Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №400/9331/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/9331/24

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

20.03.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Бульба Н.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Бітова А.І.

- Градовського Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №474/нод від 26.07.2024;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду у встановленому законом порядку заяви ОСОБА_1 про призначення виплат грошового забезпечення як доньці, члену сім`ї військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісти та прийняття відповідного рішення за результатами її розгляду;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву про призначення виплат грошового забезпечення як доньці, члену сім`ї військовослужбовця ОСОБА_2 , який зник безвісти.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка є донькою військовослужбовця - ОСОБА_2 , навідника 2 механізованого відділення 1 механічного взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 .

У липні 2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло сповіщення про те, що ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання військового обов`язку із захисту Батьківщини по відсічі військової агресії російської федерації проти України, при виконанні бойового завдання за призначенням.

В порушення вимог Закону №2011-XII та Порядку №884 позивачці відмовлено у виплаті грошового забезпечення як члену сім`ї безвісно відсутнього військовослужбовця.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами не встановлено, що позивачка, як повнолітня донька зниклого безвісти військовослужбовця, проживала разом із зниклим безвісти військовослужбовцем. У зв`язку із чим, відсутні правові підстави, встановлені частиною 6 статті 9 Закону №2011-XII та пунктом 7 Порядку №884, для виплати грошового забезпечення військовослужбовця, захопленого у полон.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянтка зазначає, що положеннями абзацу 5 частини 6 статті 9 Закону №2011-XII прямо передбачено, що у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Отже, позивачка має право отримувати частину грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань, відповідно до абзацу 5 частини 6 статті 9 цього Закону.

У відзиві на апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянтки, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, згідно Свідоцтва Серії НОМЕР_2 від 14.12.1995 року НОМЕР_6 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно Свідоцтва Серії НОМЕР_3 від 28.05.1998 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано 28.05.1998 року.

Також, згідно Свідоцтв Серії НОМЕР_4 , Серії НОМЕР_5 батьки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли відповідно ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7.

З 17.03.2022 ОСОБА_2 призваний на військову службу за мобілізацією третім відділом ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив військову службу на посаді навідника 2 механізованого відділення 1 механічного взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 .

Згідно сповіщення №106 від 03.07.2024, адресованого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , навідник 2 механізованого відділення 1 механічного взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 24 червня 2024 року під час виконання військового обов`язку з захисту Батьківщини по відсічі військової агресії російської федерації проти України, при виконанні бойового завдання за призначенням.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №474/нод від 26.07.2024 визначено військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , навідника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 штаб - сержанта ОСОБА_2 таким, який добровільно здався в полон.

Також визначено начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 не виконувати належні види виплат грошового забезпечення на близьких осіб навідника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 штаб - сержанта ОСОБА_2 , які звернулися з відповідною заявою до ТЦК та СП.

Помічнику командира військової частини з правової роботи військової частини НОМЕР_1 підготувати та подати повідомлення керівнику Донецької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил, директору територіального управління Державного бюро розслідувань, начальнику ІНФОРМАЦІЯ_5 за фактами, що встановлені у ході службового розслідування.

Про прийняте рішення (наказ), за результатом розгляду заяви позивачки про проведення всіх виплат та встановлення обставин щодо місцезнаходження військовослужбовця, військова частина НОМЕР_1 повідомила ІНФОРМАЦІЯ_1 у листі від 21.08.2024 №1556/4171.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 17 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Частина 5 статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII.

Виходячи з положень статті 1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частиною 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону №2011-XII).

Абзацом першим частини 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ (в редакції на час спірних правовідносин) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197.

У пункті 3 розділу ХХХ Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Так, Порядком №884 визначається механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх.

Згідно пунктів 3, 4 Порядку №884 (в редакції на час спірних правовідносин) за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Пунктом 5 Порядку №884 (в редакції на час спірних правовідносин) передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:

подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;

подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;

подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;

з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Таким чином, виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими та не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Члену сім`ї військовослужбовця, зокрема, який потрапив у полон, грошове забезпечення виплачується у разі одночасної наявності таких юридичних фактів:

1) не встановлення в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця у полон самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства;

2) перебування військовослужбовця у списку особового складу військової частини (установи, організації);

3) подання на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) членом сім`ї військовослужбовця у встановлені строки разом із передбаченими Порядком №884 документами заяви про виплату грошового забезпечення.

Поряд з тим, грошове забезпечення військовослужбовців, зокрема захоплених в полон, виплачується членам сім`ї таких військовослужбовців, зокрема повнолітнім дітям, які проживають разом з ним.

Отже, суд першої інстанції правильно визначив, що відповідно до вимог Закону №2011 та Порядку №884 виплата грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон, здійснюється зокрема повнолітнім дітям військовослужбовців. Проте тим, які проживають разом з ним (військовослужбовцем).

Виходячи з обставин справи, зареєстроване місце проживання позивачки значиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки ВПО від 19.03.2023 № 4801-7501570562 фактичне місце проживання позивачки значиться за адресою: АДРЕСА_2 . Натомість, зареєстрованим місце проживання батько позивачки - ОСОБА_2 значиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Отже, адреси реєстрації ОСОБА_2 та позивачки не співпадають. Будь-яких інших доказів того, що позивачка проживала разом із ОСОБА_2 станом на день зникнення його безвісти чи захоплення в полон до суду не надано.

З наведеного слідує правильність висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачці грошового забезпечення, як члену сім`ї військовослужбовця, захопленого в полон.

Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: А.І. Бітов

Ю.М. Градовський