Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №487/7721/25 — Миколаївський апеляційний суд

29.09.26

22-ц/812/1462/26

Провадження № 22-ц/812/1462/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2026 року м. Миколаїв

справа № 487/7721/25

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною - на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 05 травня 2026 року під головуванням судді Кузьменка В.В., повне судове рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» (далі – ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 22 липня 2020 року між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №173083, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 500 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0.01% в день, комісії 1.9%, та підвищеної комісійна винагороди, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%.

Позивач вказує, що відповідач умови кредитного договору від 22 липня 2020 року №173083 належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 24669 грн 50 коп., що складається з: 5000 грн 00 коп. - заборгованість за позикою, 19669 грн 50 коп. - заборгованість по процентам та комісією за користування позикою, яку позивач просив стягнути.

Також позивач просив стягнути з відповідача відшкодування сплаченого судового збору та 5000 грн. витрат на правову допомогу.

У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 – адвокат Сікорська І.С. – просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів, а надані позивачем довідки не є належними та допустимими доказами, оскільки не містять реквізитів отримувача. Розрахунок заборгованості містить лише загальну суму несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який би включав суми щомісячного платежу та суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків. Крім того, вказує на необґрунтованість стягнення комісії, оскільки в договорі позики не заначено переліку додаткових супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія.

У відповіді на відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» зазначає, що довідка ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» містить ключові реквізити (платник, отримувач, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів. Грошові кошти було перераховано на картковий рахунок відповідача. Доказів, що вказана карта не належить відповідачу, або що на неї не зараховано кредитних коштів на виконання умов кредитного договору скаржником не надано. Також ОСОБА_1 не надав доказів того, що номер телефону, який використовувався під час укладення кредитного договору йому не належить, та не є фінансовим номером. Умовами договору позики, нарахування та сплата комісії визначена сторонами кредитування та безпосередньо узгоджена з позичальником шляхом підписання договору позики, а тому платежі за комісією правомірно включені до заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача. Також позивач заявив клопотання про витребування в АТ «УКРСИББАНК» виписки з карткового рахунку, що належить ОСОБА_1 з метою спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за кредитним договором від 22 липня 2020 року №173083 у розмірі 24669 грн 50 коп., з яких: 5000 грн. заборгованість за позикою; 19669 грн 50 коп. заборгованість по процентам та комісією за користування позикою. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» 2422 грн 40 коп. судового збору та 2500 грн. витрати пов`язані з отримання правової допомоги в розмірі 2500 грн.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість згідно розрахунку позивача, що підлягає стягненню. Витрати на правничу допомогу з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних робіт та наданих послуг, принципу співмірності було зменшено до 2500 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Сікорська І.С., посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано будь-яких належних доказів, які б підтверджували підписання кредитного договору ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора. В матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів (копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень тощо), а надані позивачем довідки не є належними та допустимими доказами, оскільки не містять реквізитів отримувача, зокрема його рахунку. Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить лише загальну суму несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який би включав суми щомісячного платежу та суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків, що не дозволяє встановити дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором. Також вказує, що суд не звернув увагу, що позивачем нараховувались проценти поза межами погодженого сторонами тридцятидеденного строку кредитування. Також апелянт вважає, що суд дійшов помилкового висновку в частині стягнення комісії, оскільки в укладеному договорі позики не заначено переліку додаткових супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія, а тому умови договору щодо комісії є нікчемними. Вважає, що суд неправомірно стягнув витрати на правову допомогу з відповідача у розмірі 2500 грн, оскільки вони є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що доводи апелянта суперечать нормам цивільного законодавства та правовим позиціям Верховного Суду України, є безпідставними та недоведеними. Зазначає, що кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір позики між відповідачем та кредитором не був би укладений. А тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами, доказів протилежного відповідачем не надано. На підтвердження перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва було витребувано в АТ «УкрСиббанк» виписку з карткового рахунку відповідача з відображенням часу зарахування коштів на картковий рахунок відповідача. Наголошує, що довідка ТОВ «ФК «Елаєнс» містить ключові реквізити (платник, отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів. Відповідачем не надано суду доказів, що вказана картка належить не йому, або що перерахування здійснено з інших підстав. Звертає увагу, що з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу нараховано проценти в межах погодженого сторонами строку кредитування, відомостей про нарахування процентів поза межами строку кредитування розрахунок заборгованості не містить. Нарахування та сплата комісії була узгоджена з позичальником шляхом підписання договору позики, а тому платежі за комісією правомірно включені до заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію", згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Приписами частини четвертої статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 22 липня 2020 року між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 173083, який підписано позичальником з використанням одноразового ідентифікатору sxx12s6w. Відповідно до умов цього договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику в сумі 5 000 грн, а позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору.

Окрім цього вказаним одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 підписано графік платежів.

Також відповідачем було підписано електронним цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором 796v72vz) паспорт споживчого кредиту.

При укладенні договору позики № 173083 від 22 липня 2020 року відповідач ідентифікувався в системі, зазначив свої персональні дані, зокрема, реєстраційний номер облікової карти платника податків, місце реєстрації.

Без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без ідентифікації та верифікації його платіжної картки, без підписання кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, кредитний договір між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та відповідачем не міг бути укладений.

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем факту укладання 22 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» договору позики № 173083.

Враховуючи алгоритм дій, які необхідно вчинити особі, яка укладає в електронній формі кредитний договір із ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності укладання договору відповідачем.

За умовами укладеного 22 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» договором позики № 173083, сума кредиту становить 5 000 грн.

Згідно пункту 1.1.2.1 плата за користування складає 0,01% в день від поточного залишку позики.

Нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою (пункт 1.1.3. Договору).

Плата за користування позикою у вигляді комісії складає 1,1 % в день від початкового розміру позики ( пункт 1.1.2.2. Договору).

Нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою (пункт 1.1.4. Договору).

Підвищена комісійна винагорода у випадку прострочення терміну платежу 3,0% в день від суми позики за кожен день прострочення (п. 5.3).

Строк повернення позики (термін платежу): 20 серпня 2020 р.( пункт 1.1.5 Договору).

В п. 4.2 сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті.

ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» свої зобов`язання за договором позики перед відповідачем ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 5000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» та випискою з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «УКРСИББАНК» про зарахування 22 липня 2022 року переказу на суму 5000 грн (а.с. 111).

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних доказів перерахування коштів за кредитним договором є необґрунтованими.

Доказів, які б заперечували факт перерахування ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» кредитних коштів, ОСОБА_1 не надано.

Отже відповідачем отримання коштів за договором позики № 173083 від 22 липня 2020 року в розмірі 5000 грн. не спростовано.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В обґрунтування наявності заборгованості відповідача за договором позики №173083 від 22 липня 2020 року позивачем надано розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість складає 24 669 грн 50 коп., з яких: 5000 грн 00 коп. - заборгованість за позикою, 19669 грн 50 коп. - заборгованість по процентам та комісією за користування позикою.

Доказів повернення кредитору отриманих у кредит коштів чи сплати процентів відповідачем не надано.

Встановивши, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Разом із тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що умовами укладеного сторонами договору строк кредитування обмежується 30 днями, з огляду на таке.

Так матеріалами справи встановлено, що умовами договору позики №173083 від 22 липня 2020 року (пункти 1.1.5) визначено строк повернення позики – 20 серпня 2020 р.

Разом із тим, здійснений позивачем розрахунок свідчить, що відсотки були нараховані станом на 17 грудня 2020 року, тобто поза межами узгодженого сторонами строку кредитування.

Доказів продовження строку договору позичальником на підставі п. 3.2.3 Договору матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення відсотків в сумі 60 грн., як слідує з наданого позивачем розрахунку нарахованих за ставкою, визначеною в п. 1.1.2.1 у період з 21.08.2020 по 17.12.2020 року, тобто поза межами строку кредитування. (а.с. 18-21).

Разом із тим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення процентів за період з 22.07.2020 по 20.08.2020 року в розмірі 14 грн 50 коп. є законним та обґрунтованим.

Крім того колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині стягнення з відповідача комісії з огляду на наступне.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України "Про споживче кредитування".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування", щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У справі, яка переоглядається в апеляційному порядку, встановлено, що умовами укладеного ОСОБА_1 із ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» договору позики в пункті 1.1.2.2 передбачена комісія (комісійна винагорода) за користування позикою у розмірі 1,1% в день від початкового розміру позики, а також пунктом 5.3. передбачено підвищену комісійну винагороду у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, яка становить 3,0 % в день від суми позики за кожний день прострочення.

При цьому в кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, що надаються позичальнику, та за які банк встановив комісію.

Таким чином, враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за користування позикою та за прострочення платежів (порушення зобов`язань) - є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

При цьому колегія суддів констатує, що умови кредитного договору, а саме положення п. 1.1.2.2. та п. 5.3 яким визначено щоденну сплату комісії та підвищену комісійну винагороду за кожен день прострочення терміну платежу, є нікчемними у силу вимог закону, а тому банк не мав підстав для нарахування комісії

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення комісії в розмірі 19595 грн., як складової заборгованості за договором позики №173083 від 22 липня 2020 року.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права при визначенні розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України судове рішення підлягає зміні.

Щодо доводів апеляційної скарги про неспівмірність заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу надану в суді першої інстанції, то слід зазначити наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позовна заява ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» містила клопотання про відшкодування 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції адвокатом Рудзей Ю.В. З акту, складеного 01 вересня 2025 року, про підтвердження факту надання правничої (правової) згідно договору вбачається, що вказані витрати стосуються вартості наданих послуг: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів клієнта (1 год. – 1000 грн.), складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (3 год. – 3000 грн.), формування додатків до позовної заяви (письмові докази) ( 1 год. – 1000 грн.)

Виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат розміру задоволених позовних вимог (20,32%), встановленого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, розмір відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу мав би складати 1016 грн 60 коп.

Разом із тим, апеляційний суд звертає увагу, що з огляду на категорію справи предмет спору в цій справі не є складним, не вимагає вивчення великого обсягу фактичних даних, а складення позовної заяви не потребувало багато часу, враховуючи однотипність спорів щодо стягненні кредитної заборгованості.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача до 500 грн 00 коп.

З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції правильно врахував існування обставин для зменшення розміру стягнення з відповідача вказаних витрат у зв`язку із їх неспівмірністю, проте помилково виходив з наявності підстав для задоволення позову у повному обсязі, то оскаржуване рішення в зазначеній частині також підлягає зміні на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням позову рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за позовну заяву підлягає зміні шляхом стягнення 492 грн 20 коп.

Крім того, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2895 грн 25 коп. судового збору, сплаченого за апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною, задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2026 року змінити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за кредитним договором від 22 липня 2020 року № 173083 у розмірі 5014 грн 50 коп. (п`ять тисяч чотирнадцять гривень п`ятдесят копійок), з яких: 5000 грн 00 коп. заборгованість за позикою; 14 грн 50 коп. заборгованість по процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» витрати пов`язані з отримання правової допомоги в розмірі 500 грн 00 коп. (п`ятсот гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» суму сплаченого судового збору у розмірі 492 грн 20 коп. (чотириста дев`яносто дві гривні двадцять копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» на користь ОСОБА_1 судовий збір за апеляційну скаргу в розмірі 2895 грн 25 коп. (дві тисячі вісімсот дев`яносто п`ять гривень двадцять п`ять копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку і випадках, передбачених 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року