Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №285/4441/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/4441/26

провадження у справі №2/0285/2834/26

29 вересня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 27 673,47 грн.

В обґрунтовування позовних вимог Позивач зазначає, що 12.09.2019 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та Відповідачем був укладений Договір №500821556, за умовами якого АТ «АЛЬФА-БАНК» надало відповідачу 19218,03 грн, строком до 13.09.2022, зі сплатою процентів у розмірі 23,00% річних.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 27 673,47 грн, яка складається з наступного: 17 130,64 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 178,07 грн - сума заборгованості за відсотками; 364,76 грн - сума заборгованості за пенею (штрафами).

17.05.2021 укладено договір, за яким АТ «АЛЬФА-БАНК» відступило на користь ТОВ «Фінансова Компанія «ФЛЕКСІС»права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі до ОСОБА_1 за договором № 500821556 від 12.09.2019.

18.05.2021 укладено договір № 18-05/21, за яким ТОВ «Фінансова Компанія «ФЛЕКСІС»відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 500821556 від 12.09.2019.

Відповідно до Протоколу №2/2022 від 18.08.2022Позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», змінено найменування Банку на Акціонерне товариство«СЕНС БАНК».

10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023, за яким ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі до ОСОБА_1 за договором № 500821556 від 12.09.2019.

Посилаючись на норми ЦК України та умови укладених договорів, Позивач просив стягнути з Відповідача на свою користь заборгованість за кредитом у сумі 27 673,47 грн.

Представник Відповідача адвокат Єременко Карина Віталіївна подала відзив на позовну заяву. Проти задоволення позовних вимог заперечувала. Посилалась на відсутність достатніх доказів на підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором. Наданий Позивачем розрахунок заборгованості містить суперечливу інформацію. Крім того, вважає завищеним заявлений Позивачем розмір витрат на правничу допомогу.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спір розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК Українивизначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Наданими Позивачем доказами підтверджується укладання 12.09.2019 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та Відповідачем Угоди про надання кредиту №500821556, за умовами якої АТ «АЛЬФА-БАНК» надали відповідачу 19 218,03 грн, строком до 13.09.2022, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 23,00% річних.

Отримання коштів Відповідачем не заперечується та підтверджено випискою за рахунком АТ «СЕНС БАНК» від 24.07.2026.

17.05.2021 укладено договір, за яким АТ «АЛЬФА-БАНК» відступило на користь ТОВ «Фінансова Компанія «ФЛЕКСІС»права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Угодою № 500821556 від 12.09.2019.

18.05.2021 укладено договір факторингу № 18-05/21, за яким ТОВ «Фінансова Компанія «ФЛЕКСІС»відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Угодою № 500821556 від 12.09.2019.

10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023, за яким ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Угодою № 500821556 від 12.09.2019.

Таким чином, Позивач набув право вимоги до Відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наданими Позивачем доказами підтверджується виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Розмір заборгованості Відповідача за тілом кредиту і за процентами відповідає умовам договору та підтверджується наданими доказами, зокрема документами бухгалтерського обліку первинного кредитора.

Стороною Відповідача не надано доказів на підтвердження погашення заборгованості.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок заборгованості, Суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за Угодою про надання кредиту №500821556 в розмірі 27308,71 грн, з яких: 17130,64 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10178,07 грн - сума заборгованості за відсотками.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за пенею (штрафами) Суд відмовляє, з огляду на зміст п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан, дію якого продовжено і він триває до теперішнього часу. За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки (пені, штрафу) не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд дійшов наступних висновків.

Позивач просив стягнути з Відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 13 000 грн.

До позовної заяви додано копію договору № 01-07/2024 про надання юридичних послуг від 01.07.2024 між Позивачем та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та витяг з акту №23 від 30.06.2026 про надання юридичної допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку Суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Враховуючи фактично надані послуги, Суд визнає необхідним стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Крім того, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, згідно ст. 141 ЦПК України суд стягує з Відповідача на користь Позивача відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених вимог - у сумі 2 627,31 грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, складає 4 627,31 грн

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Угодою про надання кредиту №500821556 від 19.09.2019 в сумі 27308 гивень 71 копійка.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»(ЄДРПОУ 44276926)відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 4 627 гривень 31 копійка.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.В. Помогаєв