Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №355/833/26 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/833/26

Провадження № 3/355/294/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року селище Баришівка

Суддя Баришівського районного суду Київської області Цирулевська М. В.,

розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов із СПД №1 ВП № 1 Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 , дата видачі: 28.07.2022, орган, що видав: 8025, РНОКПП: НОМЕР_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИЛА:

10 квітня 2026 року до Баришівського районного суду Київської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 квітня 2026 року головуючою суддею у даній справі визначено суддю Баришівського районного суду Київської області Цирулевську М. В.

Судові засідання у даній справі були призначені на 23.04.2026, 19.05.2026, 02.06.2026, 09.06.2026, 27.08.2026 та 22.09.2026.

Було здійснено виклики ОСОБА_1 шляхом надіслання судової повістки засобами поштового зв`язку як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, було здійснено виклик законного представника (батька) ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , як законного представника неповнолітньої особи ОСОБА_1 та захисників Пальчик М. О., Сіренко М. Ю.

У судові засідання, в тому числі, у судове засідання 22.09.2026, ОСОБА_1 та його законний представник – батько ОСОБА_2 з`явилися (суд, при цьому, зауважує, що з 24.06.2026 ОСОБА_1 є повнолітнім).

ОСОБА_1 у присутності законного представника в судовому засіданні 19.05.2026 надав пояснення по суті справи, зазначивши, що перебував 03.04.2026 у компанії, де вживали алкоголь. До нього звернувся знайомий та попросив з`їздити по ліки для бабусі. Зважаючи, що знайомий просив якнайшвидше відвезти ліки, він взяв дідусеву машину і поїхав. З огляду на вік, посвідчення водія не мав, проте навчається в автошколі. Крім нього в автомобілі було ще двоє людей. Працівники поліції його не зупиняли. Автомобіль, яким він керував, стояв. Зупинився сам на узбіччі дороги.

Законний представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 пояснив, що про вказану подію дізнався лише на наступний день, не надавав згоди на те, щоб син користувався автомобілем. Зазначив, що на момент вчинення адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 виповнилось повних 17 років; наголосив на грубому порушенні процедури оформлення протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки процедура відбулася без законного представника, хоча поліцейським про те, що його син є неповнолітнім, було достовірно відомо.

Захисники ОСОБА_3 , Сіренко М. Ю., будучи належним чином повідомлені у судове засідання не прибули.

У судовому засіданні 09.06.2026 допитаний свідок ОСОБА_4 , а в судовому засіданні 27.08.2026 - поліцейський Левченко С. Ю.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, законного представника, пояснення свідка, поліцейського, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши докази, що містяться у ній, суддя зазначає та виснує таке.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свободи громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, повага до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Правовий статус неповнолітніх в Україні визначається Конституцією України, а саме стаття 52 Основного Закону проголошує, що діти рівні у своїх прав незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом.

Згідно із ч. 2 ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію» проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога. Дана норма кореспондує Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 01 грудня 2015 року № 1496/27941, відповідно до якої у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, перелік яких передбачено частиною другою статті 13 КУпАП, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах, при цьому проведення опитування малолітніх чи неповнолітніх осіб допускається тільки за участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Відповідно до ст. 270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Законні представники та представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу.

Згідно із положеннями ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших Законів України.

Також статтею 1 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» покладає здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед дітей, зокрема, на Службу у справах дітей районних державних адміністрацій та кримінальну поліцію у справах дітей відділу поліції, діяльність яких здійснюється на принципах законності, застосування переважно методів виховання і переконання, що передбачають вжиття примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу на поведінку дітей, неприпустимості приниження честі і гідності дітей, жорстокого поводження з ними, тощо.

Неповнолітні є однією з найнезахищеніших верств населення, що обумовлює необхідність створення особливих умов для забезпечення та реалізації їхніх прав.

Міжнародна конвенція про права дитини від 20.11.1989, що була ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789- XII, містить визначення, відповідно до якого "дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку". При цьому, відповідно до законодавства України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, неповнолітньою - у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Про вчинення неповнолітнім адміністративного правопорушення уповноваженою на те особою складається протокол. Протокол про адміністративне правопорушення складається на місці його вчинення.

При складанні протоколу неповнолітньому, який притягається до адміністративної відповідальності, мають бути в обов`язковому порядку роз`яснені його права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, про що в протоколі робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно із статтею 63 Конституції України неповнолітній порушник не несе відповідальності за відмову давати пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів.

Особливістю адміністративної відповідальності неповнолітніх також є те, що незалежно від того, якою посадовою особою складено протокол, повноваження щодо розгляду всіх справ про адміністративні правопорушення, вчинених неповнолітніми, право застосовувати до неповнолітніх заходи впливу та вирішувати питання про накладення на них адміністративних стягнень, відноситься виключно до компетенції судді районного суду. Покарання неповнолітніх за вчинення адміністративних правопорушень теж є однією з особливостей їх адміністративної відповідальності, про що також свідчить докладно визначений перелік заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх (ст. 24-1 КУпАП) та які не є адміністративними стягненнями. Разом з тим, у разі вчинення неповнолітньою особою віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44 (незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення наркотичних речовин без мети збуту у невеликих розмірах), 51 (дрібне викрадення чужого майна), 121-127 (порушення правил дорожнього руху), частинами першою, другою і третьою статті 130 (керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння чи під впливом лікарських засобів), статтею 139 (пошкодження автомобільних доріг та вулиць), статтями 173 (дрібне хуліганство), 174 (стрільба з вогнепальної, холодної метальної, пневматичної зброї, споряджених гумовими метальними снарядами несмертельної дії в невідведених для цього місцях), 185 (злісна непокора законним розпорядженням працівників міліції), 190-195 КУпАП (порушень правил придбання, зберігання, носіння, передачі вогнепальної, холодної та пневматичної зброї), вона підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах, тобто на них може бути накладено штраф, застосовано громадські роботи, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям чи об`єктом вчинення адміністративного правопорушення. Тільки у виключних випадках до неповнолітнього порушника з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та його особи за вчинення вказаних порушень можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Істотного значення для захисту прав та інтересів неповнолітнього правопорушника набуває можливість участі його батьків або законних представників при першому поясненні та складанні протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому існує потреба у залученні батьків неповнолітнього до участі у провадженні у справі - повідомлення батьків неповнолітнього правопорушника та виклик для складання протоколу або залучення їх у якості законних представників, можливість участі яких прямо передбачена ст. 270 КУпАП.

За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 631456 від 04.04.2026, складеного інспектором сектору поліцейської діяльності №1 (с. Березань) ВП №1 (с. Баришівка) Броварського РУП ГУ НП в Київській області старшим лейтенантом поліції Левченко С. Ю., 03.04.2026 о 23:55 в селі Садове по вул. Шевченка водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ д.н.з НОМЕР_3 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей). Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобі із застосуванням приладу Драгер. Відповідно до тесту номер 2737 водій дійсно керував транспортним засобом в стані сп`яніння (результат огляду позитивний 0,63), чим порушив п. 2.9.а ПДР – керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

При цьому, до адміністративного матеріалу, окрім означеного вище протоколу про адміністративне правопорушення, долучено:

1) рапорт поліцейського РПП сектору поліцейської діяльності №1 (с. Березань) ВП №1 (с. Баришівка) Броварського РУП ГУ НП в Київській області капрала поліції Артема Брушневського, за яким під час добового чергування спільно із ОСОБА_5 в складі екіпажу ТУШ-300, 03.04.2026 о 23 год 55 хв в с. Садове, було зупинено автомобіль ЗАЗ д.н.з НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході перевірки документів у даного водія було встановлено, що він керував автомобілем, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, так як є неповнолітнім. Під час спілкування з водієм в ході складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП, у даного водія вбачалися явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме – різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Водієві були повідомлено про дані ознаки та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», на що він погодився. Після проходження огляду, прилад «Драгер» показав позитивний результат, а саме – 0,63 %. Даний водій повідомив, що з результатами огляду згідний. Відносно водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено адміністративний протокол за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 11).

2) копія паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , дата видачі: 24.06.2008, орган, що видав: 8025 (а.с. 4-5).

3) копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а.с.7-8).

4) копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №631450 від 04.04.2026 відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП (а.с.9).

У судовому засіданні 09.06.2026 свідок ОСОБА_4 приведений до присяги свідка та попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України. Свідок надав пояснення, що 03.04.2026 перебував за місцем проживання в с. Лехнівка. Потрібно було приїхати до бабусі в с. Садове, бути біля неї, допомогти, привезти ліки. Із ОСОБА_1 не були разом, але вирішив зателефонувати до нього, щоб він підвіз. Чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, не знає. Перед с. Садове їх зупинили поліцейські. Причина зупинки йому не відома. Протягом години були на місці складення протоколу

У судовому засіданні 28.08.2026 пояснення були надані працівником патрульної поліції.

Так, інспектор сектору поліцейської діяльності №1 (с. Березань) Відділу поліції №1 (с. Баришівка) Броварського РУП ГУ НП в Київській області старший лейтенант поліції Левченко Сергій Юрійович повідомив, що під час його патрулювання 04.04.2026 в нічний час доби, був зупинений громадянин ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом без посвідчення водія, з ознаками алкогольного сп`яніння. З пояснень зрозумів, що він не місцевий, приїхав до когось у гості. Не пам`ятає, чи повідомляв батьків чи близьких родичів ОСОБА_1 про подію, яка трапилась. Алкотестер «Драгер» показав, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Було прийняте рішення скласти протоколи відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Поліцейський визнав, що відповідно до Інструкції № 1496/27941 він мав викликати батьків ОСОБА_1 , але на той момент це було неможливо. Причину зупинки в рапорті не зазначив, точно не пам`ятає, чи це були якісь несправності, чи не освітлений знак. На момент зупинки навряд міг побачити, що за кермом неповнолітній. З його батьками у телефонному режимі не спілкувалися. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що останній погодився пройти такий огляд на місці. За результатами алкотестеру «Драгер», результат – 0,63 проміле при дозволеній нормі – 0,2 проміле. Чи було роз`яснено права ОСОБА_1 , поліцейський не пам`ятає, як і не пам`ятає, чи було роз`яснено право на захист. Пам`ятає, що в автомобілі, крім ОСОБА_1 , було ще двоє чоловіків. Один із них був дуже агресивний. За твердженнями поліцейського, він надавав можливість ОСОБА_1 зателефонувати батькам.

Додатково ОСОБА_1 пояснив, що поліцейський не пропонував зателефонувати батькам, але, дійсно, в той момент зателефонував своїм друзям. Не зателефонував батькам, тому що не хотів передчасно засмучувати їх. Про те, що мав бути законний представник, не знав. На місці зупинки не було запропоновано проти освідування. Натомість, було запропоновано проїхати до найближчої медичної установи. Добровільно погодився пройти освідування на алкотестері «Драгер».

Відносно обставин, зафіксованих на відеозаписі із нагрудної персональної відеокамери (ID реєстратора 855877), суд зазначає про такі (із зазначенням часу та дати фіксації, вказаних у відеозаписі):

- 00:02:06 год 04.04.2026 – на відеозаписі зафіксовано пояснення ОСОБА_1 відповідно до яких пояснює, що має вік 17 років. Наразі навчається в автошколі, щоб отримати посвідчення водія, коли виповниться повних 18 років. Раніше також їздив без посвідчення водія. Даний автомобіль зареєстрований на дідуся;

- 00:11:45 год 04.04.2026 – ОСОБА_1 говорить, що хоче відійти на пару хвилин;

-00:12:35 год 04.04.2026 – поліцейський зазначає, що ОСОБА_1 має ознаки наркотичного сп`яніння;

- 00:14:40 год 04.04.2026 ОСОБА_1 запропоновано поїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, та роз`яснено, що у разі відмови, на місці буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП;

- 00:29:32 год 04.04.2026 – поліцейський знову пропонує пройти огляд у медичному закладі. ОСОБА_1 погоджується пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою алкотестера «Драгер»;

- 00:43:50 год 04.04.2026 – ОСОБА_1 у добровільному порядку проходить огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестрера «Драгер». Показник 0,63 %, ОСОБА_1 підтверджує достовірність огляду;

- 01:10:10 год 04.04.2026 – поліцейський запитує номер телефону ОСОБА_1

- 01:22:00 год 04.04.2026 – поліцейський пояснює ОСОБА_1 , які саме дані внесено у протокол про адміністративне правопорушення.

Як вбачається із відеозапису з нагрудної камери поліцейського, працівником поліції було встановлено, що ОСОБА_1 є неповнолітнім, і йому є повних 17 років. Проте, жоден із вищезазначених документів та інформація із відеозапису з нагрудної камери поліцейського не містять відомостей про присутність законного представника при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, а також про повідомлення щодо захисту прав та інтересів неповнолітнього до відповідних органів у справах дітей.

Відтак, докази по справі відносно неповнолітнього ОСОБА_1 здобуті поліцейським з порушенням вимог ст.ст.251, 270 КУпАП, а саме: під час збирання доказів не залучено законного представника чи захисника, тобто з порушенням юридичних гарантій захисту прав і законних інтересів неповнолітнього, а тому, є недопустимими.

Оскільки всі докази у даній справі були здобуті працівниками поліції з порушенням вимог ст. ст. 251, 270 КУпАП, а саме без участі законного представника чи захисника неповнолітнього ОСОБА_1 , тобто з порушенням права на захист останнього, то всі зібрані по справі докази в обґрунтування винуватості неповнолітнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП, є недопустимими.

Пленум Верховного Суду України звернув увагу суддів у п. 24 постанови від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішенні ЄСПЛ «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), рішення від 18 січня 1978 року, серія А, №25, с.6465, п. 161 в кінці; та «Лабіта проти Італії», заява №26772/95, п.121, ECHR 2000-IV).

Крім цього, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, працівники поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 вийшли за межі наданих їм законом повноважень та не виконали приписи стосовно особливості проведення відповідних процесуальних дій за участю неповнолітнього.

Складання матеріалів про адміністративне правопорушення та відібрання пояснень відбувся без присутності батьків порушника чи захисника, з грубим порушенням норм Конституції та міжнародного права.

З огляду на викладене, суддя доходить висновку, що наведені обставини вказують на істотне порушення права на захист неповнолітнього, що дає підстави стверджувати, що протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, є недопустимим доказом, що тягне за собою очевидну недопустимість всіх інших зібраних доказів, які не підлягають аналізу з огляду на їх протиправне отримання.

З наведеного випливає, що працівниками поліції при складанні протоколу у відношенні неповнолітнього ОСОБА_1 зазначених вимог закону, та як наслідок складання протоколу дотримано не було, що у свою чергу створює обставини, за яких неможливо дійти висновку про винуватість останнього у інкримінованому адміністративному правопорушенні.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, не доведена допустимими та достовірними доказами.

Згідно із частинами першою та другою статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Враховуючи викладене та беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в статті 62 Конституції України, суддя доходить висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

У зв`язку з вищевикладеним, дане адміністративне провадження підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з встановленням обставин, визначених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 130, 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської областіпротягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА