Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №306/2700/23 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 306/2700/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

Головуючого – судді Фазикош Г. В.

суддів Кожух О. А., Мацунич М. В.

з участю секретаря Савинець В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Касинець Василина Володимирівна, на рішення Свалявського районного суду від 18 березня 2024 року, ухвалене суддею Вінер Е. А., по справі за позовом ОСОБА_1 до Свалявської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2023 року ОСОБА_1 пред`явила позов до Свалявської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Свої вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно – будинок по АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 є дочкою померлого та на момент смерті батька постійно проживала разом з ним в спадковому будинку.

Водночас, інший спадкоємець, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син померлого, виїхав на постійне місце проживання в російську федерацію, із заявою про прийняття спадщини не звертався.

Отже, на переконання позивачки, вона є єдиним спадкоємцем померлого, прийняла спадщину по факту проживання з ним, а відтак просить визнати за нею право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.1-4).

Рішенням Свалявського районного суду від 18 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.52-53).

На це рішення позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Зазначає, що вона є єдиним спадкоємцем майна померлого, оскільки її рідний брат виїхав на постійне місце проживання до російської федерації, при цьому із заявою про прийняття спадщини не звертався. Оформити спадщину позивачка не має можливості, так як відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок. Вказане суд першої інстанції належним чином не з`ясував, в результаті чого ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення (а.с.54-57).

У судове засідання в апеляційній інстанції учасники справи не з`явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Від адвоката Касинець В. В. (представник позивача) надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Об`єктом відносин спадкування виступають права та обов`язки спадкодавця у їх сукупності, що належали йому на момент смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.1 ст.1220 ЦК України). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч.1 ст.1221 ЦК України).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Пленумом Верховного Суду України у п. 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За змістом листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З матеріалів справи слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно – будинок по АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 зазначає, що є дочкою померлого та на момент смерті постійно проживала разом з батьком в спадковому будинку. Інший спадкоємець, син померлого - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виїхав на постійне місце проживання до російської федерації, із заявою про прийняття спадщини не звертався.

Звертаючись із позовом до суду ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька, при цьому не долучає до позовної заяви доказів, які б свідчили про те, що вона зверталася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

З цього приводу, апеляційний суд звертає увагу на те, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. При цьому у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В даному випадку порядок оформлення прав на спадкове майно дотримано не було, а відтак суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

За цих обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.

Враховуючи наведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Касинець Василина Володимирівна, – залишити без задоволення.

Рішення Свалявського районного суду від 18 березня 2024 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Головуючий

Судді