Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №606/891/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/891/26Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С.

Провадження № 22-ц/817/1195/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

секретар - Ліщак І.С.

з участю сторін та їх представників

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — адвоката Кобринчук Ольги Михайлівни на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 липня 2026 року про відмову у перегляді судового наказу за нововиявленими обставинами, постановлену суддею Ромазан Л.С. у справі №606/891/26 за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дітей,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, в якій просила видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 в її користь аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення із заявою до суду.

18 травня 2026 року Теребовлянським районним судом Тернопільської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 травня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 332,80 грн.

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 травня 2026 року, яку обґрунтовано тим, що він проживає разом із сім`єю, бере участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей, здійснює грошові перекази сину, купує продукти харчування та оплачує дозвілля дітей, а тому твердження стягувача про невиконання ним батьківських обов`язків не відповідають дійсності.

Як нововиявлену обставину заявник також зазначив відомості про стан свого здоров`я, посилаючись на те, що після отриманої під час військової служби травми йому ампутовано ліву нижню кінцівку та встановлено І групу інвалідності довічно. Вважав, що зазначені обставини мають істотне значення для визначення розміру аліментів.

Також посилався на відсутність доказів того, що діти перебувають виключно на утриманні ОСОБА_2 , та вважав, що між батьками фактично існує спір щодо права на отримання аліментів і їх розміру, який має вирішуватися в порядку позовного провадження.

Просив скасувати судовий наказ від 18 травня 2026 року та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про його видачу.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 липня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено. Судовий наказ Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 травня 2026 року залишено без змін.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Кобринчук О.М. просить скасувати ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 липня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів, та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви і скасування судового наказу від 18 травня 2026 року у справі №606/891/26.

Вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність нововиявлених обставин та не врахував обставин, які мали істотне значення для вирішення питання про видачу судового наказу. Зазначає, що при зверненні із заявою про видачу судового наказу ОСОБА_2 не повідомила суду про фактичну участь батька у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей, а також про його спільне проживання із сім`єю.

Крім цього, посилається на стан здоров`я ОСОБА_1 та встановлення йому І групи інвалідності, вважаючи ці відомості істотними обставинами, які підлягали врахуванню при вирішенні питання про стягнення аліментів. Вказує, що за відсутності беззаперечних доказів перебування дітей виключно на утриманні стягувача між батьками існує спір щодо права на отримання аліментів та їх розміру, який має вирішуватися у порядку позовного провадження.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника — адвоката Кобринчук О.М., які доводи апеляційної скарги підтримали, пояснення ОСОБА_2 та її представника — адвоката Худу І.Р., які проти задоволення апеляційної скарги заперечили, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною п`ятою статті 183 СК України передбачено право того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, зокрема на двох дітей — у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

За змістом пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України така вимога може бути розглянута у наказному провадженні, якщо вона не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. При цьому відповідно до частини першої статті 167 ЦПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Водночас частиною восьмою статті 170 ЦПК України встановлено, що судовий наказ, виданий відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

За змістом частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, а також докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №127/10129/17 зазначено, що нововиявленими є обставини, які існували на час розгляду справи, входять до предмета доказування, мають істотне значення для правильного вирішення справи, не були встановлені судом, не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою про перегляд, і стали відомими лише після ухвалення судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 02 травня 2024 року у справі №337/2451/23 наголосив, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не є новим розглядом справи і не призначений для виправлення можливих помилок, допущених при первісному розгляді. Для перегляду судового наказу про стягнення аліментів нововиявленими можуть бути юридичні факти, які існували на час видачі наказу, мали істотне значення для його видачі, однак не були і не могли бути відомі заявнику. При цьому необхідно розрізняти нові докази та докази, які підтверджують нововиявлені обставини, оскільки самі по собі нові докази не є підставою для такого перегляду.

З огляду на наведене визначальним для вирішення цієї справи є не лише те, чи могли обставини, на які посилається ОСОБА_1 , мати значення для питання про стягнення аліментів, а передусім те, чи були вони об`єктивно невідомими на час видачі судового наказу від 18 травня 2026 року.

Як вбачається із заяви про перегляд судового наказу та доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що він проживає разом із дітьми та їх матір`ю, бере участь у вихованні дітей, матеріально їх забезпечує, здійснює грошові перекази сину, купує продукти харчування, оплачує дозвілля та організовує оздоровлення дітей.

Однак, усі наведені обставини безпосередньо стосуються поведінки самого ОСОБА_1 та фактичних умов його сімейного життя, а тому за своєю природою були йому відомі до та на момент видачі судового наказу. Подані після видачі судового наказу виписка з банківського рахунку та інші документи, а також показання свідка ОСОБА_5 лише підтверджують обставини, про які заявник знав раніше, і не надають таким обставинам ознак нововиявлених.

Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі №359/10050/19. У тій справі боржник, звертаючись із заявою про перегляд судового наказу про стягнення аліментів, також посилався на те, що дитина проживає разом з обома батьками, а він забезпечує її побутові потреби, купує продукти харчування та одяг і бере участь в її утриманні. Верховний Суд погодився з висновком про відсутність підстав для перегляду наказу, оскільки такі обставини були відомі боржнику на час його видачі й тому не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відомостей про стан здоров`я ОСОБА_1 .

Отримане ним у 2023 році поранення, ампутація лівої нижньої кінцівки та встановлена до видачі судового наказу І група інвалідності стосуються його особистого стану здоров`я, а тому очевидно були відомі самому заявнику до 18 травня 2026 року.

Посилання представника заявника на те, що зазначена інформація не була відома ОСОБА_2 , оскільки відомості про стан здоров`я становлять лікарську таємницю, не впливає на вирішення питання про наявність нововиявленої обставини.

Пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України пов`язує можливість перегляду судового рішення з тим, що відповідна обставина не була і не могла бути відома саме особі, яка звертається із заявою про перегляд. Невідомість такої обставини іншому учаснику справи цього процесуального критерію не замінює.

Те, що відповідно до статті 182 СК України стан здоров`я платника аліментів може враховуватися при визначенні розміру аліментів, також не свідчить про нововиявлений характер цієї обставини.

Правове значення обставини для матеріальних правовідносин та її відповідність процесуальним ознакам нововиявленої обставини є різними питаннями.

Крім того, частиною сьомою статті 170 ЦПК України прямо передбачено право боржника у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не надала доказів перебування дітей виключно на її утриманні та що у зв`язку з участю ОСОБА_1 в утриманні дітей у стягувача не виникло безспірного права вимоги, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Закон пов`язує право на звернення із заявою про видачу судового наказу у передбаченому частиною п`ятою статті 183 СК України розмірі з проживанням дитини разом із тим із батьків, який звертається за стягненням аліментів, і не містить вимоги про попереднє доведення перебування дитини виключно чи самостійно на його утриманні.

У цій справі сам ОСОБА_1 стверджує, що діти проживають разом із ним та ОСОБА_2 , а довідка від 12 травня 2026 року №02-23/375, подана при зверненні за судовим наказом, також містила відомості про спільне проживання подружжя та дітей за однією адресою.

Отже, обставина спільного проживання ОСОБА_1 з дітьми не була прихована від суду під час видачі наказу і, водночас, не спростовує факту проживання дітей разом із їх матір`ю. Фактичний обсяг участі кожного з батьків у поточному матеріальному забезпеченні дітей може мати значення для інших способів захисту, однак за наведених у цій справі обставин не утворює нововиявленої обставини у розумінні статті 423 ЦПК України.

Не дає підстав для іншого висновку і посилання апеляційної скарги на наявність між сторонами спору про право.

Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2024 року у справі №553/2611/21, пославшись також на постанову від 17 березня 2023 року у справі №761/36042/20, зазначив, що наявність невирішеного спору щодо місця проживання дітей та обставини їх фактичного проживання самі по собі не є підставою для скасування судового наказу за нововиявленими обставинами, якщо не доведено існування саме нововиявленої обставини.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 09 липня 2025 року у справі №694/1425/22.

Таким чином, незгода ОСОБА_1 із підставами видачі судового наказу, доводи щодо недостатності поданих стягувачем доказів та подання доказів його участі в утриманні дітей фактично спрямовані на повторну перевірку обґрунтованості судового наказу і переоцінку обставин, відомих заявнику на момент його видачі, що виходить за межі процедури, передбаченої статтею 423 ЦПК України.

Посилання представника ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі №562/304/22 колегія суддів відхиляє, оскільки висновки у цій постанові сформульовані з урахуванням конкретних обставин тієї справи. Верховний Суд, залишаючи в силі рішення про скасування судового наказу, виходив із встановленої судом першої інстанції відсутності у стягувача безспірного права грошової вимоги з огляду на докази фактичного проживання та утримання дітей боржницею, а також окремо врахував конкретні порушення, допущені при видачі судового наказу, і неможливість його апеляційного оскарження.

Натомість у справі, що переглядається, ОСОБА_1 не посилається на обставину, яка стала йому відома лише після видачі судового наказу. Його доводи зводяться до відомих йому на той час фактів спільного проживання з сім`єю, особистої участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей і власного стану здоров`я. Крім того, він не заперечує проживання дітей разом із ОСОБА_2 . Тому фактичні обставини цієї справи не є подібними у тій мірі, яка давала б підстави застосувати висновок у справі №562/304/22 як підставу для скасування оскаржуваної ухвали.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені ОСОБА_1 обставини не відповідають сукупності ознак нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, а надані на їх підтвердження документи та показання свідка є доказами обставин, які були відомі заявнику на час видачі судового наказу.

Доводи апеляційної скарги правильності цих висновків не спростовують, не містять посилань на такі істотні для справи факти, які існували на час видачі судового наказу, але об`єктивно не були і не могли бути відомі ОСОБА_1 , та зводяться до незгоди з оцінкою підстав для видачі судового наказу і бажання повторно вирішити питання про обґрунтованість вимог стягувача.

Водночас обставини щодо фактичного місця проживання дітей, обсягу участі кожного з батьків у їх утриманні та зміни таких обставин можуть бути предметом самостійного судового розгляду в порядку позовного провадження за відповідними вимогами. Наявність такого способу судового захисту не впливає на оцінку наведених ОСОБА_1 обставин у межах цього провадження, предметом якого є виключно перевірка наявності передбачених статтею 423 ЦПК України підстав для перегляду судового наказу за нововиявленими обставинами.

Ухвала є законною та обґрунтованою, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі.

На підставі наведеного і керуючись статтями 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Кобринчук Ольги Михайлівни — залишити без задоволення.

Ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 27 липня 2026 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Костів О.З.