Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №420/5893/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/5893/26

Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В.

Місце та час укладення судового рішення «--:--»: м. Одеса

Повний текст судового рішення складений: 01.05.2026

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України, Овідіопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання відмови протиправною, -

В С Т А Н О В И В:

03.03.2026 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України, Овідіопольського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних та присвоєння унікального номеру запису у реєстрі №20100901-04511;

визнання протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України (відповідь за №Г-810-26/5100.4.1/78-26 від 05.02.2026) щодо відмови вжити заходів зі знищення (видалення, анулювання) присвоєного унікального номеру запису у реєстрі №20100901-04511;

зобов`язання Державної міграційної служби України знищити (видалити, анулювати) присвоєний унікальний номер запису у реєстрі №20100901-04511;

визнання протиправними дії Овідіопольського відділу Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №Г-14/6/5140-25/5140/338-25 від 24.12.2025) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки;

зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ГУ ДМС в Одеській області у 2019 видало ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) паспорт громадянина України для виїзду за кордон, у зв`язку з чим було присвоєно УНЗР. У подальшому, у зв`язку з необхідністю отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, у грудні 2025 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина зверталася до органів ДМС України щодо знищення номеру УНЗР через релігійні переконання, однак отримувала відмову, мотивовану тим, що при поданні документів для виготовлення закордонного паспорту надавалась згода на збір та обробку персональних даних та присвоєно номер УНЗР. На думку позивачки, така відмова є протиправною, оскільки примушування до обробки персональних і конфіденційних даних з метою оформлення паспорта громадянина України у формі картки є неправомірним втручанням в особисте життя з боку держави та порушенням вимог ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних». Крім того, позивачка посилається на Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яке є чинним та передбачає видачу паспорта громадянина України у формі книжечки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.05.2026 у задоволенні позову відмовлено, виходячи з того, що неповнолітній син позивачки вже був документований паспортом для виїзду за кордон, при оформленні якого надавалась згода на обробку персональних даних, та дані про її сина внесені до Єдиного державного демографічного реєстру і йому було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР. З цих підстав суд зауважив, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права сина позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне життя. Стосовно позовних вимог в частині щодо знищення (видалення, анулювання) присвоєного УНЗР щодо ОСОБА_2 суд вказав, що Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із реєстру.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції, при вирішенні справи норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги, як і в позовній заяві, позивачка наголошує щодо права її сина на отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, та вказує, що невидача паспорта у форі книжечки порушує права дитини шляхом неможливості реалізації своїх прав у сфері суспільного життя. При цьому зауважує на дотриманні вимог Положення №2503-ХІІ при подачі документів для оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року та необґрунтованої відмови з боку міграційного органу у його видачі, а саме без посилань на Закон України №5492-IV та Положення №2503-ХІІ.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.12.2025 ОСОБА_1 та її неповнолітня дитина ОСОБА_2 звернулись до Овідіопольського відділу ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про отримання паспорту громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки. /а.с.35-39/

За результатом розгляду заяви, Овідіопольський відділ ГУ ДМС України в Одеській області листом від 24.12.2025 №Г-14/6/5140-25/5140/338-25 повідомив, що заявником не дотримано порядку подання заяви про оформлення та видачу паспорта громадянина України, а саме заяву подано без надання відповідного переліку документів, крім того дитина вже була документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм та її персональні дані внесені до ЄДДР і присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР. /а.с.16-18/

Листами ГУ ДМС в Одеській області від 06.01.2026 та від 05.02.2026, на звернення позивачки щодо оформлення та видачі її сину паспорту громадянина України зразка 1994 року, повідомлено про відсутність на те правових підстав з огляду на те, що ОСОБА_2 має паспорти громадянина України для виїзду за кордон, персональні його дані внесені до Єдиного державного демографічного реєстру та присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР), який є єдиним та присвоюватись повторно не буде. /а.с.40-47/

Позивачка звернулася до суду з позовом вважаючи протиправними дії міграційного органу щодо збирання, обробки та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних її сина та присвоєння УНЗР, а також відмови вжити заходи зі знищення (видалення, анулювання) присвоєного УНЗР; відмови щодо видачі її сину паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч.2 ст.32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (надалі - Закон України №5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України №5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.14 Закону України №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.21 Закону України №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 4 вказаної статті Закону України №5492-VI регламентує, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Водночас, за змістом п.3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (надалі - Положення №2503-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.1-2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (надалі - Порядок №302) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п.п.1 п.7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються, зокрема, особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Окрім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (надалі - Тимчасовий порядок №456).

Пункт 1 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку №456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася із заявою-анкетою №15028866 щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про особу, інтереси якої вона представляє (сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон. /а.с.115/

05.07.2019 ОСОБА_2 вперше документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 та присвоєно УНЗР 20100901-04511, строк дії до 05.07.2023. /а.с.116/

Крім того, 05.04.2023 ОСОБА_1 вдруге звернулася із заявою-анкетою №24285294 щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію щодо її сина ОСОБА_2 , у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон. /а.с.117/

18.04.2023 ОСОБА_2 повторно видано паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , УНЗР 20100901-04511. /а.с.118/

Тобто, ОСОБА_1 , як законний представник, надала згоду на обробку персональних даних ОСОБА_2 , та йому було присвоєно УНЗР у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон у 2019, відповідно до поданої заяви-анкети.

Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані сина позивачки та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, а за приписами ч.1 ст.10 Закону України №5492-VI унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності правових підстав у ГУ ДМС в Одеській області для видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки.

При вирішенні справи судом апеляційної інстанції враховано правову позицію Верховного Суду у постановах від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21, від 06.02.2025 у справі №420/26651/23, у постанові від 11.12.2025 у справі №440/3168/22, відповідно до якої у випадку якщо раніше вже було надано згоду на оброку даних засобами ЄДДР з формуванням УНЗР при формуванні паспорта для виїзду за кордон або паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, то подальша відмова від виготовлення паспорта громадянина України у формі ID-картки засобами ЄДДР є необґрунтованою.

В апеляційній скарзі позивачка звертала увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №806/3265/17, та зазначала, що держава не внесла зміни до законодавства задля усунення прогалин у нормах права щодо захисту від порушень права громадян України на документ, що посвідчує особу.

Вказані доводи скаржниці є безпідставними, оскільки правові висновки, сформовані у справі №806/3265/17 не є релевантними до спірних правовідносин, позаяк у зразковій справі суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.

Стосовно позовних вимог в частині щодо протиправності з боку міграційного органу про збирання, обробку та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних ОСОБА_2 та присвоєння йому УНЗР №20100901-04511, а також зобов`язання знищити (видалити, анулювати) присвоєний УНЗР, колегія суддів зазначає наступне.

Правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних регулює Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (надалі - Закон України №2297-VI).

Відповідно до ч.2 ст.8 Закон України №2297-VI суб`єкт персональних даних має право зокрема: пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв`язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи; звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду.

Згідно п.2 ч.2 ст.15 Закону України №2297-VI персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 10 Закону України №5492-VI визначено, що внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

До документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України (п.1 ч.1 ст.13 Закону України №5492-VI).

Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Єдиного державного демографічного реєстру.

Як зазначалось вище, закордонні паспорти ОСОБА_2 оформлені за допомогою засобів ЄДДР внаслідок волевиявлення його законного представника – ОСОБА_1 , тобто позивачка самостійно та добровільно надала згоду на обробку персональних даних свого неповнолітнього сина.

Таким чином, оскільки будь-яких доказів про незаконність чи недостовірність обробки персональних даних сина позивачки міграційним органом до суду не надано, відсутні правові підстави для вчинення дій щодо знищити (видалити, анулювати) присвоєний УНЗР №20100901-04511.

Крім того, присвоєння унікального номера особі, як порушення її права на свободу віросповідання, не можуть слугувати підставою для того, щоб порушувати/не виконувати вимоги Закону України №5492-VІ та/чи робити з нього винятки.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 08.12.2022 у справі №380/6916/20, від 21.12.2021 у справі №160/1/21.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв