Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №750/4914/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/4914/26

Головуючий у першій інстанції – Косенко О. Д.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2139/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Супруна О.П.,

суддів: Стельмаха А.П., Шарапової О.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Косенка О.Д. від 04.08.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

28.04.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 29452-09/2023 від 22.09.2023 у розмірі 80 000,00 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.09.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 29452-09/2023, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 8 000,00 грн. Позивач зазначав, що свої зобов`язання за договором первісний кредитор виконав, однак відповідач належним чином кредитні зобов`язання не виконувала, унаслідок чого утворилася заборгованість.

29.03.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 29032024, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за згаданим кредитним договором.

Станом на дату звернення до суду заборгованість, за розрахунком позивача, становила 80 000,00 грн, із яких 8 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 72 000,00 грн – заборгованість за процентами, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 . Також просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Деснянський районний суд м. Чернігова своїм рішенням від 04.08.2026 частково задовольнив позов, стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 29452-09/2023 від 22.09.2023 у розмірі 67 280,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 239,08 грн та 30 00,00 грн у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.

Рішення суду мотивовано тим, що факт укладення між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн та набуття позивачем права вимоги за цим договором підтверджується наявними у справі доказами.

Водночас суд установив, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі – Закон № 3498-IX) від 22.11.2023 щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, оскільки кредитний договір укладено до набрання чинності цим Законом, однак строк його дії продовжувався після набрання ним чинності. У зв`язку з цим суд перерахував розмір процентів за користування кредитом за відповідні періоди та зменшив визначену позивачем заборгованість на 12 720,00 грн.

Посилання відповідача на можливість зменшення процентів із огляду на їхню непропорційність суд відхилив, зазначивши, що заявлені до стягнення проценти є платою за користування кредитом, а не відповідальністю за прострочення грошового зобов`язання, а їх розмір підлягає обмеженню в установленому законом порядку.

За результатами перерахунку суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 67 280,00 грн заборгованості за кредитним договором.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд урахував часткове задоволення позову, складність справи, порядок її розгляду та обсяг наданих адвокатом послуг.

02.09.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга представника відповідача, адвоката Новика М.С., у якій апелянт просить рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.08.2026 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивача 8 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 8 000,00 грн процентів за користування кредитом, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції, здійснивши перерахунок процентів із урахуванням установлених законом граничних розмірів процентної ставки, не надав належної оцінки їхньому загальному розміру та співвідношенню із сумою отриманого кредиту. Зазначає, що нараховані позивачем проценти в розмірі 72 000,00 грн у дев`ять разів перевищують суму кредиту 8 000,00 грн, що, на думку апелянта, свідчить про їх явну неспівмірність та порушення балансу інтересів сторін.

Посилається, зокрема, на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, відповідно до яких за певних обставин суд із огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності може зменшити розмір процентів як міри відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, якщо їх стягнення в заявленому розмірі призводить до явно непропорційних наслідків. Також посилається на постанову Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, уважаючи наведені у ній висновки застосовними до спірних правовідносин.

Окрім того, апелянт посилається на положення законодавства про захист прав споживачів та практику Конституційного Суду України щодо необхідності особливого захисту споживача як слабшої сторони договору, а також на судові рішення в подібних справах, у яких, на його думку, суди обмежували розмір процентів, якщо їх нарахування призводило до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін.

Позивач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до частини третьої статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд установив, що 22.09.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 29452-09/2023, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора W1273 (а.с. 15-19).

Для отримання фінансового кредиту ОСОБА_1 заповнила Заявку-Анкету в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Аванс Кредит», у якій зазначила свої персональні дані, зокрема паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу проживання, номер телефону, відомості про місце роботи та доходи, а також номер платіжної картки для отримання кредитних коштів 5169-36хх-хххх-1673. Заявку-анкету підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором W1273 (а.с. 21 зв. -22).

У Заявці-анкеті ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Аванс Кредит», які розміщені на вебсайті https://finbar.com.ua, надала згоду товариству на використання під час укладення з нею правочинів щодо надання кредиту та будь-яких документів, пов`язаних з укладенням та виконанням кредитного договору накладенням електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» або електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію» або аналога власноручного підпису та печатки, приєдналася до Договору про спосіб підписання договорів, який розміщений на вебсайті https://finbar.com.ua.

За умовами Договору про надання фінансового кредиту № 29452-09/2023 від 22.09.2023 товариство надає ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 8 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.2 Договору встановлено тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту 22.09.2023. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 15.09.2024.

Згідно пункту 1.3 Договору у клієнта відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, установлені Договором, у тому числі на підставі звернення до товариства в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

За користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована. Процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в пункті 1.2 цього Договору (пункт 1.4, підпункт 1.4.1 Договору).

У пункті 1.5 Договору клієнта зобов`язано сплачувати проценти – кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 1.6 Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5169-36хх-ххх-1673 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів. Який є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 3.1 Договору).

У додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 29452-09/2023 від 22.09.2023 міститься графік платежів, згідно з яким чиста сума кредиту становить 80 000,00 грн, із яких 8 000,00 грн сума кредиту за договором та 72 000,00 грн проценти за користування кредитом (а.с. 20-21).

Також у матеріалах справи наявна копія Паспорта споживчого кредиту від 22.09.2023, підписаного відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором W1273, у якому міститься інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, щодо контактних даних сторін, основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача, щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядку повернення кредиту та іншої додаткової інформації. Інформація наведена у Паспорті споживчого кредиту зберігає чинність до 15.09.2024 (а.с. 24-25).

Із листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.06.2025 № 3466_250630112005 убачається, що між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено Договір на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 12.01.2022, відповідно до якого 22.09.2023 о 21 год. 50 хв. на платіжну картку клієнта (номер картки НОМЕР_1 ) успішно перераховано кошти в сумі 8 000,00 грн. Номер транзакції в системі iPay.ua – 610240492 (а.с. 27).

Факт зарахування зазначених коштів на платіжну картку відповідача також підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 11.05.2026 № 20.10.0.0/7-260501/90891-БТ на запит суду (а.с. 58).

Як убачається із розрахунку заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 29452-09/2023 від 22.09.2023, сформованого ТОВ «Аванс Кредит», заборгованість ОСОБА_1 за період із 22.09.2023 по 29.03.2024 становила 46 000,00 грн, із яких: 8 000,00 грн – заборгованість за кредитом, 38 000,00 грн – заборгованість за відсотками (а.с. 27 зв. -28).

29.03.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (фактор) укладено Договір факторингу № 29032024, на умовах якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Відповідно до умов цього Договору клієнт передає (відступає) фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів та які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, складає 184 833 621,84 грн (пункт 3.1 Договору факторингу).

Згідно пункту 7.1 Договору факторингу фактор сплачує клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього Договору складає 5 158 898,63 грн.

На підтвердження виконання фактором обов`язку щодо оплати за відступлення прав вимоги матеріали справи містять копію платіжної інструкції № 775 від 01.04.2024 про плату за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 29032024 від 29.03.2024 (а.с. 38)

Між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» складено та підписано Акт приймання-передачі письмового та електронного Реєстру боржників від 29.03.2024 до Договору факторингу № 29032024 від 29.03.2024, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників клієнта від 29.03.2024, складений у письмовій формі згідно з Додатком № 1 до Договору та електронній формі згідно з Додатком 1-1 до Договору (а.с. 37 зв.).

Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29032024 від 29.03.2024 до переліку переданих фактору прав вимоги включено право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 29452-09/2023 від 22.09.2023 на суму заборгованості 46 000,00 грн, що складається з суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 8 000,00 грн та суми заборгованості за відсотками – 38 000,00 грн (а.с. 37).

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сформовано уточнений розрахунок заборгованості, відповідно до якого, із урахуванням подальшого нарахування процентів, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 80 000,00 грн, з яких 8 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 72 000,00 грн – заборгованість за процентами. Проценти нараховано за період із 22.09.2023 по 15.09.2024 у межах визначеного договором 360-денного строку кредитування за процентною ставкою 2,50 % на день.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція – відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Наведені положення законодавства в своїй сукупності свідчать про те, що укладення кредитного договору в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи є належним способом його укладення та породжує для сторін відповідні цивільні права й обов`язки за умови дотримання встановленого законом порядку ідентифікації та підписання такого правочину.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Факт укладення кредитного договору, отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн та набуття ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за цим договором підтверджений належними та допустимими доказами і відповідачем не заперечується.

Із огляду на доводи апеляційної скарги, законність рішення суду першої інстанції підлягає перевірці в частині визначення розміру процентів, що підлягають стягненню за користування кредитом. При цьому висновки суду щодо укладення кредитного договору, надання кредитних коштів та переходу права вимоги апелянтом не спростовуються.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як установлено судом, сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 2,50 % на день, яка застосовується у межах строку кредитування. Відповідна умова прямо визначена пунктом 1.4.1 Договору, а розмір процентів за весь строк кредитування зазначений у Графіку платежів, що є невід`ємною частиною Договору.

Таким чином, умова щодо розміру процентів за користування кредитом була погоджена сторонами при укладенні договору, а відповідач, підписавши Договір та додатки до нього одноразовим ідентифікатором, погодилася, зокрема, із розміром процентної ставки та загальною вартістю кредиту.

Разом із тим, відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній з 24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас, пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, доповненим Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено тимчасове обмеження максимального розміру денної процентної ставки протягом 240 днів з дня набрання чинності цим Законом: протягом перших 120 днів – 2,5 %, а протягом наступних 120 днів – 1 %.

Отже, оскільки кредитний договір укладено 22.09.2023, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», однак його строк дії тривав після набрання цим Законом чинності, розмір процентів за користування кредитом підлягає визначенню з урахуванням установлених законом обмежень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування до спірних правовідносин зазначених законодавчих обмежень та здійсненим ним перерахунком заборгованості за процентами. Такий підхід відповідає імперативному характеру встановленої законом максимальної денної процентної ставки, відступати від якої сторони договору не вправі.

При цьому, доводи апеляційної скарги про необхідність додаткового зменшення процентів із огляду на їхнє співвідношення з сумою отриманого кредиту та принципи справедливості, добросовісності й розумності є необґрунтованими.

Так, апелянт посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, а також на постанову Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, уважаючи можливим зменшення погодженого сторонами розміру процентів із огляду на їхню непропорційність.

Разом із тим, зазначені доводи необхідно оцінювати з урахуванням висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23.

У цій постанові Об`єднана палата Касаційного цивільного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, зазначивши, що оспорюваність умови договору про споживчий кредит або необхідність зміни такого договору суд не може встановлювати за власною ініціативою без відповідної позовної вимоги споживача. Відтак за відсутності вимоги про оспорення відповідної умови договору або про зміну договору суд не вправі самостійно зменшувати розмір процентів за користування кредитом лише з мотивів їхньої несправедливості чи непропорційності.

Натомість, установлене Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» обмеження максимальної денної процентної ставки має імперативний характер, а тому перевищення такого обмеження підлягає врахуванню судом незалежно від наявності відповідних заперечень споживача. Саме з цієї підстави суд першої інстанції обґрунтовано здійснив перерахунок процентів та визначив їхній розмір з урахуванням передбачених законом граничних ставок.

У цій справі ОСОБА_1 не заявляла вимог про визнання недійсною умови кредитного договору щодо процентної ставки, її оспорення чи зміну договору. Посилання в апеляційній скарзі на неспівмірність нарахованих процентів та прохання стягнути їх у меншому розмірі за своєю суттю є запереченнями проти розміру заявленої до стягнення заборгованості, а не належним способом оспорення погодженої сторонами умови договору.

При цьому, умови укладеного сторонами договору щодо процентної ставки є чіткими та однозначними: у пункті 1.4.1 Договору прямо визначено фіксовану процентну ставку у розмірі 2,50 % на день, а в Графіку платежів конкретизовано загальну суму процентів за визначений договором строк кредитування. Тому підстав для застосування правила про тлумачення неясних або двозначних умов договору на користь споживача, про яке йдеться у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, у цій справі немає.

Не змінює наведеного висновку й посилання апелянта на те, що сума нарахованих процентів у дев`ять разів перевищує суму отриманого кредиту. Саме по собі таке співвідношення не є передбаченою законом підставою для довільного зменшення погодженої сторонами плати за користування кредитом. У цьому випадку розмір процентів уже підлягав коригуванню судом першої інстанції з огляду на імперативні приписи Закону України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», унаслідок чого визначена позивачем сума заборгованості була зменшена з 80 000,00 грн до 67 280,00 грн.

Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 також не дає підстав для зміни оскаржуваного рішення, оскільки правові висновки в тій справі стосувалися можливості обмеження судом розміру процентів, які нараховуються як міра відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, тоді як у даній справі заявлені до стягнення проценти є платою за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив характер заявлених до стягнення процентів, застосував установлені законом обмеження їх максимального розміру та здійснив відповідний перерахунок. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності такого висновку та не містять передбачених законом підстав для додаткового зменшення розміру процентів.

Із огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.08.2026 у частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

За правилом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з викладеного вище, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, установивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів уважає, що рішення районного суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.08.2026 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не оскаржується, окрім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: О.П. Супрун

Судді: А.П. Стельмах

О.Л. Шарапова