Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №309/4434/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 309/4434/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Шевчука В.В., Фазикош Г.В.

за участі секретаря - Савинець В.Ю.

з участю прокурора Закарпатської обласної прокуратури Андрейчик А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кричфалушій Іван Іванович, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2025 року (Сідей Я.Я.), у справі № 309/4434/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Вишківської селищної ради про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Вишківської селищної ради про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хустського районного суду від 19.03.2018 у справі № 309/2659/17.

У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Хустського районного суду від 31.08.2017 у справі №309/1662/17 з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 1500 грн щомісячно.

Вказувала, що такі аліменти відповідач перераховує на картковий рахунок, більше жодної допомоги не надає.

Із 2017 року відповідач постійно проживає за кордоном у Чеській Республіці, де створив іншу сім`ю. З цього часу відповідач із сином жодного разу не бачилися, батько не цікавиться життям і здоров`ям сина, не спілкується, не виявляє щодо дитини батьківського піклування, не приймає участі у вихованні сина та належному матеріальному забезпеченні. Позивачка самостійно повністю опікується дитиною, створила належні умови проживання, виховання та розвитку сина, а відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

При цьому, відповідач формально вважається його батьком та має щодо дитини всі права, передбачені чинним законодавством.

Посилаючись на дані обставини та норми СК України, позивачка просила позбавити відповідача ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 12.02.2025 позов ОСОБА_2 - задоволено.

Позбавлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про судові витрати.

Короткий зміст апеляційної скарги

На це рішення суду подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кричфалушій І.І. Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач, як у відзиві на позовну заяву, так і протягом строку розгляду справи в суді першої інстанції, заперечував проти позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місцевий суд необґрунтовано відмовив у поновленні строку для подання відзиву на позовну заяву.

Вказує, що судом не враховано тієї обставини, що батько дитини весь час забезпечує дитину всіма речами, необхідними для дитини та її розвитку, постійно передає кошти на утримання сина, а також необхідні речі. Зазначає, що відповідач з народження дитини по теперішній час не припиняв утримувати та матеріально забезпечувати сина, намагаючись прийняти участь у його вихованні. Однак позивачка та її батьки роблять відповідачу перешкоди у цьому, між ними існує абсолютне непорозуміння.

Посилається на те, що перебуває за кордоном, уклав новий шлюб, від якого має двох дочок, ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому систематично сплачує аліменти на утримання сина. Зменшення спілкування батька з дитиною саме по собі не свідчить про ухилення від батьківських обов`язків, оскільки ці обставини зумовлені не його волею, а пов`язані з тим, що мати дитини створює перешкоди у спілкуванні з сином.

Вказує, що Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, який допускається коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо та за наявності вини у діях батьків.

Посилається на те, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав може свідчити про його інтерес до дитини.

Зазначає, що висновок органу опіки та піклування від 26.11.2024 є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини та суд може не погодитися із таким висновком, враховуючи фактичні обставини цієї справи.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Поковба Т.В., просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити без змін. Зокрема вказує, що крім сплати відповідачем аліментів у розмірі 49,50 євро, будь якої іншої матеріальної підтримки від відповідача не існує, а відповідні доводи ОСОБА_1 є голослівними та не підтверджені доказами.

Вказує, що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 19.11.2024 у справі № 309/4350/24, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 13.03.2025, позов ОСОБА_2 задоволено - збільшено розмір аліментів, стягуваних із ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до розміру 5 000 гривень щомісячно.

На думку позивачки факт подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення у справі № 309/4350/24 підтверджує те, що відповідач ухиляється від утримання сина.

З 2017 року відповідач жодного разу не бачився із сином, не робив жодної спроби налагодити контакт з дитиною, з 2018 року жодного разу не з`явився за місцем проживання сина і його матері.

Відповідач не надавав жодного разу допомоги при неодноразовому зверненні позивачки з метою надання фінансової підтримки для лікування сина, який часто хворіє та потребує сторонньої допомоги (має вроджену ваду розвитку, періодично втрачає свідомість, потребує постійного стороннього догляду).

Рішенням Хустського районного суду від 06.09.2024 в справі № 309/3035/24 встановлено факт самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 матір`ю - ОСОБА_2 .

Дана справа уже переглядалась судом апеляційної та касаційної інстанцій. Постанова Закарпатського апеляційного суду від 30.09.2025, ухвалена за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасована постановою Верховного Суду від 10.06.2026, а справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Межі розгляду справи та явка учасників справи

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони, представник відповідача та представник виконкому Вишківської селищної ради в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розглдґу справи були повідомлені належним чином. Від представника апелянта надійшло клопотання про розгляд справи без його та відповідача участі; рішення місцевого суду просив скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Прокурор Закарпатської обласної прокуратури Андрейчик А.М., з участю якої, відповідно до ч. 3 ст. 45 ЦПК України, розглядається дана справа, в судовому засіданні апеляційного суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на недобросовісних батьків, просила рішення місцевого суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову та попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4 , позицію прокурора Андрейчик А.М., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Фактичні обставини справи та застосовані норми права

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.11.2014 року, який рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 19.03.2018 року, розірвано.

Від даного шлюбу у сторін народилася одна дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З психолого-педагогічної характеристики ОСОБА_3 , наданої класним керівником ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_6 навчається в Яблунівській гімназії з першого класу. Зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, самостійний, уважний учень. Мама приділяє належну увагу вихованню сина. Систематично відвідує школу, цікавиться успіхами сина, стосунками сина з однокласниками. Батьківські збори відвідує систематично.

Згідно довідки № 24 від 04.09.2024 директора Яблунівської гімназії Монич К. батько ОСОБА_1 протягом всіх років навчання сина контакту зі школою не підтримує, успішністю сина не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує.

З довідки № 40 від 04.09.2024 сімейного лікаря ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_3 , 15.05.2016 р. має вроджену ваду розвитку. Хлопчик періодично втрачає свідомість, а тому потребує постійного стороннього догляду. До сімейного лікаря та інших вузьких спеціалістів на планові обстеження та ургентні випадки у разі погіршення стану дитини постійно звертається мама ОСОБА_2 . Батько жодного разу не звертався з сином до лікаря, ніякої участі у догляді за сином та його вихованні не приймає.

Актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 23.05.2024, складеним депутатом Вишківської селищної ради Келемен К.Й. в присутності сусідів стверджується, що ОСОБА_1 знаходиться за межами територіальної громади і на даний час сином ОСОБА_3 опікується мама ОСОБА_2 .

Також встановлено, що заочним рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 31.08.2017 з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в сумі 1500 гривень щомісячно з 29.05.2017 до досягнення дитиною повнолітнього віку.

В подальшому рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 19 листопада 2024 року збільшено розмір аліментів, стягуваних із ОСОБА_1 - визначено стягувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 гривень щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з дня набрання чинності рішенням суду та до досягнення дитиною повноліття.

Таке рішення суду залишено буз змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 13.03.2025.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 проживає за межами України - у Чеській республіці. 07.09.2018 уклав новий шлюб, від якого має двох дочок, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.35-37).

Згідно довідки про рух коштів по рахунку ОСОБА_2 , на який надходять аліменти, які сплачує ОСОБА_1 , останнім сплачувались аліменти в сумі 49,50 Євро, з 22.10.2025 суми, які надходить на картку, становили 101,97 Євро (у 2025 роц), та 99 Євро у 2026 році. При цьому колегія суддів зазначає, що, зокрема, у грудні 2025 року сума 101,97 Євро була внесена тричі (04.12, 19.12 та 30.12). така довідка була надана апеляційному суду представником позивача.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо, зокрема, позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Вишківської селищної ради Хустського району Закарпатської області, затвердженого рішенням № 305 від 26.11.2024 слідує, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до малолітнього сина.

Колегія суддів вважає, що даний висновок Органу опіки та піклування не є достатньо обґрунтованим та не свідчить про умисне ухилення відповідача від виховання свого малолітнього сина, у зв`язку з чим потребує застосування до нього такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17 (провадження № 61-12023св18), а також вказано, що зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

А тому, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Позбавлення батьківських прав повинно бути наслідком свідомої поведінки батьків (одного з них) щодо виховання дитини, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах, зокрема: від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17, від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14, від 17 червня 2021 року у справі N 466/9380/17, від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 10 листопада 2021 року у справі № 309/556/17, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 02 серпня 2022 року у справі №743/269/21, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/1706, від вересня 2023 року у справі № 545/560/21, від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23, від 29 липня 2026 року у справі № 127/33102/24. Судова практика Верховного Суду щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною;

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 , як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_8 , посилалася на те, що вона самостійно виховує та утримує дитину, натомість відповідач не цікавляться дитиною, ухиляється від виконання обов`язків по вихованню дитини.

Таким чином, правовою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, позивач визначає пункт 2 частини першої статті 164 СК України.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України - ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, на яке посилається позивач, може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Такий висновок зроблено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на задоволення потреб у любові, піклуванні та матеріального забезпечення. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Strand Lobben and Others v. Norway» (№ 37283/13) від 10.09.2019 було визначено, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване зазначеним положенням Конвенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Обґрунтовуючи заявлений позов позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 не цікавиться життям чи здоров`ям своєї дитини, не виявляє бажання приймати участь у його вихованні та належному матеріальному забезпеченні.

Однак, позивачем, всупереч приписів ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не надано достатніх доказів на підставі яких можна дійти до беззаперечного висновку про те, що ОСОБА_1 злісно ухиляється від участі у вихованні дитини.

ОСОБА_1 проживає за межами України, одружений та має на утриманні двох дітей. Виїхав з території України на законних підставах у 2018 році. На територію України не приїзджає, відтак, не має можливості особисто спілкуватись із сином. Відсутність побачень дитини з тим із батьків, з яким не проживає, не є підставами для позбавлення останнього батьківських прав (постанова Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17).

Скріншоти з телефону позивачки, надані її представником, не можуть свідчити про те, що батько не телефонує синові.

Крім того, незважаючи на проживання за кордоном, відповідач сплачує аліменти, стягнуті судовим рішенням, активно та послідовно заперечує щодо задоволення позовних вимог, що свідчить про те, що він не втратив інтерес до сина, зацікавлений у збереженні зв`язків з ним та має бажання брати участь у її вихованні.

Недостатня участь батька у вихованні та утриманні дитини не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.

У даній справі відсутні підстави для висновку про те, що батько дитини не бажає брати участь в її утриманні та вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками.

В суді першої інстанції для заперечення позову проти позбавлення батьківський прав представником ОСОБА_1 - адвокатом Кричфалушій І.І. було подано заяву про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, за результатами якої ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Кричфалушій І.І. про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву - відмовлено.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду вказала, що позивач із сином проживають у прикордонному населеному пункті, а відповідач не надає дозволу на виїзд дитиною за кордон із третіми особами - зокрема, для виїзду на оздоровлення із групою дітей до Угорщини, а отже позбавлення відповідач батьківських прав покращить становище дитини.

Категоричне заперечення відповідача проти позбавлення його батьківських прав, подання відзиву на позов та апеляційну скаргу, може свідчити про його інтерес до дитини, про бажання брати участь у вихованні сина. Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 по справі № 601/928/22.

Відповідач до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався. До відповідача заходи реагування не вживалися і він не попереджався органами опіки та піклування про необхідність зміни своєї поведінки щодо виховання дитини. Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідач притягувався до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, або жорстоке поводження з дитиною, веде аморальний спосіб життя, що негативно впливає на інтереси дитини.

Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 не є особою, поведінка якої негативно впливає на дитину, а тому припинення сімейних відносин із ним не відповідає її інтересам. Суд не встановив і позивач не довів свідомого та остаточного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків позбавлення батьківських прав слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та «відновлення» сім`ї.

Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Оцінюючи вищевказані докази в їх сукупності, а також те що, відповідач категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, вказує на те, що позивачка створює перешкоди у спілкуванні з сином, до відповідача раніше не вживались жодних заходів реагування щодо неналежної його участі у вихованні та утриманні дитини, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для можливості застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, та неправомірно задовольнив заявлений позов.

Позбавлення особи батьківських прав є особливо далекосяжним заходом, який позбавляє одного з батьків сімейного життя з дитиною, і не відповідає меті їх возз`єднання. Ця сфера особливо потребує захисту від свавільного втручання (рішення ЄСПЛ від 08 січня 2013 року у справі «S.S. проти Словенії» (S.S. v. SLOVENIA), заява № 40938/16, пункт 96).

Позбавлення одного з батьків батьківських прав щодо дітей є втручання у його право на повагу до сімейного життя, гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції. Таке втручання є порушенням, якщо воно не здійснюється «відповідно до закону», не переслідує одну із законних цілей згідно з пунктом 2 статті 8 і може вважатися необхідним у демократичному суспільстві (рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 2015 року у справі «Йованович проти Швеції» (Jovanovic v. Sweden), заява № 10592/12, пункт 74, від 08 січня 2013 року у справі «С. С. проти Словенії» (S.S. v. SLOVENIA), заява № 40938/16, пункт 79).

У справі, що переглядається, апеляційним судом не встановлено будь-якої реальної загрози від відповідача як батька благополуччю його сина, водночас лише сам факт не проживання батька із сином після розірвання шлюбу між сторонами (за обставин, що батько проживає за межами України, уклав інший шлюб, в якому має двох дітей) не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

В той же час, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що як батько дитини увесь час з народження сина та по теперішній час забезпечує всіма речами, необхідними для розвитку та гідного існування дитини, постійно передає кошти на утримання дитини та необхідні речі, проте позивач та її батьки створюють у цьому перешкоди, між ними панує повне непорозуміння. Водночас належних доказів забезпечення дитини речами та додатковими коштами (крім сплати аліментів на рахунок позивача), а також створення йому перешкод у такому забезпечення відповідачем не надано.

Встановлені обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційний суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21, від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23, від 29 липня 2026 року у справі № 127/33102/24).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також те, що батько дитини заперечує позбавлення його батьківських прав, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та постановив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.п.3,4 ст 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову та попередженням ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання сина.

Керуючись ст.ст.368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п.3, 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кричфалушій Іван Іванович - задовольнити частково.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 12 лютого 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: виконавчий комітет Вишківської селищної ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.

Головуюча:

Судді: