Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №400/2408/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2408/26

Головуючий в 1 інстанції: Величко А.В.

Дата і місце ухвалення: 07 травня 2026 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 400/2408/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТ ОСТ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ТОВ «ФОРТ ОСТ» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області від 20.01.2026 р. за №2820 про відповідність ТОВ «ФОРТ ОСТ» (ЄДРПОУ 39366038) критеріям ризиковості платника податку;

- зобов`язати комісію з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області виключити ТОВ «ФОРТ ОСТ» (ЄДРПОУ 39366038) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги контролюючий орган зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та не надав належної оцінки доказам і доводам сторін, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Апелянт вказує, що 25 липня 2025 року комісією Головного управління ДПС у Миколаївській області прийнято рішення № 43825 про відповідність ТОВ «ФОРТ ОСТ» критеріям ризиковості платника податку.

За результатами аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства контролюючим органом, як зазначає апелянт, встановлено, що обсяги реалізації сільськогосподарської продукції за період з 01 липня 2024 року до 01 липня 2025 року, з урахуванням середньої врожайності в Миколаївській області, майже вдвічі перевищують можливі обсяги її виробництва на наявних у позивача площах земельних ділянок. На думку апелянта, зазначені обставини свідчать про можливе постачання сільськогосподарської продукції, походження якої не встановлено.

Крім того, апелянт посилається на відсутність у позивача придбання послуг з транспортування, оренди об`єктів оподаткування та місць зберігання товарно-матеріальних цінностей і паливно-мастильних матеріалів, що, на його переконання, свідчить про відсутність необхідних умов та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій у задекларованих обсягах.

У зв`язку з цим контролюючий орган зазначає про наявність податкової інформації за кодами « 01» та « 03» Довідника кодів податкової інформації, затвердженого наказом ДПС України від 11 січня 2023 року № 17, та вважає, що така інформація підтверджує відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Також апелянт зазначає, що за результатами розгляду поданих Товариством інформації та копій документів від 13 листопада 2025 року № 1 та від 08 січня 2026 року № 1 контролюючим органом не встановлено обставин, які спростовують здійснення позивачем ризикових операцій, у зв`язку з чим прийнято рішення від 20 листопада 2025 року № 66422 та від 20 січня 2026 року № 2820 про відповідність ТОВ «ФОРТ ОСТ» критеріям ризиковості платника податку.

На думку апелянта, податкова інформація, наявна в інформаційних системах контролюючого органу, є належною, допустимою, достовірною та достатньою для прийняття оскаржуваного рішення, тоді як наявність формально складених первинних документів сама по собі не підтверджує реальності господарських операцій.

З огляду на викладене Головне управління ДПС у Миколаївській області просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 400/2408/26 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФОРТ ОСТ» заперечує проти її доводів, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає про безпідставність доводів апелянта щодо правомірності віднесення Товариства до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, та наполягає на тому, що контролюючим органом не наведено належного обґрунтування прийняття оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене ТОВ «ФОРТ ОСТ» просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року - без змін.

Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність установлення судом першої інстанції обставин справи й застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРТ ОСТ» (код ЄДРПОУ 39366038) зареєстроване 27 серпня 2014 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань за номером запису 15221020000030488.

Місцезнаходженням Товариства є: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, буд. 12, офіс 11. З кінця 2014 року Товариство перебуває на обліку як платник податку на додану вартість.

Основним видом господарської діяльності ТОВ «ФОРТ ОСТ» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11). Крім того, Товариство здійснює інші види діяльності у сфері сільського господарства, оптової торгівлі сільськогосподарською продукцією, складського господарства та допоміжної діяльності у сфері транспорту.

З 2015 року Товариство здійснює вирощування сільськогосподарської продукції на земельних ділянках загальною площею 511,84 га, які перебувають у його користуванні на підставі договорів оренди та розташовані на території Миколаївської області.

Для зберігання вирощеної сільськогосподарської продукції Товариство використовує складське приміщення за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, село Маринівка, вул. Симона Петлюри, буд. 18. З 2021 року ТОВ «ФОРТ ОСТ» є платником єдиного податку четвертої групи.

25 липня 2025 року ТОВ «ФОРТ ОСТ» через електронний кабінет платника податків отримало рішення Комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області від 25 липня 2025 року № 43825, яким Товариство віднесено до платників податків, що відповідають пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, передбачених додатком 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі - Порядок № 1165).

Підставою для прийняття зазначеного рішення контролюючим органом визначено наявність податкової інформації, отриманої в процесі поточної діяльності, зокрема за кодами 01 та 03. У рішенні зазначено операції з постачання сільськогосподарської продукції за кодами УКТ ЗЕД 0713, 1005 та 1001 за період з 26 січня 2025 року до 25 липня 2025 року.

13 листопада 2025 року Товариство подало до контролюючого органу повідомлення № 1 про надання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості. До повідомлення було долучено письмові пояснення та документи, якими, за твердженням Товариства, підтверджувалися здійснення сільськогосподарської діяльності, походження реалізованої продукції, наявність земельних ділянок, трудових і матеріально-технічних ресурсів, а також складських приміщень.

За результатами розгляду поданих матеріалів Комісією Головного управління ДПС у Миколаївській області 20 листопада 2025 року прийнято рішення № 66422 про відповідність ТОВ «ФОРТ ОСТ» критеріям ризиковості платника податку.

08 січня 2026 року Товариство повторно подало до контролюючого органу інформацію та копії документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості.

За результатами розгляду зазначених матеріалів Комісією Головного управління ДПС у Миколаївській області 20 січня 2026 року прийнято рішення № 2820, яким повторно встановлено відповідність ТОВ «ФОРТ ОСТ» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для його прийняття визначено податкову інформацію за кодами 01 та 03. У графі «Документи» зазначено, що в поданому платником повідомленні відсутня інформація, яка спростовує здійснення ризикових операцій.

Водночас оскаржуване рішення не містить конкретизації того, які саме документи або відомості, необхідні для розгляду питання щодо відповідності Товариства критеріям ризиковості, не були подані платником, а також які обставини, встановлені контролюючим органом, залишилися непідтвердженими за результатами розгляду поданих матеріалів.

Не погоджуючись із рішенням Комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області від 20 січня 2026 року № 2820, ТОВ «ФОРТ ОСТ» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати зазначене рішення протиправним та скасувати його, а також зобов`язати контролюючий орган виключити Товариство з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що контролюючим органом не наведено конкретних обставин, які свідчили б про відповідність ТОВ «ФОРТ ОСТ» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Суд зазначив, що оскаржуване рішення містить лише посилання на коди податкової інформації 01 та 03, не розкриває її змісту та не визначає, які саме документи або відомості не були подані платником чи залишилися непідтвердженими, незважаючи на подання Товариством пояснень і документів щодо здійснення господарської діяльності.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення Комісії ГУ ДПС у Миколаївській області від 20 січня 2026 року № 2820, визнав його протиправним та скасував, а також зобов`язав контролюючий орган виключити ТОВ «ФОРТ ОСТ» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України; з використанням повноваження з метою, з якою його надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, у цій справі саме на контролюючому органі лежить обов`язок довести правомірність рішення від 20 січня 2026 року № 2820, зокрема наявність передбачених законодавством підстав для його прийняття, належне врахування поданих платником пояснень і документів та дотримання встановленої процедури.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Податковим кодексом України та Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі - Порядок № 1165).

Пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку, передбачених додатком 1 до Порядку № 1165, визначено критерій, пов`язаний із наявністю в контролюючого органу податкової інформації, отриманої в процесі поточної діяльності під час виконання покладених на нього завдань і функцій, яка визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій для реєстрації податковій накладній або розрахунку коригування.

Зі змісту наведеного критерію вбачається, що підставою для прийняття рішення є наявність податкової інформації, яка за своїм змістом дає змогу встановити обставини, що свідчать про ризиковість здійснення господарських операцій конкретного платника податку. Саме лише перебування певних відомостей в інформаційних системах контролюючого органу без розкриття їх змісту та зв`язку з діяльністю відповідного платника не є достатнім обґрунтуванням рішення про відповідність платника критеріям ризиковості.

Водночас застосування пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку не передбачає необхідності попереднього встановлення контролюючим органом усіх обставин нереальності кожної господарської операції в межах документальної перевірки. Процедура віднесення платника до ризикових має превентивний характер і не є процедурою визначення його податкових зобов`язань.

Разом із тим такий характер процедури не звільняє контролюючий орган від обов`язку належно конкретизувати податкову інформацію, покладену в основу рішення, та навести зрозумілі мотиви, які дають змогу платнику податку встановити фактичні підстави віднесення його до категорії ризикових і надати пояснення та документи щодо відповідних обставин.

Отже, саме по собі посилання на певний код податкової інформації не розкриває фактичних обставин, які стали підставою для прийняття індивідуального акта, якщо зі змісту рішення неможливо встановити, які саме господарські операції та з яких причин контролюючий орган вважає ризиковими.

Зазначений підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 червня 2026 року у справі № 480/6765/24, від 02 липня 2026 року у справі № 440/10955/24 та від 25 червня 2026 року у справі № 320/57228/24, за умови відповідності наведених правових позицій змісту зазначених судових рішень.

Застосовуючи наведені положення законодавства до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає таке.

Як установлено судом першої інстанції, у рішенні від 20 січня 2026 року № 2820 контролюючий орган зазначив коди податкової інформації 01 та 03, а також загальне формулювання про відсутність у поданому платником повідомленні інформації, яка спростовує здійснення ризикових операцій.

Водночас оскаржуване рішення не містить конкретизації господарських операцій, які, на думку Комісії, свідчать про ризиковість платника, не розкриває фактичних обставин, на яких ґрунтується висновок про невстановлене походження продукції або недостатність матеріально-технічних ресурсів, та не визначає, які саме подані Товариством документи не підтверджують відповідних обставин.

За таких обставин зі змісту оскаржуваного рішення неможливо однозначно встановити, які саме фактичні обставини контролюючий орган вважав не спростованими та які конкретні недоліки поданих пояснень і документів стали підставою для збереження за Товариством статусу ризикового платника.

При цьому колегія суддів ураховує, що в апеляційній скарзі контролюючий орган навів додаткові пояснення щодо результатів аналізу обсягів реалізації сільськогосподарської продукції, середньої врожайності в регіоні та відсутності окремих придбаних послуг.

Наведені доводи підлягають перевірці судом апеляційної інстанції в межах, визначених статтею 308 КАС України, однак їх обґрунтованість сама по собі не усуває необхідності встановити, чи були відповідні фактичні обставини покладені в основу оскаржуваного рішення та чи наведено в ньому достатні мотиви для висновку про відповідність Товариства критеріям ризиковості.

Правомірність індивідуального акта оцінюється з урахуванням фактичних і правових підстав, які існували на момент його прийняття та були покладені в основу такого акта. Тому пояснення контролюючого органу, надані під час судового розгляду, можуть бути враховані судом для з`ясування обставин справи та перевірки доводів апеляційної скарги, проте не можуть замінити відсутнє в оскаржуваному рішенні обґрунтування.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що, за його розрахунками, обсяг реалізації Товариством сільськогосподарської продукції за період з 01 липня 2024 року до 01 липня 2025 року становив 2 853 тонни та майже вдвічі перевищував можливий обсяг її виробництва на земельних ділянках, які перебували в користуванні позивача, з урахуванням середніх показників урожайності в Миколаївській області.

На думку контролюючого органу, така невідповідність свідчить про можливе постачання сільськогосподарської продукції, походження якої не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що обсяг реалізації сільськогосподарської продукції порівняно з можливим обсягом її виробництва може враховуватися контролюючим органом під час аналізу господарської діяльності платника податку та оцінки податкової інформації. Водночас сам по собі факт перевищення обсягу реалізації над розрахунковим обсягом виробництва, визначеним із використанням середніх показників урожайності, без належного обґрунтування такого розрахунку та його зв`язку з конкретними господарськими операціями платника не є достатньою підставою для висновку про відповідність платника критеріям ризиковості.

Для оцінки наведеного доводу мають значення, зокрема, види сільськогосподарських культур, площі земельних ділянок, на яких вирощувалася кожна культура, показники врожайності, періоди вирощування та збирання врожаю, а також можливість реалізації продукції, вирощеної в попередніх періодах або придбаної на законних підставах.

При цьому використання середніх показників урожайності в регіоні саме по собі не виключає можливості застосування такої інформації контролюючим органом для аналізу господарської діяльності платника. Однак відповідні показники мають бути конкретизовані, а їх застосування до діяльності конкретного платника - обґрунтоване з урахуванням особливостей його господарської діяльності.

Зокрема, контролюючий орган повинен розкрити, які саме показники врожайності використано, щодо яких культур та площ земельних ділянок здійснено розрахунок, яким чином визначено можливий обсяг виробництва та з яких підстав встановлена ним різниця між обсягами виробництва й реалізації свідчить про ризиковість господарських операцій саме цього платника податку.

Колегія суддів при цьому не встановлює замість контролюючого органу фактичні обсяги виробництва чи врожайності Товариства та не вирішує питання реальності кожної окремої господарської операції. Предметом апеляційного перегляду в цій частині є перевірка того, чи підтверджують наведені відповідачем обставини правомірність прийняття оскаржуваного рішення та чи були відповідні фактичні й аналітичні дані належно покладені в основу такого рішення.

Як убачається зі змісту рішення від 20 січня 2026 року № 2820, у ньому не розкрито, які саме показники виробництва та реалізації були покладені Комісією в основу висновку про ризиковість платника, яким чином здійснено відповідні розрахунки та які конкретні господарські операції Товариства пов`язані з виявленою, на думку контролюючого органу, невідповідністю.

Отже, наведене відповідачем в апеляційній скарзі твердження про реалізацію 2 853 тонн сільськогосподарської продукції та її перевищення над можливим обсягом виробництва саме по собі не спростовує висновку суду першої інстанції про недостатню мотивованість рішення № 2820, оскільки не усуває встановлених недоліків обґрунтування цього рішення та не підтверджує, що відповідні обставини були належно конкретизовані Комісією під час його прийняття.

Не є достатніми для підтвердження правомірності рішення № 2820 і посилання відповідача на відсутність придбання Товариством послуг із транспортування, оренди об`єктів оподаткування, місць зберігання товарно-матеріальних цінностей та паливно-мастильних матеріалів.

Такі обставини можуть бути предметом аналізу контролюючого органу під час здійснення податкового контролю. Водночас висновок про відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності має ґрунтуватися на оцінці фактичних умов діяльності конкретного платника податку.

Відсутність у податковій звітності відомостей про придбання певних послуг або оренду окремих об`єктів сама по собі не є достатньою підставою для висновку про відсутність у платника необхідних матеріально-технічних ресурсів. Для такого висновку контролюючий орган має врахувати фактичні умови здійснення господарської діяльності конкретного платника, зокрема наявність у нього власних основних засобів, земельних ділянок, складських приміщень, а також можливість залучення сторонніх виконавців на договірних засадах.

Як убачається з матеріалів справи, Товариство на підтвердження здійснення сільськогосподарської діяльності посилалося на наявність земельних ділянок, трудових і матеріально-технічних ресурсів, складських приміщень, а також на здійснення посівних робіт, збирання врожаю та реалізацію сільськогосподарської продукції.

У матеріалах справи також зазначено про подання Товариством договорів та первинних документів щодо придбання матеріальних ресурсів і реалізації сільськогосподарської продукції. Наведені документи стосуються обставин, на які посилається контролюючий орган, обґрунтовуючи висновки про невідповідність обсягів реалізації можливим обсягам виробництва та недостатність матеріально-технічних ресурсів.

Водночас у рішенні № 2820 не конкретизовано, які саме обставини, що стосуються наведених відомостей, залишилися непідтвердженими за результатами розгляду поданих Товариством матеріалів, які з поданих документів були досліджені Комісією, які відомості визнано недостатніми або недостовірними та з яких причин подані пояснення не спростовують податкової інформації, покладеної в основу рішення.

Отже, сам факт наявності в інформаційних системах контролюючого органу відомостей про відсутність певних придбань або послуг не звільняє відповідача від обов`язку обґрунтувати, чому такі відомості свідчать про ризиковість операцій саме ТОВ «ФОРТ ОСТ», з урахуванням наявних у нього земельних ділянок, складських приміщень, трудових і матеріально-технічних ресурсів.

Посилання апелянта на те, що наявність первинних документів сама по собі не підтверджує реальності господарських операцій, не спростовує зазначеного висновку, оскільки предметом цього спору є правомірність рішення Комісії про відповідність платника податку критеріям ризиковості, а не встановлення реальності кожної господарської операції в межах документальної податкової перевірки.

Наявність або відсутність окремих первинних документів має оцінюватися в контексті питання, чи навів контролюючий орган належні фактичні підстави для прийняття оскаржуваного рішення та чи забезпечив можливість платнику зрозуміти й спростувати такі підстави.

При цьому обов`язок надати оцінку поданим документам не означає, що Комісія зобов`язана погодитися з усіма поясненнями платника або визнати кожну господарську операцію підтвердженою. Вирішальним є те, чи наведено в рішенні достатні та зрозумілі мотиви, які дають змогу встановити, чому подані матеріали не спростовують конкретної податкової інформації.

У цій справі оскаржуване рішення містить лише загальне формулювання про відсутність інформації, яка спростовує здійснення ризикових операцій, без конкретизації недоліків поданих документів та без пояснення, які саме обставини залишилися непідтвердженими.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючий орган не навів належних мотивів неврахування пояснень і документів Товариства.

Посилання відповідача на інформаційні системи контролюючого органу та результати аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства не спростовують наведених висновків, оскільки наявність відповідної податкової інформації сама по собі не звільняє контролюючий орган від обов`язку розкрити її зміст, обґрунтувати зв`язок із господарською діяльністю конкретного платника податків та зазначити, з яких причин подані платником пояснення й документи не спростовують установлених ознак ризиковості.

При цьому колегія суддів ураховує, що предметом цього спору є правомірність рішення Комісії про відповідність платника податку критеріям ризиковості, а не встановлення в межах документальної податкової перевірки реальності кожної окремої господарської операції Товариства чи визначення остаточного обсягу його податкових зобов`язань.

Отже, наявність або відсутність окремих первинних документів підлягає оцінці в контексті дотримання контролюючим органом установленої процедури прийняття оскаржуваного рішення, наведення належних фактичних підстав для віднесення платника до ризикових та забезпечення можливості платнику зрозуміти й спростувати такі підстави.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 02 липня 2026 року у справі № 440/10955/24 та від 25 червня 2026 року у справі № 320/57228/24, на які посилається позивач, відповідно до яких процедура визначення відповідності платника критеріям ризиковості не підміняє процедуру податкового контролю, а податкова інформація не має наперед установленої доказової сили.

Колегія суддів також зазначає, що обставини прийняття попередніх рішень Комісії № 43825 від 25 липня 2025 року та № 66422 від 20 листопада 2025 року не є самостійним предметом цього спору. Водночас подані Товариством у листопаді 2025 року та січні 2026 року пояснення й документи мають значення для перевірки доводів відповідача щодо обґрунтованості оскаржуваного рішення та дотримання Комісією процедури розгляду питання про відповідність позивача критеріям ризиковості.

З матеріалів справи вбачається, що 08 січня 2026 року Товариство повторно надало контролюючому органу інформацію та копії документів на підтвердження невідповідності критеріям ризиковості.

Однак оскаржуване рішення від 20 січня 2026 року № 2820 не містить конкретних мотивів, з яких подані матеріали визнано недостатніми, та не дає змоги встановити, чи були належним чином оцінені відомості щодо земельних ділянок, виробничих ресурсів, складських приміщень і здійснення Товариством сільськогосподарської діяльності.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 25 червня 2026 року у справі № 320/57228/24, у разі подання платником пояснень і документів щодо обставин, покладених в основу рішення про відповідність критеріям ризиковості, контролюючий орган має надати оцінку таким матеріалам та пояснити, які саме обставини вони не спростовують. Саме по собі повторення раніше сформованої податкової інформації без оцінки поданих платником пояснень і документів не відповідає вимогам обґрунтованості індивідуального акта.

Водночас обов`язок Комісії надати оцінку поданим документам не означає, що вона зобов`язана погодитися з усіма поясненнями платника або визнати підтвердженою кожну господарську операцію. Вирішальним у межах цього спору є те, чи наведено в оскаржуваному рішенні достатні та зрозумілі мотиви, які дають змогу встановити, чому подані матеріали не спростовують конкретної податкової інформації, покладеної в основу рішення.

Натомість оскаржуване рішення містить лише загальне формулювання про відсутність інформації, яка спростовує здійснення ризикових операцій, без конкретизації недоліків поданих документів та пояснення, які саме обставини залишилися непідтвердженими.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів правомірності рішення від 20 січня 2026 року № 2820, оскільки не навів достатніх фактичних і правових підстав для віднесення ТОВ «ФОРТ ОСТ» до платників податку, які відповідають пункту 8 Критеріїв ризиковості, та не розкрив мотивів неврахування поданих платником пояснень і документів.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо належності обраного позивачем способу захисту з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Застосування ефективного способу захисту передбачає не лише усунення протиправного індивідуального акта, а й реальне поновлення прав особи, порушених унаслідок його прийняття.

У цій справі рішенням Комісії від 20 січня 2026 року № 2820 ТОВ «ФОРТ ОСТ» віднесено до платників податку, які відповідають критеріям ризиковості. Судом першої інстанції встановлено протиправність зазначеного рішення.

З огляду на встановлені у справі обставини зобов`язання контролюючого органу виключити ТОВ «ФОРТ ОСТ» із переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, спрямоване на усунення правових наслідків протиправного рішення та реальне поновлення порушених прав позивача. За цих обставин саме лише скасування рішення № 2820 без усунення наслідків його застосування не забезпечило б повного відновлення порушених прав Товариства.

При цьому застосування такого способу захисту не означає встановлення судом безумовної відповідності Товариства критеріям ризиковості або відсутності у контролюючого органу повноважень щодо здійснення податкового контролю. Скасування рішення про відповідність платника критеріям ризиковості не вирішує питання правомірності формування податкового кредиту його контрагентами, не підтверджує реальності кожної господарської операції та не позбавляє контролюючий орган можливості повторно вирішити питання щодо відповідності платника критеріям ризиковості за наявності передбачених законодавством підстав, із дотриманням установленої процедури та вимог щодо належного обґрунтування відповідного рішення.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зобов`язання відповідача виключити ТОВ «ФОРТ ОСТ» із відповідного переліку є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо протиправності рішення Комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області від 20 січня 2026 року № 2820 та наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідачем не доведено, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням вимог законодавства, з належним урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та з наведенням достатніх фактичних і правових мотивів.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції залишається без змін, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 400/2408/26 - без змін.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук