Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №358/1593/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1593/26 Провадження № 2-о/358/101/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний Київської області в складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.

секретаря судового засідання Ведмеденко І.В.

за участю заявника ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Богуславської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт належності їй державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 772201, виданого 03 лютого 2006 року Богуславським районним управлінням (відділом) земельних ресурсів, оскільки відомості, зазначені у вказаному документі, не повністю відповідають її персональним даним, зазначеним у паспорті. Так, у зазначеному документі її прізвище зазначено як « ОСОБА_2 », що є помилковим, оскільки правильним є написання її прізвища як « ОСОБА_3 ».

14.08.2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги, викладені у заяві, підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи – відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області, у судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, у відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, розглянувши заяву, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження Богуславської районної державної адміністрації від 21.12.2005 р. за № 608, 03 лютого 2006 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯБ № 772201 на право власності на земельну ділянку площею 1,369 га, яка розташована на території Шупівської сільської ради Богуславського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В зазначеному державному акті прізвище заявника зазначено як « ОСОБА_2 ». – а.с. 6.

Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 12 грудня 1996 року Богуславським РВ ГУ МВС України в Київській області, реєстраційного номера облікової картки платника податків № НОМЕР_2 , виданого 18 січня 2002 року, та свідоцтва про укладення шлюбу від 04 лютого 1984 року прізвище заявника зазначено як « ОСОБА_3 ». – а.с. 4, 5, 13.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № № 772201 від 03.02.2006 власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220688000:03:003:0016, яка розташовано на території Шупівської сільської ради Богуславського району Київської області є ОСОБА_1 – а.с. 7-12.

Встановлення даного факту необхідне заявнику для реєстрації права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме належність правовстановлюючого документу особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.1 вказаної постанови, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України (в редакції, яка діяла до редакції відповідно до Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ) громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Наведена правова позиція суду узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року по справі №320/948/18, Верховного Суду у постановах від 19 червня 2019 року по справі №752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року по справі №750/9847/18, від 18 листопада 2020 року по справі №554/3600/19, від 25 листопада 2020 року по справі №636/4087/19, від 03 лютого 2021 року по справі №644/9753/19, від 16 червня 2021 року по справі №643/6447/19, від 15 вересня 2021 року по справі №733/324/21, п.12 постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року №5, листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення".

Згідно із п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» на підставі п. 6 ст. 273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2018 року по справі №545/1472/17.

В даній справі, що розглядається, наявність розбіжності написанні імені заявника (в паспорті та рішенні Богуславської міської ради) створює перешкоди у належному підтвердженні належності заявнику правовстановлюючого документа та реалізації його майнових прав щодо належної йому земельної ділянки. Іншого порядку усунення зазначеної розбіжності та підтвердження належності правовстановлюючого документа заявниці немає. Спору про право щодо належності заявнику зазначеного правовстановлюючого документа не існує.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що правовстановлюючий документ – державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 772201, виданий 03 лютого 2006 року, дійсно належить ОСОБА_1 , у зв`язку із чим заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 772201, виданого 03 лютого 2006 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець