Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №522/1052/26-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/8447/26

Справа № 522/1052/26-Е

Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Драгомерецького М. М.,

суддів колегії Громіка Р. Д., Комлевої О. С.,

переглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Арабаджи Ірини Михайлівни, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2026 року про передачу справи на розгляд іншого суду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення способу та порядку спілкування з дитиною, -

В С Т А Н О В И В:

27 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення способу та порядку спілкування з дитиною.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2026 року матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення способу та порядку спілкування з дитиною, направлено для розгляду за підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя (вул. Європейська, 7, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69104).

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Арабаджи І. М. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до Приморського районного суду м. Одеси, посилаючи на неправильне застосування судом положень процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом оскарження є ухвала суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ст. 353 ЦПК України).

Згідно частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням вищевикладеного та положень ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно відповіді Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України №6.2-8471/6-26 від 12.05.2026, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26 листопада 2021 року знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з відповіді №2978051 від 03.07.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, ОСОБА_2 зареєстрованою як внутрішньо переміщена особа не значиться.

Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Отже, останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача належить до юрисдикції Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Розпорядженням Верховного Суду від 14.09.2022 №49/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області шляхом їх передачі до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про передачу позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення способу та порядку спілкування з дитиною, – за територіальною юрисдикцією до Комунарського районного суду м. Запоріжжя, що відповідає вимогам ч. 9 ст. 28 ЦПК України.

Щодо тверджень апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 про те, що в рішенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі №333/11450/23 від 29.02.2024 про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто ОСОБА_2 (відповідач за даним позовом) самостійно визначила своє місце перебування як: АДРЕСА_2 , а також у судовому наказі Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі №333/11469/23 про стягнення аліментів, відповідне місце перебування відповідача знайшло своє відображення і в тексті вищезазначених судових рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Таким чином, законодавець пов`язує визначення територіальної підсудності не з будь-якою адресою, яку особа зазначала у документах або за якою фактично могла проживати, а саме з останнім відомим зареєстрованим місцем проживання або перебування.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 24.06.2024 по справі 554/7669/24, «в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання».

Отже, якщо відповідачка фактично проживала або перебувала у Приморському районі м. Одеса та повідомляла про це суди в інших справах, така обставина не створює підстав для зміни територіальної підсудності даної справи на теперішній час за правилами частини 9 статті 28 ЦПК України.

Слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості взяти участь в розгляді справи в режимі відеоконференції в порядку, визначеному статтею 212 ЦПК України, або звернутись до суду із заявою про розгляд справи без його участі.

Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, та в цілому ґрунтуються на не вірному тлумаченні норм чинного законодавства.

На підставі викладеного, оскільки законних підстав для скасування та зміни ухвали суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Арабаджи Ірини Михайлівни залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено: 28 вересня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М. М. Драгомерецький

Р. Д. Громік

О. С. Комлева