Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №400/1162/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/1162/25

Категорія:105000000Головуючий у суді І інстанції: Лісовська Н. В. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюк Г.В.

суддів: Федусик А.Г.

Шляхтицький О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі за позовом Миколаївської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), правонаступником якого є Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання рішення та п.2 постанови від 27.12.2024 №76773712, таким що не відповідає вимогам чинного законодавства України; скасування постанови від 16.01.2025 № 76773712,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача – Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області)

в с т а н о в и В:

У лютому 2025 року Миколаївська міська рада звернулась до суду першої інстанції з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), правонаступником якого є Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – Відділ примусового виконання рішень), в якому просила:

- визнати рішення про невиконання Миколаївською міською радою виконавчого листа від 26.09.2024 № 400/10642/23, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом та пункту 2 постанови про накладення штрафу від 27.12.2024 № 76773712 такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України;

- скасувати постанову від 16.01.2025 № 76773712 видану головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень про закінчення виконавчого провадження як таку, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Мотивуючи даний позов позивач пояснює, що, з метою належного і своєчасного виконання виконавчого листа від 26.09.2024 по справі №400/10642/23 щодо забезпечення будівництва лінії сортування твердих побутових відходів на існуючому полігоні твердих побутових відходів, розроблення проєкту рекультивації кожної черги цього полігону, розроблення проєкту рекультивації кожної його черги, розроблення проєкту будівництва нового полігону твердих побутових відходів, ним вживаються усі можливі заходи для його виконання, про що було повідомлено Відділ примусового виконання рішень заявою від 25.12.2024 з підтверджуючими документами.

Однак, у межах виконавчого провадження №76773712 державним виконавцем прийнято постанову від 27.12.2024 про накладення штрафу, яким за невиконання рішення суду без поважних причин на позивача накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. та згідно пункту 2 постанови зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів. У зв`язку з подальшим невиконанням виконавчого листа від 26.09.2024 відповідач прийняв постанову від 13.01.2025 у виконавчому провадженні №76773712 про накладення на позивача штрафу на користь держави у розмірі 10200,00 грн. Зазначені постанови оскаржені до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Разом з цим, 16.01.2025 Відділ примусового виконання рішень прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач вважає указану постанову про закінчення виконавчого провадження такою, що прийнята з порушенням вимог законодавства України та без урахування вжитих дій щодо виконання виконавчого листа, виданого у справі №400/10642/23.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Миколаївська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Скаржник указує, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив правову природу постанови від 16.01.2025 №76773712 про закінчення виконавчого провадження з постановами від 27.12.2024 №76773712 та від 13.01.2025 №76773712 про накладення штрафу, які визнані в судовому порядку законними.

Далі скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на обставини, які встановлені в справах, де оскаржувалися постанови про накладення штрафу, оскільки у даній справі, де предметом розгляду є постанова про закінчення виконавчого провадження, оцінці та дослідженню підлягають нові обставини, які стали підставою для її винесення.

Також скаржник вважає, що прийняття головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень постанови про закінчення виконавчого провадження призвело до порушення принципу ефективності виконання судового рішення, державний механізм забезпечення виконання рішення фактично був припинений.

Водночас, суд першої інстанції не встановив чи були використані всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання, чи існувала реальна та об`єктивна неможливість виконання рішення, чи відповідало закінчення провадження меті Закону України «Про виконавче провадження», не оцінив наслідки винесення постанови про закінчення виконавчого провадження для забезпечення обов`язковості судового рішення.

Разом з цим, скаржник указує, що Миколаївською міською радою та її виконавчими органами вживалися та вживаються заходи для виконання судового рішення в порядку і строки, встановлені чинним законодавством України.

Останнє на чому зупинив увагу апелянт це на порушенні строку прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження. Апелянт пояснює, що постанова про накладення штрафу від 27.12.2024 отримана Миколаївською міською радою засобами поштового зв`язку лише 06.01.2025. Отже, Миколаївська міська рада повинна була виконати вимогу державного виконавця, встановлену у пункті 2 постанови про накладення штрафу від 27.12.2024, а саме виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, у період з 07.01.2025 по 20.01.2025.

Проте, 13.01.2025 державним виконавцем прийнято постанову про повторне накладення штрафу на боржника.

У зв`язку з цим, скаржник вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 16.01.2025 винесена до закінчення встановленого Законом України «Про виконавче провадження» строку є передчасною та такою, що порушує права боржника.

Відповідач та третя особа не скористались правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2026 року замінено відповідача – Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) його правонаступником – Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45862901).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій установлено, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року по справі №400/10642/23 визнано протиправною бездіяльність Миколаївської міської ради, яка полягає у невиконанні Міської цільової програми поводження з побутовими відходами, затвердженої рішенням Миколаївської міської ради №56/66 від 20 грудня 2019 року, в частині невжиття заходів до будівництва лінії сортування твердих побутових відходів на існуючому полігоні твердих побутових відходів, розроблення проєкту рекультивації кожної черги існуючого полігона побутових відходів, розроблення проєкту будівництва нового полігону твердих побутових відходів. Зобов`язано Миколаївську міську раду вчинити дії до забезпечення будівництва лінії сортування твердих побутових відходів на існуючому полігоні твердих побутових відходів, розроблення проєкту рекультивації кожної черги існуючого полігона побутових відходів, розроблення проєкту будівництва нового полігону твердих побутових відходів.

На виконання указаної постанови суду апеляційної інстанції, 26.09.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист про зобов`язання Миколаївську міську раду вчинити дії до забезпечення будівництва сортування твердих побутових відходів на існуючому полігоні твердих побутових відходів, розроблення проєкту рекультивації кожної черги існуючого полігона побутових відходів, розроблення проєкту будівництва нового полігону твердих побутових відходів.

13.12.2024 Відділ примусового виконання рішень прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №76773712 з примусового виконання указаного виконавчого листа. Позивача зобов`язано надати докази виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

25.12.2024 представник Миколаївської міської ради направив на адресу Відділу примусового виконання рішень заяву щодо виконання рішення суду, а також наступні документи: копія рішення Миколаївської міської ради від 26.09.2024 року №37/26; копія наказу департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради від 04.10.2024 № 330; оголошення про конкурс з визначення суб`єкта сортування відходів, утворених у місті Миколаєві; роздруківка відомостей з Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів Державної казначейської служби України; копія договору про закупівлю від 16.11.2023 № 500; копія договору про надання послуг на розробку проєктно-кошторисної документації від 27.09.2024 № 27/09/24-3; копія довіреності на підставі якої діє представник Миколаївської міської ради.

Відповідно до акта державного виконавця від 27.12.2024, виконавчий лист по справі №400/10642/23 від 26.09.2024 про: «Зобов`язати Миколаївську міську раду вчинити дії до забезпечення будівництва лінії сортування твердих побутових відходів на існуючому полігоні ТПВ, розроблення проекту рекультивації кожної черги існуючого полігона побутових відходів, розроблення проекту будівництва нового полігону ТПВ» не виконано та не надано доказів, що рішення суду не виконано з поважних причин, виконавчий документ по справі № 400/10642/23 від 26.09.2024 боржником не виконано без поважних причин.

27.12.2024 у межах виконавчого провадження №76773712 відповідач прийняв постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду без поважних причин на позивача наклав штраф у розмірі 5100,00 грн.

Пунктом 2 вказаної постанови про накладення штрафу зобов`язано позивача виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

В Акті державного виконавця від 13.01.2025 зазначено, що станом на 13.01.2025 боржником повторно не виконано рішення суду без поважних причин.

13.01.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень винесено постанову про накладення на Миколаївську міську раду штрафу в розмірі 10 200,00 грн за повторне невиконання без поважних причин боржником рішення.

15.01.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень направлено до Відділення поліції №1 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області (Центральний ВП) повідомлення за № 229-п про вчинення позивачем кримінального правопорушення, оскільки рішення не може бути виконано без участі боржника.

16.01.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №76773712 з підстав, передбачених пунктом 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Копію зазначеної постанови направлено сторонам виконавчого провадження, оригінал виконавчого листа направлено до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись із правомірністю постанов від 27.12.2024 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн та від 13.01.2025 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн, Миколаївська міська рада звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з відповідними позовами.

Постановами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі №400/635/25 та від 20.11.2025 у справі №400/1160/25 у задоволенні адміністративного позову Миколаївської міської ради до Відділу примусового виконання рішень про скасування постанов про накладення штрафу відмовлено.

Однак, Миколаївська міська рада, не погодившись з постановою про закінчення виконавчого провадження від 16.01.2025, звернулась до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що, з огляду на те, що винесенні Відділом примусового виконання рішень постанови від 27.12.2024 та від 13.01.2025 про накладення штрафу за невиконання судового рішення є правомірними, постанова державного виконавця від 16.01.2025 у виконавчому провадженні №76773712 про закінчення виконавчого провадження є логічним продовженням дій в процесі забезпечення примусового виконання рішення немайнового характеру, а, отже, є законною та обґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII), статтею 1 якого передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404 -VІІІ встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

За змістом пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

На виконання приписів частин 1-3 статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що Законом №1404-VIII на виконавця покладений обов`язок винести постанову про закінчення виконавчого провадження після накладення на боржника штрафів та надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. При цьому, необхідною умовою для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ є те, що рішення не може бути виконано без участі боржника.

Досліджуючи обставини даної справи, у контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів установила, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року по справі №400/10642/23, на виконання якої 26 вересня 2024 року виданий виконавчий лист, зобов`язано Миколаївську міську раду вчинити дії до забезпечення будівництва лінії сортування твердих побутових відходів на існуючому полігоні твердих побутових відходів, розроблення проєкту рекультивації кожної черги існуючого полігона побутових відходів, розроблення проєкту будівництва нового полігону твердих побутових відходів.

Тобто, аналіз даного судового рішення свідчить про те, що воно може бути виконано виключно за участі самого боржника – Миколаївської міської ради.

Хронологія дій відповідача у межах даної справи наступна.

13.12.2024 Відділ примусового виконання рішень прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №76773712 з примусового виконання указаного виконавчого листа.

Позивача зобов`язано надати докази виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

У зв`язку з невиконанням судового рішення, 27.12.2024 відповідач прийняв постанову про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду без поважних причин на позивача наклав штраф у розмірі 5100,00 грн.

Пунктом 2 вказаної постанови про накладення штрафу зобов`язано позивача виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

У зв`язку з повторним невиконанням судового рішення, 13.01.2025 Відділ примусового виконання рішень прийняв постанову про накладення на Миколаївську міську раду штрафу в розмірі 10 200,00 грн.

15.01.2025 Відділ примусового виконання рішень направив до Відділення поліції №1 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області (Центральний ВП) повідомлення за № 229-п про вчинення позивачем кримінального правопорушення, оскільки рішення не може бути виконано без участі боржника.

16.01.2025 відповідач виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №76773712 з підстав, передбачених пунктом 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що спірна постанова від 16.01.2025 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону №1404-VІІІ є наслідком тих обставин, що стали підставою для винесення постанов про накладення штрафу від 27.12.2024 та від 13.01.2025.

При цьому, суд апеляційної інстанції не надає оцінку постановам про накладення штрафу від 27.12.2024 та від 13.01.2025, оскільки такі не є предметом даного судового розгляду.

Понад те, позивач оскаржував постанови про накладення штрафу в судовому порядку, які постановами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі №400/635/25 та від 20.11.2025 у справі №400/1160/25, визнані законним та обґрунтованими.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги, які полягають у тому, що прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження призвело до порушення принципу ефективності виконання судового рішення, державний механізм забезпечення виконання рішення фактично був припинений, з огляду на те, що Миколаївська міська рада не позбавлена можливості виконати судове рішення відповідно до зобов`язальної частини, незважаючи на закінчення виконавчого провадження.

Крім того, колегія суддів зазначає, що постанова про закінчення виконавчого провадження не порушує права Миколаївської міської ради, оскільки за частиною 1 статті 40 Закону №1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

У доводах апеляційної скарги Миколаївська міська рада наполягає також на порушенні строку прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, вважаючи її передчасною.

Досліджуючи дані доводи, колегія суддів звертається до процитованої вище статті 63 Закону №1404-VІІІ, яка регламентує порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Аналіз даної норми та обставин справи свідчать про те, що Відділ примусового виконання рішень дотримався вимог указаної статті та прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження після надсилання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

При цьому, суд апеляційної інстанції не надає оцінку строкам прийняття постанов про накладення штрафів, оскільки це було предметом розгляду у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі №400/1160/25, де зазначено, що винесення постанови про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі у разі повторного невиконання боржником рішення повинно здійснюватися на 11 робочий день з дня винесення постанови про накладення на боржника штрафу у разі невиконання боржником рішення. Тобто, розрахунок дати для винесення постанови в подвійному розмірі здійснюється не з дати отримання боржником першої постанови про накладення штрафу, а з дати винесення першої постанови про накладення штрафу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та не дають суду апеляційної інстанції підстав для втручання у судове рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку №11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що надала оцінку ключовим доводам апеляції Миколаївської міської ради.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, немає.

Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі за позовом Миколаївської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), правонаступником якого є Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання рішення та п.2 постанови від 27.12.2024 №76773712, таким що не відповідає вимогам чинного законодавства України; скасування постанови від 16.01.2025 № 76773712 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький