Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №333/4263/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 333/4263/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/4263/26 Головуючий в 1 інст.Круглікова А.В.

Провадження №33/807/1098/26 Доповідач в 2 інст.Коломаренко К.А.

Категорія ч.2 ст.173-2 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Коломаренко К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Красулі Наталі Валеріївни на постанову Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 10 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП,

за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 (особисто); захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Красулі Н.В. (особисто)

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 10 серпня 2026 року у справі №333/4263/26 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 510,00 гривень; стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.02.2026 о 20 год. 10 хв. за адресою: АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки патронатного вихователя, вчинила домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до влаштованої в патронатну родину неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виявилося в словесних образах, криках та нецензурній лайці в бік дитини в наслідок чого завдана шкода психологічному здоров`ю останньої, чим було порушено п.п. 15 п. 2 р. І ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються: фактичними даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №785287 від 02.04.2026 у сукупності із інформаційною довідкою від 02.04.2026; рапортом співробітника поліції; листом представника уповноваженого з прав дитини від 23.03.2026; повідомленням начальника відділу по Космічному району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради про родину ОСОБА_1 ; карткою зверненням громадянина ОСОБА_2 на «гарячу лінію»; заявою ОСОБА_2 щодо влаштування в патронатну родину; наказом служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради №6347 від 28.11.2025 про влаштування в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_1 ; договором №23 від 05.12.2025; заявою ОСОБА_2 від 03.03.2026; заявою ОСОБА_1 від 03.03.2026; наказом №513 від 03.03.2026 про вибуття з сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_1 ОСОБА_2 ; поясненнями ОСОБА_3 ; повідомленням ОСОБА_1 ; поясненнями ОСОБА_4 ; опитуванням особи ОСОБА_2 ; опитуванням особи ОСОБА_3 ; опитуванням особи ОСОБА_1 ; аудіо- відео- та фото файлами подій за участю ОСОБА_1 , які містяться на DVD-R диску, що знаходиться в матеріалах справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, формально оцінив докази й безпідставно відхилив клопотання захисту. Суд не встановив усіх обов`язкових ознак складу правопорушення, адже за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП доведенню підлягали конкретне умисне діяння психологічного характеру, його спрямованість та обов`язковий наслідок - завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої неповнолітньої. Натомість суд обмежився загальним посиланням на «словесні образи, крики та нецензурну лайку» і переліком матеріалів, не навівши, які саме висловлювання встановлено та якими даними підтверджено умисел ОСОБА_1 чи заподіяння шкоди. Сам по собі побутовий конфлікт не свідчить про психологічне насильство, а постанова не містить встановлених фактів наслідків і причинно-наслідкового зв`язку між подією 28.02.2026 та нібито шкодою. Подія 28.02.2026 була зумовлена критичною ситуацією (хворобою та високою температурою іншої малолітньої дитини, тривалою прогулянкою та невиходом на зв`язок ОСОБА_2 ), а емоційна реакція ОСОБА_1 виникла через хвилювання за безпеку дитини, що повністю виключає суб`єктивну сторону (прямий умисел) правопорушення. Суд формально оцінив докази, не розкривши зміст матеріалів і файлів та не усунувши суперечностей між ними. Зокрема, суд безпідставно відхилив лист Запорізького міського центру соціальних служб від 13.03.2026, де зафіксовано відсутність ознак психологічного тиску та бажання дитини повернутися до біологічної матері. Також суд проігнорував показання свідка - начальника відділу Служби у справах дітей ОСОБА_5 про те, що офіційна перевірка не виявила факту насильства. Крім того, суд порушив ст. ст. 245, 268, 273 КУпАП, безпідставно відмовивши у допиті інспектора ОСОБА_6 та у призначенні судово-психологічної експертизи. Відмовляючи в призначенні експертизи, суд самостійно, за відсутності спеціальних знань і відповідних висновків у матеріалах справи, встановив обставину завдання шкоди психічному здоров`ю. Погіршення стану здоров`я самої ОСОБА_1 (перебування на стаціонарному лікуванні з астено-тривожним синдромом та гіпертонічною хворобою) додатково свідчить про відсутність у неї умислу та глибокий стрес від самої події. У постанові наявна також внутрішня суперечність: в описовій частині суд послався на ч. 2 ст. 172-3 КУпАП, хоча справа розглядалася за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Така помилка в мотивуванні підтверджує неналежну перевірку правової кваліфікації та не може бути визнана суто технічною, оскільки стосується норми, зміст якої покладено в основу висновку про винуватість.

Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.

Позиція сторін провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Красуля Н.В. зазначила, що ОСОБА_2 була влаштована в патронатну сім`ю ОСОБА_1 . ОСОБА_2 вчиняла всі дії, щоб повернутися до рідної матері, зокрема спричиняла конфлікти, провокувала дії, про які йдеться мова в адміністративних матеріалах. Домашнього насильства вчинено не було, це був сплеск емоцій, оскільки ОСОБА_7 пішла на тривалий час та не поверталась в темну пору доби, а ОСОБА_1 не мала змоги піти її шукати, оскільки перебувала з малою дитиною, в якої підвищилась температура, вдома. ОСОБА_2 після вказаною події потрапила в лікарню, так як відсутні інші заклади для утримання дітей, а не через загрозу життю та здоров`ю. Проведеним психологічним аналізом наданих відеозаписів психолог спростував наявність шкоди психічному здоров`ю дитини.

У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що не вчиняла домашнього насильства. ОСОБА_2 зробила це навмисно, вона була підготовлена, а її дії були цілеспрямовані. Пояснила, що не могла піти шукати ОСОБА_8 , оскільки була вдома з маленькою дитиною з температурою, а тому ОСОБА_8 шукали її сини. При цьому, в судовому засіданні 25.09.2026 просила надати їй ще один шанс, зазначивши, що вона зробила відповідні висновки для себе, відвідує програму.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту представник відділу служби (управління) у справах дітей по Комунарському району Ващук Н.Г. пояснила, що ОСОБА_1 одна з перших патронатних вихователів в місті Запоріжжі. В неї вже є так звані «випускники». Проблем з ОСОБА_1 не було до березня 2026 року. Ситуація виникла після того, як в родину була влаштована ОСОБА_9 . Спеціальні служби постійно на зв`язку як з вихователями, так і з дітьми. ОСОБА_7 жодного разу не скаржилась. Ситуація різко змінилась, коли було прийнято рішення про продовження строку перебування ОСОБА_10 в сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_7 замкнулась в собі, була мовчазна, проте на всі питання нічого не розповідала. На початку березня ОСОБА_1 повідомила, що дитина бажає, щоб її доставили до лікарні. Вже від служби у справах дітей по Олександрівському району їм стало відомо про скаргу ОСОБА_10 . Звернення розглянуто всебічно, за участі декількох спеціалістів. Під час спілкування ОСОБА_7 повідомила, що дуже шкодує про вчинене та має гарні відносини з ОСОБА_1 , але дуже хоче до мами. Вся ситуація виникла, коли ОСОБА_7 дізналась, що не повертається до матері. Дитина зайшла з ввімкненим телефоном, тому служба у справах дітей дійшла висновку що ситуація була спровокована саме неповнолітньою, бо ОСОБА_1 дійсно хвилювалась. ОСОБА_7 провокувала конфлікти також і між дітьми, вона погоджувалась піти в патронатну родину під обіцянку повернутись до матері. ОСОБА_1 створила для дитини всі умови, всі подарунки, які були подаровані ОСОБА_10 , остання віддавала матері, проте цьому ніхто не перешкоджав. На думку служби у справах дітей між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 відбувся конфлікт, а не домашнє насильство. Дитина перебувала в сім`ї з 01.12.2025 по 03.03.2026. Від уповноваженого Верховної Ради з прав людини надходив запит, було проведена доскональна перевірка, порушень не вбачається. Службою у справах дітей по Космічному району було направлено лист до поліції. Поліція через місяць склала даний протокол.

Мотиви суду

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши думку захисника, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які підтримали апеляційну скаргу, представника служби у справах дітей, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Апеляційний суд, згідно з вимогами статті 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувалися судом першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КпАП України.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №785287 від 02 квітня 2026 року, 28.02.2026 о 20 год. 10 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуючи обов`язки патронатного вихователя, вчинила домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до влаштованої в патронатну родину неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виявилося в словесних образах, криках та нецензурній лайці в бік дитини в наслідок чого завдана шкода психологічному здоров`ю останньої, чим було порушено п.п. 15 п. 2 р І ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та вчинено правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 2 статті 173- 2 КпАП України.

Диспозиція ч.2 ст. 173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, а саме умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Обов`язковим елементом об`єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є наявність наслідків, а саме завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно п.2 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Пунктом 14 ст.1 Закону визначено, психологічне насильство, як форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Частиною 2 статті 3 Закону визначено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

Вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами, визначеними у статтях 269, 272 КУпАП , що є необхідним елементом складу даного правопорушення.

Отже, зі змісту статті 173-2 КУпАП вбачається, що до адміністративної відповідальності можна притягнути лише за умисно вчинене правопорушення.

Умисним є правопорушення, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Підставою для складання адміністративного протоколу серії ВАД №785287 від 02.04.2026 року, стало повідомлення зі служби (управління) у справах дітей Космічного району м. Запоріжжя щодо перевірки обставин відмови від піклування патронатної родини неповнолітньої ОСОБА_2 та матеріали СЕД вх. №М-1463 від 23.03.2026 року, які надійшли від представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до якого звернулась неповнолітня ОСОБА_2 , щодо ймовірного вчинення домашнього насильства у патронатній сім`ї. За результатами перевірки факт вчинення домашнього насильства знайшов своє підтвердження.

Перевіркою постанови суду першої інстанції на відповідність зазначеним вимогам закону встановлено, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в матеріалах провадження доказами, а саме даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №785287 від 02.04.2026 у сукупності із інформаційною довідкою від 02.04.2026; рапортом співробітника поліції; листом представника уповноваженого з прав дитини від 23.03.2026; повідомленням начальника відділу по Космічному району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради про родину ОСОБА_1 ; карткою зверненням громадянина ОСОБА_2 на «гарячу лінію»; заявою ОСОБА_2 щодо влаштування в патронатну родину; наказом служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради №6347 від 28.11.2025 про влаштування в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_1 ; договором №23 від 05.12.2025; заявою ОСОБА_2 від 03.03.2026; заявою ОСОБА_1 від 03.03.2026; наказом №513 від 03.03.2026 про вибуття з сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_1 ОСОБА_2 ; поясненнями ОСОБА_3 ; повідомленням ОСОБА_1 ; поясненнями ОСОБА_4 ; опитуванням особи ОСОБА_2 ; опитуванням особи ОСОБА_3 ; опитуванням особи ОСОБА_1 ; аудіо- відео- та фото файлами подій за участю ОСОБА_1 , які містяться на DVD-R диску, що знаходиться в матеріалах справи.

ОСОБА_1 вважає, що з її боку відсутнє домашнє насильство психологічного характеру щодо ОСОБА_2 .

Разом з тим, матеріали адміністративної справи та встановлені судом першої інстанції фактичні обставини доводять про те, що дії патронатного вихователя ОСОБА_1 свідчили про вчинення останньою домашнього насильства щодо дитини, яка проживала (на момент вчинення правопорушення) в її сім`ї патронатного вихователя, оскільки були пов`язані із застосуванням психологічного насильства щодо потерпілої, яка також була свідком домашнього насильства психологічного та фізичного характеру, вчинених стосовно інших тимчасово влаштованих до патронатної сім`ї дітей, в силу свого віку відчувала хвилювання як за себе, так і за молодших дітей, беззахисність, безпорадність, у зв`язку з чим вимушена була звертатися за допомогою до уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Служби (управління) у справах дітей, при цьому неповнолітня ОСОБА_2 наполягала на про виведення її з цієї патронатної сім`ї.

Посилання на те, що ОСОБА_2 цілеспрямовано провокувала ОСОБА_1 для того, щоб повернутися до рідної матері спростовується заявою неповнолітньої ОСОБА_2 на ім`я начальника Відділу Служби (управління) у справах дітей по Космічному району, в якій прямо зазначено, що неповнолітня ОСОБА_2 просить вивести її з патронату та тимчасово влаштувати до лікарні, що в свою чергу свідчить про те, що неповнолітня, за результатами вчинених відносно неї та інших дітей в її присутності дій (які були нею зафіксовані за допомогою аудіо- та відеофіксації), першочергово мала на меті саме залишити патронатну родину.

Аудіо- відео- та фото файли події містять достовірні дані про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення та має істотне значення для правильного вирішення даної справи.

На зазначеному аудіо- відео- та фото записі об`єктивно за допомогою технічного засобу зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення, що мають істотне значення для правильного вирішення даної справи у взаємозв`язку з іншими зібраними доказами.

Зафіксовані на аудіо- відео- та фото файли події ніким у встановленому законом порядку не спростовано.

Відтак, аудіо- відео- та фото файли є належним та допустимим у розумінні ст.251 КУпАП, узгоджується з іншими наявними доказами.

Патронат над дитиною згідно із статтею 252 Сімейного кодексу України це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім`ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин.

Відповідно до Порядку створення та діяльності сім`ї патронатного вихователя, влаштування, перебування дитини в сім`ї патронатного вихователя, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2021 р. № 893, метою патронату над дитиною є забезпечення захисту прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово не може проживати разом з батьками/законними представниками, надання їй та її сім`ї послуг, спрямованих на реінтеграцію дитини у сім`ю або надання дитині відповідного статусу для прийняття подальших рішень з урахуванням найкращих інтересів дитини щодо забезпечення її права на виховання в сім`ї або в умовах, максимально наближених до сімейних.

Діти потрапляють до патронату через кризу в біологічній родині (занедбаність, насильство, вилучення).

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що ОСОБА_1 , розуміючи, що неповнолітня ОСОБА_2 є дитиною зі складними життєвими обставинами, вирішуючи будь-яку конфліктну ситуацію, мала враховувати свої дії по відношенню до неї та керувати ними.

Враховуючи повідомлені та зафіксовані ситуації потерпілою ОСОБА_2 , на думку апеляційного суду, у ОСОБА_1 відсутнє критичне осмислення вчинених діянь, адже остання не розуміє, що крики, словесні образи, нецензурна лайка в бік дитини зі складними життєвими обставинами вже є травмуючою дією для останньої та їй наноситься психічна шкода. У таких ситуаціях дитина є безпорадною та самостійно захистити себе не може. При цьому, ОСОБА_1 , беручи на себе обов`язки патронатного вихователя, повинна була розуміти та враховувати, що метою патронату, насамперед, є догляд, реабілітація та захист дитини, яка вже перебуває у складних життєвих обставинах.

Посилання захисника на неналежну перевірку правової кваліфікації, оскільки в описовій частині суд послався на ч. 2 ст. 172-3 КУпАП, хоча справа розглядалася за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП на правильність висновків суду не впливає, оскільки вважає таке зазначення суто технічною помилкою, допущеною одноразово, з огляду на те, що в цій частині постанови зміст статті помилково зазначеного як «172-3» викладений саме в редакції статті 173-2 КУпАП.

Посилання захисника на відсутність умислу та глибокий стрес від самої події у ОСОБА_1 , наслідком чого стало погіршення стану здоров`я останньої, не спростовує її вини у вчиненому правопорушенні Правопорушення вважається скоєним, якщо зафіксовано умисні дії (фізичні, психологічні чи економічні), які завдали шкоди потерпілій особі. Те, що відбулося з кривдником після цього, є наслідком його власної поведінки.

Суд оцінює будь-які докази та пояснення органу опіки та піклування (служби у справах дітей) за своїм внутрішнім переконанням і може не брати їх до уваги, якщо вони є упередженими, формальними або суперечать інтересам дитини та фактичним обставинам справи.

Оскільки патронатні вихователі є підзвітними та підконтрольними службі у справах дітей, а сама служба несе відповідальність за підбір та контроль таких вихователів, виникає конфлікт інтересів, що розцінюється судом як зацікавленість у справі, а тому пояснення представника служби у справах дітей не може бути взято до уваги.

При цьому, суд зауважує, що замкнутість, мовчання та подальше розкриття після вилучення з патронатної сім`ї (згідно пояснень представника служби у справах дітей) свідчать про те, що дитина перебувала у стані постійного страху, безпорадності або під тиском погроз з боку кривдника, а опинившись у безпеці, змогла довіритися, що в свою чергу є класичними ознаками психологічної травми та пережитого насильства

За таких підстав, в діях ОСОБА_1 вбачається об`єктивна та суб`єктивна сторона інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 173-2 КУпАП .

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 173-2 КпАП України, є безпідставними, і такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав належну та об`єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Наданий до апеляційного суду психологічний висновок спеціаліста від 02.09.2026 також не спростовують висновків суду першої інстанції та апеляційного суду, оскільки вказане обстеження проводилось саме щодо ОСОБА_1 та не визначало ступеню впливу її дій стосовно неповнолітньої ОСОБА_2 , при цьому апеляційний суд враховує, що предметом дослідження в даному випадку були лише аудіозаписи розмов та пояснення самої ОСОБА_1 та не містять відомостей про обізнаність спеціаліста з іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б свідчили про незаконність винесеної у справі постанови.

Адміністративне стягнення, накладене судом першої інстанції у виді штрафу, відповідає особі ОСОБА_1 та вимогам ст.ст. 33-35 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що постанова суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КпАП України, є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст. 294 КпАП України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Красулі Наталі Валеріївни на постанову Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 10 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП, залишити без задоволення.

Постанову судді Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 10 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду К.А. Коломаренко