Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №587/139/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 587/139/26

Провадження № 22-ц/801/2214/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Аліменко Ю. О.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа № 587/139/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю.,

розглянувши цивільну справу, без повідомлення її учасників, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Калинівського районного суду Вінницької області, ухвалене 10 липня 2026 року суддею Аліменком Ю. О. у м. Калинівка, дата складення повного рішення невідома,

УСТАНОВИВ:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з вказаним вище позовом до ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що 23 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою укладено кредитний договір № 23.05.2025-100002274, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредитні кошти у розмірі 4 000 грн, строком на 168 днів.

27 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою укладено додатковий договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредитні кошти у розмірі 10 000 грн.

Позивач свої зобов`язання за договором та додатковим договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредит згідно з умовами договорів на загальну суму 14 000 грн. Натомість відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 25 235,40 грн, з яких: 10 940 грн заборгованість за тілом кредиту; 9 955,40 грн заборгованість за процентами; 700 грн заборгованість за комісією; 3 640 грн заборгованість за неустойкою.

21 червня 2025 року ОСОБА_1 була проведена часткова оплата за кредитним договором на суму 14 000 грн.

Відтак, ТОВ «Споживчий центр» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №23.05.2025-100002274 від 23.05.2025 у розмірі 25 235,40 грн, а також судові витрати у виді судового збору у розмірі 2 622,40 грн.

10 липня 2026 року рішенням Калинівського районного суду Вінницької області у задоволенні вказаного вище позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, ТОВ «Споживчий центр» подало апеляційну скаргу, у якій посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Також просить стягнути з відповідачки документально підтверджені судові витрати.

У доводах апеляційної скарги посилається на те, що відповідачка не надала відповідних документів, які б давали їй, як дружині військовослужбовця право на звільнення від сплати заборгованості за процентами, комісією та неустойкою відповідно до пункту 15 частини 3 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який застосував суд першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр» відповідачка ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін за таких підстав.

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом установлено, що 23 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір №23.05.2025-100002274 на суму 4 000,00 грн, строком на 168 днів, з датою повернення 06 листопада 2025 року.

27 травня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір, відповідно до умов якого відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн

Відповідно до довідки - розрахунку у зв`язку із невиконанням відповідачкою зобов`язань за договором кредиту та додатковим договором ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 25 235,40 грн, із яких: 10 940,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 9 955,40 грн заборгованість за процентами; 700,00 грн заборгованість за комісією; 3 640,00 грн заборгованість за неустойкою.

21 червня 2025 року ОСОБА_1 сплатила кошти у сумі 14 000,00 грн ТОВ «Споживчий центр» як оплату заборгованості за спірним кредитним договором, що підтверджується копією квитанції і стороною позивача не заперечується.

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 24 квітня 2024 року слідує, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із ОСОБА_2 із 24 квітня 2024 року.

Із військового квитка Серія НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_2 з 13 грудня 2021 року перебував на посаді стрільця у військовій частині НОМЕР_3 , а з 26 грудня 2022 року на посаді кулеметника у вказаній частині.

З 18 травня 2024 року він переведений на військову службу за контрактом кулементником у цій ж військовій частині.

З 28 жовтня 2024 року ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 на посадах: солдата резерву з 28 жовтня 2024 року по 08 листопада 2024 року, кулеметника з 08 листопада 2024 року по 03 лютого 2025 року, а з 03 лютого 2025 року по 23 лютого 2026 перебував у розпорядженні частини, з 23 лютого 2026 року знову на посаді кулеметника.

Відповідно до довідки командира в/ч НОМЕР_4 №2274 КП від 09 квітня 2026 року ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_5 .

Відповідно до посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_6 від 16 липня 2025 року ОСОБА_2 є учасником бойових дій та має право на пільги, установлені законодавством для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що тіло кредиту відповідачкою сплачено, а у стягненні нарахованих комісії, неустойки та процентів слід відмовити, оскільки ОСОБА_1 має статус дружини військовослужбовця Збройних Сил України і на неї поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто до неї не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та неустойки за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки факт укладення кредитного договору жодною із сторін не оспорюється, а судове рішення оскаржується в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором у розмірі 25 235, 40 грн, із яких: 10 940 грн заборгованість за тілом кредиту; 9 955,40 грн заборгованість за процентами; 700 грн заборгованість за комісією, 3 640 грн заборгованість за неустойкою, то апеляційний суд в силу статті 367 ЦК України переглядає рішення лише в цій частині.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка не надала відповідних документів, які б давали їй як дружині військовослужбовця право на звільнення від сплати заборгованості за процентами, комісією та неустойкою відповідно до пункту 15 частини 3 статті 14 цього Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який застосував суд першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 06 квітня 2000 року воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з статтею 2 цього Закону правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а в подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено Указами Президента № 133/2022 від 14 березня 2022 року, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, 17 травня 2022 року № 341/2022, 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16 листопада 2022 року № 2738-IX затверджено Указ Президента від 07 листопада 2022 року, за яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Надалі неодноразово строк дії воєнного стану продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.

Отже, на час дії воєнного стану всі військові частини Збройних Сил України або інші утворені відповідно до закону військові формування повинні бути переведені на воєнний стан.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Пунктом 15 частини 3 статті 14 цього Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», у редакції на час укладення кредитного договору, передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Як убачається із військового квитка Серія НОМЕР_2 , ОСОБА_2 з 13 грудня 2021 року перебував на посаді стрільця у військовій частині НОМЕР_3 , а з 26 грудня 2022 року на посаді кулеметника у вказаній частині.

З 18 травня 2024 року ОСОБА_1 переведений на військову службу за контрактом кулементником у цій ж військовій частині.

З 28 жовтня 2024 року ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 на посадах: солдата резерву з 28 жовтня 2024 року по 08 листопада 2024 року, кулеметника з 08 листопада 2024 року по 03 лютого 2025 року, а з 03 лютого 2025 року по 23 лютого 2026 перебував у розпорядженні частини, з 23 лютого 2026 року знову на посаді кулеметника.

Відповідно до довідки командира в/ч НОМЕР_4 №2274 КП від 09 квітня 2026 року ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_5 .

До відзиву на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_1 долучила копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_6 від 16 липня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_2 є учасником бойових дій та має право на пільги, установлені законодавством для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Наявність у відповідачки ОСОБА_1 статусу дружини ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Отже, суд першої інстанції з урахуванням сплати ОСОБА_1 21 червня 2025 року 14 000 грн за спірним кредитним договором дійшов правильного висновку, що відповідачка, як дружина військовослужбовця, звільнена від виконання перед своїм кредитором зобов`язань, зокрема, по сплаті процентів за користування кредитними коштами, комісії та неустойки.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність наданих відповідачкою документів судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки за умовами військового стану член сім`ї військовослужбовця надає документи, які він на час розгляду справи в суді має можливість надати, а суд при розгляді справи повинен оцінити надані документи на предмет підтвердження статусу члена сім`ї військовослужбовця.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню не підлягає.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції необхідно віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» залишити без задоволення, а рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 липня 2026 року залишити без змін.

Понесені скаржником, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, судові витрати залишити за ним.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк