Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №686/20841/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/20841/26

Провадження № 33/820/689/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А.

за участю секретаря судового засідання Романової А.В.

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності-потерпілого ОСОБА_1

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності-потерпілої ОСОБА_2

захисника Саврацької Н.А. Шарка М.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності-потерпілої ОСОБА_2 на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , та

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Відповідно до постанови судді, 06.07.2026 біля 14 год. 20 хв. в квартирі АДРЕСА_3 (за місцем проживання ОСОБА_2 ) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (колишнє подружжя) вчинили одне відносно одного домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, за наступних обставин.

Так, у вказаний час та місці між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 виникла сварка, в ході якої вони ображали одне одного нецензурною лайкою, штовхали одне одного, наносили одне одному ляпаси, а коли ОСОБА_1 намагався душити ОСОБА_2 , остання вкусила його за пальця.

Внаслідок таких дій ОСОБА_1 була заподіяна шкода фізичному та психічному здоров`ю ОСОБА_2 , а вказаними діями ОСОБА_2 – спричинено шкода фізичному та психічному здоров`ю ОСОБА_1 .

Постановою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено на кожного з них окремо адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожного з них окремо, на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погоджуючись із рішенням суду, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2026 року в частині визнання її винуватою у вчиненні домашнього насильства та закрити провадження по справі в цій частині на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

На її думку, вказана постанову суду першої інстанції в частині притягнення ОСОБА_2 до відповідальності та визнання її дій «обопільним» насильством незаконною, необгрунтованою, такою, що прийнята з неповною та перекрученою оцінкою доказів і свідчень, а відтак вона підлягає скасуванню щодо ОСОБА_2 із закриттям провадження у справі.

Твердження, що була «обопільна образа нецензурною лайкою», а також що ОСОБА_2 ніби «вказала, що її дії спрямовані на оперативне відкриття вхідних дверей» та «чоловіка била» ляпасами, кусала за палець, не відповідає дійсності та спотворює фактичні пояснення. ОСОБА_2 наголошує, що дій із правопорушення не вчиняла, а знаходилась у стані необхідної оборони та захисту свого життя і здоров?я.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 протиправно та агресивно проник до її помешкання, намагався душити, створивши реальну загрозу її життю. Її дії були виключно вимушеним захисним заходом, щоб вирватися з його рук, зупинити удушення та врятувати своє життя. Суд вирвав слова з контексту та протиправно трактував захист як «нанесення ударів» і «обопільне насильство».

У постанові суд вказує, що малолітній свідок ОСОБА_3 нібито повідомив про сварку через «невірне користування туалетом» та що «мати різко побігла до тата, а той її відштовхнув». Такі висновки суду суперечать дійсним свідченням дитини. Дитина перебувала під психологічним тиском через агресивну поведінку батька, а його свідчення підтверджували факт того, що саме ОСОБА_1 поводився агресивно, спровокував конфлікт і застосував фізичну силу проти матері. Суд вибірково трактував покази дитини, викрививши їх на користь версії про «обопільний конфлікт», ігноруючи першочергову агресію з боку ОСОБА_1 .

Суд взагалі не дав належної оцінки тому факту, що дана подія є продовженням тривалого та систематичного насильства з боку ОСОБА_1 . Зокрема, у матеріалах справи наявна копія рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16.12.2021 про розірвання шлюбу між нами (набрало законної сили 18.01.2022). У зазначеному рішенні суду офіційно встановлено та зафіксовано факт розірвання шлюбу саме у зв?язку із систематичним насильством в сім?ї з боку ОСОБА_1 . Окрім цього, матеріали справи містять Форму оцінки ризиків від 06.07.2026, за якою рівень небезпеки ОСОБА_1 для ОСОБА_2 визначено як СЕРЕДНІЙ, а для ОСОБА_1 — НИЗЬКИЙ. Також наявні довідки КУ «Центр запобігання та протидії домашньому насильству» №118, 119 від 17.07.2026, які підтверджують, що ОСОБА_2 та дитина потребують психологічної допомоги саме через протиправні дії ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції повністю знехтував цими доказами, помилково зрівняв статус кривдника та жертви, кваліфікувавши дії особи, яка захищалась у власному житлі, як «домашнє насильство».

Позиції учасників судового провадження

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності-потерпіла ОСОБА_2 та її захисник - адвокат Шарко М.Б. підтримали апеляційну скаргу та просили закрити провадження у справі щодо ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, з наведених в апеляційній скарзі підстав.

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності-потерпілий ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Пояснив, що ініціатором конфлікту була саме ОСОБА_2 , погоджується про взаємність конфлікту з обох сторін, однак не погоджується про визнання винним лише його.

Заслухавши учасників судового провадження, допитавши представника служби у справах дітей та психолога, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить провадження у справі щодо неї закрити за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, оскільки на її думку, суд не надав належної оцінки зібраним доказам, вважає, що у даному випадку відбувся не взаємний конфлікт, а домашнє насильство з боку ОСОБА_1 .

Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

За правилами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею протиправної, винної дії чи бездіяльності (адміністративного правопорушення), яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. При цьому, в силу приписів 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, судом встановлено, що 06.07.2026 біля 14 год. 20 хв. за місцем проживання ОСОБА_2 - в квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (колишнє подружжя) вчинили одне відносно одного домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, а саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 виникла сварка, в ході якої вони ображали одне одного нецензурною лайкою, штовхали одне одного, наносили одне одному ляпаси, а коли ОСОБА_1 намагався душити ОСОБА_2 , остання вкусила його за пальця. Внаслідок таких дій ОСОБА_1 була заподіяна шкода фізичному та психічному здоров`ю ОСОБА_2 , а вказаними діями ОСОБА_2 – спричинено шкода фізичному та психічному здоров’ ю ОСОБА_1 .

Висновки судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2КУпАП ґрунтуються на основні сукупності зібраних по справі доказів:

- показах у судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , які підтвердили, що дійсно у вказаний час і місці, між ними відбулася сварка, яка масштабувалась до обопільних образ нецензурною лайкою, у ході якої ОСОБА_1 не заперечив факту утримання рук колишньої дружити через її намір нанесення ударів, вказавши, що остання його вкусила за палець, від чого він відчув різкий біль; при цьому ОСОБА_1 вказала, що її дії спрямовані на оперативне відкриття вхідних дверей та вимогу залишити квартиру невірно та агресивно оцінені ОСОБА_1 , колишнього чоловіка вона била, а вкусила його за палець, коли той намагався її душити. Обоє вони в судовому засіданні підтвердили факти заподіяння вказаними діями опонента шкоди їх фізичному та психічному здоров`ю;

- поясненнях в судовому засіданні малолітнього свідка ОСОБА_3 , який вказав, що у вказаний час повернувся після прогулянки разом із татом ОСОБА_1 додому за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає разом з мамою ОСОБА_1 ; через біологічну потребу тато попросив ОСОБА_1 пустити його у туалет та скориставшись останнім, мав намір виходити з квартири, проте між батьками швидко почалась сварка через невірне на думку матері, користування туалетом Обоє сильно кричали, ображали одне одного нецензурною лайкою; у певний момент мати різко побігла до тата, а той її відштовхнув;

- протоколах про адміністративні правопорушення серії ВБА № 138208 від 06.07.2026, серії ВБА № 138209 від 06.07.2026, складеними уповноваженою на те особою – інспектором СПДН ВП ХРУП ГУНП в Хмельницькій області стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_1 за ч.1 ст. 1732 КУпАП (а/с 1, 19);

- електронному рапорті, зареєстрованому в інформаційній підсистемі «Єдиний облік» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» за № 15267 від 06.07.2026 про надходження на лінію «102» 06.07.2026 о 14 год. 26 хв. повідомлення від ОСОБА_1 про вчинення за адресою: АДРЕСА_2 щодо неї домашнього насильства колишнім чоловіком ОСОБА_1 , просить допомоги; прибуття на місце події працівників поліції та складення щодо обох учасників події протоколів про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.1732 КУпАП (а/с 3);

- протоколах прийняття заяв про вчинення кримінального правопорушення та іншу подію від 06.07.2026, з яких вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 одночасно звернулися до поліції із заявами про притягнення один одного до адміністративної відповідальності за фактом вчинення відносно себе домашнього насильства (а/с 4, 21);

- формах оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 06.07.2026, складеного уповноваженою на те особою – інспектором СПДН ВП ХРУП ГУНП, згідно яких рівень небезпеки ОСОБА_1 для потерпілої ОСОБА_1 визначено працівником поліції середнім, а рівень небезпеки ОСОБА_1 для потерпілого ОСОБА_1 – низьким (а/с 6-7, 23-24);

- копії рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16.12.2021 про розірвання шлюбу між вказаним подружжям, яке набрало законної сили 18.01.2022 (а/с 35);

- довідках, виданих ОСОБА_2 КУ «Центр запобігання та протидії домашньому насильству» Хмельницької міської ради № 118, 119 від 17.07.2026 та актом і висновком оцінки потреб сім`ї від 08.07.2026, що вона і її син отримують соціально профілактичні послуги психолога через подію яка мала місце із колишнім чоловіком/татом ОСОБА_1 у вказаний час і місці (а/с 36-41).

Вважаю наведені докази належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі.

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпіли й має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки: настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VІІІ від 07.12.2017, з наступними змінами (далі – Закон № 2229-VІІІ), визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до пункту 3 ч.1 ст.1 Закону України № 2229-VІІІ, під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство (п.14 ч.1 ст.1 Закону № 2229-VІІІ), як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство (п.17 ч.1 ст.1 Закону № 2229-VІІІ) - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції було необ`єктивно оцінено та спотворено її свідчення в суді першої інстанції, та перекручено пояснення малолітнього свідка ОСОБА_3 .

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні звукозаписи судових засідань, з метою перевірки доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , апеляційним судом було прийнято рішення про допит представника Служби у справах дітей Хмельницької міської ради ОСОБА_4 , яка була присутня у судовому засіданні при допиті малолітнього свідка ОСОБА_3 та психолога «Центру запобігання та протидії домашньому насильству» ОСОБА_5 .

Представник Служби у справах дітей Хмельницької міської ради ОСОБА_4 зазначила, що малолітній свідок ОСОБА_3 в суді першої інстанції надавав суду пояснення добровільно, без тиску, зокрема те, що в той день батько прийшов до місця проживання його з матір`ю в гості та між батьками відбулась суперечка, батько вчинив фізичні дії щодо матері. Батько штовхнув матір, після того як мати підбігла до батька.

Також представник підтвердила покази малолітнього свідка ОСОБА_3 , які викладені в постанові суду першої інстанції, які були оголошенні в судовому засіданні. Пам`ятає, що малолітній ОСОБА_3 зазначав лише про сварку між батьками, однак про нецензурну лайку вона не пам`ятає.

Психолог «Центру запобігання та протидії домашньому насильству» ОСОБА_5 пояснила, що дійсно до Центру зверталась ОСОБА_2 після сварки з ОСОБА_1 з метою визначення психоемоційного стану її та її сина. За результатами оцінки психолог стверджує, що ОСОБА_2 було піддана домашньому насильству та є потерпілою від такого насильства. На консультаціях ОСОБА_2 розповідала про події, які вплинули на її стан, а саме психологічне та фізичне насилля з боку її колишнього чоловіка. Психологічне насильство проявлялось в підвищенні щодо неї голосу, нецензурній лайці.

Таким чином, в ході апеляційного розгляду встановлено, що покази малолітнього свідка ОСОБА_3 , надані в судовому засіданні суду першої інстанції та зазначені у постанові судді, відповідають тим свідченням, які малолітній ОСОБА_3 який вказав, що у вказаний час повернувся після прогулянки разом із татом ОСОБА_1 надавав суду, а саме що він з татом прийшли додому за адресою: АДРЕСА_2 , де він проживає разом з мамою ОСОБА_1 ; тато попросив ОСОБА_1 пустити його у туалет, після чого йшов до виходу з квартири, проте між батьками швидко почалась сварка, обоє сильно кричали, ображали одне одного; у певний момент мати різко побігла до тата, а той її відштовхнув.

Вказані покази в ході апеляційного розгляду підтвердила представник Служби у справах дітей Хмельницької міської ради ОСОБА_4 .

Таким чином, у апеляційного суду відсутні підстави ставити під сумнів покази малолітнього свідка ОСОБА_3 , які є чіткими та послідовними, підтвердженими представником Служби у справах дітей Хмельницької міської ради ОСОБА_4 , а тому відсутні підстави ставити їх під сумнів, через що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про необ`єктивну оцінку та перекручення судом першої інстанції показів її сина - малолітнього свідка ОСОБА_3 , є безпідставними.

Крім того, апеляційним судом враховано покази ОСОБА_1 , який показав, що не заперечує подію конфлікту між ним та ОСОБА_2 , однак саме ОСОБА_2 накинулася на нього та він її лише відштовхнув, тілесних ушкоджень їй не наносив. Конфлікт виник через фінансові питання, ОСОБА_2 поводилась агресивно, намагалась його вдарити, він тільки її утримував. На його прохання заспокоїтись не реагувала, конфлікт припинився, коли почала плакати дитина і вона разом почали заспокоювати сина.

Відтак, доводи ОСОБА_2 про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію останньої слід розцінювати як намагання нею уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

Доводи апеляційної скарги, що причиною конфлікту між нею та колишній чоловіком були лише дії ОСОБА_1 , який протиправно та агресивно проник до її помешкання, намагався душити, створивши реальну загрозу її життю, а її дії були виключно вимушеним захисним заходом, щоб вирватися з його рук, зупинити удушення та врятувати своє життя, суд вирвав слова з контексту та протиправно трактував захист як «нанесення ударів» і «обопільне насильство», апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені жодними доказами та повністю спростовані наявними в справі матеріалами, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, і які беззаперечно свідчать про вчинення взаємного домашнього насильства психологічного і фізичного характеру стосовно один одного колишнім подружжям.

Посилання апелянта на те, що суд взагалі не дав належної оцінки тому факту, що дана подія є продовженням тривалого та систематичного насильства з боку ОСОБА_1 є безпідставним, не підтверджено жодним доказом та не спростовує правильності висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.

Отже, предметом доказування у справі про адміністративне правопорушення є, насамперед, встановлення факту вчинення особою конкретних дій, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, їх характеру, часу, місця, обставин вчинення, умисної форми вини та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Саме по собі посилання на наявність у минулому конфліктних відносин між сторонами або на існування інших обставин сімейного життя не може підміняти доказування конкретного адміністративного правопорушення, яке є предметом розгляду у цій справі.

Посилання апелянта на копію рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 грудня 2021 року про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили 18 січня 2022 року, стверджуючи, що цим рішенням нібито встановлено факт систематичного насильства з боку ОСОБА_1 апеляційний суд до уваги не бере, з огляду також на те, що зазначене судове рішення ухвалене у 2021 році, тобто задовго до події, яка є предметом розгляду у цій справі, та стосувалося інших правовідносин і предмета судового розгляду.

Апеляційний суд звертає увагу, що рішення суду про розірвання шлюбу та зазначення у рішенні причин розлучення, не може слугувати належним доказом вчинення систематичного насильства з боку ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 . Саме по собі посилання на його зміст не стосується конкретного адміністративного правопорушення, вчиненого 06 липня 2026 року.

Апеляційний суд звертає увагу, що висновки КУ «Центр запобігання та протидії домашньому насильству» Хмельницької міської ради щодо надання психологічної допомоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та покази психолога цього Центру ОСОБА_5 підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , що не оскаржується особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , разом з тим не спростовує дій самої ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 .

Таким чином, в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду. Сукупність зібраних та досліджених доказів за своїм змістом та якістю дозволяють суду констатувати наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП у діях як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 .

Отже, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях обох учасників конфлікту складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, визначив вид стягнення і його розмір у межах, установлених частиною 1 статті 173-2 КУпАП, у межах передбаченого статтею 38 КУпАП строку.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2026 року, оскільки відсутні підстави для скасування постанови суду щодо ОСОБА_2 , апеляційні доводи є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 серпня 2026 року, якою ОСОБА_2 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя