Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №420/25085/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/25085/25

Перша інстанція: суддя Бабенко Д.А.,

повний текст судового рішення

складено 03.08.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року про накладення на керівника відповідача штрафу у справі № 420/25085/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просив суд:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з неактуалізації – невнесення інформації / відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача – ОСОБА_1 про визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. І ст. 62 «А» (наказ МО України від 2008 № 402), що підтверджується окресленим реквізитом 32 (ІХ. Відмітки про звільнення від військового обов`язку військового квитка НОМЕР_1 від 10.04.1991), особистим підписом та гербовою печаткою відповідача ( НОМЕР_2 ), та неокреслення вірних (достовірних) даних / відомостей в обов`язкові реквізити: «ТЦК та СП: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_2 )», «Категорія обліку: не військовозобов`язаний», «Підстава зняття \ виключення: визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. І ст. 62 «А» (наказ МО України від 2008 № 402);

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 актуалізувати – внести інформацію (відомості) в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача – ОСОБА_1 про визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. І ст. 62 «А» (наказ МО України від 2008 № 402), що підтверджується окресленим реквізитом 32 (ІХ. Відмітки про звільнення від військового обов`язку військового квитка НОМЕР_1 від 10.04.1991), особистим підписом та гербовою печаткою відповідача ( НОМЕР_2 ), та окреслити про вірні (достовірні) дані / відомості в обов`язкові реквізити: «ТЦК та СП: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_2 )», «Категорія обліку: не військовозобов`язаний», «Підстава зняття \ виключення: визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. І ст. 62 «А» (наказ МО України від 2008 № 402).

Рішенням від 16.02.2026 Одеський окружний адміністративний суд задовольнив частково позов ОСОБА_1 . Визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 12.06.2025 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. І ст. 62 «А» наказу МОУ від 2008 року № 402 відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 10.04.1991 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2025 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. І ст. 62 «А» наказу МОУ від 2008 року № 402 відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого 10.04.1991 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та прийняти рішення про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або мотивовану відмову у їх внесенні. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив. Стягнув з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 13 квітня 2026 року.

Ухвалою від 27.05.2026 Одеський окружний адміністративний суд встановив судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі № 420/25085/25. Зобов`язав відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду протягом 30 днів з моменту отримання копії цієї ухвали та зобов`язав відповідача надати відомості про керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 03.08.2026 Одеський окружний адміністративний суд задовольнив частково заяву представника позивача в порядку ч. 10 ст. 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) по справі № 420/25085/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Наклав на керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб – 66 560, 00 грн. Стягнув з керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 – 33 280, 00 грн. Стягнув з керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Державного бюджету України штраф у сумі 33 280, 00 грн. Встановив ІНФОРМАЦІЯ_1 новий строк подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі № 420/25085/25. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 у 15-денний строк з дати прийняття цієї ухвали подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі № 420/25085/25. Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 15 днів надати до Одеського окружного адміністративного суду облікові відомості щодо керівника суб`єкта владних повноважень (начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ), відповідального за виконання рішення суду від 16 лютого 2026 року у справі № 420/25085/25. В задоволені решти вимог – відмовив.

Не погоджуючись із ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року у справі № 420/25085/25 в частині накладення на керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 штрафу в розмірі 66 560,00 грн, відповідач подав апеляційну скаргу.

Скаржник зазначає, що саме 13 квітня 2026 року відповідачем було в повному обсязі виконано резолютивну частину судового рішення. Так, ОСОБА_1 було виключено з військового обліку, а відповідні відомості внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг». Таким чином, на момент постановлення судом першої інстанції ухвали про накладення штрафу порушене право позивача вже було відновлено понад три місяці тому, а рішення суду - фактично реалізоване, у зв`язку з чим мета правосуддя та судового контролю була повністю досягнута відповідачем. Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував положення частини 7 статті 149 КАС України, які дозволяють суду скасувати ухвалу про накладення штрафу у разі надання доказів поважності причин невиконання відповідних вимог. На думку скаржника, поєднання раптової хвороби єдиного юриста та факту повного виконання рішення суду є безумовною підставою для скасування заходу процесуального примусу. Через раптове тимчасове виведення з ладу єдиного правового спеціаліста установи та специфіку умов воєнного стану, керівник ІНФОРМАЦІЯ_1 опинився в обставинах, за яких об`єктивно не мав можливості забезпечити підготовку та направлення звіту через систему «Електронний суд» до 29.06.2026. Будь-якого умислу на невиконання вимог суду у діях скаржника не було.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до частини другої статті 312 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла таких висновків.

За змістом ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Колегія суддів зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 1 ст. 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

За змістом ч. 2 ст. 381-1 КАС України суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частинами 1-3 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів зауважує, що вказана норма не надає суду дискреції, а імперативно визначає, що у разі ненадання звіту суб`єктом владних повноважень накладення штрафу є обов`язком, а не правом суду.

Посилання апелянта на те, що рішення суду було виконано 13 квітня 2026 року, тобто в день набрання рішенням законної сили, спростовуються сформованим витягом із застосунку «Резерв+» станом на 26.06.2026. Так, із вказаного витягу вбачається, що у червні 2026 року позивач не був виключений із обліку, що свідчить про невиконання судового рішення відповідачем.

Посилання апелянта на хворобу єдиного юрисконсульта колегія суддів вважає необґрунтованим, адже згідно з виписним епікризом ОСОБА_2 перебував на лікуванні з 20.05.2026 по 03.06.2026. У той самий час строк для подання звіту суд першої інстанції встановив ухвалю від 27.05.2026, а штраф наклав ухвалою від 03.08.2026.

Посилання апелянта на те, що керівник ІНФОРМАЦІЯ_1 об`єктивно не мав можливості забезпечити підготовку та направлення звіту через систему «Електронний суд» до 29.06.2026, колегія суддів також відхиляє, адже відповідач так і не направив звіт у період з 29.06.2026 по 03.08.2026.

Тобто на момент винесення ухвали, у суду були наявні всі підстави для накладення на керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 штрафу.

Щодо врахування положення частини 7 статті 149 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

Колегія суддів зауважує, що ухвалою від 11.09.2026 Одеський окружний адміністративний суд звільнив керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 від сплати штрафу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 66 560, 00 грн, накладеного ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 у справі № 420/25085/25.

Отже, наразі керівник відповідача звільнений від сплати зазначеного штрафу судом першої інстанції в порядку процедури, визначеної частиною 7 статті 149 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, станом на момент постановлення спірної ухвали 03.08.2026 у суду були всі підстави для накладення на керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 штрафу, а тому відсутні підстави для скасування вказаної ухвали суду.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 315 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про накладення на керівника відповідача штрафу - без змін.

Керуючись статтями 150, 151, 229, 241, 242, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року про накладення на керівника відповідача штрафу у справі № 420/25085/25 - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року про накладення на керівника відповідача штрафу у справі № 420/25085/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко