Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №400/12145/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12145/25

Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.,

повний текст судового рішення

складено 02.09.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – ГУПФ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії ГУПФ щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області від 01.10.2025 року №256 станом на 01.01.2023, виходячи з розміру 73% грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром.

Зобов`язано ГУПФ здійснити ОСОБА_1 з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Головного управління ДСНС у Миколаївській області про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 від 01.10.2025 року №256, виходячи з 73% сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром та з 01.03.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою КМУ від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” (далі Постанова №1), з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішення набрало законної сили, 05.03.2026 судом видано виконавчі листи.

11.05.2026 від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 по справі №400/12145/25.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 встановлено судовий контроль шляхом покладення на ГУПФ зобов`язання подати протягом трьох місяців з моменту набрання законної сили цієї ухвали по справі №400/12145/25 звіт про виконання судового рішення.

19.08.2026 ГУПФ подано звіт про виконання рішення суду по справі №400/12145/25, у якому відповідач зазначив, що на виконання рішення суду від 28.01.2026 ГУПФ проведено перерахунок пенсії позивача. Розмір пенсії з 01.04.2026 склав 46312,58 гривень, фактично до виплати 31418,27 грн. Також, загальна сума доплати пенсії за період з 01.02.2023 по 31.03.2026 становить 651636,02 грн, з них на даний час залишилось непогашеною 649647,07 грн.

Також, ГУПФ просило про звільнення керівника ГУПФ від сплати штрафу.

Позивач надав заперечення, у яких просив відмовити у прийнятті звіту та просив врахувати, що підсумковий розмір пенсії - 46312,58 грн, однак фактично виплата пенсії у такому розмірі не здійснюється.

Крім цього, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.09.2026 за заявою державного виконавця змінено спосіб і порядок виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 по справі №400/12145/25 шляхом стягнення з ГУПФ на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати перерахованої пенсії за період з 01.02.2023 по 31.03.2026 у розмірі 651636,02 (шістсот п`ятдесят одна тисяча шістсот тридцять шість грн дві коп) гривень.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року звіт ГУПФ від 19.08.2026 про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 по справі №400/12145/25 – прийнято.

Встановлено ГУПФ новий строк для подання звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 по справі №400/12145/25 у тримісячний строк з моменту набрання законної сили цією ухвалою.

Не погоджуючись з даною ухвалою, заявник подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що судове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у прийнятті звіту про виконання рішення та накласти штрафні санкції.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання рішення суду в частині виплати позивачу перерахованої суми пенсії в розмірі 46312,58 гривень відбулося через відсутність бюджетних асигнувань у відповідача та технічної можливості, але ГУПФ було вжито всіх необхідних заходів для перерахування розміру пенсії, нарахування заборгованості, часткового погашення заборгованості. Суд дійшов висновку про необхідність встановити новий строк протягом трьох місяців для подання звіту щодо виконання судового рішення в частині виплати позивачу пенсії, обрахованої на виконання рішення суду в розмірі 46312,58 гривень.

Щодо накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, суд зазначив, що така санкція можлива лише у тому випадку, коли невиконання судового рішення відбулося саме з вини цієї посадовою особи. Натомість у цьому випадку, суд вбачає, що невиконання судового рішення в частині виплати нарахованої виплати позивачу відбулося не у зв`язку з небажанням керівника ГУПФ виконувати судове рішення, а у зв`язку з відсутності фінансування з державного бюджету на цю виплату. Тобто, відсутня особиста вина керівника ГУ ПФ у невиконанні судового рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 – 382-3 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частинами першою-третьою статті 382-1 Кодексу адміністративного суду України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Відповідно до частин першої та другої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту (частина перша статті 382-3 КАС України).

Згідно з частинами третьою, десятою, одинадцятою статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення; у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень; якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично рішення суду у повному обсязі не виконано.

Як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, невиконання рішення суду в частині виплати позивачу перерахованої суми пенсії в розмірі 46312,58 гривень відбулося через відсутність бюджетних асигнувань у відповідача та технічної можливості, але ГУПФ було вжито всіх необхідних заходів для перерахування розміру пенсії, нарахування заборгованості, часткового погашення заборгованості.

Таким чином, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності встановити новий строк протягом трьох місяців для подання звіту щодо виконання судового рішення в частині виплати позивачу пенсії, обрахованої на виконання рішення суду в розмірі 46312,58 гривень.

У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

При цьому, судом 1-ї інстанції не встановлено умислу відповідача, спрямованого на невиконання рішення суду, тому підстави для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу наразі відсутні.

Таким чином, на переконання колегії суддів, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не надано належного підтвердження повного виконання судового рішення, а отже наявні підстави для прийняття звіту та встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання рішення суду.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.308, 311, 312, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький