі представника третьої особи – Міхняєвої А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, про визнання дій протиправними, скасування постанови, стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – відповідач, Другий відділ ДВС у Вознесенському районі), 3-тя особа: Головне управління Національної поліції в Миколаївській області (далі – ГУ НП в Миколаївській області) в якому просить:

- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Долі А.М. щодо відкриття виконавчого провадження ВП №80531817 від 17.03.2026;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80531817 від 17.03.2026, постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

- стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу ДВС у Вознесенському районі безпідставно стягнуті кошти у розмірі 24 750 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20.10.2025 поліцейським ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області винесена постанова серії ЕНА №5977775 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 20400 грн. Як пояснює позивач, вказана постанова була оскаржена ним у судовому порядку та за результатами судового розгляду в задоволенні позову відмовлено, а судове рішення, після апеляційного оскарження набуло чинності 24.03.2026. Однак 17.03.2026 старшим державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 80531817 та стягнення з штрафу 20400 грн., а у випадку несплати - у подвійному розмірі 40800 грн. Того ж дня винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 270 грн. та 18.03.2026 винесена постанова про арешт коштів у межах загальної суми 45150 грн. 27.03.2026 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним стягненням з подвійного розміру штрафу, виконавчого збору (4 080 грн) та витрат виконавчого провадження. На переконання позивача такі дії державного виконавця є грубим порушенням вимог законодавства, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після залишення скарги без задоволення судом апеляційної інстанції, що свідчить про протиправність оскаржуваних постанов державного виконавця та наявність підстав для їх скасування.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року в задоволенні позову позов ОСОБА_1 - відмовлено повністю.

Не погоджуючись рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду справи суд першої інстанції помилково послався на те, що постанова у сфері безпеки дорожнього руху набирає чинності з моменту її вручення, і позивач зобов`язаний був сплатити штраф до 04.11.2025, оскільки відповідно до частини 1 статті 301 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Апелянт зазначає, що подання позову про оскарження постанови зупиняє строк для добровільної сплати штрафу, що прямо закріплено в Кодексі, і жодних винятків для правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху частина 1 статті 301 КУпАП не містить.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про законність стягнення штрафу в подвійному розмірі, оскільки згідно статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 цього Кодексу (з урахуванням частини 1 статті 301 КУпАП), у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу.

Як зауважує апелянт, станом на 17.03.2026 строк добровільної сплати штрафу, який має обліковуватися з 24.03.2026, не настав, а тому у державного виконавця не було жодних правових підстав ані відкривати виконавче провадження, ані застосовувати санкцію у вигляді стягнення подвійного розміру штрафу у розмірі 40 800 грн.

На переконання апелянта заявлений позов є цілком обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Другий відділ ДВС у Вознесенському районі у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, наголошує на тому що заявлений позов ОСОБА_1 про визнання протиправними дій державного виконавця, скасування постанов та стягнення безпідставно стягнутих коштів у виконавчому провадженні №80531817 не підлягає задоволенню. На переконання відповідача дії державного виконавця у виконавчому провадженні №80531817 з примусового виконання постанови ЕНА №5977775 виданої 20.10.2025 вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Рішення суду відповідач вважає законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а рішення суду -залишити без змін.

ГУ НП в Миколаївській області до суду апеляційної інстанції також подало відзив на апеляційну скаргу, в якому підкреслює, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні. ГУ НП в Миколаївській області зазначає, що рішення відповідача про відкриття виконавчого провадження про стягнення з штрафу у подвійному розмірі, а також стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є правомірними та підстав для їх скасування не вбачається.

Особи, які беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до статті 124-130 КАС України.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів відповідно до частини 2 статті 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності такого.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.10.2025 поліцейським СРПП ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі серія ЕНА № 5977775, відповідно до якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 10 статті 121 КУпАП та частиною 4 статті 126 КУпАП, за порушення пункту 21.11.б ПДР України та накладене адміністративне стягнення у розмірі 20400 грн. Зокрема, встановлений факт перевезення на задньому сидінні дитини без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою паска безпеки, а також керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

29.10.2025 ОСОБА_1 оскаржив зазначену постанову до Південноукраїнського міського суду Миколаївської області.

Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26.01.2026 у адміністративній справі №486/2068/25, в задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ НП в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, а рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26.01.2026 у справі №486/2068/25 - залишено без змін.

17.03.2025 Другий відділ ДВС у Вознесенському районі зареєстрував заяву відділення поліції №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївський області датовану 01.12.2025 про стягнення з ОСОБА_1 адміністративного стягнення у подвійному розмірі 40800 грн. До заяви долучена постанова серія ЕНА № 5977775 від 20.10.2025 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушення правил дорожнього руху у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.

17.03.2026 державним виконавцем Другого відділу ДВС у Вознесенському районі винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №80531817 про стягнення з ОСОБА_1 40800 грн. штрафу на користь Держави, а також про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 4080 грн.

17.03.2026 державним виконавцем Другого відділу ДВС у Вознесенському районі винесена постанова про стягнення мінімальних витрат з боржника ОСОБА_1 на загальну суму 270 грн.

27.03.2026 державним виконавцем Другого відділу ДВС у Вознесенському районі винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.

Позивач вважаючи протиправними дії державного виконавця та постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору, а також про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив із того, що постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з позивача штрафу у подвійному розмірі, а також стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є правомірними та не вбачав підстав для їх скасування та задоволення заявленого позову.

Суд зауважив на тому, що на відмінність від загального правила, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набирає законної сили з моменту вручення (отримання, відмови), а не закінченням строку на її оскарження. У такому випадку, суд вважав, що факт оскарження цієї постанови, жодним чином не впливає на її чинність, обов`язок її виконання у передбачені строки, а також покладення відповідальності у вигляді стягнення подвійного штрафу у разі не сплати штрафу протягом 15 днів з моменту отримання постанови.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про протиправність дій державного виконавця, а також про протиправність спірних постанов державного виконавця та наявність підстав для їх скасування, колегія суддів керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначає, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону № 1404-VIII, за приписами пункту 6 частини 1 якої у виконавчому документі зазначається дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Частина 1 статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частина 1 статті 18 Закону №1404-VIII визначає, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За правилами частин 1-3 статті 42 статті 26 №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

У відповідності до частини 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Згідно із частинами 1, 2 статті 27 Закону №1404 виконавчий збір – це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

У відповідності до частини 4 статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Таким чином, системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про імперативно закріплений обов`язок державного виконавця відкрити виконавче провадження за виконавчим документом, який відповідає законодавчо встановленим вимогам, а також стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, виконавчого збору та штрафу у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення.

Повертаючись до обставин даної справи, колегія суддів враховує, що постановою від 20.10.2025 серія ЕНА № 5977775 по справі про адміністративне правопорушення, на позивача накладене адміністративне стягнення у розмірі 20400 грн.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 10 статті 121 КУпАП, частиною 4 статті 126 КУпАП, за порушення пункту 21.11.б ПДР України. Зокрема встановлений факт перевезення дитини на задньому сидінні без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою паска безпеки, а також керування транспортним засобом особою, яка позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Стаття 291 КУпАП визначає порядок набрання законної сили постановою адміністративного органу у справі про адміністративне правопорушення, частина 1 якої передбачає, в тому числі, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Відповідно до частини 3 статті 291 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Разом з цим, положення частини 2 статті 299 КУпАП унормовують, що при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення, постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно статті 300 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

Стаття 307 КУпАП визначає, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, відповідно до приписів частини 1 статті 291 КУпАП та частини 2 статті 299 КУпАП, постанова адміністративного органу (поліції) набирає законної сили лише після закінчення строку на її оскарження.

У разі ж подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили виключно після залишення скарги без задоволення судом апеляційної інстанції.

Як мовилося вище, ОСОБА_1 постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху серія ЕНА № 5977775 від 20.10.2025 оскаржив у судовому порядку 29.10.2025.

Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26.01.2026, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі №486/2068/25, в задоволені позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Отже, в силу наведених вище вимог, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху серія ЕНА № 5977775 від 20.10.2025 набирала законної сили тільки після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Таким чином, оскільки апеляційний суд ухвалив постанову лише 24.03.2026 року, відкриття державним виконавцем виконавчого провадження 17.03.2026, тобто коли постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху серія ЕНА №5977775 від 20.10.2025 не набрала законної сили, є передчасним.

З огляду на викладене є підстави стверджувати, що постанови державного виконавця Другого відділу ДВС у Вознесенському районі від 17.03.2026 про відкриття виконавчого провадження №80531817 та стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 4080 грн. та мінімальних витрат в сумі 270 грн., прийняті останнім передчасно, є протиправними а тому підлягають скасуванню.

Також колегія суддів вважає необхідним зазначити про те, що оскільки строк добровільної сплати (15 днів з дня набрання чинності постановою) не розпочався, підстави для подвоєння штрафу на підставі статті 308 КУпАП станом на 17.03.2026 були відсутні.

Суд першої інстанції не звернув уваги на наведені обставини, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження до набуття законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Також наявні підстави для задоволення вимог в частині визнання протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору, а також постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Стосовно заявлених в позовній заяві вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу ДВС у Вознесенському районі безпідставно стягнутих коштів у розмірі 24750 грн., колегія суддів підстав для задоволення таких вимог не вбачає, оскільки докази того, що такі кошти були стягнуті з позивача в матеріалах справи відсутні та апелянт таких доказів, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції, на підтвердження заявлених вимог не надав.

Окрім цього, слід зазначити, що чинним законодавством передбачений спеціальний порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 «Про затвердження Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» (далі – Порядок №787).

Пункт 5 Порядку № 787 визначає, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету здійснюють органи казначейства, але на підставі подання органів, що контролюють справляння коштів.

Тобто, орган, який контролює справляння надходження виконавчого збору, у разі наявності судового рішення, яке набрало законної сили, про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та з урахуванням отриманої заяви на повернення коштів, зобов`язаний скласти подання, яке подається до органу Казначейства.

Водночас, сплата до Державного бюджету України штрафу, накладеного як адміністративне стягнення є цілком обґрунтованою з огляду на той факт, що судовим рішенням у справі №486/2068/25, в задоволені позовну ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА №5977775 від 20.10.2025 – відмовлено. Наведене свідчить про те, що штраф накладений постановою по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 20400 грн. позивач повинен був оплатити та підстав для повернення цих коштів немає.

Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, а тому рішення суду відповідно до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать обставини справи, позивачем понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги на загальну суму 6656 грн., що підтверджується квитанціями №132D-LRFZ-4ULE від 08.06.2026, №3081912446 від 15.06.2026 та №3143240435 від 23.07.2026.

У зв`язку з цим, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявленого позову, ОСОБА_1 має право на відшкодування сплаченої суми судового збору в сумі 6656 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Керуючись статтями 287, 308, 310, 315, 317, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,–

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2026 року - скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Долі А.М. щодо відкриття виконавчого провадження ВП №80531817.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Долі А.М. від 17.03.2026 про відкриття виконавчого провадження ВП №80531817 та стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №80531817 у розмірі 4 080 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Долі А.М. від 17.03.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №80531817 у сумі 270 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6656 грн. (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 45112306).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький