Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №369/3797/22 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3797/22

Провадження № 1-кп/369/541/26

В И Р О К

іменем України

02.09.26 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

за участю прокурорів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

захисників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62020100000000642 від 24 квітня 2022 року за обвинуваченням:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, громадянина України, який працює на посаді оперуповноваженого управління боротьби із наркозлочинністю в Київській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Нововолинськ Волинської області, громадянина України, який працює на посаді директора ТОВ «Юкрейн. Трейд Сервіс», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 189 КК України,

встановив:

Органами досудового розслідування, ОСОБА_11 , який працює на посаді оперуповноваженого управління боротьби із наркозлочинністю в Київській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України, раніше несудимий, обвинувачується у вимозі передачі чужого майна з погрозою обмеження прав та свобод особи, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Статтею 3 Конституції України, передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 29 Конституції України, гарантується, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Також, у статті 33 Конституції України зазначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Одночасно з цим, статтею 41 Конституції України, передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Цивільним кодексом України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-ХІІ від 23.12.1993, до правоохоронних органів відносяться - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. В той же час, обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Неправомірне обмеження законних прав та свобод людини є неприпустимим і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

У порушення вищевказаних норм ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Київській області від 13.09.2019 № 478 о/с ОСОБА_11 , який має спеціальне звання «старший лейтенант поліції» призначено на посаду оперуповноваженого 1-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності ГУ НП У Київській області.

Наказом Головного управління Національної поліції у Київській області від 08.05.2020 № 131 о/с ОСОБА_11 , який має спеціальне звання «старший лейтенант поліції» призначено на посаду оперуповноваженого відділу протидії наркозлочинності ГУ НП у Київській області.

Обіймаючи відповідну посаду, маючи спеціальне звання, будучи працівником зазначеного правоохоронного органу, тобто, службовою особою, на яку покладалось виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функції, діючи всупереч вимог ст. ст. 1, 2, 3, 6, п.п. 1, 2, 4 ст. 7, п. 1 ст. 8, п. 3 ст. 11, п.п. 1, 2 та п. 3 ст. 18, ст. 19, ст. 23, 43, 44, 45, 64 Закону України «Про Національну поліцію» ст. 21, 28, 29, 30 Конституції України, ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших вимог діючого законодавства України, перебуваючи на посаді оперуповноваженого 1- го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності ГУ НП У Київській області, ОСОБА_11 умисно вчинив дії, які полягають у вимозі передачі чужого майна з погрозою обмеження прав та свобод потерпілого службовою особою з використанням свого службового становища.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.03.2020, ОСОБА_11 зустрівся зі своїм знайомим директором ТОВ «Юкрейн. Трейд Сервіс» - ОСОБА_12 .

В ході розмови, ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_11 інформацію про можливий факт викрадення у нього зі складу 95 ящиків шампанського та вказав на ОСОБА_15 як на особу, яка скоїла крадіжку. Також зазначив, що він має намір повернути грошові кошти за викрадений у нього товар у сумі 2000 Євро. Після чого, попросив ОСОБА_11 про допомогу, яка полягала в отриманні від ОСОБА_15 грошових коштів у сумі 2000 Євро, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 10 березня 2020 року становить 56 467,2 гривень шляхом вимагання, за нібито викрадений ним товар, на що ОСОБА_11 надав свою згоду, тим самим погодився на пропозицію ОСОБА_12 та надав добровільну згоду на участь у вимаганні грошових коштів у потерпілого " ОСОБА_15 .

Після цього, 10.03.2020, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, ОСОБА_11 разом із ОСОБА_12 направились до м. Фастів за місцем мешкання ОСОБА_15 .

При цьому, ОСОБА_11 , з метою встановлення місцезнаходження ОСОБА_15 для вимагання передачі грошових коштів, 10.03.2020 прибув до приміщення Фастівського ВП ГУ НП у Київській області, де пред`явив своє службове посвідчення та повідомив в черговій частині, що прибув в рамках виконання доручення у кримінальному провадженні для зустрічі з ОСОБА_15 з метою проведення слідчих та процесуальних дій.

Таким чином, ОСОБА_11 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, для встановлення місцезнаходження ОСОБА_15 , використав старшого оперуповноваженого Фастівського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_16 (особа, яка не усвідомлювала протиправності дій ОСОБА_11 ), який не тільки надав відомості щодо місця проживання ОСОБА_15 та ще особисто супроводив ОСОБА_11 до місця проживання ОСОБА_15 .

Так, ОСОБА_11 , діючи умисно та з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом вимагання разом із ОСОБА_12 , зустрівся із ОСОБА_15 , де висунув вимогу останньому про передачу йому грошових коштів у розмірі 2000 Євро, погрожуючи притягненням останнього до кримінальної відповідальності за викрадення товару, а саме 95 ящиків шампанського у ОСОБА_12 .

Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_11 , діючи умисно та з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, пригрозивши ОСОБА_15 негативними наслідками у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності за викрадення 95 ящиків шампанського, висловив незаконну вимогу ОСОБА_15 щодо передачі належних йому грошових коштів у розмірі 2000 Євро в 10-денний термін, а саме до 21.03.2020.

При цьому, внаслідок дій ОСОБА_11 , зокрема використання наданих йому службових повноважень, у ОСОБА_15 не було підстав ставити під сумнів можливість настання негативних наслідків, у разі якщо він не виконає вимогу ОСОБА_11 .

Водночас, у зв`язку із відсутністю необхідної суми грошових коштів, ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_11 про неможливість виконання його вимоги у визначений 10-денний термін.

З метою досягнення свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, ОСОБА_11 , перевищуючи надані йому службові повноваження, почав здійснювати моральний тиск на ОСОБА_15 шляхом висловлення погроз його затримання та притягнення до встановленої законом відповідальності під надуманим приводом, а також настання негативних наслідків для нього самого та його близьких (не розкриваючи, що саме має на увазі).

Крім цього, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, ОСОБА_11 , в період з 20.03.2020 по 24.03.2020, ще декілька разів телефонував ОСОБА_15 , проте останній не відповідав на дзвінки.

В подальшому, 24.03.2020, в ході телефонної розмови, ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_11 про наявність у нього лише 500 Євро та висловив прохання про відстрочку передачі грошових коштів, мотивуючи тим, що не зміг за короткий термін зібрати необхідну суму грошових коштів.

При цьому, ОСОБА_11 продовжував здійснювати моральний тиск на ОСОБА_15 шляхом висловлення погроз його затримання та притягнення до встановленої законом відповідальності, однак усвідомлюючи факт відсутності у ОСОБА_15 грошових коштів, діючи з корисливих мотивів, висловив ОСОБА_15 вимогу про передачу грошових коштів у розмірі 2000 Євро найближчим часом, а у випадку невиконання його вимог щодо передачі грошей, висловив погрозу затримання ОСОБА_15 , притягнення під надуманим приводом до встановленої законом відповідальності, начебто, за незаконне викрадення 95 ящиків шампанського в ОСОБА_12 .

В подальшому, 29.03.2020, приблизно о 21 годині 10 хвилин, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_15 з метою отримання інформації про стан готовності передачі грошових коштів. Отримавши від ОСОБА_15 інформацію про готовість передати грошові кошти, ОСОБА_11 призначив останньому зустріч на 30.03.2020 в м. Києві, по Окружній дорозі біля повороту до с. Софіївська Борщагівка.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, 30.03.2020, приблизно об 11 годині 27 хвилин, ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_15 з метою з`ясувати час та місце передачі грошових коштів. Цього ж дня, о 12 годині 42 хвилини, в ході телефонної розмови, ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_11 про прибуття в м. Київ та отримав від ОСОБА_11 вказівку прибути на АЗС «KLO» по Окружній дорозі біля повороту до с. Софіївська Борщагівка для передачі грошових коштів.

На виконання свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, ОСОБА_11 30.03.2020, приблизно о 13 годині 26 хвилин, прибув до АЗС «KLO» поряд із закладом громадського харчування «McDonald's», що за адресою: вулиця Київська, 2, с. Софіївська Борщагівка, Київська область для отримання грошових коштів від ОСОБА_15 . В ході зустрічі, ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_11 , що з озвучених 10.03.2020 в ході висунення вимоги передачі 2000 Євро, має лише 30000 гривень, у зв`язку з тим, що всю суму не зміг зібрати.

30.03.2020, приблизно о 13 годині 28 хвилин, ОСОБА_11 діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, отримав від ОСОБА_15 грошові кошти у розмірі 30000 гривень.

Водночас, у зв`язку із відсутністю в ОСОБА_15 раніше обумовленої суми грошових коштів та, з метою досягнення своєї протиправної мети, ОСОБА_11 , перевищуючи надані йому службові повноваження, почав здійснювати моральний тиск на ОСОБА_15 шляхом висловлення погроз його затримання та притягнення до встановленої законом відповідальності під надуманими підставами та висловив вимогу про передачу 32000 гривень найближчим часом.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, ОСОБА_11 телефонував ОСОБА_15 02.04.2020, 05.04.2020 та 06.04.2020 та, усвідомлюючи протиправність своїх дій, продовжував висловлювати ОСОБА_15 вимогу про передачу 32 000 гривень.

05.04.2020, в ході телефонної розмови ОСОБА_11 з ОСОБА_15 , останні домовились про час та місце передачі 32000 гривень, а саме 06.04.2020 у місці попередньої передачі грошових коштів на АЗС «KLO» поряд із закладом громадського харчування «McDonald's», що за адресою: вулиця Київська, 2, с. Софіївська Борщагівка, Київська область.

Однак, 06.04.2020 на місце раніше обумовленої зустрічі ОСОБА_11 не прибув, намагаючись уникнути викриття своєї злочинної діяльності.

Таким чином, ОСОБА_11 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, а саме у вимозі передачі чужого майна з погрозою обмеження прав та свобод особи, вчиненого службовою особою з використанням свого службового становища.

Крім того, органами досудового розслідування, ОСОБА_12 , який працює на посаді директора ТОВ «Юкрейн. Трейд Сервіс», обвинувачується в організації вчинення вимагання чужого майна з погрозою обмеження прав та свобод особи, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 189 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.03.2020, директор ТОВ «Юкрейн. Трейд Сервіс» - ОСОБА_12 зустрівся зі своїм знайомим оперуповноваженим 1-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності ГУ НП у Київській області ОСОБА_11 .

В ході розмови, ОСОБА_12 , будучи обізнаним, що ОСОБА_11 працює на посаді оперуповноваженого 1-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності ГУ НП у Київській області та є службовою особою, повідомив останньому завідомо неправдиву інформацію про викрадення у нього зі складу 95 ящиків шампанського та вказав на ОСОБА_15 як на особу, яка скоїла крадіжку. Також зазначив, що він має намір повернути грошові кошти за викрадений у нього товар у сумі 2000 Євро. Після чого, попросив ОСОБА_11 про допомогу, яка полягала в отриманні від ОСОБА_15 грошових коштів у сумі 2000 Євро, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 10 березня 2020 року становить 56 467,2 гривень шляхом вимагання, за нібито викрадений ним товар, на що ОСОБА_11 надав свою згоду, тим самим погодився на пропозицію ОСОБА_12 та надав добровільну згоду на участь у вимаганні грошових коштів у потерпілого ОСОБА_15 .

Після цього, 10.03.2020, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, ОСОБА_12 разом із ОСОБА_11 прибули за місцем мешкання ОСОБА_15 , а саме до будинку АДРЕСА_5 з метою вимагання грошових коштів у ОСОБА_15 , нібито за невикриття його протиправної діяльності у вигляді викрадення товару, а саме 95 ящиків шампанського у ОСОБА_12 .

Так, ОСОБА_12 , діючи умисно та з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, разом із ОСОБА_11 зустрівся із ОСОБА_15 , де ОСОБА_11 висунув вимогу ОСОБА_15 про передачу йому грошових коштів у розмірі 2000 Євро, погрожуючи притягненням останнього до кримінальної відповідальності за викрадення товару, а саме 95 ящиків шампанського у ОСОБА_12 .

Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_11 , діючи умисно та з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, пригрозивши ОСОБА_15 негативними наслідками у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності за викрадення 95 ящиків шампанського, висловив незаконну вимогу ОСОБА_15 щодо передачі належних йому грошових коштів у розмірі 2000 Євро в 10-денний термін, а саме до 21.03.2020.

При цьому, внаслідок дій ОСОБА_11 , зокрема використання наданих йому службових повноважень, у ОСОБА_15 не було підстав ставити під сумнів можливість настання негативних наслідків, у разі якщо він не виконає вимогу ОСОБА_17 .

Водночас, у зв`язку із відсутністю необхідної суми грошових коштів, ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_11 про неможливість виконання його вимоги у визначений 10-денний термін.

З метою досягнення свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, ОСОБА_11 , перевищуючи надані йому службові повноваження, почав здійснювати моральний тиск на ОСОБА_15 шляхом висловлення погроз його затримання та притягнення до встановленої законом відповідальності під надуманим приводом, а також настання негативних наслідків для нього самого та його близьких (не розкриваючи, що саме має на увазі).

Крім цього, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, ОСОБА_11 , в період з 20.03.2020 по 24.03.2020, ще декілька разів телефонував ОСОБА_15 , проте останній не відповідав на дзвінки.

В подальшому, 24.03.2020, в ході телефонної розмови, ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_11 про наявність у нього лише 500 Євро та висловив прохання про відстрочку передачі грошових коштів, мотивуючи тим, що не зміг за короткий термін зібрати необхідну суму грошових коштів.

При цьому, ОСОБА_11 продовжував здійснювати моральний тиск на ОСОБА_15 шляхом висловлення погроз його затримання та притягнення до встановленої законом відповідальності, однак усвідомлюючи факт відсутності у ОСОБА_15 грошових коштів, діючи з корисливих мотивів, висловив ОСОБА_15 вимогу про передачу грошових коштів у розмірі 2000 Євро найближчим часом, а у випадку невиконання його вимог щодо передачі грошей, висловив погрозу затримання ОСОБА_15 , притягнення під надуманим приводом до встановленої законом відповідальності, начебто, за незаконне викрадення 95 ящиків шампанського в ОСОБА_12 .

В подальшому, 29.03.2020, приблизно о 21 годині 10 хвилин, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_15 з метою отримання інформації про стан готовності передачі грошових коштів. Отримавши від ОСОБА_15 інформацію про готовість передати грошові кошти, ОСОБА_11 призначив останньому зустріч на 30.03.2020 в м. Києві, по Окружній дорозі біля повороту до с. Софіївська Борщагівка.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, 30.03.2020, приблизно об 11 годині 27 хвилин, ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_15 з метою з`ясувати час та місце передачі грошових коштів. Цього ж дня, о 12 годині 42 хвилини, в ході телефонної розмови, ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_11 про прибуття в м. Київ та отримав від ОСОБА_11 вказівку прибути на АЗС «KLO» по Окружній дорозі біля повороту до с. Софіївська Борщагівка для передачі грошових коштів.

На виконання свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, ОСОБА_11 30.03.2020, приблизно о 13 годині 26 хвилин, прибув до АЗС «KLO» поряд із закладом громадського харчування «McDonald's», що за адресою: вулиця Київська, 2, с. Софіївська Борщагівка, Київська область для отримання грошових коштів від ОСОБА_15 . В ході зустрічі, ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_11 , що з озвучених 10.03.2020 в ході висунення вимоги передачі 2000 Євро, має лише 30000 гривень, у зв'язку з тим, що всю суму не зміг зібрати.

30.03.2020, приблизно о 13 годині 28 хвилин, ОСОБА_11 діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, отримав від ОСОБА_15 грошові кошти у розмірі 30000 гривень.

Водночас, у зв`язку із відсутністю в ОСОБА_15 раніше обумовленої суми грошових коштів та, з метою досягнення своєї протиправної мети, ОСОБА_11 , перевищуючи надані йому службові повноваження, почав здійснювати моральний тиск на ОСОБА_15 , шляхом висловлення погроз його затримання та притягнення до встановленої законом відповідальності під надуманими підставами та висловив вимогу про передачу 32000 гривень найближчим часом.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, ОСОБА_11 телефонував ОСОБА_15 02.04.2020, 05.04.2020 та 06.04.2020 та, усвідомлюючи протиправність своїх дій, продовжував висловлювати ОСОБА_15 вимогу про передачу 32 000 гривень.

05.04.2020, в ході телефонної розмови ОСОБА_11 з ОСОБА_15 , останні домовились про час та місце передачі 32000 гривень, а саме 06.04.2020 y місці попередньої передачі грошових коштів на АЗС «KLO» поряд із закладом громадського харчування «McDonald's», що за адресою: вулиця Київська, 2, с. Софіївська Борщагівка, Київська область.

Однак, 06.04.2020 на місце раніше обумовленої зустрічі ОСОБА_11 не прибув, намагаючись уникнути викриття своєї злочинної діяльності.

Таким чином, ОСОБА_12 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 189 КК України, а саме в організації вчинення вимагання чужого майна з погрозою обмеження прав та свобод особи, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 не визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та просив його виправдати. При цьому, пояснив, що на початку березня 2020 року до нього зателефонував ОСОБА_18 , з яким вони давно товаришували і сказав, що у нього на складі виявили недостачу шампанського 95 ящиків на суму приблизно 60 000 гривень. На той час він працював у поліції управління боротьби з наркозлочинністю в Київській області - оперуповноваженим. ОСОБА_19 запитав, що робити і сказав, що припускає, що товар викрадений одним із вантажників, який не виходить на зв`язок. Він роз`яснив, що йому необхідно звернутися у поліцію, ОСОБА_19 сказав, що хотів спочатку поговорити з вантажником, шоб послухати, що він скаже і попросив поїхати з ним. Він погодився і вони втрьох: він, ОСОБА_19 і ОСОБА_20 поїхали до ОСОБА_21 . Коли приїхали у Фастів він вийшов поговорити, ОСОБА_19 сказав, що має намір звернутися в поліцію. Вони коли вийшли з авто, то потерпілий представився, що він ОСОБА_23 , вийшли ще його мати і батько. ОСОБА_19 пояснив, яка ситуація і сказав, що звернеться в поліцію. ОСОБА_23 зразу сказав, що відгрузив товар ОСОБА_24 і отримав за нього 60 000 грн, сказав що кошти потратив для погашення боргів, розказував про скруту з грошима і сказав, що поверне всі кошти у повному обсязі, але щоб тільки не зверталися у поліцію, жодного вимагання і погроз не було. З ОСОБА_21 розмовляв ОСОБА_25 і ОСОБА_19 , чи він говорив з ним, не пам`ятає. Представлявся, як ОСОБА_26 , де він працює не говорив, він не був у формі, не мав при собі посвідчення, під час виконання службових обов`язків не перебував. ОСОБА_19 погодився і сказав, що надіється що ОСОБА_23 стримає своє слово і все поверне. ОСОБА_23 попросив, щоб вони дали телефони, як будуть гроші він зв`яжеться. Спочатку він говорив, що все віддасть, а потім почав телефонувати і казати, що він нічого не брав і хоче закрити це питання. Ми домовилися про зустріч і приїхали на заправку, він і ОСОБА_20 . ОСОБА_19 не приїхав, бо був зайнятий. ОСОБА_23 сказав, що нічого не брав і хоче закрити питання. ОСОБА_23 сказав, що він йому нічого не винен, вони роз`їхалися, він сказав, що не хочу мати жодних справ. Потім ОСОБА_23 телефонував ще пару раз говорив давай приїжджай на заправку і він дасть грошей, він сказав, що йому ніяких грошей не треба. Стверджував, що гроші у потерпілого вони не вимагали і будь-яких погроз не висловлювали.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 не визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та просив його виправдати. При цьому, пояснив, що приблизно в березні до нього звернувся ОСОБА_27 - директор компанії і повідомив, що на складі не вистачає шампанського «Фраголіно», а саме 95 ящиків, згодом вони зрозуміли, що це ОСОБА_28 . ОСОБА_23 працював у нього на фірмі вантажником, ОСОБА_27 був директором фірми, а він був засновником ТОВ «Юкрейн. Трейд Сервіс». ОСОБА_15 працював вантажником і періодично залучався до роботи за договором, він набрав ОСОБА_29 , щоб він його проконсультував як діяти. ОСОБА_26 повідомив, що можна вирішити 2 шляхами: подати повідомлення про кримінальне правопорушення або запропонувати ОСОБА_21 добровільно повернути кошти за товар. Він вирішив мирним шляхом владнати все. На фірмі були контакти ОСОБА_21 , вони разом з ОСОБА_30 і ОСОБА_25 поїхали у Фастів, де живе ОСОБА_23 . Коли почали розмову, то він зізнався, що викрав 95 ящиків шампанського. Сказав, що все поверне, просив не писати заяву в поліцію, вони повірили, обіцяв повернути кошти протягом 30 днів. Після того дня він більше не бачив потерпілого і не спілкувався з ним. Вартість товару підтверджують документи, згідно з якими закупляли товар, на той момент вони були. ОСОБА_23 тоді передав товар своєму покупцю. ОСОБА_23 зізнався, що викрав товар відразу, бо це підтвердила людина яка купила товар. ОСОБА_31 не вживав заходів як працівник правоохоронних органів, щоб встановити місце проживання ОСОБА_21 , своє службове становище не використовував, він мав дані, перед тим, як брати на роботу людину вони мали всі його дані і місце проживання теж.

Ніхто ОСОБА_21 не погрожував, не бив, кошти ніхто у нього не вимагав, була розмова виключно про повернення товару або грошей за товар.

Допитаний свідок ОСОБА_32 пояснив суду, що потерпілий був його сином, сама зустріч з обвинуваченими була біля заправки Фастів 1, район міхколона, з їх слів він зрозумів, що його син працював вантажником на базі Київ-Волинський. Потім йому ОСОБА_33 сказав, що це «мєнти» і його підставляють. Він зрозумів, що якщо не буде сплачено 100 000 гривень, то потрібно буде платити неустойку. Було 4 людини, з них 2: «Київські», з вимогою до сина зверталися «Київські», вимогу висунув, здається ОСОБА_26 . Дали 7 чи 10 днів, вони сказали, що син сам відкрив склад і погрузив в машину алкоголь і це десь пропало. Після вказаної події він звернувся в СБУ. Про наявні кримінальні провадження у сина йому не було відомо, син в 1997 році взяв вину на себе і сидів.

Допитаний свідок ОСОБА_34 пояснив суду, що працював директором ТОВ «Юкрейн.ТрейдСервіс», підприємство займалося роздрібною торгівлею продуктів харчування, алкогольних напоїв склади знаходилися в м. Києві, засновником ТОВ був ОСОБА_18 . ОСОБА_28 періодично залучався на роботу на склади, здійснював погрузку, розгрузку неофіційно, він погрузив 95 ящиків шампанського на вантажний автомобіль ОСОБА_35 і отримав готівкові кошти, після цього зник з підприємства, на дзвінки не відповідав, за адресою проживання його не було. ОСОБА_18 попросив ОСОБА_29 проконсультувати їх з приводу подальших дій. ОСОБА_31 сказав, що якщо ОСОБА_23 вкрав товар, то треба писати заяву в поліцію. ОСОБА_18 хотів спочатку поговорити з ОСОБА_21 . Потім дізналися, що ОСОБА_23 проживає у Фастові. Після чого, він ОСОБА_19 та ОСОБА_26 приїхали до нього, вони йому сказали, шо їм відомо, коли і де він відгрузив товар, і, що він отримав кошти за нього. ОСОБА_23 підтвердив що він вчинив крадіжку, у зв`язку з важким матеріальним становищем і просив дати час, щоб зібрати і повернути кошти, просив заяву у поліцію не писати. Спочатку домовилися, що ОСОБА_23 поверне кошти протягом 2 тижнів і вони напишуть розписки, і коли збере кошти, то набере когось із них. Вони їздили до нього весною, місяць не пам`ятає. Потім стало відомо, що ОСОБА_23 телефонував ОСОБА_36 і просив перенести дату повернення коштів. Потім він та ОСОБА_26 зустрілися з ОСОБА_21 на заправці, ОСОБА_23 домовився з ОСОБА_30 про зустріч, почав плакати, що не може зібрати кошти, просив не писати заяву. Коли вони зустрічалися у Фастові, то вийшов ОСОБА_37 і нецензурно до них звертався, вони не звертали увагу, більше не зустрічалися.

Документи, які підтверджували його роботу, вигрузку/загрузку був цивільно-правовий договір, який укладався в день виїзду, є накладна, вона передається на склад і кладовщик видає товар, ОСОБА_23 самостійно взяв товар зі складу, накладної не було, ОСОБА_38 був клієнтом їх фірми. Стверджував, що кошти у потерпілого вони не вимагали, погрози не висловлювали, не шантажували, а двічі їздили роз`яснити, що потерпілий має повернути кошти.

Прокурор у судових дебатах просив визнати обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 винуватими у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень та призначити покарання, а саме: ОСОБА_11 - за ч. 2 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, ОСОБА_12 - за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 189 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, вирішити питання про речові докази, судові витрати стягнути солідарно.

Захисник ОСОБА_14 в інтересах ОСОБА_11 просила визнати невинуватим її підзахисного ОСОБА_11 та виправдати у пред`явленому обвинуваченні.

При цьому, зазначила, що заявником і потерпілим у кримінальному провадженні є ОСОБА_15 , раніше неодноразово судимий:1) 20.12.2005 року Солом`янським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; 2)14.10.2005 року Шевченківським районним судом м. Кисва за ч.2 ст.185 до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці; 3) 07.12.2010 року Солом`янським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці, звільнений 10.11.2014 року по відбуттю строку покарання; 4) 11.07.2017 року Дарницьким районним судом м. Кисва за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; 5) 14.08.2017 року Подільським районним судом м. Києва за ч.2 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі; 6) 13.11.2017 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч.2 ст.15. ч.2 ст. 185 KK України у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів ОСОБА_39 призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного цим вироком, а також вироком Подільського районного Дарницького районного м. Києва від 07.07.2017 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. суду м. Києва від 14.08.2017 року, більш суворим, призначеним вироком 16.08.2022 року ОСОБА_40 та його брата ОСОБА_41 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 187 КК України оголошено в розшук ухвалою Солом`янського районного суду Київської області КП №120161000900011388 від 30.09.2016 року. Враховуючи, те що станом на 24.03.2020 року (Постанова про залучення особи до конфіденційного співробітництва від 24.03.2020 року) ОСОБА_28 є y кримінальному провадженні №120161000900011388, обвинуваченим використання отриманих від такого конфідента свідчень вимагає ретельної перевірки стосовно наявності чи відсутності тиску на нього з боку слідства та дотримання суворих стандартів допустимості доказів.

Проте суд та сторона захисту позбавлена можливості перевірити допустимість доказу, а саме заяви ОСОБА_40 до заступника ГУ БКОЗ СБ України від 23.03.2020 року та отримати покази потерпілого, оскільки останній переховується від суду та слідства за межами України, та відповідно до інформації соцмереж перебуває у Німеччині.

Крім того, акцентувала увагу на показаннях свідка ОСОБА_42 (батько ОСОБА_40 ), який у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України належить до близьких родичів та членів сім`ї. Під час допиту у судовому засіданні повідомляв суду, про те що його сина постійно намагаються підставити і у випадку з шампанським його теж підставили. Також повідомив суду, що йому не відомо про те, що син перебуває в розшуку. Проте згодом в процесі допиту повідомив, що додому приїжджали співробітники Інтерполу. ОСОБА_43 вказав, що це він звернувся до «впливових осіб» щодо приїзду чоловіків, які наче б то незаконно вимагали з його сина кошти.

Такі свідчення слід сприймати критично, оскільки очевидно вказують на те, що ОСОБА_43 являючись батьком потерпілого, зацікавлений у наданні показів на користь сина ОСОБА_44 .

Також при допиті свідок не міг впізнати хто з присутніх на судовому засіданні ОСОБА_19 , а хто ОСОБА_30 . Впізнання не проводилось і під час проведення досудового розслідування.

Звернула увагу на показання свідка ОСОБА_45 , який повідомив, що під час зустрічі з ОСОБА_46 , ОСОБА_47 був у цивільному одязі, не показував посвідчення співробітника поліції, не висловлював жодних погроз по відношенню ОСОБА_48 навпаки розмова була досить спокійною та ОСОБА_49 постійно просив пробачення за те, що вчиним.

Основними доказами сторони обвинувачення є матеріали, отримані органом досудового розслідування в ході проведення НСРД контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину, аудіо-, відеоконтролю за особами, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, висновок експерта за результатами проведення судової лінгвістичної експертизи. Так, до гарантій, що забезпечують законність та обґрунтованість проведения НСРД, слід віднести: а) наявність підстав для їх проведення; б) кола суб`єктів, уповноважених на їх проведення; в) тимчасового характеру їх проведення.

Прокурором долучено постанову про проведення негласної слідчої (розшукової) дії -контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих засобів.

У зв`язку із тим, що надані стороною обвинувачення в якості доказів постанова про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів (грошових коштів) від 27.03.2020 року не відповідає вимогам чинного законодавства щодо порядку їх проведення та складання, вважає, що вони є недопустимими доказами з наступних підстав.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 251 та ч. 7 ст. 271 КПК, постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину повинна містити відомості про особу (осіб), яка буде проводити НСРД.

Але у порушення наведеної вимоги КПК прокурор у постанові від 27.03.2020 року розширено зазначив, що проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту доручити співробітникам ГУ СБУ області. Але таке формулювання чітко не визначає особу (осіб), яка буде проводити НСРД у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 251, ч. 7 ст. 271 КПК. Це, у свою чергу, свідчить про те, що співробітник 2 управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_50 , яким і був складений протокол за наслідками НСРД, не був уповноваженим суб' єктом на проведення цих слідчих дій. Отже, матеріали кримінального провадження не містять даних про правові підстави для проведення вказаних слідчих дій зазначеним працівником, у зв`язку з чим усі вище перелічені документи підлягають визнанню недопустимими доказами також і з цих підстав.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.11.2019 р. у справі №748/3070/15-к, в якій Верховний Суд погодився з тим, що відсутність відомостей у постановах про НСРД у формі контролю за вчиненням злочину про конкретних осіб, які будуть проводити ПСРД. та наявність в ній вказівки щодо доручення проведення оперативної закупки особі, яка буде підібрана ВБНОН УМВС України в Чернігівській області, не відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 251 КПК, та визнав, що матеріали кримінального провадження не містять даних про правові підстави для проведення слідчих дій конкретним оперуповноваженим сектора ВБНОН УМВС України в Чернігівській області.

Відповідно до п.7 ст. 271 КПК України, прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених ст. 251 цього Кодексу, зобов`язаний викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину.

На виконання даної статті прокурор вказав, що в матеріалах кримінального провадження наявні докази, а саме: обставини, зафіксовані у протоколах допиту ОСОБА_15 та оперуповноваженого ОСОБА_51 , які свідчать про відсутність провокації з боку заявника.

У разі якщо прокурор посилається на показання даних осіб, то вважає за необхідне вказати, що ОСОБА_15 є особою зацікавленою у притягненні ОСОБА_52 та ОСОБА_53 до кримінальної відповідальності, задля уникнення кримінальної відповідальності за крадіжку ТМЦ.

Розуміємо, що особа яка прийшла на зустріч з спецзасобами до відповідної особи та перебуваючи під контролем правоохоронного органу, вже підготовлена правоохоронним органом і знає що вона повинна говорити, які речення та питання Висловлювати, щоб спровокувати у співбесідника негативні емоції та вислови, поз в подальшому можна трактувати як вимагання.

На підставі викладеного, вважає, що постанова про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів (грошових коштів) від 27.03.2020 року, фактичні обставини які були отримані під час проведення цієї слідчої дії є недопустимими і неналежними доказами.

Щодо інших доказів:- Флеш накопичувача «Ericsson»; - Протоколу огляду флеш-накопичувача «Ericsson»; - Рапорту на виконання доручення від 25.03.2020 року виконаний ст. оперуповноваженим на ОВО ОСОБА_54 з додатками. Вважає, що надані стороною обвинувачення в якості доказу документи та флеш-накопичувач не може визнаватися допустимими з огляду на наступне:

1. Враховуючи, те що флеш накопичував не є пристроєм, що здійснює запис, то очевидно що він містить копії 3х файлів. При цьому прокурором не надано оригіналів аудіо-файлів;

2. Стороною обвинувачення не надано жодного документу, який би підтвердив походження даного флеш накопичувача, тобто порушено порядок збирання доказів;

3. Відсутнє фіксування дати створення вказаних файлів та приналежність голосів;

4. Докази отримані з порушенням ст. 32 Конституції України.

Вирішуючи питання про допустимість аудіозаписів телефонних розмов, суди керуються висновками, що містяться в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням СБУ щодо офіційного тлумачення положения 4. 3 ст. 62 Конституції України №12-рп/2011 від 20.10.2011 р., та оцінюють відповідні докази як такі, що є недопустимими та порушують встановлене ст. 32 Конституції України право на таємницю телефонних розмов.

Так, Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 27.09.2019 р. справа №520/5474/19 вказав, що здійснення звукового запису голосу особи без її згоди порушує право на охорону інтересів особи. Голос фізичної особи належить до проявів особистого характеру, що охороняється, його звуковий запис можна здійснювати або використовувати тільки з відома фізичної особи.

Щодо протоколу огляду телефону Samsung Galaxy A10s Предметом огляду є мобільний телефон Samsung Galaxy A10s, який не був визнаний речовим доказом, а також не надавався для огляду в суді. Матеріали кримінального провадження не містять документи, які б підтверджували законність отримання слідчим вказаного телефону, а також не містять інформації про те, де цей телефону подівся.

Тобто, ні сторона захисту, ні суд не ознайомлені безпосередньо з інформацією, яка містилась на телефоні Samsung Galaxy A10s, що вказує на недопустимість доказу протоколу огляду. Крім того, на телефоні ОСОБА_55 такі повідомлення не виявлені слідством.

Матеріали кримінального провадження містять інформацію про звинувачення ОСОБА_15 у вчиненні таємного викрадення 95 ящиків шампанського, проте стороною обвинувачення не вчинено жодної дії спрямованої на фіксування та розслідування злочину вчиненого ОСОБА_56 .

Враховуючи наведене, вважає, що наведені докази не підтверджують винуватість ОСОБА_52 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

З-поміж іншого просила суд взяти до уваги, що ОСОБА_11 є одруженим, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_57 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходить службу в Департаменті поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», бере участь у виконанні бойових завдань у Луганській та Донецькій областях, де брав безпосередню участь у здійсненні ходів для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, учасник бойових дій, що підтверджується Посвідченням. При цьому, за період проходження служби у Національній поліції України нагороджений: 1) Подякою за вагомий внесок у справу боротьби з наркозлочинністю. виявленні ініціативи, наполегливості та професіоналізму; 2) Нагрудним знаком «За відзнаку в службі» Міністром МВС України ОСОБА_58 ; 3) Відзнакою Президента України «За оборону України»; 4) Срібним хрестом Головнокомандувача Збройних сил України.

Захисник ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 просив визнати невинуватим його підзахисного ОСОБА_12 та виправдати, у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили б його винуватість у інкримінованому кримінальному правопорушенні.

Суд звертає увагу, що потерпілий ОСОБА_15 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання до суду не з`явився, будь-яких пояснень додатково не надавав, а також цивільний позов у кримінальному провадженні не заявляв.

Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 189 КК України відповідно, стороною обвинувачення в ході судового розгляду надано суду для дослідження та оцінки наступні докази, якими обґрунтовувалася винуватість обвинувачених, а саме даними, що містяться у:

-витягу із Єдиного реєстру досудового розслідування (далі - ЄРДР) від 24.03.2020 року про те, що працівник правоохоронного органу з використанням службового становища вимагає грошові кошти (а.п. 84 т.1);

-заяві потерпілого ОСОБА_15 від 23.03.2020 року наступного змісту: «з вересня 2019 року я неофіційно працював вантажником-експедитором на складі (за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32) в комерційній структурі, яка має розгалужену мережу магазинів «Пікола Італія». Приблизно 1603.2020, після побутової сварки з начальником складу, він мене звільнив з роботи. 10.03.2020 до мене зателефонував співробітник Фастівського відділення поліції ОСОБА_59 з мобільного номеру НОМЕР_1 , який повідомив мені, що зі мною хоче зустрітись по важливому питанню (не телефона розмова) та поспілкуватись співробітник поліції ОСОБА_26 . В цей же день до мого дому ( АДРЕСА_6 ) під`їхав зазначений співробітник ОСОБА_26 разом з директором фірми (де я раніше працював) ОСОБА_60 та ОСОБА_61 . Так, основну розмову зі мною вів ОСОБА_26 , який представився поліцейським та другом ОСОБА_62 , і відразу почав мене звинувачувати у крадіжці товару (95 ящиків шампанського) зі служби доставки «Дилівірі» де знаходився товар фірми «Пікола Італія». Зазначений товар я не крав, а лише загрузив його черговому клієнту відповідно до товарно-транспортної накладної. Далі, ОСОБА_26 почав мені погрожувати, що так як він є поліцейським то через свої знайомих колег поліцейських, відкриє на мене кримінальну справу за фактом крадіжки, та поставив мені умову, або я передаю йому грошові кошти у розмірі 2000 євро до 20.03.2020, або він мене садить в тюрму. Крім того, ОСОБА_19 почав погрожувати мені, що якщо я не передам їм зазначену суму у встановлені строки, то крім тюрми, щей будудь «кошмарити» мене та моїх батьків, так званими «тітушками». Після зазначеного, ОСОБА_26 дав мені свій номер мобільного телефону НОМЕР_2 та сказав телефонувати йому лише у «WatsApp». Деякі розмови вимагання ОСОБА_30 у мене зазначених коштів я записав на Диктофон . В результаті наших розмов ОСОБА_26 дав мені відстрочку для передачі зазначеної вище суми до 30.03.2020. Інакше, він пообіцяв приїхати до мене додому та забрати у СІЗО» (а.п. 87 т.1);

-протоколі попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 24 березня 2020 року, за підписом ОСОБА_15 (а.п. 93-94 т.1);

-флеш-накопичувачі «Ericsson» - 1 шт., з відеозаписом (а.п. 97 т.1);

-рапорті з доданими стенограмами розмов (Протоколи 1, 2, 3) на 5 арк.(а.п. 102, 103-107 т.1);

-протоколі огляду мобільного телефону Samsung Galaxy A10s від 24 березня 2020 року (а.п. 108-110 т. 1);

-протоколі огляду флеш-накопичувача «Ericsson» від 31 березня 2020 року (а.п. 111-115 т. 1);

-протоколі огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів ОСОБА_15 - грошових купюр від 30 березня 2020 року, з доданими фотокопіями грошових купюр (а.п. 118-120, 121-138 т.1);

-витягах з наказу №478 о/с від 13.09.2019 року по особову складу про призначення ОСОБА_11 оперуповноваженим 1-го міжрайонного сектору управління протидії наркозлочинності та №131 о/с від 08.05.2020 року по особовому складу, з послужним списком та автобіографією (а.п. 143, 144, 145-156, 157 т.1);

-висновку експерта №5665/21-39 від 02.07.2021 року за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у кримінальному провадженні № 62020100000000642, згідно з яким у текстах розмов за стенограмою у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії в рамках кримінального провадження № 62020100000000642 (реєст. № 14/2/1-2442 від 31.03.2020) та стенограмою у протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії в рамках кримінального провадження № 62020100000000642 (реєст. № 14/2/1-2663 від 11.04.2020) містяться висловлювання ОСОБА_11 , виражені у формі вимагання та погрози притягнення до кримінальної відповідальності з використанням свого службового становища (а.п. 172-177 т.1);

-протоколі огляду флеш-накопичувача «Ericsson» від 20 липня 2021 року (а.п. 179-183 т. 1);

-постанові про визнання речовим доказом від 20.07.2021 року, згідно з якою флеш-накопичувача «Ericsson», наданий ОСОБА_15 в ході допиту 21.03.2020 року (а.п.184-185 т.1);

-висновку від 21.09.2021 року за результатами проведення службового розслідування за інформацією викладеною у зверненні громадянина ОСОБА_15 щодо протиправної поведінки старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 , оперуповноваженого управління боротьби з наркозлочинністю в Київській області Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України (а.п. 194-198 т.1);

-наказі №116 від 17.09.2021 року про призначення та проведення службового розслідування відносно дій старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 за заявою ОСОБА_15 (а.п. 199 т.1);

-наказі №28 о/с від 11.08.2020 року по особовому складу та поданні про призначення на посаду оперуповноваженого 1-го відділу (оперативних розробок та оперативної роботи) управління боротьби з наркозлочинністю в Київській області та Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України, з довідкою (а.п. 209, 210-211, 212-213 т.1);

-заява про залучення до провадження як потерпілого ОСОБА_15 від 06.10.2021 року (а.п. 214 т. 1);

-повідомленнях про підозру ОСОБА_11 від 16.02.2022 року та ОСОБА_12 від 16.02.2022 року (а.п. 220-225, 228-231 т.1);

-клопотанні від 25.03.2020 року та ухвала від 26.03.2020 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_15 , спостереження за ОСОБА_15 , аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_15 (а.п. 19-23, 24-28 т.2);

-клопотанні від 25.03.2020 року та ухвала від 26.03.2020 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_11 , спостереження за ОСОБА_11 , аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_11 (а.п. 29-33, 34-38 т.2);

-протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії в рамках кримінального провадження № 62020100000000642 від 31.03.2020 року, а саме аудіо-, відеоконтроль стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_15 (а.п. 44-47 т.2);

-протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії в рамках кримінального провадження № 62020100000000642 від 11.04.2020 року, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_11 (а.п. 48-67 т.2);

-інформації, що міститься на СD-R диски і флеш-накопичувачах (а.п. 68, 69, 70, 71, 7273, 74, 75, 76 т.2).

Наведені докази сторони обвинувачення суд безпосередньо дослідив та оцінив за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими доказами, наданими суду в ході судового розгляду.

Всебічно вивчивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про недоведеність в діянні обвинувачених ОСОБА_64 та ОСОБА_12 складів інкримінованих їм кримінальних правопорушень, виходячи з такого.

За змістом ст. 17 та ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише в тому випадку, коли вина обвинуваченого доведена поза розумним сумнівом. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлене обвинувачення.

Згідно з ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Так, відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до положень ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Звідси, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні є винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, в ході судового розгляду суд дійшов висновку, що сторона обвинувачення при кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_64 та ОСОБА_12 дійшла неправильного висновку про доведеність їх вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, а саме: ОСОБА_64 за ч. 2 ст. 189 КК України, тобто у вимозі передачі чужого майна з погрозою обмеження прав та свобод особи, вчиненого службовою особою з використанням свого службового становища, а також ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 189 КК України, а саме в організації вчинення вимагання чужого майна з погрозою обмеження прав та свобод особи, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища.

Такий висновок суду ґрунтується, як на фактичних обставинах, встановлених при розгляді справи, так і на приписах Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності».

При цьому, суд виходить з того, що ч. 2 ст. 189 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вимагання, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, у виді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Суд враховує, що диспозиція частини першої статті 189 КК України містить дефініцію вимагання, а саме під вимаганням слід розуміти вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Cуд наголошує, що сам по собі факт того, що одна особа просить іншу повернути гроші за товар або компенсувати заподіяну майнову шкоду, ще не утворює складу вимагання.

Для кримінально-правової оцінки необхідно встановити саме протиправну вимогу, поєднану з відповідною погрозою, а також умисел на заволодіння чужим майном.

Таким чином, для встановлення складу кримінального правопорушення вимагання сторона обвинувачення повинна довести, зокрема: 1) наявність вимоги майнового характеру; 2) предмет такої вимоги; 3) її незаконність; 4) спрямованість на заволодіння чужим майном; 5) наявність передбаченої законом погрози; 6) сприйняття такої погрози потерпілим як реальної; 7) прямий умисел винної особи; 8) корисливу мету; 9) для кваліфікуючої ознаки - використання службового становища відповідною службовою особою.

Разом з тим, повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що у цьому провадженні такі обставини не отримали достатнього підтвердження належними та допустимими доказами.

При цьому, сама по собі наявність між особами конфлікту щодо повернення вартості майна або грошових коштів не свідчить про вимагання, якщо стороною обвинувачення не доведено саме кримінально караного способу заволодіння майном.

Суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_11 у судовому засіданні послідовно заперечував обставини, які зазначені в обвинувальному акті, а саме: факт погроз та вимагання. Він пояснив, що обвинувачений ОСОБА_12 повідомив йому про нестачу товару та звернувся за консультацією щодо можливого звернення до поліції. За його словами, під час зустрічі з ОСОБА_15 останній повідомив про отримання ним товару та погодився добровільно компенсувати його вартість.

Обвинувачений ОСОБА_12 надав суду аналогічні за суттю показання, вказуючи, що метою зустрічі було добровільне повернення вартості товару, а не одержання грошових коштів, шляхом погроз. Більше того, вказані кошти обвинувачений ОСОБА_12 не вважав чужими, відповідно обвинувачений ОСОБА_11 вважав ці кошти належними обвинуваченому ОСОБА_12 .

Вказані показання обвинувачених узгоджуються між собою та співвідносяться з усією сукупністю доказів.

Так, свідок ОСОБА_34 підтвердив факт зустрічі обвинувачених з потерпілим ОСОБА_15 .

Разом з тим, він не підтвердив обставин вимагання чи будь-яких погроз з боку обвинувачених. Навпаки, за його показаннями, розмова стосувалася повернення вартості товару, а ОСОБА_15 просив надати йому час для повернення коштів. Свідок також зазначив, що ОСОБА_11 перебував у цивільному одязі, не демонстрував службового посвідчення та не представлявся під час цієї зустрічі, як працівник поліції, у зв`язку з виконанням службових обов`язків.

Ці показання мають істотне значення для цієї справи, суд вважає їх правдивими та покладає в основу вироку, як такі, що свідчать про те, що стороною обвинувачення не доведено використання обвинуваченим ОСОБА_11 службового становища як кваліфікуючої ознаки інкримінованого кримінального правопорушення.

Більше того, в ході судового розгляду, не встановлено, що під час зустрічі 10 березня 2020 року обвинувачений ОСОБА_11 , пред`являв службове посвідчення, посилався на конкретні службові повноваження, повідомляв про наявність кримінального провадження або здійснював будь-яку процесуальну дію.

Щодо показань свідка ОСОБА_65 , то слід зазначити, що він є батьком потерпілого ОСОБА_15 . При цьому, безпосереднім учасником подій був його син, а сам свідок не був присутній при всіх телефонних розмовах між потерпілим ОСОБА_15 та обвинуваченим ОСОБА_11 . Свідок зазначив, що почув від сина, що його «підставляють», а також що вимагалася значна сума коштів. Разом із тим, він не зміг достовірно ідентифікувати у судовому засіданні, хто саме з обвинувачених є ОСОБА_19 , а хто ОСОБА_30 . Безпосередньо про зміст більшості телефонних переговорів між ОСОБА_11 та ОСОБА_15 свідок не знав.

Таким чином, показання свідка ОСОБА_65 не підтверджують ні факт висунення обвинуваченим ОСОБА_11 конкретної вимоги, ні зміст погроз, ні умисел обвинуваченого ОСОБА_12 на організацію вимагання.

Суд повною мірою дослідив заяву потерпілого ОСОБА_15 від 23 березня 2020 року, в якій останній зазначав про вимогу передати 2000 євро та погрози притягнення до кримінальної відповідальності. На думку суду вказана вище заява має істотне значення для предмета доказування, з огляду на положення ст. 23 КПК України (а.п. 87 т.1).

Так, наведена обставина має істотне значення, оскільки саме показання потерпілого ОСОБА_15 є первинним джерелом твердження про те, що обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 висували вимогу про передачу 2000 євро, погрожували притягненням до кримінальної відповідальності та іншими негативними наслідками.

Суд звертає увагу, що потерпілий ОСОБА_15 у ході судового розгляду не допитаний, оскільки до суду на неодноразові виклики не з`явився.

Разом з тим, у матеріалах провадження відсутні належні та достатні дані, які б дали суду можливість перевірити в судовому засіданні обставини складання цієї заяви, її зміст, умови, за яких вона була подана, а також забезпечити стороні захисту можливість поставити потерпілому запитання щодо суперечностей між викладеним у заяві та іншими доказами, як про це зазначала сторона захисту в ході судового розгляду.

При цьому, суд зазначає, що твердження сторони захисту про визнання заяви потерпілого недопустимим доказом лише через відсутність потерпілого в суді є безпідставними, суд оцінює її доказове значення у сукупності з іншими допустимими доказами.

Посилання сторони обвинувачення в обґрунтування винуватості обвинувачених на дані, що містяться на флеш-накопичувачі «Ericsson», протоколі його огляду, рапорті та стенограмі розмов є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

Суд враховує, що сам факт здійснення громадянином запису власної розмови не означає автоматично недопустимості такого запису за ст. 32 Конституції України.

Разом з тим для використання електронного запису як доказу має бути встановлено його походження, цілісність, спосіб отримання, відсутність монтажу, належність голосів відповідним особам, а саме: чи належить відповідний голос ОСОБА_11 , чи відображає він усю комунікацію між учасниками події та зв`язок запису з конкретною подією.

Суду також не надано можливості безпосередньо перевірити обставини створення відповідних записів, шляхом допиту особи, яка їх створила та передала правоохоронним органам, оскільки потерпілий до суд не з`явився та його не допитано в ході судового розгляду.

Згідно з висновком експерта № 5665/21-39 від 02 липня 2021 року за результатами проведення судової лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи встановлено, що у текстах розмов містяться висловлювання ОСОБА_11 , які експерт визначив як такі, що виражені у формі вимагання та погрози притягнення до кримінальної відповідальності з використанням службового становища.

Проте висновок експерта №5665/21-39 від 02 липня 2021 року щодо змісту текстів розмов не усуває зазначених сумнівів.

У зв`язку з чим, суд критично оцінює висновок судової лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи, оскільки зазначений висновок не доводить поза розумним сумнівом ні самого факту вимагання, ні умислу ОСОБА_11 , ні організації такого злочину ОСОБА_12 .

Крім того, судом досліджено ухвали слідчого судді від 26 березня 2020 року про дозвіл на проведення НСРД щодо ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , протоколи за результатами аудіо-, відеоконтролю та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а також постанову прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину.

Відповідно до положень ст.ст. 246, 251 КПК України у постанові про проведення контролю за вчиненням злочину має бути визначено, зокрема, особу або осіб, які проводитимуть відповідну НСРД.

У справі №748/3070/15-к від 06 листопада 2019 року Верховний Суд зазначив, що відсутність у постанові відомостей про конкретних осіб, які проводитимуть НСРД, за умови відсутності в матеріалах провадження даних про правові підстави проведення відповідної дії конкретним оперативним працівником, може призвести до недопустимості отриманих унаслідок такої НСРД доказів.

У цьому провадженні постановою прокурора від 27 березня 2020 року проведення відповідної НСРД доручено співробітникам ГУ СБУ області без належної індивідуалізації особи або осіб, які безпосередньо повинні були її проводити.

При цьому протокол за результатами НСРД складений співробітником 2 управління ГУ БКОЗ СБ України ОСОБА_66 .

Однак матеріали, надані суду, не містять достатніх даних, які б дозволяли встановити, що саме цей працівник був належним чином уповноважений постановою прокурора на проведення відповідної НСРД.

Таким чином, суд дійшов висновку про недотримання вимог п. 5 ч. 1 ст. 251 КПК України при проведенні вказаної процесуальної дії.

З огляду на те, що саме результати зазначеної НСРД покладені стороною обвинувачення в основу доведення змісту переговорів та поведінки обвинуваченого ОСОБА_11 , отримані таким способом докази на думку суду, не можуть бути використані для підтвердження його винуватості.

Посилання сторони захисту про те, що проведення контролю за вчиненням злочину фактично є способом створення злочинної ситуації (провокацією), не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Суд враховує, що у цій справі перша зустріч між ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 відбулася до прийняття постанови про контроль за вчиненням злочину, тому саме по собі проведення подальшої НСРД не може автоматично вважатися провокацією.

Однак, на думку суду, це не звільняло сторону обвинувачення від обов`язку довести законність НСРД та відсутність підбурювання, оскільки суд повинен забезпечити реальну та ефективну перевірку доводів про підбурювання, а не обмежуватися формальним посиланням на постанову про проведення оперативного заходу.

Водночас у постанові прокурора від 27 березня 2020 року посилання на відсутність провокації обґрунтовано переважно матеріалами, які походять від заявника та працівників правоохоронних органів.

При цьому, суд враховує практику ЄСПЛ, яка виходить із необхідності відмежовувати допустиме приховане розслідування від підбурювання особи до злочину. Суд повинен перевірити, чи залишалася поведінка державних органів по суті пасивною, чи існували об`єктивні підстави підозрювати особу в попередній злочинній діяльності та чи був би злочин вчинений без втручання держави. У разі виникнення небезпідставного твердження про підбурювання тягар доведення відсутності провокації лежить на стороні обвинувачення. Такий підхід відображений, зокрема, у практиці ЄСПЛ та застосований Верховним Судом у справі №748/3070/15-к.

Суд бере до уваги посилання сторони захисту на порушення процедури складання протоколу від 11 квітня 2020 року, що містить результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_11 . При цьому, суд вказує, що за відсутності можливості встановити належні повноваження (уповноваження) конкретного працівника на проведення відповідної НСРД, а також з огляду на встановлені вище недоліки, суд не може визнати ці матеріали достатньою та безсумнівною основою для обвинувального висновку.

Також суд зазначає, що заслуговують на увагу доводи сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не надано переконливих даних щодо законних підстав отримання мобільного телефону Samsung Galaxy A10s, його процесуального статусу, порядку його вилучення та збереження, а також можливості перевірити первинний електронний носій.

Крім того, посилання сторони обвинувачення на протокол огляду мобільного телефону Samsung Galaxy A10s., навіть за умови його належності до предмета доказування, не усуває інших суперечностей та не підтверджує поза розумним сумнівом наявність у обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 умислу на вимагання та умислу на організацію такого вимагання відповідно.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_11 дійсно проходив службу в Національній поліції та обіймав посаду оперуповноваженого, що підтверджується наказами по особовому складу.

Однак встановлення факту проходження особою служби в поліції не є тотожним встановленню того, що при конкретному епізоді вимоги грошей вона використала своє службове становище.

Для доведення кваліфікуючої ознаки необхідно встановити конкретний функціональний зв`язок між службовим статусом, наданими повноваженнями та способом вчинення кримінального правопорушення.

Судом не встановлено, що обвинувачений ОСОБА_11 здійснював щодо потерпілого ОСОБА_15 процесуальні або оперативні заходи в межах службового провадження, використовував службові бази даних, службові документи чи інші владні повноваження саме з метою одержання грошових коштів.

Суд наголошує, що той факт, що обвинувачений ОСОБА_11 міг повідомити про свою роботу в поліції, сам по собі ще не доводить використання службового становища у розумінні інкримінованої норми.

Більше того, версія сторони обвинувачення про те, що ОСОБА_11 використав працівника Фастівського ВП для встановлення місцезнаходження ОСОБА_15 , не отримала достатнього підтвердження сукупністю допустимих доказів.

Крім того, показання самого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_45 про те, що контактні та адресні дані ОСОБА_15 були відомі підприємству, стороною обвинувачення належним чином не спростовані.

За таких обставин суд бере до уваги та вважає правдивими показання обвинувачених та свідка ОСОБА_45 про те, що зустріч із ОСОБА_15 була організована не шляхом використання ОСОБА_11 службових повноважень, а на підставі вже наявної у ОСОБА_12 та ОСОБА_45 інформації.

Судом встановлено, що 30 березня 2020 року відбулася зустріч між обвинуваченим ОСОБА_11 та потерпілим ОСОБА_15 , під час якої обвинувачений ОСОБА_11 отримав 30 000 грн. Ця обставина підтверджується матеріалами контролю за вчиненням злочину, а саме даними протколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії в рамках кримінального провадження (а.п. 44-47 т.2).

Разом з тим, у ході судового розгляду не встановлено поза розумним сумнівом, що передача 30 000 грн була наслідком саме незаконної вимоги, поєднаної з погрозою обмеження прав і свобод потерпілого ОСОБА_15 , а не передачею коштів у контексті існуючого між сторонами спору щодо компенсації вартості товару.

Крім того, за версією сторони обвинувачення після отримання ОСОБА_11 30 000 грн, останній висунув додаткову вимогу потерпілому про передачу ще 32 000 грн. Разом з тим, належних та допустимих доказів самої вимоги та погрози для встановлення такого факту стороною обвинувачення суду також не надано.

Суд зазначає, що аналогічно щодо обвинуваченого ОСОБА_12 сторона обвинувачення в ході судового розгляду не довела належними та допустимими доказами не лише його присутність при першій зустрічі та зацікавленість у поверненні вартості товару, а саме умислу на організацію вимагання.

Так, суд безпосередньо потерпілого не допитував, а свідок ОСОБА_34 не підтвердив факту організації обвинуваченим ОСОБА_12 незаконного вимагання.

Матеріали телефонних переговорів не містять, за даними, наданими суду, достатніх і належно перевірених відомостей про те, що ОСОБА_12 організував саме незаконну вимогу, а не намагався отримати компенсацію вартості товару.

Суд констатує, що сам факт звернення обвинуваченого ОСОБА_12 до обвинуваченого ОСОБА_11 з проханням допомогти розібратися з нестачею товару не є достатнім доказом організації вимагання.

Більше того, у зв`язку з не доведеністю поза розумним сумнівом в ході судового розгляду, що обвинувачений ОСОБА_11 вчинив саме вимагання, відсутня необхідна доказова основа і для висновку, що обвинувачений ОСОБА_12 організував таке кримінальне правопорушення.

З-поміж іншого суд звертає увагу на те, що матеріали кримінального провадження містять відомості про можливу нестачу 95 ящиків шампанського. Разом з тим, у межах цього кримінального провадження судом не встановлено та стороною обвинувачення не надано суду доказів того: чи дійсно 95 ящиків шампанського були викрадені; кому саме вони належали; яка їх дійсна вартість; чи був ОСОБА_15 особою, яка їх викрала; чи була передача товару ОСОБА_24 фактом незаконного заволодіння; чи існували цивільно-правові або трудові відносини, що могли пояснювати переміщення товару.

Звідси, в ході судового розгляду, у цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення не довела не лише факт вимагання обвинуваченим ОСОБА_11 грошових коштів, а саме те, що: грошові кошти вимагалися як предмет вимагання, вимога була незаконною, вимога супроводжувалася передбаченою ст. 189 КК України погрозою, погроза була способом примушення потерпілого до передачі майна, обвинувачений ОСОБА_11 діяв умисно та з корисливих мотивів, він використовував саме своє службове становище, а й те, що: обвинувачений ОСОБА_12 організував саме таке кримінальне правопорушення, між діями обвинуваченого ОСОБА_12 та діями обвинуваченого ОСОБА_11 існував причиновий зв`язок та був умисел тощо.

Тобто, матеріали провадження не містять будь-яких доказів в розумінні глави 4 КПК України, які б доводили винуватість обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, тому останні підлягають виправданню.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_12 обвинувачується в організації вчинення вимагання чужого майна з погрозою обмеження прав та свобод особи, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища, хоча формула юридичної кваліфікації його дій містить посилання на ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 189 КК України.

Вказана суперечність в ході судового розгляду також не усунута.

Під час розгляду цієї справи суд виходить із фактичних обставин справи та позиції прокурора в судових дебатах стосовно притягнення ОСОБА_12 до кримінальної відповідальності саме за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 189 КК України.

На підставі наведеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_11 та ОСОБА_12 складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189 КК України та ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 189 КК України відповідно.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 284 КПК України якщо обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої ст. 284 КПК України виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок. Однією із таких обставин, яка передбачена п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, є встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Таким чином, ухвалюючи рішення про виправдування обвинувачених: ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 189 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинувачених є склади інкримінованих їм кримінальних правопорушень, суд виходить із того, що їх винуватість не підтверджена жодними доказами, а тому, згідно з Конституцією України, Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, вони не можуть бути взяті судом до уваги.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_11 є одруженим, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_57 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має постійне місце проживання та реєстрації, характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, проходить службу в Департаменті поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», бере участь у виконанні бойових завдань у Луганській та Донецькій областях, де брав безпосередню участь у здійсненні ходів для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, учасник бойових дій, що підтверджується Посвідченням. При цьому, за період проходження служби у Національній поліції України нагороджений: 1) Подякою за вагомий внесок у справу боротьби з наркозлочинністю. виявленні ініціативи, наполегливості та професіоналізму; 2) Нагрудним знаком «За відзнаку в службі» Міністром МВС України ОСОБА_58 ; 3) Відзнакою Президента України «За оборону України»; 4) Срібним хрестом Головнокомандувача Збройних сил України.

Обвинувачений ОСОБА_12 має постійне місце роботи, проживання та реєстрації, характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Суд також звертає увагу на дані про особу потерпілого ОСОБА_15 - заявника по справі, який згідно з інформацією наданою стороною захисту раніше неодноразово судимий, а саме шість разів, переважно злочини проти власності та перебуває у розшуку.

Водночас серед питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, з огляду на положення ч. 6 ст. 368 КПК України, законодавець передбачив й те, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведені положення процесуального закону судом були дотримані, оскільки при ухваленні цього вироку враховано правову позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зокрема, викладені в постанові від 06 листопада 2019 року справа №748/3070/15-к.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не обирався.

На підставі ст. 124 КПК України процесуальні витрати у кримінальному провадженні віднести в рахунок держави.

Долю речових доказів суд вирішує, згідно з ст. 100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст 17, 22, 23, 84-94, 100, 124, 368, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, узв`язку із недоведеністю, що в його діях є склад цього кримінального правопорушення.

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 189 КК України та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, узв`язку із недоведеністю, що в його діях є склад цього кримінального правопорушення.

Процесуальні витрати на проведення судово-технічної експертизи у сумі 14072 (чотирнадцять тисяч сімдесят дві) грн 02 (дві) коп. віднести в рахунок держави.

Речові докази: диски формату DVD-RW, флеш-накопичувач «Ericsson», microSDі з відеоматеріалами, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та прокурору.

Суддя ОСОБА_1