Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №288/1372/26 — Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1372/26

Провадження № 2/288/1170/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Поліщук Р. М.,

з участю секретаря судового засідання - Поліщук А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» (далі – позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказує, що між Акціонерним товариством «Перший Український міжнародний банк» та відповідачем укладено Кредитний договір № 2001748115201 від 30 листопада 2020 року.

Відповідач належним чином не дотримувався умов кредитного договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та позивачем укладено Договір факторингу №1, внаслідок чого відбулось відступлення права вимоги до позивача за вищевказаним кредитним договором.

Згідно до реєстру боржників загальна сума заборгованості відповідача на дату укладення договору факторингу складає 43561,19 гривень, з яких: 27230,57 гривень – заборгованість за основною сумою боргу, 16330,62 гривень –заборгованість за відсотками.

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2001748115201 від 30 листопада 2020 року в розмірі 43561 гривню 19 копійок, судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень 00 копійок. Розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справ із викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить справу розглядати без участі їх представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач в судове засідання не з`явився, на адресу суду повернулась судова повістка з відміткою «Укрпошти» - «адресат відсутній», таким чином відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надійшло, відповідно до положень частини п`ятої статті 279 ЦПК України, тому суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження, але без участі сторін, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до положень частини п`ятої статті 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами ст. ст. 274-279 ЦПК України.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 30 листопада 2020 року ОСОБА_1 підписав особисто Заяву № 2001748115201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій просить відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривнях та надати кредитну картку, номер кредитної картки миттєвого випуску НОМЕР_1 , встановити на кредитну картку кредитний ліміт у сумі 30000,00 гривень, строк дії кредитного ліміту 12 місяців, зі спливом вказаного строку, дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк. Стандартна процентна ставка складає 47,88%, реальна річна процентна ставка становить 47,88%. Орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом 12577,58 гривень.

Відповідно до розрахунку заборгованості, виданого АТ «ПУМБ», ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 2001748115201 від 30.11.2020 року станом на 25.06.2026 року (включно) в розмірі 43561 гривню 19 копійок, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 27230,57 гривень; - заборгованість за процентами - 16330,62 гривень.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження обґрунтування позову, крім розрахунку заборгованості, надано виписку по картці ОСОБА_1 за період з 30.11.2020 по 25.06.2026, яка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5. Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована.

Згідно до Договору факторингу № 1 від 26 червня 2026 року укладеного між АТ «ПУМБ» та ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей», та Реєстру боржників № 2 до вказаного договору факторингу, ТОВ «ФК «Смарт Пей» є новим кредитором боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2001748115201 від 30.11.2020 року. Загальний розмір заборгованості становить 43561,19 гривень, сума простроченої заборгованості за кредитом 27230,57 гривень.

Частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у встановлений договором строк.

В силу вимог статті 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно до частини другою статті 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Керуючись ст.ст. 509, 510 ЦК України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Положенням статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте відповідачем на даний час зобов`язання щодо погашення вказаної заборгованості за кредитним договором не виконуються.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачає, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським Кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Згідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно- цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно до частини другої статті 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Тлумачення статті 516 ЦК України, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, в постанові Верховним Судом України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 вказується, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним».

Отже, виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку про необов`язковість згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, що не позбавляє сторін права додатково врегулювати порядок зміни кредитора в договорі.

Крім того, наданий розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, відповідач не спростував та не надав власний розрахунок наявної заборгованості. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначених договором, відповідач також суду не надав.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 умови взятого на себе кредитного зобов`язання не виконав, що виявилося у неповерненні кредитних коштів, що стало наслідком звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Смарт Пей», в якості нового кредитора, до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 89 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання в строки, передбачені умовами договору, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь суми заборгованості за кредитним договором № 2001748115201 від 30.11.2020 року в розмірі 43561 гривня 19 копійок, обґрунтованими та виходячи із наданого розрахунку позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Представник позивача при зверненні до суду також просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень підтверджуються наданими: Договором про надання правничої допомоги від 26.03.2026 року, Актом наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги, укладеним 30.06.2026 року.

Разом з тим, враховуючи співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на рівень складності справи, ціни позову, фактичний обсяг наданої правничої допомоги, а також типовість таких позовних заяв, з урахуванням засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 гривень, які належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Керуючись статтями 509, 512-514, 525-527, 530, 549, 598-599, 610 - 612, 615, 625, 629, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 130, 133, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України; суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» (адреса: 01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 202, ідентифікаційний код юридичної особи 43696954, рахунок НОМЕР_3 , МФО 300528, відкритий у АТ «ОТП БАНК») заборгованість за кредитним договором № 2001748115201 від 30.11.2020 року в розмірі 43561 гривню 19 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» (адреса: 01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла ІІ, будинок 4/6, корпус А, офіс 202, ідентифікаційний код юридичної особи 43696954, рахунок НОМЕР_3 , МФО 300528, відкритий у АТ «ОТП БАНК») сплачений судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду Р. М. Поліщук