Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №686/17837/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/17837/25

Провадження № 22-ц/820/1908/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Гринчука Р. С., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Заворотна А. В.,

з участю позивачки ОСОБА_1

і її представника ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2026 року (суддя Чевилюк З. А., повне судове рішення складено 04 червня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У травні 2025 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що на підставі договору купівлі-продажу від 25 січня 2008 року вона набула у власність житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 загальною площею 55,8 кв. м, житловою площею 22,2 кв. м. Право власності на вказаний будинок було зареєстровано Хмельницьким БТІ 05 лютого 2008 року за реєстраційним номером 8312473. Згідно з нотаріально посвідченою заявою продавця ОСОБА_4 , зареєстрованою в реєстрі 30 травня 2008 року за № 2-3410, вона провела повний розрахунок за куплений житловий будинок з надвірними будівлями. Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 02 лютого 2009 року серії ЯЗ № 267921 вона є власником земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд кадастровий номер 825082400:01:002:0400. До 28 лютого 2013 року за власні кошти перебудувала житловий будинок, внаслідок чого загальна площа збільшилась до 221,56 кв. м, житлова площа до 90 кв. м. 28 лютого 2013 року Інспекція Держархбудконтролю у Хмельницькій області зареєструвала декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ХМ 142130590024. 26 грудня 2015 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем, в якому вони прожили два з половиною місяці. 04 липня 2016 року зареєструвала право власності на житловий будинок з господарськими спорудами. В лютому 2021 року відповідач звернувся до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу, в якій вказав, що подружні стосунки не склалися, спільного господарства вони не вели, спору про поділ майна, що є спільною сумісною власністю немає. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2021 року в справі № 686/4855/21 їх шлюб розірвано. На теперішній час не може продати житловий будинок без згоди відповідача. Вважає, що житловий будинок з господарськими спорудами є її особистою приватною власністю, оскільки був придбаний нею та перебудований за її власні кошти до укладення шлюбу. Реєстрація права власності на будинок відбулася під час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, хоча на час реєстрації майна вони проживали окремо.

Тому позивачка просила визнати житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 її особистою приватною власністю.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2025 року в позові відмовлено.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Суд не надав належну оцінку доказам, що підтверджують факт набуття нею особисто нерухомого майна - договору купівлі-продажу, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстровану 28 лютого 2013 року Інспекцією Держархбудконтролю у Хмельницькій області. Також суд не взяв до уваги те, що при розірванні шлюбу відповідач вказував про те, що господарство вони не вели, спору про поділ майна, що є у сумісній власності, немає. Суд помилково ототожнив реєстрацію права власності на житловий будинок, яка була проведена під час перебування в зареєстрованому шлюбі, з набуттям права власності на нього.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У засіданні апеляційного суду позивачка і її представник апеляційну скаргу підтримали.

Відповідач не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Установлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 25 січня 2008 року, посвідченим державним нотаріусом Хмельницької районної державної нотаріальної контори Терлич О. Л., ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_1 купила житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 55,8 кв. м, житловою площею 22,2 кв. м. Продаж вчинено за 121200 грн, що еквівалентно 24000 доларів США.

Відповідно до заяви від 30 травня 2008 року, посвідченої державним нотаріусом Хмельницької районної державної нотаріальної контори Гребенніковою О. І., ОСОБА_1 повністю розрахувалася з ОСОБА_4 за вказаний житловий будинок з надвірними будівлями.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 02 лютого 2009 року серії ЯЗ №267921, виданим на підставі рішення Давидковецької сільської ради від 28 листопада 2008 року № 3 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд АДРЕСА_1 кадастровий номер 825082400:01:002:0400.

Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої 28 лютого 2013 року Інспекцією Держархбудконтролю у Хмельницькій області, житловий будинок АДРЕСА_1 площею 221,6 кв. м закінчений будівництвом у лютому 2013 року.

Право власності позивачки на вказаний житловий будинок зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 липня 2016 року.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2021 року у справі № 686/4855/21 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 26 грудня 2015 року.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмову в позові суд мотивував тим, що позивачка не спростувала презумпцію права спільної сумісної власності щодо майна, набутого під час шлюбу.

Висновок суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

На підставі частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, серед іншого, є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Відповідно до частини 1 статті 60 CK України, майно, набуте, подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Китеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 771/2302/18, статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошти, не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом пункту 6 частини 1 статті 19 цього Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви (частина 1 статті 39 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності».

Отже, готовність об`єкта до експлуатації - це офіційне підтвердження завершення будівництва.

Декларація про готовність до експлуатації є підставою для реєстрації права власності.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності на нерухоме майно, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Відповідно до матеріалів справи житловий будинок з господарським спорудами будівлями по АДРЕСА_1 позивачка набула у власність на підставі договору купівлі-продажу від 25 січня 2008 року.

Проведення нею розрахунку з продавцем підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_4 від 30 травня 2008 року.

На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 267921 від 02 лютого 2009 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд (кадастровий номер 825082400:01:002:0400).

У 2012-2013 роках позивачка провела будівництво (реконструкцію) будинку, внаслідок чого збільшилися загальна та житлова площа будинку і 28 лютого 2013 року Інспекція Держархбудконтролю у Хмельницькій області зареєструвала декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ХМ 142130590024.

26 грудня 2015 року сторони зареєстрували шлюб.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 проведена 05 липня 2016 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ХМ 142130590024, виданої 28 лютого 2013 року.

За встановлених обставин і наведених вище норм права апеляційний суд вважає, що право власності на нерухоме майно позивачка набула до реєстрації шлюбу з відповідачем, а тому відповідно до вимог статті 57 СК України це майно є її особистою приватною власністю.

Слушними є доводи апеляційної скарги про безпідставність ототожнення реєстрації права власності на житловий будинок, яка була проведена під час перебування в зареєстрованому шлюбі, з набуттям права власності на нього.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Документально підтверджені витрати ОСОБА_1 по оплаті судового збору (платіжні інструкції від 23.06.2025 і від 31.07.2026) відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_3 в сумі 33308 грн (за подання позовної заяви 15140 грн + за подання апеляційної скарги в сумі 18168 грн).

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 825082400:01:002:0400.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 33308 грн (тридцять три тисячі триста вісім грн).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді Р. С. Гринчук

І. В. П`єнта