Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №522/15116/24-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3711/26

Справа № 522/15116/24-Е

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя-доповідач),

суддів: - Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Домусчі Л.В.,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2024 року АТ «КБ «Приват Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 06.05.2010 у розмірі 38 540,11 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала анкету-заяву про приєднання № б/н від 06.05.2010. Відповідачка підтвердила свою згоду на дані умови, що підтверджується підписом у анкеті-заяві. Підписана анкета-заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, складає між нею та Банком Договір. Банк свої зобов`язання виконав та надав відповідачці кредитні кошти.

Вказано, що відповідачка порушила зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у неї станом на 06.08.2024 виникла заборгованість по кредиту, у розмірі 38 540,11 грн., з яких: - 38 540,11 грн. заборгованість за тілом кредиту. На даний час відповідачка ухиляється від виконання зобов`язань за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2025 року позовні вимоги АТ КБ «Приват Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.05.2010 у розмірі 13 040 гривень 11 копійок, з яких: - 13040,11 грн. заборгованість за тілом кредиту.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 401 гривня 35 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач виконав вимоги укладеної між ним та відповідачкою кредитного договору та надав відповідачці кредитні кошти. З наданої відповідачкою виписки від 17.10.2025 вбачається, що відповідачка у період з 06.08.2024 по 17.10.2025 сплачувала заборгованість, залишок якої становить 13040,11 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у витребуванні оригіналів договору та додатків до нього. Суперечливі висновки суду першої інстанції, щодо врахування Тарифів банку, Умов та Правил надання банківських послуг. Судом першої інстанції не було належно досліджено суму кредитних коштів отриманих відповідачем та суму повернутих відповідачем коштів, та не досліджено залишок тіла кредиту. Апелянт звертав увагу, що позивачем було безпідставно нараховано відсотки та неможливість їх врахування в тіло кредиту.

Позиція відповідача в апеляційному суді

Апеляційним судом неодноразово надсилалась на адресу АТ КБ «Приват Банк» копія ухвали про відкриття апеляційного провадження з копією апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив на апеляційну скаргу.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від АТ КБ «Приват Банк» не надходив, однак відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Малозначними справами є справи, у у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1, 5 цієї частини.

Дана справа за ціною позову (38540,11 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику його учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

06.05.2010 Акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» укладено кредитний договір із ОСОБА_1 , шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 10) та заяви від 30.06.2021 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг згідно з умовами якого остання отримала кредит на споживчі цілі. (а.с. 13 -23)

Підписуючи клієнт підтвердив, що надані Клієнтом відомості повні та правдиві та Клієнт зобов`язується повідомляти банк про будь-які зміни у наданій інформації, які можуть відбутися в період обслуговування у банку.

Крім того судом встановлено, що відповідачкою підписані обидві заяви.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2024 задоволено позовні вимоги АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.05.2010 станом на 06.08.2024 у розмірі 38540,11 грн., з яких 38540,11 грн. – заборгованість за тілом кредиту. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (т. 1, а.с. 147 – 150)

Не погодившись з вказаним заочним рішенням ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення. (т.1, а.с. 156)

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.03.2025 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду задоволено. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2024 скасовано і призначено справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження. (т. 1, а.с. 225 – 228)

Предметом спору з урахуванням заяви про зменшення позовних, є наявність заборгованості, розмір якої становить 22540,11 грн., з яких: 22540,11 грн. заборгованість за тілом кредиту.

В суді першої інстанції позивач у судовому засідання 21.10.2025 не заперечував проти стягнення з відповідачки заборгованості у розмірі 13040,11 грн., оскільки під час розгляду справи відповідачка сплатила частину заборгованості. При цьому просить стягнути лише тіло кредиту, без врахування відсотків.

Згідно позову, позивач виконав вимоги укладеної між ним та відповідачкою кредитного договору та надав відповідачці кредитні кошти.

З наданої відповідачкою виписки від 17.10.2025 вбачається, що відповідачка у період з 06.08.2024 по 17.10.2025 сплачувала заборгованість, залишок якої становить 13040,11 грн.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2010 між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н шляхом підписання Анкети-Заяви яка підписана особисто відповідачем 06.05.2010 відповідно до якого відповідач отримав кредит, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на дані умови, що підтверджується тим, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, складає між ним та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов`язання виконав та надав відповідачу кредитні кошти.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, АТ КБ «Приват Банк» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.05.2010, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог та визнанням позивачем часткового погашення заборгованості під час розгляду справи відповідачкою у розмірі 13040,11 грн.

До позовної заяви позивачем додано: копію Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку(т.1, а.с. 10); копію Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 30.06.2021, підписану ОСОБА_1 (т.1, а.с. 13 -23); Паспорт споживчого кредиту від 30.06.2021, підписаний ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 24 – 27); розрахунок заборгованості за договором №б/н від 06.05.2010, станом на 31.05.2015 (т.1, а.с. 28 – 34, т. 2, а.с. 21 – 25, 86 – 91); розрахунок заборгованості за договором №б/н від 06.05.2010, станом на 30.06.2019 (т. 1, а.с. 35 – 44, т. 2, а.с. 26 – 32, 92 – 98); розрахунок заборгованості за договором №б/н від 06.05.2010, станом на 06.08.2024 (т.1, а.с. 45 – 57); виписку за договором №б/н за період 19.02.2009 – 08.08.2024 (т. 1, а.с. 58 – 93); Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» затверджених 06.03.2010 (т.1, а.с. 94 – 114); розрахунок заборгованості за договором №б/н від 06.05.2010, станом на 07.05.2025 (т. 2, а.с. 33 - 38); розрахунок заборгованості за договором №б/н від 06.05.2010, станом на 27.07.2025 (т.2, а.с. 99 – 104).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20

Як встановлено з матеріалів справи 06.05.2010 ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала кредитний договір № б/н від 06.05.2010.

30.06.2021 ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, безпосередньо в якій сторони погодили порядок та умови надання кредиту (розмір кредиту, реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту на час укладення договору, пільговий період кредитування), права та обв`язки клієнта, права та обв`язки банка, відповідальність сторін, тарифи, строк кредиту.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підписавши 30.06.2021 вказану вище заяву, відповідачка погодилась зі всіма наведеними в ній умовами кредитування: строком кредитування, графіком повернення кредитиних коштів та процентів за користування кредитом, розміром процентної ставки за користування кредитними коштами, а також штрафами, пенею.

При цьому договір позичальником в тому числі з урахуванням підписаної ним заяви від 30.06.2021 у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним.

З наданої банком та самою ОСОБА_1 виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідачка після укладення договору користувалась кредитним лімітом, здійснювала переказ коштів зі своєї картки, покупки та поповнювала кредитну карту.

Згідно із Заявою про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 30.06.2021 сторони узгодили, строк кредитування 12 місяців з пролонгацією. Процентну ставку, відсотки річних – 42,0% - для карт Універсальна, 40,8% - для карт Універсальна Gold, тип процентної ставки – фіксований. Згідно п. 1.4. сторонами погоджено порядок повернення кредиту, згідно якого останній здійснюється шляхом – договірного списання з рахунку клієнта, у т.ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим Договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань клієнта; - шляхом внесення клієнтом кошті у розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн., щомісячно; - 10% від заборгованості, але не менше 100 грн. щомісячно – у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення.

Згідно з п.2.1.1.2.9. Умов та Правил, сторони узгодили, що при користуванні кредитом Банк встановлює Пільговий період. Пільговий період кредитування – встановлений Банком період з моменту виникнення заборгованості за кредитом, протягом якого відсотки за користування кредитом нараховуються за пільговою ставкою. За користування кредитом протягом Пільгового періоду Клієнт сплачує Банку фіксовану процентну ставку в розмірі 0,00001% річних від сум трат, здійснених за рахунок кредиту. Тривалість Пільгового періоду – до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту. В разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредиту, за користування кредитом Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату здійснення трат за рахунок кредиту.

Згідно з п. 2.1.1.2.10. Умов та Правил, за користування кредитом (за виключенням Пільгового періоду) Клієнт сплачує Банку фіксовану процентну ставку від суми трат, здійснених за рахунок кредиту. Розмір відсотків залежить від виду картки та зазначений у Тарифах Банку та Паспорті споживчого кредиту.

Відповідно до п. 2.1.1.3.1. сторони на підставі ст. ст. 1048, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України визначили цим Договором розмір та порядок погашення кредиту, сплати процентів. Погашення кредиту та процентів здійснюється Клієнтом щомісяця в такому порядку: - Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошей з його рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту, в розмірі процентів, які підлягають сплаті за цим Договором, 1 числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань Клієнта за цим Договором (здійснювати договірне списання). В разі, якщо у Клієнта повністю використаний кредитний ліміт та / або в разі виникнення у Клієнта прострочених зобов`язань за Договором, доручення Клієнта про договірне списання за рахунок кредитного ліміту не застосовується. - крім погашення процентів в порядку та на умовах, визначених абзацом другим п.2.1.1.3.1., погашення кредиту та процентів здійснюється шляхом внесення Клієнтом коштів у готівковій або безготівковій формі в розмірі Мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредиту карту, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту; При цьому, якщо до 25 числа (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, Клієнт самостійно не здійснить платіж в готівковій або безготівковій формі у розмірі Мінімального платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, Клієнт доручає Банку при настанні термінів платежів здійснювати списання грошей у валюті кредитного ліміту з усіх рахунків Клієнта, відкритих в Банку, та рахунків, що будуть відкриті Клієнтом Банку в майбутньому, в розмірі заборгованості, яка підлягає сплаті Банку за цим Договором (здійснювати договірне списання). В разі несплати Мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання Клієнта вважаються простроченими. При цьому Сторони, на підставі ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування» узгодили, що доручаючи Банку здійснити договірне списання на оплату відсотків за користування кредитом за рахунок кредитного ліміту, Клієнт використовує кредитні кошти на споживчу ціль, а саме – здійснює трату на оплату послуг Банку за цим Договором.

Згідно п. 2.1.1.3.2. Мінімальний обов`язковий платіж - розмір боргових зобов`язань, розрахованих в процентах від загальної заборгованості, які щомісяця повинен сплачувати Клієнт протягом строку кредиту. Під загальною заборгованістю Сторони узгодили заборгованість у розмірі використаного кредитного ліміту, процентів за користування кредитом, заборгованість за несанкціонованим овердрафтом, пенею, штрафами (якщо вони мали місце). Розмір Мінімального обов`язкового платежу визначений Тарифами, залежить від виду картки та залежить від тривалості прострочення виконання зобов`язань Клієнта за Договором. Розмір поточного Мінімального обов`язкового платежу, що підлягає сплаті, доступний Клієнту у програмному комплексі «Приват24» та у відділенні Банку.

Згідно з 2.1.1.3.4. Умов та Правил, кошти, отримані від Клієнта для погашення заборгованості за кредитом, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі, насамперед, направляються для погашення: - прострочених процентів за користування кредитом,

далі - простроченої до повернення суми кредиту (тіла кредиту),

далі - процентів до сплати по кредиту,

далі - тіла кредиту до оплати,

далі - проценти від суми неповернутого в строк кредиту згідно п. 2.1.1.2.12. Цього Договору,

далі - пені згідно п. 2.1.1.8.1. цього Договору.

При цьому Сторони узгодили, що у разі виникнення за кредитною карткою несанкціонованого овердрафту, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого Банком кредитного ліміту, що обумовлений Договором із Банком і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення, черговість визначена абзацом 1 п. 2.1.1.3.4. цього Договору змінюється наступним чином: в першу чергу сплачуються відсотки за користування несанкціонованим овердрафтом, в другу чергу — тіло несанкціонованого овердрафту, далі - прострочені проценти за користування кредитом,

далі - прострочена до повернення суми кредиту (тіла кредиту),

далі - проценти до сплати по кредиту,

далі - тіло кредиту до оплати,

далі - проценти від суми неповернутого в строк кредиту згідно п. 2.1.1.2.12. Цього Договору,

далі - пеня згідно п. 2.1.1.8.1. цього Договору.

Із розрахунку заборгованості станом на 27.07.2025, наданий позивачем та з виписки по картці, наданої відповідачкою, вбачається, що ОСОБА_1 було допущено порушення зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 13040,11 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачкою було повністю виконано кредитне зобов`язання у зв`язку з поверненням банку грошових коштів у сумі 50 033,58 грн, тобто сумі, що перевищує встановлений кредитний ліміт у розмірі 50 000 грн, не можуть бути прийняті до уваги.

Сам по собі встановлений банком кредитний ліміт не визначає остаточного розміру грошового зобов`язання позичальника перед банком та не може ототожнюватися із сумою, яка підлягає поверненню за кредитним договором.

Кредитний ліміт визначає максимальний розмір кредитних коштів, якими позичальник має можливість користуватися в межах відповідного кредитного договору. Натомість зобов`язання позичальника включає обов`язок повернути фактично використані кредитні кошти та сплатити передбачені договором платежі за користування ними.

З наданої банком виписки за кредитним рахунком убачається рух коштів за рахунком, факти їх зарахування та списання, користування відповідачем кредитними коштами, часткове погашення заборгованості, а також наявність на визначену банком дату непогашеної заборгованості. При цьому з виписки вбачається, що відповідачем допускалося порушення встановлених договором строків погашення заборгованості.

Отже, арифметичне порівняння відповідачем загальної суми здійснених ним платежів із розміром встановленого кредитного ліміту є помилковим, оскільки такі показники мають різне правове та економічне значення.

Здійснення позичальником платежів на загальну суму 50 033,58 грн. саме по собі не підтверджує повернення ним усіх кредитних коштів та припинення кредитного зобов`язання, оскільки необхідно враховувати весь рух коштів за кредитним рахунком, у тому числі фактичне використання кредитного ліміту, здійснені погашення та порядок їх зарахування відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Таким чином, для висновку про припинення кредитного зобов`язання недостатньо встановити лише факт здійснення відповідачем платежів у сумі, що перевищує встановлений кредитний ліміт. Необхідно встановити, чи погашено саме наявну на відповідну дату заборгованість за кредитним договором.

У цій справі з наданої банком виписки вбачається, що, незважаючи на здійснені відповідачем платежі, станом на визначену банком дату за кредитним договором залишалася непогашена заборгованість у розмірі 13040,11 грн., а відповідачем допускалося порушення строків виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин посилання апелянта на те, що сплата ним 50 033,58 грн. автоматично свідчить про повне виконання кредитного зобов`язання, є необґрунтованим та не спростовує встановленого судом першої інстанції факту наявності заборгованості.

Крім того, не заслуговують на увагу, доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем копії Умов та правил надання банківських послуг, які містять підпис відповідача, викликають у останньої сумнів щодо їх підписання.

Саме по собі посилання відповідача на сумнів щодо належності її підпису на документі не свідчить про недостовірність такого доказу та не спростовує його доказового значення. Відповідачем не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що підпис на відповідному документі виконаний іншою особою, не надано жодних доказів на підтвердження зазначених обставин та не наведено об`єктивних даних, які б ставили під сумнів достовірність поданого банком доказу.

При цьому відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження укладення кредитного договору та погодження відповідачем його умов подано відповідні документи, які містять підпис відповідача. При цьому відповідач у встановленому процесуальним законом порядку не довів недостовірності зазначених доказів.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні його клопотання про витребування оригіналів документів, саме по собі не свідчить про неправильність висновків суду щодо наявності кредитних правовідносин між сторонами.

Відмова у витребуванні доказу не означає автоматичного визнання поданої позивачем копії недопустимим чи недостовірним доказом. Питання щодо необхідності витребування оригіналу та достатності поданих доказів вирішується судом з урахуванням предмета доказування, змісту заявлених сторонами доводів та інших доказів у їх сукупності.

Крім того, якщо відповідач фактично заперечує факт виконання ним підпису на відповідному документі, такі заперечення стосуються достовірності доказу та потребують належного обґрунтування. Саме лише суб`єктивне припущення про можливу невідповідність підпису без наведення відповідних об`єктивних даних не може бути підставою для висновку про недостовірність документа.

При цьому матеріали справи в їх сукупності свідчать про фактичне виконання сторонами кредитних правовідносин: відповідач користувався наданими йому кредитними коштами, здійснював їх часткове погашення, а банком надано виписку за рахунком та розрахунок заборгованості. Отже, поведінка відповідача після укладення договору також підтверджує існування між сторонами відповідних кредитних правовідносин.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про сумнів у підписанні Умов та правил без наведення належних та допустимих доказів на підтвердження факту їх непідписання не спростовують висновків суду першої інстанції щодо виникнення між сторонами кредитних правовідносин та наявності у відповідача обов`язку виконати взяті на себе грошові зобов`язання.

Крім того, відповідачка не заперечує факту підписання нею анкети-заяви та факту отримання і використання кредитних коштів. Фактичне користування відповідачкою кредитними коштами та здійснення нею платежів на погашення заборгованості свідчать про прийняття нею відповідного кредитного зобов`язання.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, що не може бути підставою для скасування оскаржених судових рішень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними, а тому вона не підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе