Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №728/1322/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/1322/26

Головуючий у першій інстанції - Глушко О. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2097/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Любчика О.В., Разгуляєвої О.В.

секретар: Шкарупа Ю.В.

Заявник: ОСОБА_1

Заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення (суддя Глушко О.І.), ухвалене у м.Бахмач, повний текст рішення складено 03 серпня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту утримання ним неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заяву мотивовано тим, що заявник з 26 вересня 2015 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від якого мають двох спільних дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказує, що крім спільних дітей, на утриманні та вихованні перебуває ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьки якого померли, а його опікуном призначено ОСОБА_2 . За доводами заявника, неповнолітній ОСОБА_6 перебуває на його утриманні, він разом з дружиною приймає участь у його вихованні. Однак у ОСОБА_1 виникає необхідність щодо вирішення питання юридичної фіксації факту участі в утриманні, оскільки в подальшому виникають обставини у необхідності оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що заявником не доведено належними та допустимими доказами факт перебування неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 саме на його утриманні. Судом встановлено, що дитина має власні джерела матеріального забезпечення у вигляді пенсії у зв`язку з втратою годувальника та державної соціальної допомоги, які отримує її опікун. Сам факт спільного проживання з дитиною, перебування у шлюбі з її опікуном та участь у веденні спільного господарства не є достатньою підставою для висновку про перебування дитини саме на утриманні заявника.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення заяви. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_7 із малолітнього віку фактично проживає в сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , заявник не є сторонньою особою для дитини, а виконує функції члена сім`ї, який бере участь у вихованні, забезпечення та повсякденному його житті. За доводами заявника, суд, визнавши показання свідків достовірними, фактично не врахував їх при остаточному вирішенні справі і не надав належної оцінки тій частині показань, яка безпосередньо стосується матеріального забезпечення ОСОБА_7 заявником. ОСОБА_1 звертає увагу, що суд мав документальне підтвердження наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, яке підтверджує здійснення ним підприємницької діяльності, а обсяг матеріальної участі заявника підтверджується іншими доказами. Тобто суд поставив перед заявником вимогу довести факт утримання лише шляхом документального підтвердження офіційного доходу, хоча така вимога законом не встановлена. Звертає увагу, що висновок суду першої інстанції фактично побудований на ототожненні двох різних понять: відсутність відомостей про нарахований дохід у ДРФО та відсутність фактичного доходу заявника. Стверджує, що відсутність у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків інформації за певний період не є безумовним доказом того, що фізична особа не здійснює господарську діяльність або не має коштів. ОСОБА_1 посилається, що отримання дитиною соціальної допомоги не означає автоматично, що інша особа не може одночасно утримувати дитину, тим більше цих виплат не вистачає на мінімальні потреби дитини. Вважає, що саме суд повинен був установити співвідношення: доходів/виплат дитини; її реальних потреб; витрат заявника; витрат опікуна; інших джерел забезпечення.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає.

По справі встановлено, що 26 вересня 2015 року укладено шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_8 (а.с.15). Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.21 зворот, 22).

Місце проживання заявника з 22 листопада 2002 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,1000 га, на якій розташований вказаний житловий будинок (а.с.12-14).

Також заявник має право на земельну частку (пай) землі, що перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Старт» м.Бахмач розміром 10,0 умовних кадастрових гектарів, та майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Крапив`янське» с.Кропивне Бахмацького району Чернігівської області (а.с.15).

Розпорядженням Ічнянської районної державної адміністрації №127 від 13 червня 2016 року надано статус дитини-сироти малолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а розпорядженням №168 від 02 серпня 2016 року встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_3 і призначено громадянку ОСОБА_2 опікуном над малолітнім братом ОСОБА_3 , дозволено ОСОБА_2 представляти інтереси дитини-сироти на здійснення права на успадкування майна після померлих батьків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (а.с.18 зворот, 17).

20 липня 2017 року державний нотаріус Ічнянської районної державної нотаріальної контори видав свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким спадкоємцям майна ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , є її дочка ОСОБА_11 (1/4 частка спадкового майна), її син ОСОБА_6 (1/4 частка спадкового майна), її дочка ОСОБА_2 , у тому числі з урахуванням 1/4 частки, від якої відмовилася дочка спадкодавця ОСОБА_12 - успадковує 1/2 частку спадкового майна. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: житлового будинку за номером АДРЕСА_3 (а.с.26).

Розпорядженням Ічнянської районної державної адміністрації №66 від 06 березня 2018 року призначено ОСОБА_2 опікуном над майном дітей-сиріт: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що становить собою по 1/4 частці житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.18).

ОСОБА_2 видано посвідчення №10 на підтвердження того, що вона призначена опікуном (піклувальником) над ОСОБА_3 (а.с.19).

Відповідно до листа Служби у справах дітей Ічнянської міської ради станом на 08 квітня 2025 року питання щодо припинення опіки над ОСОБА_3 не розглядалося; ОСОБА_2 є законним представником дитини-сироти (а.с.19 зворот).

ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.23 зворот-25).

Відповідно до довідки від 05 листопада 2025 року ОСОБА_2 не перебуває на обліку як така, що шукає роботу та не зареєстрована як безробітна у Державній службі зайнятості (а.с.23).

За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 08 травня 2024 року ОСОБА_2 придбала земельну ділянку площею 0,1619 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.25 зворот).

Згідно з характеристикою від 01 квітня 2026 року ОСОБА_6 навчається в Ічнянській гімназії імені Васильченка з 01 вересня 2017 року, на даний момент є учнем 9-Б класу. Рівень розумового розвитку дитини відповідає його віковим особливостям. Постійно забезпечений підручниками та шкільним приладдям. Завжди охайно вдягнений, доглянутий. Одяг підібраний відповідно до сезону. Відвідує секцію боксу при спортивному клубі «Берег». ОСОБА_7 проживає у прийомній родині, яка складається з прийомної матері - ОСОБА_2 , батька - ОСОБА_1 та їх спільних дітей: сина (учня 4-Б класу) та доньки (2026 року народження). Батьки приділяють належну увагу і турботу щодо виховання та розвитку учня. Прийомна мати привчає ОСОБА_7 до корисної праці, хлопець постійно допомагає батькам. Значний вплив на ОСОБА_7 має прийомний батько. Він цікавиться поведінкою та навчанням ОСОБА_7 . Батьки завжди відвідують батьківські збори, прислухаються до порад вчителів та класного керівника, допомагають у вирішенні класних питань. Фізичного та психічного насилля до дитини помічено не було (а.с.27).

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 21 квітня 2026 року ОСОБА_2 перебуває на обліку за місцем реєстрації в Головному управлінні як отримувач допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, в сумі 6587,69 грн (а.с.28 зворот).

Згідно з довідкою про доходи пенсіонер ОСОБА_2 перебуває на обліку в Борзнянському об`єднаному управлінні ПФУ в Чернігівській області і отримує пенсію в разі втрати годувальника, розмір якої за березень 2026 року становить 2433,19 грн (а.с.29).

З відповіді з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи №2841496 від 05 червня 2026 року встановлено, що інформація щодо сум нарахованого доходу та сум утриманого з них податку ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2025 по 1 квартал 2026 року в ДРФО відсутня (а.с.48).

З відповіді з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи №2841473 від 05 червня 2026 року встановлено, що ОСОБА_2 за період з 1 кварталу 2025 по 1 квартал 2026 року отримує соціальні виплати (а.с.49-51).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 28 квітня 2026 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, види економічної діяльності: роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (основний); роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (а.с.79-80).

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 19 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У справі, яка є предметом апеляційного перегляду, ОСОБА_1 просить встановити факт утримання ним неповнолітнього ОСОБА_3 , опікуном над яким є дружина заявника. Заявлені вимоги пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) ним певного соціально-правового статусу - чоловіка, на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши наведені вище норми права та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту утримання повністю відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував показання свідків при вирішенні справи, не заслуговують на увагу, оскільки суд оцінив їх показання у сукупності з іншими доказами, наявними у справі, і зазначив, що наведені свідками обставини самі по собі не є достатніми для встановлення юридичного факту перебування дитини саме на утриманні заявника. Також судом встановлено, що показання свідків не підтверджують об`єктивними даними наявність у заявника доходів, їх розмір, а також те, що саме його кошти є основним і постійним джерелом матеріального забезпечення дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 статус дитини-сироти надано у 2016 році і з того часу він фактично проживає в сім`ї своєї опікунки - ОСОБА_2 , яка отримує на дитину пенсію у зв`язку з втратою годувальника та державну соціальну допомогу.

У порушення вимог закону ОСОБА_1 не надано належних та достатніх доказів на підтвердження розміру його доходів, а також того, що саме його матеріальна допомога є основним та постійним джерелом засобів існування дитини.

Вбачається, що ОСОБА_1 оформлений як фізична особа-підприємець лише з квітня 2026 року. При цьому витяг з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків не містить відомостей щодо нарахованого доходу заявника за період з 1 кварталу 2025 року по 1 квартал 2026 року. Відомості про обсяг отриманих доходів заявника за період з дня фактичного проживання ОСОБА_3 у сім`ї заявника в матеріалах справи відсутній. Отже, заявник не довів належними доказами ані розміру нарахованого доходу, ані розмір фактичного доходу, а також розмір витрат, понесених на утримання ОСОБА_3 . Фотографія, на якій начебто зображено ОСОБА_1 за його робочим місцем (за прилавком з розставленими ящиками з фруктами) не є належним доказом отримання ним доходів та їх розміру.

Надані заявником копії товарних чеків, квитанцій про придбання будівельних матеріалів, самокату, мобільного телефону не є підтвердженням факту утримання заявником ОСОБА_3 . Деякі з наданих квитанцій взагалі не містять даних про покупця.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, сам факт спільного проживання з дитиною, перебування в шлюбі з її опікуном та участь у веденні спільного господарства не є достатньою підставою для висновку про перебування дитини саме на утриманні ОСОБА_1 .

Твердження заявника, що суд повинен був установити співвідношення: доходів/виплат дитини; її реальних потреб; витрат заявника; витрат опікуна; інших джерел забезпечення, не заслуговують на увагу, оскільки заявником не надано належних та достатніх доказів для здійснення такого аналізу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Отже, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «RUIZ TORIYA v. SPAINE», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року.

Головуючий: Судді: