Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №336/7335/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 23.09.2026 Справа № 336/7335/26

Запорізький Апеляційний суд

Єдиний унікальний №336/7335/26 Головуючий у 1- інстанції Зарютін П.В.

Провадження № 22-ц/807/2061/26 Суддя-доповідач Мінгазов Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Мінгазова Р.В.,

суддів: Бредуна Д.С.,

Полякова О.З.

за участю секретаря судового засідання Товстопятко З.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Вертелецького Миколи Олександровича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Центральний відділ державної виконавчої служби, ОСОБА_1 на дії, рішення, бездіяльність державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаною скаргою, в якій просив суд: визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у незнятті арешту з рахунку (IBAN) НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» та зобов?язати посадових осіб органу державної виконавчої служби зняти арешт із коштів, які містяться на зазначеному рахунку.

В обґрунтування скарги заявник зазначив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі ЄУ №336/774/18 від 13 квітня 2018 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14.02.2018 і до досягнення дитиною повноліття, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За вказаним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя видано виконавчий лист від 08.11.2024 за №336/774/18. Виконавчий лист прийнятий до виконання Центральним відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та відкрито виконавче провадження НОМЕР_4 від 27.11.2024.

Постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ляшенко Дмитром Дмитровичем від 07.03.2025 накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_3 , у тому числі на рахунок НОМЕР_1 (картку НОМЕР_2 ) який відкритий у АТ КБ «ПриватБанк».

Зазначений рахунок НОМЕР_1 був відкритий ОСОБА_6 для отримання цільової державної допомоги (компенсації) на відновлення пошкодженого житла за програмою «єВідновлення».

Статус рахунку підтверджено довідкою банку від 26.06.2026 №SPM9ISHQH9RE2V2T, де прямо зазначено його призначення (Тип рахунку) поповнення рахунку для виплат за програмою «єВідновлення».

Підставою для отримання цієї допомоги стали значні пошкодження житлової квартири ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

3 метою захисту своїх прав, ОСОБА_7 29.06.2026 звернувся із письмовою заявою до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, додавши банківську довідку щодо відкриття спеціального рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 (картка НОМЕР_2 ) для зарахування коштів державної допомоги за програмою «єВідновлення», і просив зняти арешт зі спецрахунку. Вказаним відділом державної виконавчої служби було відмовлено у знятті арешту, внаслідок відсутності підстави для винесення постанови про зняття арешту та запропоновано звернутися до суду. При цьому у відповіді державний виконавець визнає, що арешт не може накладатися на кошти, які мають спеціальний режим використання. Таким чином, виконавець, усвідомлюючи незаконність арешту в частині блокування рахунку, який має спеціальний режим використання, все ж таки утримує його чинним і не виконує обов`язку, покладеного законом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2026 року скаргу ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Центральний відділ державної виконавчої служби, ОСОБА_1 на дії, рішення, бездіяльність державного виконавця, задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у невиконанні обов`язку щодо зняття арешту зі спеціального рахунку боржника відкритого у АТ КБ «ПриватБанк» IBAN: НОМЕР_1 (картка НОМЕР_2 ) для отримання компенсації за програмою «єВідновлення», після подання 29.06.2026 заяви та довідки з банку.

Зобов`язано посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винести постанову про зняття арешту зі спеціального рахунку, відкритого у АТ КБ «ПриватБанк» IBAN: НОМЕР_1 , та направити її до банківської установи для фактичного розблокування рахунку.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням першої інстанції, ОСОБА_8 в особі представника Вертелецького М.О. подала апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку, яка надійшла до суду апеляційної інстанції 12 серпня 2026 року.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Вертелецький М.О. просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги боржника на бездіяльність державного виконавця.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої посилається на неправильне застосування судом положень частини другої статті 48 та частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», на його думку, сам факт відкриття рахунку для отримання коштів за певною державною програмою та зазначення банком спеціального режиму його використання не свідчить про те, що всі кошти, які знаходяться на такому рахунку, належать до категорії коштів, на які законом заборонено звертати стягнення. Крім того, зазначив, що суд не надав належної оцінки доводам стягувача, не встановив конкретної норми закону, яка забороняє арешт таких коштів, та не врахував правові висновки Верховного Суду. Зняття арешту, на думку апелянта, перешкоджає належному виконанню судового рішення про стягнення аліментів та порушує права

З огляду на викладене, апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги боржника на бездіяльність державного виконавця відмовити в повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Вертелецький М.О. доводи апеляційної скарги підтримав та просив скаргу задовольнити.

Представник скаржника ОСОБА_4 - адвокат Неткал О.О. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Представник Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Згідно положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обгрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає у повному обсязі.

Судом встановлено, що згідно постанови про арешт коштів боржника від 07.03.2025 ВП № НОМЕР_5, винесеної старшим державним Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ляшенком Дмитром Дмитровичем, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Станом на 26.06.2026 ОСОБА_3 має в АТ КБ « Приватбанк» картку НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), на яку отримує виплати. Призначення для розрахунку коштів цільової програми за програмою «єВідновлення».

29 червня 2026 року скаржник звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту, а 14 липня 2026 року отримав письмову відповідь № 60551/1 начальника відділу, якою йому відмовлено у задоволенні цієї заяви через відсутність передбачених законом підстав.

Задовольняючи скаргу, суд виходив із того, що рахунок на який накладено арешт, є рахунком із спеціальним режимом використання «Відновлення», для компенсації від держави на відновлення пошкодженої війною нерухомості, на який у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту, а тому дії державного виконавця є протиправними та наявні правові підстави для задоволення скарги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

На підставі положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду 1з скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно божника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

За умов частини третьої статті 52 «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

У розумінні положень статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується з разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на піклування: 12) допомогу на поховання: 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28г20) зазначила про те, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказано, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу )статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Звертаючись до суду, ОСОБА_7 просив зобов`язати посадових осіб Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винести постанову про зняття арешту зі спеціального рахунку, відкритого у АТ КБ «ПриватБанк» IBAN: НОМЕР_1 , та направити її до банківської установи для фактичного розблокування рахунку.

Враховуючи те, що арешт на кошти боржника ОСОБА_9 , зокрема, на розрахунковий рахунок в АТ КБ «Приватбанк» - картка НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) «єВідновлення» із спеціальним режимом використання для компенсації від держави на відновлення пошкодженої війною нерухомості, на якій, у відповідності із Законом України «Про виконавче провадження», заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення скарги.

Враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки матеріали справи містять належні докази того, що рахунок, визначений скаржником у даній скарзі, є рахунком із спеціальним режимом використання.

Таким чином, суд першої інстанції в повній мірі дослідив матеріали справи та зробив правильні висновки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунковий рахунок ОСОБА_4 , на який накладено арешт, не підпадає під дію абз. 2 ч. 2 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки згідно п. 1 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» не підлягають стягненню кошти, які знаходяться на рахунку боржника, перераховані як компенсація лише за знищений об`єкт нерухомого майна, апеляційний суд не приймає до уваги у зв`язку з наступним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» компенсація за пошкоджений об`єкт нерухомого майна надається шляхом надання грошових коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок отримувача компенсації із спеціальним режимом використання для виконання робіт, пов`язаних з будівництвом, на пошкодженому об`єкті нерухомого майна з метою його відновлення та/або придбання будівельної продукції для виконання таких робіт.

Згідно із частиною 3 статті 52 ЗУ «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Тобто, грошові кошти перераховані ОСОБА_3 мають цільове призначення - на відновлення пошкодженого житла, та перебувають на рахунку зі спеціальним режимом використання, у зв`язку з чим не можуть бути використанні для погашення заборгованості по аліментах.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Вертелецького Миколи Олександровича залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 29.09.2025.

Головуючий Р.В. Мінгазов

Судді: Д.С. Бредун

О.З. Поляков