Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №308/8356/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/8356/26

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

29.09.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Котубей І.І., за участю захисників особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвокатів Герича А.Й., Гладченко І.С., потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Герича А.Й., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2026 рокуОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

З постанови суду та протоколу серії ВАД № 573633 від 29.05.2026 року вбачається, що 29.05.2026 року о 00 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_2 вчинив навмисні дії психологічного характеру відносно своєї доньки - неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виражалось у висловлюванні нецензурної лайки та погроз, чим заподіяв шкоду психічному здоров`ю. Цим самим ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою захисник - адвокат Герич А.Й., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення. Заперечує вчинення даного правопорушення та зазначає, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази, які вказують на наявність у його діях ознак такого правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення ВАД №573633 не містить посилання на свідків, письмові пояснення від ОСОБА_2 не відбирались, покази свідків відсутні. У протоколі не конкретизовано, в чому саме проявлялись навмисні дії психологічного характеру відносно ОСОБА_1 , якими заподіяно шкоду психологічного характеру. У матеріалах справи відсутні пояснення ОСОБА_3 . Відеозаписи, долучені до матеріалів справи, не свідчать про вчинення правопорушення, оскільки не відображають подій до прибуття поліцейських. В даному випадку має місце сімейно-побутовий конфлікт без вчинення домашнього психологічного насильства відносно неповнолітньої ОСОБА_1 .

В судовому засіданні 21.09.2026 року захисник Герич А.Й. підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.

Захисник Гладченко І.С. також просила задовольнити апеляційну скаргу адвоката Герича А.Й. При цьому доповнила, що ОСОБА_2 ніякого насильства в сім`ї щодо неповнолітньої дочки не вчиняв, а фактично мав місце сімейний конфлікт. Саме по собі висловлювання нецензурними словами не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП. Відеозапису події немає, а до протоколу додано тільки відеоз боді-камер поліцейських, на якому зафіксовані обставини після прибуття поліції. В протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, що діями особи було завдано якусь шкоду, та в чому саме полягає насильство.

Потерпіла в судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги та пояснила, що її батько ОСОБА_2 погрожував їй фізичною розправою, нецензурно висловлювався в її адресу. Все це вона знімала на відео за допомогою мобільного телефону, відеозапис надала працівникам поліції. Батько неодноразово вчиняв фізичне насильство стосовно неї та її матері, на даний час вони з ним не спілкуються, хоче, щоб за свої дії він був притягнутий до відповідальності.

Заслухавши пояснення захисників особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілої, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно положень ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказаних вимог дотримався.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Об`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян, а саме членів сім`ї, які стали жертвою домашнього насильства.

Об`єктивна сторона даного правопорушення, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а також у невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, можуть бути як члени однієї сім`ї відповідно до визначеного поняття члена сім`ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання.

Для наявності складу адміністративного правопорушення обов`язковим є одночасне існування вищевказаних ознак. У разі відсутності хоча б однієї із них, дії особи не можна розцінювати як насильство.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Визнаючи ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції належним чином дослідив наявні в матеріалах справи докази у їх взаємозв`язку.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 573633 від 29.05.2026 року чітко зазначено, що ОСОБА_2 уже притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто вчиняв домашнє насильство, що свідчить про непоодинокі випадки даного правопорушення.

Протокол, складений сержантом поліції Мельничуком І.І., відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_5 розписався та підтвердив, що ознайомився з таким протоколом, складеним відносно нього, та з фактом роз`яснення його прав, а також розписалась і неповнолітня потерпіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Факт відсутності у протоколі пояснень від потерпілих чи свідків не свідчить про те, що такий протокол складений з порушенням, оскільки наявність показів свідків чи потерпілих не є обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Водночас, сам протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним фактом доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, оскільки суд, приймаючи рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, оцінює докази в своїй сукупності та робить висновок після дослідження всіх наявних доказів у справі. Крім цього, такий відповідає вимогам «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» № 1376 від 06.11.2015.

Поліцейським, а саме сержантом поліції Мельничуком І.І., заповнено також форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, згідно якої рівень небезпеки визначено як середній та винесено терміновий заборонний припис стосовно кривдника №ФФ211353 від 29.05.2026 строком на 10 діб.

Згідно відібраних письмових пояснень від неповнолітньої потерпілої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , така пояснила, що батько вчиняв проти неї, її сестер та матері фізичне та психологічне насильство, закрив маму проти її волі в кімнаті та кричав, після намагань потерпілої випустити матір така сказала, що викличе поліцію, однак ОСОБА_2 не зупинився та почав лаятись на неї і погрожував застосувати фізичне насилля.

З відеозаписів долучених до матеріалів справи, зокрема з відеозапису, який зняла неповнолітня потерпіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вищезазначені покази знаходять своє підтвердження та з такого вбачається, що сімейно-побутовий конфлікт переріс у домашнє насильство психологічного характеру, оскільки ОСОБА_2 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння (нечітка мова, агресивна поведінка, нечітка хода) погрожував своїй неповнолітній доньці ОСОБА_1 фізичним насиллям, а також виражався на її адресу нецензурною лексикою, що в свою чергу підтверджує факт нанесення потерпілій психологічного болю.

Диспозицією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Дитина, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Тобто, ОСОБА_1 , яка на момент вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, була неповнолітньою особою, постраждала від психологічного насильства відносно себе, яке виражалоась у висловлюванні нецензурної лайки та погроз.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги в частині відсутності беззаперечних доказів наявності факту психологічного насильства відносно неповнолітньої потерпілої, яка є донькою ОСОБА_5 , оскільки вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів у справі, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №573633 від 29.05.2026 року, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 29.05.2026 року, поясненнями неповнолітньої ОСОБА_1 від 29.05.2026 року, терміновим заборонним приписом серії АА №211353 від 29.05.2026 року, а також долученими відеоматеріалами.

Тобто, докази, наявні в матеріалах справи, у своїй сукупності, поза розумним сумнівом, доводять вину ОСОБА_2 у вчиненні ним психологічного насильства відносно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_1 за що передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні психологічного насильства відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідальність за що передбачено ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а призначене йому адміністративне стягнення таким, яке відповідає санкції вищевказаної статті - як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, і є справедливим.

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2026 року підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Герича Анатолія Йосиповича, в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Іван КОТУБЕЙ