Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №742/2906/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2229/26

Єдиний унікальний № 742/2906/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді - Коваленка А.В., за участю секретаря Бабенко Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в залі суду м.Прилуки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про поділ спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

У травні 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача в якій просив визнати за ОСОБА_3 право власності на 1 / 2 частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що був придбаний на ім`я ОСОБА_3 , відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 31.10.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №2937.

Аргументує свої позовні вимоги тим, що з 30 липня 2016 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 , мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спільне подружнє життя між сторонами припинено з серпня 2021 року.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15.03.2023 року у справі №742/781/23 від 15.03.2023 шлюб між сторонами було розірвано.

В період перебування в шлюбі за спільні сумісні кошти подружжя було придбано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІІ.Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 травня 2026 року призначено справу до підготовчого судового розгляду на 09 год 00 хвилин 18 серпня 2026 року.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 серпня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду на 11 год 00 хв 25 вересня 2026.

ІІІ.Позиції сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в його задоволенні, при цьому пояснив, що спірний будинок він придбав за власні кошти, оскільки продав власну квартиру, щоб придбати будинок. Гроші за квартиру він отримав готівкою і вказаний будинок купувався за готівку.

ІV.Фактичні обставини встановлені судом.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області 15 березня 2023 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано. Рішенням суду встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 30 липня 2016 року. Мають неповнолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.03.2025, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на ім`я ОСОБА_3 (а.с.9,10)

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 31 жовтня 2017 року, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 продали, а ОСОБА_3 купив житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12)

Згідно з договору купівлі – продажу квартири від 27 жовтня 2017 року зареєстрованого в реєстрі за №2901, ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_10 купив квартиру в АДРЕСА_2 , за кошти у сумі 122129 грн(а.с.37-38).

V.Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Вказані норми закону регламентують презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Дана презумпція може бути спростована, і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).

Відповідно до ч.19 Постанови Пленуму ВССУ від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуде за час шлюбу.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 липня 2016 по 15 березня 2023року.

Під час перебування у шлюбі сторонами було придбано житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2017, в інтересах сім`ї, право власності на який відповідач зареєстрував на своє ім`я.

З дослідженого в судовому засіданні договору купівлі продажу вбачається, що спірний будинок відповідачем був придбаний з отримання згоди позивача, та жодних застережень щодо купівлі за власні кошти відповідача не містить, що свідчить про придбання будинку в інтеах сім"ї.

Шлюб між сторонами було розірвано за рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області 15 березня 2023 року.

Доводи відповідача про те, що він придбав будинок за кошти , які виручив від продажу наявної в нього квартири, суд вважає безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, про те, що саме за кошти, від реалізації належної йому квартири був придбаний спірний будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд вважає доведеним, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю позивача та відповідача, а тому спільне майно подружжя підлягає поділу по 1 / 2 частині кожному.

VІ.Розподіл судових витрат.

Відповідно до вимог ч.1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1369 грн 27 коп в рахунок відшкодування коштів за судовий збір.

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст.12,13,81,133,142,258-259,263,264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про поділ спільного майна – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1 / 2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №2937.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , 1369 (одна тисяча триста шістдесят дев`ять) грн 27 коп в рахунок відшкодування коштів сплачених за судовий збір при подачі позовної заяви.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО