Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №420/10959/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/10959/26

Перша інстанція: суддя Козирський Є.С.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.

суддів – Бойка А.В., Тарновецького І.І.,

за часті секретаря – Жигайлової О.Е.,

за участі позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції України на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 липня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправними дії та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції України (далі – відповідач, УПП в Одеській області), в якому просить:

- визнати протиправними дії щодо притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП;

- стягнути з Державного бюджету України на його користь грошові кошти щодо сплати штрафу у розмірі 340 грн.

Також у позовній заяві ставиться питання про стягнення з УПП в Одеській області на користь позивача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що притягнення його до адміністративної відповідальності та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення відбулося із суттєвим порушенням процедури. Далі позивач пояснює, що не погоджуючись із діями працівників УПП в Одеській області він звернувся до суду із позовом про скасування постанови, однак з метою уникнення подвоєння розміру штрафу, він у 10-тиденний строк сплатив його у розмірі 340 грн.

В подальшому, як зазначає позивач, 26.03.2026 начальник УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції України підполковник поліції Рубан Р. скасував винесену відносно нього постанову серії ЕНА №6680604 від 17.02.2026, у зв`язку з чим 27.03.2026 представник позивача подав заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.

На переконання позивача, не повідомлення належним чином про скасування постанови позбавило його можливості своєчасно реалізувати своє право на повернення безпідставно сплачених коштів та свідчить про недобросовісну поведінку суб`єкта владних повноважень. Також позивач вважає, що протиправність постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності свідчить про відсутність підстав для утримання сплаченого штрафу.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 липня 2026 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправними дії УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції України при здійсненні притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП.

В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.

Стягнуто з УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1331,50 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволених вимог, УПП в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про позовна вимога позивача щодо визнання протиправними дії поліцейського є безпідставною, а заявлений позов взагалі таким, що задоволенню не підлягає.

Окрім цього, апелянт зазначає, що приписами частини 3 статті 286 КАС України чітко визначені повноваження суду щодо рішень, які приймаються за результатами розгляду адміністративних справ даної категорії, водночас заявлена позивачем вимога щодо визнання протиправними дії відповідача виходить за межі передбачені частиною 3 статті 286 КАС України, яка є спеціальною нормою, що визначає особливості провадження у адміністративних справах даної категорії. За таких підстав апелянт вважає, що судом першої інстанції були порушені правила предметної юрисдикції та розглянута позовна вимога, яка не підлягала розгляду в порядку статті 286 КАС України.

Також апелянт зазначає, що відповідно до пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. Таким чином, законодавець прямо передбачив, що у випадку самостійного усунення суб`єктом владних повноважень оскаржуваного порушення суд не повинен продовжувати розгляд спору за відсутності необхідності додаткового судового втручання.

Натомість, як вважає апелянт, подання позивачем нового позову, який фактично ґрунтується на тих самих обставинах щодо винесення та подальшого скасування постанови серії ЕНА № 6680604 від 17.02.2026, свідчить про намагання позивача повторно поставити на розгляд суду питання, яке вже втратило предмет спору внаслідок добровільного усунення відповідних наслідків відповідачем.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу, зазначає про безпідставність наведених у скарзі доводів та вважає, що апелянт взагалі неправильно розуміє предмет даного позову. Як підкреслює позивач, предметом даного позову є протиправність дій УПП в Одеській області під час притягнення його до адміністративної відповідальності. При цьому, вважає, що скасування постанови не означає автоматичного визнання правомірними дій, які були вчинені при її винесенні. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим, а тому, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду – залишити без змін.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до статті 124-130 КАС України.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів відповідно до частини 2 статті 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності такого.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17.02.2026 інспектором 1 взводу 6 роти 2 батальйону полку УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції Фроловим П.М. винесена постанова серії ЕНА №6680604 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Не погодившись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з адміністративним позовом про її скасування (справа №509/1377/26).

Після додаткової перевірки обставин справи УПП в Одеській області вжити заходи щодо самостійного усунення оскаржуваних порушень, у зв`язку із чим, 26.03.2026 начальник УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції України підполковник поліції Рубан Р. скасував винесену відносно ОСОБА_1 постанову серії ЕНА №6680604 від 17.02.2026.

27.03.2026 до Овідіопольського районного суду Одеської області представник позивача подав заяву про закриття провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 03.04.2026 провадження у справі №509/1377/26 за позовом ОСОБА_1 до УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 КАС України – закрито, у зв`язку із тим, що суб`єкт владних повноважень самостійно усунув оскаржувані постанови.

Вирішуючи справу та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції встановив, що рішенням начальника УПП в Одеській області підполковника поліції Рубана Р. № Вн5651 від 26.03.2026, яким скасована постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, встановлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення та прийняття рішення за її результатами здійснені різними посадовими особами, що суперечить вимогам законодавства. Крім того, у фабулі зазначеної постанови час скоєного правопорушення (13:02:58) має розбіжності з часом фіксації правопорушення лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 #ТС 008449 (13:05:58).

Як указав суд, зазначене свідчить про протиправність дій УПП в Одеській області, які вчинені під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена з істотними порушеннями вимог законодавства, що підтверджується її подальшим скасуванням.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги, в яких УПП в Одеській області, посилаючись на помилковість висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову, колегія суддів керується наступним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частина 5 статті 125 Конституції України визначає, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Приписи статті 9 КАС України визначають, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як мовилося вище, ОСОБА_1 постановою серії ЕНА №6680604 від 17.02.2026 був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу 340,00 грн.

Разом з цим, 26.03.2026 начальник УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції України підполковник поліції Рубан Р. прийняв рішення №Вн5651, яким була скасована постанова серії ЕНА №6680604 від 17.02.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та справу направлено на новий розгляд.

Таким чином, відповідачем вчинені дії, що призвели до повного відновлення законних прав та інтересів позивача.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що протиправні дії відповідача під час притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу порушили його права, що підтверджується, на його думку, подальшим скасуванням постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Досліджуючи аргументи позивача щодо порушення його прав, з огляду на наведені вище обставини справи, колегія суддів звертає увагу на таке.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес, який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), під яким розуміють правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець уважає неможливим або недоцільним.

Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його в законах України в логічно-смисловому зв`язку з поняттям право має один і той же зміст.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують негативні правові наслідки для особи у вигляді виникнення, зміни чи припинення певних правовідносин за її участю. Судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, що належать безпосередньо заявнику.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього неможливо виконати завдання адміністративного судочинства. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів позивача. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Оцінюючи встановлені апеляційним судом обставин справи у сукупності із наведеними вище нормами чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 не доведена обґрунтованість заявленого позову, а обставини щодо порушення прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок прийняття УПП в Одеській області постанови серії ЕНА №6680604 від 17.02.2026, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу 340,00 грн. не знайшли свого підтвердження.

Більш того, як слушно зауважив апелянт порушені права ОСОБА_1 відновлені скасуванням такої постанови 27.03.2026 року постановою серії ЕНА №6680604.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що наведені вище положення КАС України не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає певні дії (рішення) суб`єкта владних повноважень такими, що впливають на його правове становище.

Як зазначено вище, з тлумачення Конституційним Судом України приписів частини другої статті 55 Конституції України вбачається, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, що якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Водночас, закріплені в Конституції України гарантії звернення до суду за захистом прав не гарантують автоматичний судовий розгляд кожної справи, оскільки для звернення до суду особа повинна мати матеріально-правову заінтересованість у вирішенні спору, а юридична зацікавленість повинна мати об`єктивну основу. Це означає, що особа повинна мати реальний інтерес у вирішенні справи, а не просто бажання звернутися до суду.

У розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди передбачає наявність встановленого судом факту їхнього порушення. Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд установлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-владних правовідносинах, що виникли між ним і позивачем.

Варто зазначити, що на час звернення позивачем до суду, колегією суддів не встановлене порушення прав останнього в рамках заявленого спору.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, щодо визнання протиправними дії відповідача про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП.

Оскільки суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає необхідним зазначити, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення коштів, сплачених позивачем у розмірі 340 грн., як адміністративний штраф на виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, не підлягають задоволенню з огляду на те, що чинним законодавством передбачений спеціальний порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 «Про затвердження Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів». Зокрема, пунктом 5 цього Порядку визначено, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету здійснюють органи казначейства, але на підставі подання органів, що контролюють справляння коштів.

Оскільки, повернення коштів, сплачених на виконання постанови про адміністративне правопорушення, здійснюється в Порядку № 787, а не шляхом їх стягнення судом із Державного бюджету України, колегія суддів погоджується із позицією відповідача про те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру спірних правовідносин.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення заявленого ОСОБА_1 позову.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлений позов не підлягає задоволенню через відсутність в даному випадку порушеного права, колегія суддів не надає оцінку іншим доводам апеляційної скарги.

Таким чином, на думку колегії суддів, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, а тому рішення суду відповідно до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. ст. 272, 286, 308, 310, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,–

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції України – задовольнити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 липня 2026 року - скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправними дії та стягнення коштів – відмовити повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя О. А. Шевчук

суддя А. В. Бойко

суддя І. І. Тарновецький