Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №742/4837/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/1022/26

Єдиний унікальний № 742/4837/26

Постанова

Іменем України

29 вересня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Прилуцького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, особа встановлена за паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 126 ч. 2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом серії ЕПР1 № 750138 від 20.08.2026, 20 серпня 2026 року о 00:30 годині ОСОБА_1 керував транспортним засобом — мотоциклом «Мінськ» без номерного знака у селищі Линовиця Прилуцького району Чернігівської області по вулиці Незалежності, не маючи права на керування даним транспортним засобом, чим порушив вимоги пункту 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що відповідальність передбачена частиною 2 статті 126 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою в пункті 12 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 750138 від 20.08.2026. Права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, йому роз`яснено під особистий підпис.

Крім того, ОСОБА_1 викликався шляхом направлення судової повістки за адресою проживання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 року, у справі Олександр Шевченко проти України від 26 квітня 2007 року та Трух проти України від 14 жовтня 2003 року) неодноразово зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відтак, виходячи з принципу необхідності дотримання справедливого балансу між публічним та приватним інтересом, беручи до уваги приписи ст. 1, ст. 268 КУпАП, вважаю можливим та доцільним провести розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.

Пунктом 2.1. а ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 750138 від 20 серпня 2026 року, складений старшим інспектором Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Соболевським С.Г.; відеозапис із технічного засобу відеозапису, доданим до матеріалів справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена достатніми, належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Водночас працівниками поліції фактично не виконано обов`язок щодо належного збирання, фіксації та подання доказів у справі.

До суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини. Зокрема, матеріали справи не містять об`єктивних доказів, які б підтверджували факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Не відібрано пояснень у ОСОБА_1 щодо обставин, викладених у протоколі, не надано відомостей щодо наявності або відсутності у нього посвідчення водія, а також інших доказів, які б підтверджували обставини, зазначені працівниками поліції.

Крім того, відеозапис, наданий працівниками поліції на підтвердження обставин, викладених у протоколі, не підтверджує зазначених у ньому обставин. З відеозапису із відеореєстратора, встановленого в салоні службового автомобіля поліції, вбачається, що зафіксовано працівника поліції та хлопця. При цьому неможливо встановити, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом за обставин, зазначених у протоколі. На відеозаписі не зафіксовано моменту керування транспортним засобом, не відображено моменту зупинки транспортного засобу чи інших обставин, які б безпосередньо підтверджували факт керування ним саме ОСОБА_1 . Також із відеозапису неможливо належним чином ідентифікувати особу, яка нібито керувала транспортним засобом.

Крім того, відеозапис не містить належної та безперервної фіксації процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема не дає можливості встановити всі обставини його складення, роз`яснення особі її процесуальних прав та обов`язків, надання чи ненадання нею пояснень, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, наданий відеозапис не містить безпосередньої фіксації обставин, викладених у протоколі, а тому не може підтверджувати факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Таким чином, вимоги щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи фактично не виконані, а доказова база є неповною та неналежно оформленою.

Статтею 62 Конституції України визначено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Рішення суду в справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Слід також наголосити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Дослідивши адміністративні матеріали та подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За викладених обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 2 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 245, 247, 251, 252, 283, 284, 294 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ст. 126 ч. 2 КУпАП закрити на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено протягом десяти днів з дня винесення постанови до Чернігівського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 291 КУпАП.

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК