Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №607/297/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/297/26Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.

Провадження № 22-ц/817/986/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу № 607/297/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2026 року, повний текст якого складений 01 червня 2026 року, ухваленого суддею Ромазаном В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

у січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 , у якому після зміни предмету позову просила збільшити розмір аліментів, визначені рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2023 року у справі №607/20765/23 та стягувати з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , 23 вересня 2011 року у розмірі 8 000 грн, щомісячно.

В обґрунтування позову посилається на те, що 01 лютого 2007 року вона та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, який було розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 березня 2016 року. У шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Після розірвання шлюбу діти залишились проживати разом із матір`ю. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2023 року, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей сторін, у твердій грошовій сумі у розмірі по 3500 грн на кожну дитину, щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 жовтня 2023 року до досягнення дітьми повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_1 син сторін ОСОБА_7 досягнув повноліття. Позивач вважає, що розмір аліментів, які продовжуються стягуватись на утримання сина ОСОБА_8 є недостатнім для забезпечення його повноцінних потреб. Рівень витрат на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 збільшився, позивач не спроможний самостійно забезпечувати потреби сина, які суттєво зросли. Матеріальне становище позивача погіршилось, оскільки на її частковому утриманні перебуває старший син, який продовжує навчання. Також зазначила, що неповнолітній ОСОБА_8 потребує належних умов для повноцінного психоемоційного, соціального та інтелектуального розвитку. ОСОБА_1 вважає, що матеріальне становище відповідача покращилось, що є підставою для зміни розміру аліментів, у зв`язку з чим просить позов задовольнити.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, задоволено частково.

Змінено розмір аліментів, визначений рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2023 року у справі № 607/20765/23.

Стягнуто із ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 4800 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання чинності рішення суду і до досягнення дитиною повноліття.

Припинено, з дня набрання чинності рішення суду, стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина — ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 3500 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, визначеного на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2023 року у справі № 607/20765/23, а також виконавчого листа виданого на його виконання.

У решті вимог, відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_3 у користь держави 1331,20 грн судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Заплітна І.А. просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначила, що позивачем надано належні і допустимі докази для обґрунтування заявленого ним до стягнення розміру аліментів у 8000 гривень. Судом, в свою чергу, не висловлено заперечень щодо належності та допустимості жодного з доказів, поданих позивачем.

Визначений в прохальній частині позову розмір аліментів не є надмірним та необґрунтованим, а таким, що дійсно покликаний разом із утриманням матері забезпечити базові першочергові потреби позивача.

Відповідно до положень Сімейного кодексу України, аліменти мають забезпечувати не мінімальний рівень виживання дитини, а умови, необхідні для її повноцінного розвитку з урахуванням віку, індивідуальних потреб та соціального середовища. Фактично за вказаний розмір аліментів неможливо забезпечити повноцінне утримання дитини, у тому числі за умови рівноцінної фінансової участі матері у її забезпеченні. Основний тягар витрат, пов`язаних з утриманням, вихованням, навчанням та розвитком дитини, покладений саме на матір, яка несе щоденні витрати, пов`язані з харчуванням, одягом, лікуванням, побутовими потребами та розвитком дитини.

У даній справі суд першої інстанції встановив наявність саме тих обставин, які відповідно до статті 192 СК України є підставою для збільшення розміру аліментів. Зокрема, суд дійшов висновку, що матеріальне становище відповідача покращилося, а стан здоров`я дитини, на утримання якої стягуються аліменти, погіршився, що зумовлює збільшення її потреб у матеріальному забезпеченні.

Водночас, визнавши доведеними зазначені юридично значимі обставини, суд першої інстанції не надав їм належної правової оцінки та дійшов суперечливого висновку про часткове задоволення позову. Фактично суд встановив наявність передбачених законом підстав для збільшення розміру аліментів, однак без належного мотивування відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим ним же фактичним обставинам справи та є внутрішньо суперечливими, що призвело до неправильного застосування положень статті 192 СК України і, як наслідок, до безпідставного часткового задоволення позову.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Остапчук В.І. подала додаткові пояснення на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Заплітної І.А., у якому зазначила, що посилання позивачки на те, що матеріальний стан відповідача порівняно з періодом, коли було визначено попередній розмір аліментів, покращився, не відповідає фактичним обставинам справи та не підтверджується належними доказами.

Дійсно, у 2024–2025 роках доходи відповідача могли бути вищими, однак при оцінці його матеріального стану суд має виходити насамперед із фактичного матеріального становища на час розгляду справи, а не лише з окремих показників доходу за попередні періоди.

Станом на 2026 рік середньомісячний дохід відповідача становить близько 23000 грн на місяць, причому зазначена сума є нарахованим доходом, з якого ще фактично здійснюється утримання податків та інших обов`язкових платежів.

При цьому порівняння матеріального становища відповідача з тим періодом, коли визначався попередній розмір аліментів, має здійснюватися не шляхом механічного зіставлення номінальних сум доходу, а з урахуванням зміни прожиткового мінімуму, вартості життя, фактичного доходу відповідача та його існуючих фінансових зобов`язань.

За таких обставин, якщо співвіднести дохід відповідача, який він отримував у період прийняття попереднього рішення, із відповідним прожитковим мінімумом та порівняти це співвідношення із його фактичним доходом і прожитковим мінімумом на теперішній час, підстав стверджувати про покращення його матеріального становища немає. Навпаки, реальна купівельна спроможність отримуваного відповідачем доходу та його співвідношення з прожитковим мінімумом свідчать про відсутність такого покращення.

Крім того, на теперішній час з відповідача на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 квітня 2026 року у справі № 607/23/066/25 стягуються аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 4500 грн.

Наявність зазначеного обов`язку має істотне значення для оцінки матеріального стану відповідача, оскільки фактично з його доходу вже здійснюються обов`язкові виплати на утримання іншого члена сім`ї.

Таким чином, при вирішенні питання щодо розміру аліментів суд апеляційної інстанції має врахувати не лише формальний розмір заробітної плати відповідача, а його реальний дохід після обов`язкових утримань, наявність вже встановленого судовим рішенням обов`язку зі сплати аліментів на повнолітнього сина та фактичне фінансове навантаження, яке несе відповідач.

Отже, доводи апеляційної скарги про покращення матеріального стану відповідача є безпідставними, оскільки не враховують сукупність усіх обставин, що характеризують його матеріальний стан на момент розгляду справи

Водночас за результатами розгляду справи суд першої інстанції визначив розмір аліментів у сумі 4800 грн щомісячно, тобто у розмірі, який є більшим за той, що відповідач визнавав під час розгляду справи, але водночас меншим за розмір, заявлений позивачкою у позовній заяві.

Незважаючи на те, що визначений судом розмір аліментів перевищує розмір, який відповідач визнавав під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач із визначеним судом розміром аліментів у сумі 4800 грн щомісячно погоджується. Відповідач не ставить під сумнів обґрунтованість визначеного судом розміру аліментів, не вважає необхідним його оскарження та погоджується з його стягненням.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду про стягнення аліментів, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що з 01.02.2007 сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 березня 2016 року.

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 04 жовтня 2011 року (т. 1 а.с. 51).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2023 року, у справі № 607/20765/23, яке набрало законної сили, ухвалено стягувати із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 3500 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з 25 жовтня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття (т. 1 а.с. 120-121).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досягнув повноліття та на даний час продовжує навчатись з метою здобуття ним професійно-технічної освіти, що визнається сторонами у справі.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2026 року стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , аліменти на його утримання у твердій грошовій суму у розмірі 4500 грн, щомісячно, починаючи стягувати з 04.11.2025 та на час його навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Як вбачається із відповіді від 16 грудня 2025 року за №1900-2025-0002611 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерело/суму нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2025 року по жовтень 2025 року, ОСОБА_3 за вказаний період отримав дохід на загальну суму 425 770,44 грн.

Згідно з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 27 лютого 2026 року, дохід ОСОБА_3 за період січня 2026 року становив 27189,05 грн.

Як слідує із виписок з історії хвороби № 2139-С, №1071-С, № 806-С, а також виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 774-С, виписки з амбулаторної картки № Д61-11/35 від 07.04.2026, неповнолітній син сторін ОСОБА_4 спостерігається у лікаря педіатра, а також інших лікарів та перебуває на диспансерному обліку. Неодноразово проходив лікування в амбулаторних умовах та умовах стаціонару з приводу: ГРВІ, риносинуситу, оглядався та лікувався в ЛОР лікаря, уролога, ендокринолога. З 2017 року знаходиться на обліку з приводу функціональних розладів жовчевого міхура, у зв`язку із чим отримує періодичне лікування. Оздоровлюється в стаціонарі ТМДКЛ, гастроентеролога, амбулаторно (т. 1 а.с. 192-199).

Вказане також підтверджується висками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, а також інформацією вказаною у листі КНП «ТМДКЛ» №63 від 30 січня 2024 року.

Відповідно до довідки від 05 лютого 2024 року, неповнолітній ОСОБА_4 відвідує спортивну секцію ФК «Біскупа» протягом останніх трьох років з 2021 року.

Згідно характеристика ОСОБА_4 від 20 листопада 2024 року, складеної ФК «Біскупа», останній займається у спортивній секції «ФК Біскупа» протягом останніх чотирьох років. Тренування відбувається тричі на тиждень. Спеціальний одяг та екіпірування для ОСОБА_8 купує його мама ОСОБА_1 , а також оплата за тренування здійснюється виключно нею і з вересня місяця 2024 року оплата становить 750 грн за місяць (т. 1 а.с. 214-215).

Відповідно до довідки № 25 від 30 травня 2024 року, ОСОБА_4 , 2011 р.н. навчається в Тернопільській музичній школі № 2 ім. Михайла Вербицького по класу скрипки та по класу ударних інструментів (т. 1 а.с. 216).

На підтвердження здібностей ОСОБА_4 до матеріалів справи долучено копії подяк та дипломів, що належать останньому здобутих за період відвідування Тернопільської музичної школи № 2.

Відповідно до довідки № 90 від 31 березня 2026 року, ОСОБА_3 працює в АТ «Універсал Банк» з 11 березня 2026 року на посаді фахівці відділу супроводження банківських систем та термінальної мережі Управління супроводження банківських систем та закупівель Департаменту супроводження банківських систем та загальних послуг, з посадовим окладом у розмірі 23377 грн.

Позивач несе постійні витрати на оплату продуктів харчування, оплату комунальних послуг, купівлю призначених лікарем медикаментів для періодичного лікування неповнолітнього сина ОСОБА_8 , який перебуває на диспансерному обліку унаслідок наявності у нього хронічних захворювань, купівлю одягу, а також витрати по оплаті участі сина у спортивній секції ФК «Біскупа», приватних уроків з метою навчання сина ОСОБА_8 на музичних інструментах.

Крім цього, згідно інформації АТ КБ «Приват Банк» ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом станом на 23.03.2026 у розмірі 14975,51 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що витрати на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_8 , з часу ухвалення судом первинного рішення про стягнення аліментів суттєво зросли, зумовлені оплатою його лікування, внаслідок погіршення стану здоров`я дитини, що підтверджено наведеними та проаналізованими вище доказами, а також його навчання у музичній школі та відвідування ним спортивної секції.

Також, суд визначаючи розмір аліментів, які слід змінити та стягувати із відповідача на утримання його неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_8 ураховує те, що відповідач бере участь в матеріальному утриманні повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який продовжує навчання, що визнається стороною позивача та не заперечується у судовому засіданні та вважає, що вимоги позивача про стягнення аліментів на неповнолітню дитину у розмірі 8000 грн. є необґрунтованими та завищеними. При цьому, суд також ураховує, що відповідач погоджується сплачувати аліменти на утримання свого неповнолітнього сина у розмірі 4000 грн. З урахуванням встановлених судом обставин, при ухваленні даного судового рішення суд бере до уваги й те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, імперативну норму закону щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину, обов`язок обох батьків утримувати дітей та можливість зміни розміру аліментів, з урахуванням обставин, передбачених частиною першою статті 192 СК України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Частиною 1 статті 184 СК України встановлено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.02.2007 сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 березня 2016 року.

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 04 жовтня 2011 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 листопада 2023 року, у справі № 607/20765/23, яке набрало законної сили, ухвалено стягувати із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 3500 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з 25 жовтня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 досягнув повноліття та на даний час продовжує навчатись з метою здобуття ним професійно-технічної освіти, що визнається сторонами у справі.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 квітня 2026 року стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , аліменти на його утримання у твердій грошовій суму у розмірі 4500 грн, щомісячно, починаючи стягнення з 04.11.2025 та на час його навчання, але не довше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що стягнутий судом з відповідача у 2023 році розмір аліментів у твердій грошовій сумі – 3500 грн наразі є недостатнім для забезпечення повноцінних потреб дитини.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» збільшено прожитковий мінімум на дітей від 6 до 18 років та встановлено його у розмірі 3512,00грн.

Отже, враховуючи положення частини другої статті 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину від 6 до 18 років становить 1 756,00грн.

Колегія суддів звертає увагу, що обов`язок щодо утримання дитини покладається на обох батьків. Матеріали справи містять відомості про те, що кожна зі сторони приймають участь в утриманні сина ОСОБА_4 , а тому доводи апелянта про протилежне не знайшли свого підтвердження.

Матеріальне становище дитини не погіршено, визначення аліментів у такому розмірі не порушує встановлений законодавством мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину.

Отже, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що є підстави для збільшення розміру стягнення із ОСОБА_3 аліментів, визначеного рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.11.2023 року.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що з відповідача на користь старшого сина ОСОБА_7 стягнені аліменти на його утримання у твердій грошовій сумі 4500 грн на час його навчання, тому вважає, що сума аліментів у розмірі 4800 грн забезпечить гармонійний розвиток неповнолітнього сина ОСОБА_8 та не призведе до погіршення матеріального утримання однієї дитини перед іншими.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 , слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2026 року — залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома