Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №946/6796/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7380/26

Справа № 946/6796/25

Головуючий у першій інстанції Бальжик О. І.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», в інтересах якого діє адвокат Лисенко Дмитро Вячеславович, на заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 травня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Бальжик О.І., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 Товариство з обмеженою відповідальності «Українські фінансові операції» (далі по тексту – ТОВ «Українські фінансові операції») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 11.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі – ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладено договір № 4548592 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно умов якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1 договору ТОВ «Лінеура Україна» надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачкою вказано особисто під час укладання договору. Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідачки відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного договору про організацію переказу коштів між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек Україна».

Враховуючи невиконання відповідачкою своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 25.11.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідачки.

Відтак, позивач умови договору виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, відповідно до умов договору, проте відповідачка платежі належним чином не здійснювала, у зв`язку з чим, за нею виникла заборгованість у загальному розмірі 40 000,0 грн, які позивач просить стягнути з ОСОБА_1 за результатами розгляду справи по суті, а також стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,0 грн.

Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.05.2026 позовні вимоги задоволені частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень, яка складається з: 4000 (чотири тисячі) гривень – заборгованість за тілом кредиту; 8 000 (вісім тисяч) гривень – заборгованість за відсотками; судові витрати зі сплати судового збору в сумі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 72 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Українські фінансові операції», в інтересах якого діє адвокат Лисенко Д.В., звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якої посилається на неправильне застосування, судом першої інстанції положень ч. 2 ст. 536 ЦК України, згідно положень якого розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Скаржником також стверджується про неврахування судом першої інстанції внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24.12.2023 щодо визначення розміру денної процентної ставки за користування кредитними коштами та встановлений перехідний період у 240 календарних днів.

Рішення суду оскаржується скаржником виключно в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Зачепіло З.Я., зазначає, що висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні про часткове задоволення заявлених позовних вимог ґрунтуються на принципах законності, справедливості та обґрунтованості.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», в інтересах якого діє адвокат Лисенко Д.В., заявлено клопотання про зупинення провадження по даній справі до ухвалення судового рішення Об`єднаною палатою КЦС ВС у справі №552/672/23.

З урахуванням того, що Об`єднаною палатою КЦС ВС у справі №552/672/23 07 вересня 2026 року ухвалено постанову, підстав для зупинення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Однак оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає вказаний вимогам закону, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 11.04.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4548592 про надання коштів, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2 договору, тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 4000,0 грн.

Згідно з п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 11.04.2024 по 06.04.2025.

Кредитний договір з клієнтом (споживачем) укладено в електронній формі за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечувався через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit7».

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед позичальницею виконало та надало їй кредит в сумі 4000,0 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану банком АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек Україна».

25.11.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідачки.

Станом на дату укладання договору факторингу від 25.11.2024 № 25/11/2024, строк дії договору № 4548592 від 11.04.2024 не закінчився, а тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 26.11.2024 донараховано відсотки за 131 календарних днів, а саме 13100,0 грн.

При цьому, ТОВ «Українські фінансові операції» не врахувано штрафні санкції у розмірі 2000,0 грн під час розрахунку заборгованості на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, загальна сума заборгованості за відсотками становить 36000 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, оскільки заявлена позивачем суми заборгованості за відсотками значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, такий розмір підлягає зменшенню.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Окрім того, відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Факт укладення 11.04.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 договору № 4548592 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, подальше отримання клієнтом кредитних коштів та користування такими відповідачем по справі не заперечується, дійсність даного договору в судовому порядку не спростована.

Разом з тим, у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Зачепіло З.Я., погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні, щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме стягнення суми кредиту та процентів за користування кредитом у зменшеному розмірі.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ТОВ «Українські фінансові операції» оскаржуються висновки суду першої інстанції виключно в частині зменшення заявленого позивачем розміру заборгованості за процентами, з огляду на що, зважаючи на доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1.3 договору сторонами обумовлено, що строк кредитування становить 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів.

Також умовами укладеного між сторонами договору визначено тип процентної ставки – фіксована та нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на наступних умовах: стандартна процентна ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору (п. 1.4.1.).

Знижена процентна ставка у відповідності до п. 1.4.2. становить 0,01 % за кожен день користування кредитом та застосовується, якщо клієнт до 10.05.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі, що не менше суми першого платежі, визначеного в графіку платежів, або здійснить дострокове повернення кредиту, як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку із чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку не виконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

З наведеного вбачається обумовлення сторонами порядку користування кредитом, розміру відсоткової ставки за користування таким та умови нарахування відсотків за зниженою та стандартною процентними ставками. Відповідно, підписавши вказаний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідач погодилася з усіма умовами кредитування, визначеними положеннями договору, в тому числі й щодо обов`язку сплати процентів за користування кредитом у визначеному договором розмірі, що в свою чергу не враховано судом першої інстанції під час розгляду справи по суті та ухвалення оскаржуваного рішення.

Згідно наданого позивачем розрахунку, складеного ТОВ «Лінеура Україна» заборгованість по кредиту за період з 11.04.2024 по 25.11.2024 становить 26900,0 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 4000,0 грн та заборгованість за процентами – 22900,0 грн.

Згідно складеного ТОВ «Українські фінансові операції» розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за процентами період з 26.11.2024 по 05.04.2025 становить 13100,0 грн.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи розрахунках заборгованості не вбачається вчинення відповідачем дій, передбачених п. 1.4.2., спрямованих на отримання індивідуальної знижки на стандартну процентну ставка з матеріалів справи та безпосередньо наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Лінеура Україна», не вбачається, у зв`язку із чим нарахування відсотків за користування кредитом відбувалося за стандартною процентною ставкою, що становить 2,5 %. Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося в межах погодженого сторонами розміру, в тому числі й в межах погодженого строку кредитування, що становить 360 календарних днів.

При цьому, з даних розрахунків також не вбачається належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором по повернення отриманого кредиту та сплати процентів за його користування, що в свою чергу також не заперечується ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу, погоджуючись із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим, зважаючи на погодження сторонами розміру та порядку нарахування процентів за кредитом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про помилкові висновки суду першої інстанції про наявність в даному випадку підстав для зменшення заявленого розміру заборгованості за процентами, із наведених в оскаржуваному рішення мотивів.

Слід зазначити, що відповідач із відповідними вимогами щодо зменшення розміру процентів за кредитом не зверталася.

Натомість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, яким доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» п. 5, згідно якого максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вищезазначений договір № 4548592 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладений 11.04.2024, тобто після набуття законної сили зазначених положень щодо внесення змін до п. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» в частині розмір денної процентної ставки.

Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07.09.2026 по справі № 552/672/23 зазначено, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24.12.2023.

Таким чином, з огляду на викладене, розмір денної процентної ставки повинен становити не більше 1 % за кожен день користування кредитом, оскільки вищевказаний договір укладений після внесення відповідних змін до Закону України «Про споживче кредитування» в частині визначення максимального розміру денної процентної ставки.

У постанові від 13.02.2019 у справі № 753/23979/15-ц Верховним Судом зазначено, що «суд повинен належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором, як позивача, так і відповідача), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на їх спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Зважаючи на викладене, нарахування відсотків по даному договорі має відбуватися наступним чином:

- з 11.04.2024 по 05.04.2025 (кінцеву дату строку кредитування) розмір процентної ставки 1%, що становить 14400,0 грн.

Тобто, розмір заборгованості за процентами по кредиту, з урахуванням Закону України № 3498-IX, за весь визначений умовами договору строк кредитування (враховуючи укладення кредитного договору після внесення відповідних змін щодо розміру максимальної денної процентної ставки) та підлягає стягненню з відповідача становить 14400,0 грн.

Однак вищевикладені встановлені судом обставини справи не враховано судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасування в частині розміру заборгованості за процентами, із ухваленням в даній частині нового.

Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За подання позовної заяви ТОВ «Українські фінансові операції» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1022 від 20.08.2025.

За подання апеляційної скарги ТОВ «Українські фінансові операції» сплачений судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2533 від 28.05.2026.

З урахуванням висновків суду про наявність підстав для задоволення апеляційної скарг, скасування оскаржуваного рішення в частині розміру заборгованості за процентами із ухвалення в даній частині нового судовий збір, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» становить 2785,76 грн (з урахуванням розміру задоволених позовних вимог за результатами перегляду справи за апеляційною скаргою – 46 %).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - задовольнити частково.

РішенняІзмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04 травня 2026 року – змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, прим.2) заборгованість за договором № 4548592 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у загальному розмірі 18400 (вісімнадцять тисяч чотириста) грн 00 коп, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп та заборгованості за процентами – 14400 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896, 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, прим.2) сплачений судовий збір у розмірі 2785 (дві тисячі сімсот вісімдесят п`ять) грн 76 коп.

В частині стягнення правничої допомоги судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 25 вересня 2026 року.

Головуючий О.С. Комлева

Судді М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда