Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №363/6081/25 — Вишгородський районний суд Київської області

"28" вересня 2026 р. Справа № 363/6081/25

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

28 вересня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді – Рукас О.В.;

за участю секретаря судових засідань – Левковець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви АТ «Сенс Банк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; код ЄДРПОУ – 23494714) до ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 24.06.2021 року між АТ «Альфа-Банк» (у подальшому перейменованого на АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 631700994 (угода про обслуговування кредитної картки, відкриття відновлювальної кредитної лінії).

Відповідно до умов кредитного договору АТ «Альфа-Банк» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

АТ «Альфа-Банк» належним чином виконав своє зобов`язання за кредитним договором, надавши у власність ОСОБА_1 визначену суму кредитних коштів. У той же час ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 221 358 (двісті двадцять одну тисячу триста п`ятдесят вісім) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки, з яких: 132 970 (сто тридцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят) гривень 50 (п`ятдесят) копійок - заборгованість за тілом кредиту; 88 388 (вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 42 (сорок дві) копійок - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.

З метою досудового врегулювання спору на адресу позичальника направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань. Однак, дану вимогу залишено відповідач без задоволення, заборгованість за кредитним договором не погашено.

На підставі вищевикладеного, позивач АТ «Сенс Банк» прохав позовні вимоги задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості за кредитним договором, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 02.12.2025 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав на подачу заяв по суті справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце його проведення. До судового розгляду від представника позивача через підсистему Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшло клопотання, в якому позовні вимоги було підтримано у повному обсязі, висловлено прохання про проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача, а також надано згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного судового рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, будь-яких заяв, клопотань від нього не надходило. Про дату, час та місце судового засідання ОСОБА_1 повідомлявся шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за останнім відомими зареєстрованим місцем його проживання, шляхом направлення SMS-повідомлення на його номер телефону, вказаний у матеріалах справи, а також шляхом публікації оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи зворотних поштових повідомлень, поштове відправлення, що направлялося судом відповідачу за зареєстрованою адресою проживання було повернуто до суду через відсутність відповідача за зареєстрованою адресою проживання.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд звертає увагу, що положення чинного процесуального законодавства не передбачають обов`язку суду, в якого відсутні відомості щодо місця проживання чи перебування учасника справи, крім як відомостей про офіційно зареєстроване місце проживання/перебування, повторно направляти судові повістки про виклик до суду. Повернення поштового відправлення з відміткою про закінчення строку зберігання, яке відправлялася за офіційно зареєстрованою адресою проживання відповідача, що є єдиними відомостями про його проживання, які перебувають у володінні суду, є належним виконанням суду свого процесуального обов`язку щодо повідомлення особи про дату, час і місце судового засідання, а відповідно вважається належним чином повідомленням особи про проведення судового розгляду.

У Постанові КЦС ВС від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 зроблено висновок, що листи, що повернулися з відміткою/довідкою поштового відділення про причину повернення – «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, якщо їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або на адресу місця реєстрації фізичної особи чи адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Крім того, відповідно п. 2 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явилися, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про проведення судового розгляду за відсутності представника позивача, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом встановлено, що позивачем було висловлено згоду на проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, засвідчено обізнаність щодо наслідків ухвалення заочного рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, то суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України вважає за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів з наступним ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали позовної заяви, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У Постанові КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже пеня, як і штраф, є різновидом неустойки, обчислення яких різниться і встановлюється умовами договору.

Разом з тим, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що 24.06.2021 року шляхом надання ОСОБА_1 пропозиції (оферти) укладення договору та безумовного і повного її акцептування з боку АТ «Альфа-Банк» (перейменований в АТ «Сенс Банк») між вказаними особами було укладено угоду про надання споживчого кредиту №631700994, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Згідно з умовами Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (архівна версія публічної пропозиції, яка була чинною на дату укладання сторонами угоди, розміщені за посиланням https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною) клієнт ініціював процес активації картки із використанням Системи «Інтернет-сервісу «My Alfa-bank» та отримав від Банку ОТП-пароль-аналог ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (комбінація цифр у вигляді смс-коду 5762.

Підписання угоди № 631700994 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», позичальником здійснено ОТП-паролем-аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора.

За умовами кредитного договору АТ «Альфа-Банк» взяв на себе зобов`язання з надання ОСОБА_1 споживчого кредиту (грошових коштів) на споживчі цілі на строк та під процент, визначений у кредитному договорі, а також надання послуг з обслуговування кредитної картки у вигляді відновлювальної кредитної лінії, протягом строку дії якої після повернення наданого ОСОБА_1 кредиту або його частини АТ «Альфа-Банк» здійснює подальше кредитування у межах її ліміту шляхом надання траншів.

У свою чергу, ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до умов кредитного договору № 631700994 від 24.06.2021 року, прописаних в акцепті та паспорті споживчого кредиту, надання споживчого кредиту було обумовлено на наступних умовах: сума кредиту встановлена у розмірі 198 000 грн. 00 коп.; процентна ставка фіксованого типу та у розмірі 35,99 %; строк кредитування становить 12 місяців.

Також з акцепту та паспорту споживчого кредиту до кредитного договору № 631700994 від 24.06.2021 року також вбачається, що сторонами погоджено умови видачі кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом в 198 000 грн. 00 коп.

Додатком до кредитного договору № 631700994 від 24.06.2021 року є також паспорт споживчого кредиту, в якому міститься вичерпна інформація щодо наданого ОСОБА_1 споживчого кредиту, його розміру, тип та розміру процентної ставки, порядку її розрахунку; порядку та строків повернення кредитних коштів, сплати процентів; а також інформація щодо реальної річної процентної ставки, реальної вартості споживчого кредиту. Паспорт споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора електронного підпису 5762, що засвідчує доведення до його відома всієї необхідної інформації щодо умов надання споживчого кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 у електронній формі укладено кредитний договір, в якому погоджено всі істотні умови та за яким ОСОБА_1 , діючи добровільно, бажаючи настання відповідних правових наслідків, відповідно до свого внутрішньої волі, будучи повністю обізнаним з умовами кредитування, порядком та строками повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, порядком погашення існуючої заборгованості за кредитним договором, взяв на себе кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Згідно умов акценту до кредитного договору № 631700994 від 24.06.2021 року на ім`я ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні НОМЕР_2 .

За результатами дослідження виписки з особового рахунку ОСОБА_1 судом встановлено, що АТ «Альфа-Банк» своє зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши у власність ОСОБА_1 кредит (суму грошових коштів) у розмірі 198 000 грн. 00 коп., а ОСОБА_1 своє зобов`язання за кредитним договором до кредитного договору № 631700994 від 24.06.2021 року належним чином не виконував, здійснюючи повернення основної заборгованості, сплати процентів за користування кредитом та комісійної винагороди несвоєчасно, не у повному розмірі або не здійснюючи такої оплати взагалі.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Внаслідок порушення ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором, як вбачається з наданого стороною позивача розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 631700994 від 24.06.2021 року складає 221 358 (двісті двадцять одну тисячу триста п`ятдесят вісім) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки, з яких: 132 970 (сто тридцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят) гривень 50 (п`ятдесят) копійок - заборгованість за тілом кредиту; 88 388 (вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 42 (сорок дві) копійок - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.

Зважаючи на розрахунковий період, за який проводився розрахунок заборгованості, враховуючи конкретні умови кредитування, погоджені сторонами у кредитному договорі № 631700994 від 24.06.2021 року, суд погоджується з наведеним стороною позивача розрахунковим заборгованості, вважає його правильним та обґрунтованим.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору з ОСОБА_1 , доведено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення кредитних коштів, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у розмірі 221 358 (двісті двадцять одну тисячу триста п`ятдесят вісім) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки, з яких: 132 970 (сто тридцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят) гривень 50 (п`ятдесят) копійок - заборгованість за тілом кредиту; 88 388 (вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 42 (сорок дві) копійок - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.

На підставі цього, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З позовної заяви вбачається, що судові витрата позивача по справі складаються з: витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви (2 656 грн. 31 коп.).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, то понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, підлягають стягненню з ОСОБА_1 у розмірі 2 656,31 грн.

У позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у цій справі у розмірі 17 976,67 грн.

Відповідно до положень частини 3 ст.141 ЦПК України: при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Суд вважає, що витрати з надання правничої допомоги є не співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом не відповідають критерію реальності та розумності їхнього розміру. Тому враховуючи, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню з урахуванням фактичного обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 11, 526, 610, 612, 626, 1046-1056-1, 1077, 1079 ЦК України, ст. 12, 81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов АТ «Сенс Банк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; код ЄДРПОУ – 23494714) до ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АТ «Сенс Банк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; код ЄДРПОУ – 23494714) суму заборгованості за кредитним договором № 631700994 від 24.06.2021 року у загальному розмірі 221 358 (двісті двадцять одну тисячу триста п`ятдесят вісім) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки, з яких: 132 970 (сто тридцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят) гривень 50 (п`ятдесят) копійок - заборгованість за тілом кредиту; 88 388 (вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 42 (сорок дві) копійки - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь АТ «Сенс Банк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; код ЄДРПОУ – 23494714) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 656 (дві тисячі шістсот п`ятдесят шість) гривень 31 (тридцять одну) копійку та 2 000 (дві тисячі гривень) 00 копійок витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач:

АТ «Сенс Банк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; код ЄДРПОУ – 23494714).

Відповідач:

ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Головуючий суддя О.В. Рукас