Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №748/1550/26 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/1460/26

Єдиний унікальний№ 748/1550/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Чернігів

Чернігівськими районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Костюкової Т.В.

у присутності секретаря судового засідання – Зінченко Ю.Р.

розглянувши в залі суду в м. Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

УСТАНОВИВ:

22 травня 2026 року, через систему «Електронний суд», представник позивача ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" - Танцуріна Єлизавети Вадимівни, яка діє на підставі довіреності № 14 від 29.10.2025 року, звернулася до Чернігівського районного суду Чернігівської області із вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" заборгованість за Договором № 561534-КС-001 про надання кредиту від 11.10.2025 року, що становить 16950,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 5000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 8450,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 2500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією – 1000,00 грн та сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 11 жовтня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 561534-КС-001 про надання кредиту від 11.10.2025 року. Договір укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». За змістом договору Товариство надало позичальнику грошові кошти у розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором. ТОВ «Бізнес Позика» зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5000,00 грн шляхом перерахування цієї суми на банківську картку відповідачки, вказану останньою у договорі. Відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання, у зв`язку із чим виникла заборгованість, яка становить 16950,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 5000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 8450,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 2500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією – 1000,00 грн

Ухвалою судді Чернігівського районного суду Чернігівської області Костюкової Т.В. від 02 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалу про відкриття провадження з повісткою про виклик до суду 18.08.2026 особисто вручено члену сімї ( а.с 181)

Відповідно до ч.3 ст130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

У зв`язку з першою неявкою відповідачки судове засідання було відкладено на 29.09.2026 року .

У судове засідання представник позивача не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином. У позовній заяві представник просила справу розглянути за її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення (а. с. 18).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином за адресою місця її реєстрації Згідно із відмітками поштового відділення зв`язку поштове відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання на 29.09.2026 не отримано адресатом, наявні відмітки, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 186).

У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правової позиції ВП ВС, викладеною у постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, КЦС ВС від 21 грудня 2022 у справі № 757/15603/19 судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Від відповідачки відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений. Заяв чи клопотань також не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи той факт, що відповідачка вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, не подала заяви про розгляд справи за її відсутності, не подала відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

11 жовтня 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» направлено Мойсеєвій А.В пропозицію (оферту) укласти договір № 561534-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма), яка була прийнята останньою (а. с. 52).

11 жовтня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» (позивач у справі, кредитодавець за договором) та ОСОБА_1 (відповідачка у справі, позичальник за договором) укладено договір № 561534-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 5000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5076 про що свідчить п. 12 договору (а. с. 33-51).

Умовами пунктів 2.3., 2.4. указаного договору передбачено, що строк, на який надається кредит: 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Комісія за видачу кредиту – 1000,00 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит також належить до комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні позичальником у кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього договору, якими сторони оформили отримання позичальником у кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього договору, якою сторони оформили отримання позичальником у кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит на підставі такої Додаткової угоди до цього договору є відсутньою. Тарифи за цим Договором є незмінними впродовж дії договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до цього договору, який сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою (п. 2.5. договору).

Комісійна винагорода, яка стягується з позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги, під час здійснення платежів за договором через сайт кредитодавця або через особистий кабінет становить не більше 0,65% (нуль цілих шістдесят п`ять сотих відсотків) від суми платежу, що вноситься позичальником. При цьому кредитодавець забезпечує позичальнику можливість безкоштовного здійснення переказу коштів (без стягнення комісійної винагороди) способами оплати, визначеними кредитодавцем. Інформація про такі способи оплати розміщена на сайті кредитодавця за посиланням: https: /my.bizpozyka.com/pay. У разі, якщо позичальник здійснює оплату за договором іншими способами, не передбаченими цим пунктом договору, позичальник самостійно сплачує комісійну винагороду та інші збори, що стягуються установами, які надають платіжні послуги, а також вартість послуг з розрахунково-касового обслуговування у відділеннях банків під час здійснення позичальником платежів за договором, відповідно до тарифів, встановлених такими установами та банками (п.2.6. договору).

Загальний розмір наданого кредиту – 5000,00 грн. Строк дії договору – до 28 березня 2026 року (п.2.7., 2.8. договору).

Згідно із п. 4.1. договору кредитодавець зобов`язаний протягом 3 робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі, вказаній в п. 2.1 договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який наведений в розділі 12 договору – 4149-49* НОМЕР_1 .

Відповідно до п.4.2. у випадку, якщо за цим Договором значення Зниженої процентної ставки, зазначене у п. 10.2 Договору, дорівнює Стандартній процентній ставці, зазначеній у п. 2.4 Договору, вважається, що Позичальнику не надано право користування Кредитом на умовах Зниженої процентної ставки, і положення цього Договору, що стосуються застосування Зниженої ставки, не застосовуються.. Позичальнику здійснюється нарахування Процентів за Стандартною процентною ставкою, вказаною у п. 2.4 Договору

Кредит, проценти та будь-які інші платежі за договором підлягають сплаті позичальником у безготівковій формі, шляхом переказу коштів у розмірі відповідного платежу на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний в розділі 12 договору, у строк (термін) відповідно до графіку платежів. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів та інших платежів, передбачених умовами договору, вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний в розділі 12 договору (п.4.3. договору).

Пунктом 3.1. договору про надання кредиту передбачено технологію (порядок) укладення договору: договір укладається з використанням ІКС кредитодавця, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом пропозиції укласти договір (оферти) кредитодавцем та її прийняти (акцептування) позичальником. Договір укладається в порядку, передбаченому ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших нормативно-правових актів Національного банку України.

У договорі міститься Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту.

На підтвердження позовних вимог анкету клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи – https://my. tpozyka.com), у якій вказані персональні дані відповідачки та реквізити особистого електронного платіжного засобу, на який відповідачка бажала отримати кредит – 4149499806195739 (а. с. 96), паспорт споживчого кредиту (а. с. 26-32), візуальну форму послідовності дій клієнта щодо підписання вищевказаного кредитного договору, сформованій ТОВ «Бізнес Позика», у якій наведено детальний опис дій, вчинених сторонами при укладанні вказаного договору про надання кредиту в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my. tpozyka.com (а. с. 94-95).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суб`єкт електронної комерції – суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення договору на таких умовах.

За своєю правовою природою правовідносини, які виникли між сторонами у справі є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено §2 глави 71 Цивільного кодексу України, або не випливає із суті кредитного договору

11 жовтня 2025 року на підставі договору про надання послуг з переказу грошових коштів № ПГ-5 від 04.11.2020, укладеного ТОВ «Профіт Гід» та ТОВ «Бізнес Позика», на вказаний позичальником ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_2 перераховано грошові кошти в сумі 5000,00 грн, призначення переказу: перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 , згідно до кредитного договору № 561534-КС-001 від 11.10.2025 року, що підтверджується інформацією, наданою ТОВ «Профіт Гід» (а. с. 97).

За інформацією АТ КБ «ПриватБанк», яка витребовувалася ухвалою суду за клопотанням сторони позивача, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в банку емітовано карту № НОМЕР_4 . Випискою про рух коштів по вказаному рахунку за період з 11.10.2025 по 28.03.2026 підтверджується факт зарахування 11.10.2025 грошового переказу у розмірі 5000,00 грн (а. с. 182, 183-184).

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до умов договору шляхом надання відповідачці грошових коштів у визначеному розмірі.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачка, всупереч умовам кредитного договору, взяті на себе зобов`язання виконувала не належним чином у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Дослідженням розрахунку заборгованості та довідки про стан заборгованості судом установлено, що виходячи з розрахунків позивача, заборгованість ОСОБА_1 за період з 11.10.2025 року по 28.03.2026 року за кредитним договором № 561534-КС-001 про надання кредиту від 11.10.2025 року становить 16950,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 5000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 8450,00 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 2500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією – 1000,00 грн (а. с. 21-24, 25).

З розрахунку заборгованості також вбачається. що відповідачка не здійснювала погашення заборгованості за кредитним договором .Факт прострочення сплати заборгованості за кредитним договором відповідачкою не спростовано, докази оплати відповідачкою заборгованості в повному обсязі за кредитним договором № 561534-КС-001 від 11.10.2025 року суду не надані.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів розірвання або визнання недійсним/нікчемним договору № 561534-КС-001 про надання кредиту від 11.10.2025 року в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 ЦК України зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачкою не спростований, будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача щодо розміру заборгованості суду не надано.

Враховуючи, що відповідачкою були порушені взяті зобов`язання щодо порядку та строків оплати за договором про надання кредиту № 561534-КС-001 від 11.10.2025 року, а тому з останньої на користь позивача підлягає стягненню сума прострочених платежів за тілом кредиту у розмірі 5000 грн, сума прострочених платежів по процентах у розмірі 8450 грн.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимоги позивача про стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту у розмірі 1000 грн та правомірності її нарахування, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом, умовами п.2.5. договору про надання кредиту № 561534-КС-001 від 11.10.2025 рок укладеного між сторонами, передбачено комісію за видачу кредиту у розмірі 1000,00 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит також належить до комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні позичальником у кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього договору, якими сторони оформили отримання позичальником у кредит додаткових грошових коштів.

Позивач вказує, що комісія пов`язана з наданням кредиту.

Натомість, суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок узгоджується з викладеним висновком Верховного Суду України у постанові від 06.09.2017 по справі № 6-2071цс16, а також аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 № 6-1746цс16, згідно якої зроблено висновок, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення винагороди, у тому числі за надання фінансового інструмента та за резервування ресурсів, а нарахування платежів за послуги, що супроводжують кредит за рахунок позивача є незаконним.

Крім того, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, відповідно, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту – це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам самої кредитної установи (банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту-позичальнику (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2019 по справі за №520/2614/17).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки на користь позивача 1000,00 грн комісії задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України в розмірі 2500,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, суд бере до уваги, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами,нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За встановлених обставин, стягнення заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України у період дії воєнного стану не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною 1 ст. 133 ЦК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 14134 від 13.05.2026, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково на 79,35% а тому з відповідачки на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2112,61 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 11, 13, 16, 525, 530, 536, 549, 611, 629, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України та статтями 10, 12, 77, 81, 89, 133, 141, 247, 264, 265, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 561534-КС-001 про надання кредиту від 11.10.2025 року, що становить 13450 (тринадцять тисяч чотириста п`ятдесят) грн 00 коп., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 5000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 8450,00 грн

В іншій частині позовних вимог - відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 2112,61 грн.

Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз`яснити, що вона має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення складене і підписане 29.09.2026

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» юридична адреса: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239

Відповідач: ОСОБА_1 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3

Суддя Т.В.Костюкова