Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №285/4060/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/4060/26

провадження № 3/0285/1532/26

28 вересня 2026 року м. Звягель

Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Васильчук Л. Й.,

за участю секретаря Букши О. В.,

адвоката Нурієва Р. Т. (в режимі відеоконференції),

розглянувши матеріали, що надійшли від Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області

про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 21.06.2026 о 09:54 год в м. Звягель, 1-й пров. Юрія Глухова, 4, керував автомобілем Ford, номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю), від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер 68200 та в найближчому лікувальному закладі в установленому порядку, відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні адвокат Нурієв Р. Т. просив провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення. Вказує, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував внаслідок технічної несправності автомобіля, а тому висунута поліцейським вимога про проходження огляду на стан сп`яніння є незаконною. Зазначає, що протокол було складено з істотним порушенням ст. 256 КУпАП, а відеозапис не є безперервний та містить часовий проміжок у 5 хвилин. Крім того, ОСОБА_1 після протиправного складання адміністративних матеріалів 21.06.2026 об 11:25 год. звернувся до КНП "Звягельська БПЛ" де пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера "Драгер", за результатами якого було встановлено, що ознак алкогольного сп`яніння у останнього не виявлено. Вважає, що оскільки матеріали справи не містять жодних достовірних та належних доказів, які б давали підстави притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, провадження у цій справі слід закрити.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суд відповідно до положень ст. 1 КупАП здійснює охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

При цьому, відповідно статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона зазначеного складу адміністративного правопорушення - керування транспортними засобами особами в стані сп`яніння. Під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху транспорту, тобто вплив на органи керування транспортного засобу, що призвело до зміни його положення відносно початкового.

Суб`єктами правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у цьому випадку є водії транспортного засобу.

Відповідно до п. 27 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід враховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Керування транспортним засобом слід розуміти, як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Отже, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП є саме факт керування транспортним засобом.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, висловленої у чисельних рішення цього суду («Енгель та інші про ти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти російської федерації», «Гурепка проти України», «Швидка проти України» та інші) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, повинне проводитись за процедурою, передбаченою для кримінальних правопорушень.

Обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. При наявності певної неповноти чи суперечностей, суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді.

З переглянутого судом відеозапису видно припаркований автомобіль. Працівниками поліції не зафіксовано факт того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, як і не встановлено факт зупинки транспортного засобу. Відеозаписи містять лише спілкування поліцейських та ОСОБА_1 , а також складання відносно останнього адміністративних матеріалів.

Огляд водія на стан сп`яніння повинен проводитись лише у випадках, коли було зупинено особу під час керування транспортним засобом і якщо поліцейським були встановлені ознаки алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Отже, зафіксовані на відеозаписі події не узгоджуються з обставинами, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Недоведеність вини особи, відповідно до ст.9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали свої справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

У практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» зазначалося, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Резюмуючи викладене, суд приходить висновку, що надані докази не узгоджуються із суттю викладеного у протоколі правопорушення, який сам по собі є підставою для подальшого провадження у справі і не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи. При наявності певної неповноти чи суперечностей, суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді. Зазначене становитиме порушення вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Верховний Суд України неодноразово звертав увагу місцевих судів на обов`язок проведення якісного розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, та ретельної перевірки обставин, викладених в протоколі.

Враховуючи викладене та беручи до уваги приписи ст.62 Конституції України про те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважаю, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому справу слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247, 268, 279, 280, 283, 284, 285 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Л. Й. Васильчук