Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №400/3465/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3465/25

Категорія: 113070200Головуючий у суді І інстанції: Гордієнко Т. О. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюка Г.В.

суддів: Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Сафронова Юрія Івановича, який діє в інтересах Фермерського господарства «Деметра», на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі за позовом адвоката Сафронова Юрія Івановича, який діє в інтересах Фермерське господарство «Деметра», до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

в с т а н о в и В:

У квітні 2025 року адвокат Сафронов Ю. І., діючи в інтересах Фермерського господарства «Деметра» (далі – ФГ «Деметра»), через підсистему «Електронний суд», звернувся до суду першої інстанції з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – Укртрансбезпека), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № ПШ 112878 від 27.03.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн, у зв`язку з перевезенням вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: роздруківка за 04.03.2025 з цифрового тахографа водія ОСОБА_1 транспортного засобу MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідальність за яке передбачена абз.3 частиною 1 статті 60 указаного Закону.

В обґрунтування позовних вимог адвокат пояснив, що 04.03.2025 о 23:05 год. на а/д М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 21км+434 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку транспортного засобу ФГ «Деметра» марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , під час якої виявлено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня роздруківка даних з цифрового тахографа за 04.03.2025 – картка водія не завантажена в слот цифрового тахографа.

За результатами рейдової перевірки працівниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті було оформлено Акт №АР092964 від 04.03.2025.

27.03.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, за результатами розгляду Акту №АР092964 від 04.03.2025 прийнято спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн, у зв`язку з перевезенням вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Адвокат вважає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн протиправною, оскільки під час рейдової перевірки транспортного засобу ФГ «Деметра» перевозило вантаж для власних потреб, що звільняє його від обов`язку використовувати тахограф з огляду на частину першу статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Адвокат вважає, що законодавство розділяє перевезення вантажу на підставі договору про надання послуг та перевезення власного вантажу, який везе для себе.

В матеріалах рейдової перевірки відповідача за спірною постановою міститься товарно-транспортна накладна №2577 від 04.03.2025, яку водій позивача надав під час перевірки. З цієї накладної вбачається, що замовником, вантажоодержувачем, вантажовідправником та автомобільним перевізником виступає позивач – ФГ «Деметра». Отже, на думку адвоката, позивач перевозив вантаж для власних потреб, тобто не укладав ні з ким договір перевезення вантажу та не надавав послуги.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі – Інструкція № 385). Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 385 вона поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Тобто, пункт 1.3. Інструкції №385 чітко визначає, що вимоги на використання тахографу під час перевезення вантажу застосовуються до перевізників, які наймаються перевозити цей вантаж третій особі за плату на підставі укладеного договору про перевезення вантажу.

Отже, на думку адвоката, штраф передбачено за відсутність роздруківки даних з цифрового тахографа або бланку підтвердження діяльності водія при наданні послуг з перевезення вантажів.

Оскільки позивач не надавав послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувався, а здійснював переміщення належного йому ж вантажу, він не може нести відповідальність за відсутність у водія, під час рейдової перевірки, роздруківки даних з цифрового тахографа або бланку підтвердження діяльності водія.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в задоволенні позову ФГ «Деметра» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, адвокат Сафронов Ю. І., діючи в інтересах ФГ «Деметра», подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин пункт 1.3. Інструкції №385, де визначено, що ця інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Проте, на думку адвоката, суд першої інстанції не звернув увагу та значення словосполучення «надання послуг з перевезення вантажів», а точніше не дослідив чи мало місце у спірному перевезенні вантажу надання послуг з боку позивача.

Адвокат продовжує наполягати на тому, що його довіритель не надавав послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувався, а здійснював переміщення належного йому ж вантажу, а тому він не може нести відповідальність за відсутність у водія, під час рейдової перевірки, роздруківки даних з цифрового тахографа або бланку підтвердження діяльності водія.

Представниця Укртрансбезпеки, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апелянта надуманими та безпідставними.

Доводи відзиву відтворюють позицію суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, ФГ «Деметра» є юридичною особою основним видом діяльності якої є: 01.11 – Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

04.03.2025 о 23:05 год. на а/д М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 21км+434 працівниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , під час якої виявлено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутня роздруківка даних з цифрового тахографа за 04.03.2025 – картка водія не завантажена в слот цифрового тахографа.

Указаний транспортний засіб належить на праві власності ФГ «Деметра», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

За результатами рейдової перевірки працівниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті було оформлено Акт №АР092964 від 04.03.2025. В поясненні до Акту водій ОСОБА_1 зазначив «ознайомився».

Під час проведення перевірки, водій ОСОБА_1 надав працівникам Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну від 04.03.2025 №0017, де автомобільним перевізником, вантажовідправником та вантажоодержувачем указано ФГ «Деметра» (а.с.50).

18.03.2025, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, позивачу було направлено запрошення, оформлене листом від 17.03.2025 № 24459/34/24-25, для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення на 27.03.2025 о 12:00 год.

Указаний лист про повідомлення розгляду справи, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отриманий представником ФГ «Деметра» 25.03.2025 (а.с.46).

27.03.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, за результатами розгляду Акту №АР092964 від 04.03.2025, винесено постанову №ПШ112878 про застосування до ФГ «Деметра» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн, на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.

Не погоджуючись з вказаною постановою, адвокат Сафронов Ю. І., діючи в інтересах ФГ «Деметра», звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність для отримання прибутку, а тому твердження про здійснення перевезення для власних потреб є безпідставним, оскільки наявність власних потреб є опцією фізичної особи.

Окрім того, суд відзначив, що під час спірного перевезення позивача був задіяний найманий працівник водій ОСОБА_1 .

Ураховуючи, що позивач як перевізник не дотримався обов`язку здійснення контролю за роботою водіїв транспортних засобів, суд першої інстанції дійшов висновку про законність накладення адміністративно-господарського штрафу спірною постановою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт», відповідно до частини 12 статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини 1 та 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплюють, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Згідно із частиною 2 статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема:

- мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;

- дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

24.06.2010 Міністерством транспорту та зв`язку України видано наказ №385 «Про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241.

Інструкцією №385 визначено порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Зазначений підзаконний нормативно-правовий акт поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п.1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (як указано вище Інструкція №385), контрольний пристрій (тахограф) – обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

картка – картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.

Згідно із п.2.4 Інструкції №385 транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Пунктом 3.3 Інструкції №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.3.5 Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запис, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Пунктом 3.6 Інструкції №385 встановлено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР;

- наявності та цілісності таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку визначено Положенням №340, вимоги якого поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Згідно із п.6.1 Положення №340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Із наведених приписів слідує, що водії транспортних засобів, які обладнані цифровими тахографами, повинні надавати інспектору для контролю картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа, а автоперевізники зобов`язані здійснювати періодичний контроль за належним використанням водіями карток водія до цифрового тахографу шляхом зберігання впродовж 12 місяців роздруківок даних роботи цифрового тахографу.

З 20.12.2010 набула чинності поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів у разі обладнання аналоговим тахографом, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а в разі відсутності тахокарт - бланк підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як установлено матеріалами справи, під час перевезення вантажу перевізник, яким у даній справі є ФГ «Деметра», не забезпечив водія карткою при цифровому тахографі, та/або роздруківкою режиму праці та відпочинку за 04.03.2025, що передбачено статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Інструкцією №385.

Тобто, саме при перевірці водій не надав роздруківку з цифрового тахографа щодо режиму праці та відпочинку водія за 04.03.2025, в слоті тахографа була відсутня картка водія.

Відповідальність за дане порушення визначене абз. 3 частиною 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відсутність необхідних документів (в даному випадку – роздруківки з цифрового тахографа щодо режиму праці та відпочинку водія за 15.07.2025, в слоті тахографа відсутня картка водія), визначених положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт» на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 04.03.2025 №АР092964.

Транспортний засіб позивача обладнано цифровим тахографом, а тому обов`язковим є наявність роздруківки, а картка водія повинна постійно використовуватись під час перевезень.

Суть доводів апеляційної скарги полягає у тому, що позивач (ФГ «Деметра») не надавав послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувався, а здійснював переміщення належного йому ж вантажу, а тому він не може нести відповідальність за відсутність у водія, під час рейдової перевірки, роздруківки даних з цифрового тахографа або бланку підтвердження діяльності водія.

З цього приводу суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Пунктом 1.3. Інструкції №385 визначено, що ця інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Однак, вказаною нормою не визначено поняття власні потреби перевізника.

Обов`язок для перевізника встановлювати на відповідному вантажному транспорті тахограф визначений Положенням №340.

При цьому, пунктом 1.4 Положення №340 регламентовано, що це положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення задля власних потреб – це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

Відповідно до матеріалів справи, ФГ «Деметра» зареєстроване як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність, основним видом якої є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, а одним із додаткових видів діяльності – транспортно-логістичні послуги.

Також, як правильно акцентував увагу суд першої інстанції, згідно з товарно-транспортною накладною від 04.03.2025 №0017, під час спірної перевірки позивачем здійснювалось перевезення пшениці, тобто зернової культури, вирощуванням і торгівлею яких займається позивач.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що авто, яке перевірялось під час перевірки (MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 ) належить позивачеві на праві власності.

За таких умов, ураховуючи, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність задля отримання прибутку, твердження скаржника про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним, наявність власних потреб є опцією лише фізичної особи.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 31.07.2024 (справа №440/5873/23) указав про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо неправильного визначення Укртрансбезпекою під час перевірки суб`єкта правопорушення.

На думку Верховного Суду, суди попередніх інстанцій не врахували, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність задля отримання прибутку, а тому твердження судів попередніх інстанцій про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи дану справу за позовом ФГ «Деметра», керується указаною правовою позицією суду касаційної інстанції.

Такий обов`язок передбачений частиною 5 статті 242 КАС України, яка регламентує, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга містить мотиви, які фактично зводяться до переоцінки рішення суду першої інстанції.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.

Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Сафронова Юрія Івановича, який діє в інтересах Фермерського господарства «Деметра» – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у справі за позовом адвоката Сафронова Юрія Івановича, який діє в інтересах Фермерське господарство «Деметра», до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький