Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №135/1177/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 135/1177/26

Провадження № 33/801/968/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Корнієнко О. М.

Доповідач: Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Войтка Ю. Б., з участю секретаря судових засідань Кахно О. А.,

розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє захисник – адвокат Кравчун Дмитро Вікторович, на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 серпня 2026 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,

встановив:

Постановою Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Відповідно до обставин, встановлених судовим рішенням, 04.07.2026 близько 23 год. 35 хв. в м. Ладижин по вул. Процишина водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації руху. Відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння під відеозапис. Чим порушив п.2.5. ПДР – відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 доведена належними доказами.

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Кравчун Д. В., посилаючись на неправомірність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, оскільки вважає її такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи, просить постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 серпня 2026 року скасувати та закрити провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилається на те, що судом було порушено право на захист та принцип законності та змагальності.

Зокрема зазначає, що у цій справі судом було допущено спрощений підхід до її розгляду, оскільки суддею в постанові не було встановлено фактичні обставини правопорушення, при цьому суддя послався лише на обставини, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та обґрунтовує вину лише на формально перелічених документах, тобто суддя в даному випадку не виконав свої безпосередні функції щодо повного, всебічного, і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи про адміністративне правопорушення.

Стороною захисту було подано клопотання про забезпечення участі захисника у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Однак судом зазначене клопотання не було забезпечено у зв`язку з чим сторона захисту була позбавлена можливості належним чином брати участь у розгляді справи та реалізовувати свої процесуальні права.

Тобто фактично суддя ухвалив постанову без належного дослідження доказів та без забезпечення участі сторони захисту та обвинуваченої особи у розгляді справи.

Звертає увагу, що в порушення вимог ч. 3 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», до матеріалів справи не долучено жодного доказу на підтвердження підстав для зупинки поліцейськими транспортного засобу. З матеріалів справи та відеозаписів вбачається, що поліцейські не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 .

Вказує, що у даному випадку факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсутній, докази на підтвердження цього факту матеріали справи не містять.

Зауважує, що порядок використання спеціальних засобів фіксації врегульовано Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом МВС 18.12.2018 року №1026 (далі - Інструкція), де п.п. 4,5 передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконуються в точності встановлених на пристрої дати та часу.

На переконання сторони захисту в матеріалах справи про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 містяться відеозаписи, які отримані в порушення вищевказаної Інструкції, а саме, відсутня безперервність відеозапису та пряма невідповідність з даними протоколу про адміністративне правопорушення.

Наголошує на тому, що вказаний відеозапис не містить зупинки транспортного засобу; не містить факту керування транспортним засобом; не забезпечує безперервного відтворення події, що виключає можливість повного встановлення фактичних обставин події, а тому як доказ є недопустимим та недостовірним.

Таким чином, зважаючи не неповне з`ясування всіх обставин справи, процесуальні порушення, а саме, не доведення вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, сторона захисту вважає, що постанова Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 серпня 2026 року у цій справі підлягає скасуванню.

В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, захисник – адвокат Кравчун Д. В. підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просить її задовольнити. ОСОБА_1 не зміг забезпечити зв`язок із судом через власні технічні проблеми, а тому розгляд справи проводиться без його участі, оскільки всі ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе виключно учасник справи (або його представник), який подав відповідну заяву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з положеннями ч. 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.

З аналізу статей 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Судом встановлено, що відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №710953 від 05.07.2026, 04.07.2026 близько 23 год. 35 хв. в м. Ладижин по вул. Процишина водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації руху. Відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння під відеозапис. Чим порушив п.2.5. ПДР – відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильними і узгоджуються з дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в КП «Ладижинська міська лікарня» від 04.07.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від огляду під відеозапис; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від огляду під відеозапис, а також дослідженим відеозаписом події.

Докази в сукупності узгоджуються між собою, відображають реальний перебіг події, підтверджують факт відмови правопорушника від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд першої інстанції, діючи згідно зі статями 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, і дійшов правильного висновку про порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п. 7 даної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров`я).

За таких обставин, оскільки за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні.

Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема – пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. Не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП.

Факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан сп`янінням у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан сп`яніння, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.

Досліджений судом відеозапис є належним та інформативним доказом у справі, оскільки містить об`єктивну фіксацію подій за допомогою технічного засобу — нагрудного відеореєстратора працівників поліції. Такий доказ позбавлений ознак упередженості чи суб`єктивного сприйняття, має безсторонній характер та забезпечує можливість безпосереднього спостереження за перебігом подій. У зв`язку з цим він підлягає ретельному, повному та всебічному дослідженню у сукупності з іншими доказами у справі.

Зафіксовані на відеозаписі обставини безпосередньо стосуються події адміністративного правопорушення та дозволяють відтворити послідовність дій як працівників поліції, так і особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що має істотне значення для правильного вирішення справи.

Апелянт вказує, що відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Так, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено перелік підстав для зупинки транспортних засобів.

Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом.

Як убачається з матеріалів справи та дослідженого в судовому засіданні відеозапису, працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , у зв`язку із виявленими порушеннями Правил дорожнього руху України, а саме тим, що водій, керуючи транспортним засобом, наїхав на бордюр при повороті. Законність зупинки транспортного засобу апеляційною скаргою фактично не спростовується.

Так, з відеозапису події встановлено, що о 23 год 34 хв працівники поліції після зупинки автомобіля підходять до ОСОБА_1 та вказують, що водій пересідає з місця водія на заднє сидіння, після чого видно, як із задніх дверей автомобіля виходить ОСОБА_1 . При цьому інших осіб ні в автомобілі, ні поряд з ним не було.

Працівниками поліції було повідомлено, що причиною зупинки був наїзд на бордюр при повороті.

З відеозапису, а саме о 23 год 37 хв видно, що ОСОБА_1 зазначив: «Я сам їхав, вчепив бордюр», тобто він не заперечував, що керував транспортним засобом.

Після спілкування із водієм працівниками поліції було встановлено наявність ознак алкогольного сп`яніння, на запитання працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння на місці, водій не заперечував. Працівником поліції зазначено про необхідність очікування другого екіпажу поліції. Біля 23 год 44 хв працівником поліції було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння або на місці зупинки транспортного засобу або в лікарні. Після чого ОСОБА_1 чітко вказав, що пройде огляд в лікарні. ОСОБА_1 разом з працівниками поліції поїхали службовим автомобілем до Ладижинської міської лікарні, на територію якої приїхали о 23 год 54 хв.

На чергову пропозицію працівника поліції про проходження огляду, перебуваючи перед входом до приймального відділення, ОСОБА_1 відмовився зайти в приміщення лікарні, після слів о 23 год 56 хв «Хочеш складай», також зазначив, що «Нічого не буде проходити». На запитання працівника поліції чи він відмовляється від огляду, відповів «Так».

Після чого поліцейським було повідомлено про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння та розпочато роз`яснення прав особи, яка притягується до відповідальності.

Крім того, із відеозапису вбачається, що біля 23 год 56 хв ОСОБА_1 , перебуваючи в присутності працівників поліції та достовірно знаючи, що причиною поїздки до лікарні була саме вимога працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, отримавши відмову працівника поліції поговорити без присутності фіксування на бодікамеру, без будь-яких пояснень та поважних причин залишив працівників поліції перед входом в приміщення лікарні, пішов у невідомому напрямку.

Працівники поліції перебували певний час на території лікарні, відеозапис завершується в лікарні о 00 год 03 хв, ОСОБА_1 за цей час не повернувся для проходження огляду.

Із відеозапису встановлено, що при спілкуванні з працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу не заперечив того, що він керував транспортним засобом.

Отже ці обставини були зафіксовані технічними засобами відеофіксації та отримали належну оцінку суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, доводи захисника про те, що вказаний відеозапис не містить зупинки транспортного засобу; не містить факту керування транспортним засобом; не забезпечує безперервного відтворення події, що виключає можливість повного встановлення фактичних обставин події, а тому як доказ є недопустимим та недостовірним, апеляційний суд вважає безпідставними, виходячи з такого.

Під час перегляду в судовому засіданні відеоматеріалів з`ясовано, що фіксація подій починається після моменту зупинки працівниками поліції автомобіля «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 , підійшовши до якого, працівник поліції вказує на те, що водій пересідає з водійського місця на заднє пасажирське сидіння.

На цьому відеозапису не зафіксовано інших осіб, які б теоретично могли керувати транспортним засобом, а під час спілкування з працівниками поліції водій не вказав, що не перебував за кермом автомобіля і не назвав особу, яка керувала транспортним засобом.

Крім того, зафіксована цим відеозаписом поведінка ОСОБА_1 не викликає жодних сумнівів у тому, що саме він перебував за кермом автомобіля. Йому пропонують пройти огляд на стан сп`яніння саме як особі, що керувала транспортним засобом. Він цієї обставини не заперечує і спочатку висловлює згоду на проходження огляду, потім вказує на те, що пройде такий огляд лише в лікарні, куди в подальшому він і був доставлений.

Як убачається із оскаржуваної постанови, суд першої інстанції не лише зазначив про дослідження відеозапису, а й навів встановлені ним фактичні обставини, зокрема, перебування ОСОБА_1 в автомобілі, який зупинили працівники поліції, відсутність інших осіб, які б перебували в автомобілі, виконання вимог поліцейського, визнання факту необхідності надання посвідчення водія, прохання не складати протокол, відсутність з боку ОСОБА_1 будь-яких зауважень та заперечень про те, що автомобілем керував не він, а якась інша особа, які у своїй сукупності безсумнівно підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та спростовують версію сторони захисту щодо відсутності руху автомобіля.

Доводи захисника про те, що відеозапис не є безперервним, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото та кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 № 1026, суд обґрунтовано визнав такими, що не дають підстав для визнання відеозапису недопустимим доказом, оскільки наявний у справі відеозапис з місця події містить фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до вимог ст. 251 КУпАП.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відеозапис є практично безперервним. Водночас досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, є об`єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не залежать від суб`єктивного сприйняття окремими особами певних обставин.

При цьому судом першої інстанції правильно враховано висновок наведений у постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, що: «відеозапис, навіть якщо він не відображає повну картину подій, визнається належним доказом, якщо з його змісту можливо встановити обставини, що мають значення для справи».

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не забезпечив розгляд справи 12 серпня 2026 року в режимі відеоконференції, що є порушенням прав ОСОБА_1 та захисника, апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам судового процесу на підставі судового рішення забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому законом.

Разом з тим, згідно з статтею 336 КПК України, яка застосовується за аналогією, судове провадження може здійснюватися в режимі відеоконференції у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин, а також за наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

Учасник кримінального провадження подає клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія клопотання в той самий строк надсилається іншим учасникам кримінального провадження (частина четверта статті 336 КПК України).

Із матеріалів справи видно, що захисником було подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Разом з тим, таке клопотання було отримане головуючим суддею після 8 год 30 хв 12.08.2026 - часу й дати на які було призначено судове засідання. При цьому із відомостей системи «Електронний суд» вбачається, що доставка до електронного суду вказаного документу здійснено захисником о 22 год 16 хв 11.08.2026 (а.с.50). Про відкладення розгляду справи на 8 год 30 хв 12.08.2026, захиснику було відомо, про що свідчить супровідний лист Ладижинського міського суду Вінницької області від 29.07.2026, направлений на електронну пошту адвоката Кравчуна Д. В., а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення про виклик до суду з відміткою про отримання 01.08.2026, що свідчить про його обізнаність про день та час розгляду справи (а.с.27, 29). Відтак таке клопотання подане захисником Кравчуном Д. В. із пропуском п`ятиденного строку до судового засідання.

Отже посилання захисника на те, що судом не було забезпечено його участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції, у зв`язку з чим сторона захисту була позбавлена можливості належним чином брати участь у розгляді справи та реалізовувати свої процесуальні права, апеляційний суд не вважає достатніми доказами для скасування оскаржуваної постанови, адже до апеляційної скарги не додано доказів того, що саме з вини суду не було забезпечено проведення відеоконференції.

Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, строки розгляду справи в суді першої інстанції, місцевий суд правомірно провів розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника, із врахуванням поданих адвокатом письмових клопотань про закриття провадження у справі та визнання доказу недопустимим, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, зокрема щодо охорони прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи скаржника про те, що суд розглядаючи справу не вжив належних заходів спрямованих на встановлення всіх обставин справи та підійшов до розгляду справи в спрощеному порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і надав їм належну правову оцінку. Відтак дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення. Разом з тим, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає саме після встановлення факту відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, а саме факту відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи загалом не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 норм матеріального чи процесуального права, не спростовують правильний висновок суду першої інстанції. З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі апеляційний суд визнає необґрунтованими та не знаходить законних підстав для їх задоволення.

На підставі вищевикладеного апеляційний суд дійшов переконання про відсутність законних підстав для скасування правильної, належно умотивованої постанови судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 серпня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє захисник – адвокат Кравчун Дмитро Вікторович, залишити без задоволення.

Постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від 12 серпня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко