Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №400/235/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/235/25

Суддя першої інстанції: Мороз А.О.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м.Миколаїв

Повний текст судового рішення складений: 27.01.2026

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

10.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо виплати йому компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 29.07.2023 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, виплаченої 29.07.2023 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 у справі №400/426/21; зобов`язання нарахувати та виплатити на його користь компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 до 29.07.2023 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018, виплаченої 29.07.2023 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 у справі №400/426/21.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання судового рішення від 16.04.2021 у справі №400/426/21, відповідачем 29.07.2023 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Враховуючи, що відповідач не здійснив своєчасну виплату індексації грошового забезпечення, позивач вважає, що на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», він має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку її виплати.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 з позовною заявою до адміністративного суду, строк звернення до суду поновлено та відкрито провадження у справі. /а.с.29-30/

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 позов задоволено, виходячи з того, що позивач має право на виплату компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення (з 01.12.2015 по 28.02.2018) за період затримки виплати з 01.12.2015 по день здійснення фактичного розрахунку - 29.07.2023.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, визначений ч.2 ст.233 КЗпП України, оскільки про порушення своїх прав він дізнався 29.07.2023 (в день виплати йому коштів на виконання судового рішення), а до суду з позовом звернувся 10.02.2025.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , у період з 21.11.2014 по 01.08.2019, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка була зарахована на грошове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 , що не заперечується сторонами.

29.07.2023, на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 у справі №400/426/21, відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в загальному розмірі 84638,93грн. /а.с.9/

25.11.2024 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та надати розрахунок виплачених коштів на виконання судового рішення у справі №400/426/21. /а.с. 9з.б./

На вказану заяву, листом від 12.12.2024 відповідач надав позивачу помісячний розрахунок коштів по судовому рішенню. /а.с. 10з.б./

Вважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 29.07.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступних висновків.

Так, спірним питанням у даній справі є дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами щодо невиплати йому військовою частиною НОМЕР_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, слід зазначити, що спір щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.

Положення ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), які визначають строк звернення до адміністративного суду, не містять норми, яка б врегульовувала порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями ст.233 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України).

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (надалі - Закон України №2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (надалі - Закон України №2050-ІІІ).

Відповідно до ст.1 Закону України №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону України №2050-ІІІ передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно ст.4 Закону України №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Вказаними положеннями закону встановлено обов`язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

При цьому умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду у справі №400/426/21, відповідач 29.07.2023 нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в загальному розмірі 84638,93грн. /а.с.9/

Водночас при виплаті індексації грошового забезпечення за вказаний період відповідачем не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Таким чином, саме з дати виплати позивачу суми індексації грошового забезпечення (29.07.2023) останній був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Станом на 29.07.2023 ст.233 КЗпП України діяла у редакції Закону України №2352-IX, а тому позивач повинен був звернутися до суду з позовом у тримісячний строк з дня, коли він дізнався про порушення свого права щодо невиплати йому компенсації.

Так, з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 10.01.2025, тобто зі спливом строку, визначеного ст.233 КЗпП України (у редакції після 19.07.2022).

На вказані обставини звернув увагу також і суд першої інстанції, у зв`язку з чим ухвалою від 15.01.2025 залишив позов без руху та надав позивачу можливість звернутись із заявою про поновлення строку звернення до суду з позовом. /а.с.20-21/

Надалі, вирішуючи питання щодо відкриття провадження у даній справі, суд першої інстанції врахував позицію позивача щодо пропуску строку звернення позивача до суду, яка мотивована тим, що предметом спору в даній справі є компенсація втрати частини доходу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, що передує 19.07.2022, а тому застосуванню у спірних правовідносинах підлягає ст.233 КЗпП України у редакції до 19.07.2022, тобто без обмеження строку звернення до суду. З цих підстав суд першої інстанції визнав поважними підстави пропуску строку звернення до суду поновив позивачу такий строк.

Під час вирішення справи в суді апеляційної інстанції, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2026 позивачу було відмовлено у поновленні строку звернення до суду та надано додатковий час для направлення до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, на виконання якої подано клопотання від 18.09.2026.

В обґрунтування клопотання позивач, як і в суді першої інстанції, наголошує на застосуванні ст.233 КЗпП України у редакції до 19.07.2022.

Колегія суддів зазначає, що позивач помилково пов`язує перебіг строку звернення до суду із позовом у даній справі з моментом виникнення правовідносин щодо не нарахування та невиплати індексації у період з 01.12.2015 по 28.02.2018, оскільки право позивача на індексацію грошового забезпечення установлено рішенням суду у справі №400/426/21, одночасно з ухваленням відповідного рішення у позивача виникло право на отримання компенсації втрати частини доходів.

Реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів шляхом звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права. Як зазначалось вище, у спірних правовідносинах позивач дізнався про порушення своїх прав 29.07.2023 (дата виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення).

Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, який застосований Верховним Судом також у постановах від 11.06.2026 у справі №200/790/25, від 26.06.2025 у справі №120/2830/24, від 17.04.2025 у справі №560/10053/24.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено ст.123 КАС України, ч.3 якої визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно із приписами п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що позивач звернувся до суду з цим позовом 10.01.2025, з огляду на не доведення ним та не встановлення судом апеляційної інстанції наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року скасувати.

Ухвалити у справі постанову, якою залишити без розгляду позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на військову частину НОМЕР_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв