Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №400/13208/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/13208/25

Категорія: 112010201Головуючий у суді І інстанції: Величко А. В. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюка Г.В.

суддів: Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

в с т а н о в и В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – ГУ ПФУ в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 14.11.2025 №143250015676 про відмову в переведенні з пенсії за віком, призначену згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі – Закон № 1058-ІV) на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи з 07.07.1995 по 01.04.1997, з 01.04.2004 по 31.05.2013, з 25.12.2013 по 07.11.2019, з 01.07.2020 по 30.06.2021, з 01.07.2021 по 31.03.2023 та призначити і виплачувати пенсію як державному службовцю за нормами Закону України «Про державну службу» з дня подання заяви – 07 листопада 2025 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 указує, що 07 листопада 2025 року звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію за віком як державному службовцю, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі – Закон № 889-VIII).

Рішенням від 14 листопада 2025 року №143250015676 позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби.

Так, до стажу державної служби не зараховані періоди роботи в митних органах.

Позивач, спираючись на вимоги частини 1 статті 588 Митного кодексу України, зазначає, що пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 14.11.2025 № 143250015676 про відмову в переведенні з пенсії за віком, призначену згідно Закону № 1058-ІУ на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу».

Зобов`язав ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 07.07.1995 по 01.04.1997, з 01.04.2004 по 31.05.2013, з 25.12.2013 по 07.11.2019, з 01.07.2020 по 30.06.2021, з 01.07.2021 по 31.03.2023 та призначити пенсію як державному службовцю за нормами Закону України «Про державну службу» з дня подання заяви – 07 листопада 2025 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ГУ ПФУ в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Мотиви апеляційної скарги полягають у тому, що періоди роботи позивача в митних органах не можуть бути враховані до стажу державної служби зважаючи на те, що, відповідно до частини 2 статті 573 Митного кодексу України, позивачу присвоювалися спеціальні звання, а в разі присвоєння спеціального звання надбавка за ранг державного службовця не виплачується і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, справу судом апеляційної інстанції розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію за віком, призначену згідно Закону №1058-ІV.

З 05.05.1989 по 07.12.2019, з 01.07.2021 по 31.03.2023 позивач працював в Миколаївській митниці, з 08.12.2019 по 30.06.2021 в Чорноморській митниці Держмитслужби.

07 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію за віком як державному службовцю, відповідно до Закону № 889-VІІІ.

За принципом екстериторіальності указану заяву позивача розглянуло ГУ ПФУ в Харківській області, яке рішенням від 14.11.2025 №143250015676 відмовило в переведенні на пенсію за віком, як державному службовцю, відповідно до Закону № 889-VІІІ, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державної служби. У зв`язку з цим, пенсійний орган констатував, що стаж роботи позивача на державній службі становить 13 років 8 місяці 26 днів. До стажу державної служби не зараховані періоди роботи з 07.07.1995 по 01.04.1997, з 01.04.2004 по 31.05.2013, з 25.12.2013 по 07.11.2019 року на Миколаївській митниці, з 01.07.2020 по 30.06.2021 р. в Чорноморській митниці Держмитслужби.

Мотиви даного рішення полягають у тому, що для призначення пенсії державного службовця, відповідно до Закону № 889-VІІІ, необхідно мати не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

Однак, періоди роботи позивача в митних органах не можуть бути враховані до стажу державної служби зважаючи на те, що, відповідно до частини 2 статті 573 Митного кодексу України, позивачу присвоювалися спеціальні звання, а в разі присвоєння спеціального звання надбавка за ранг державного службовця не виплачується і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.

Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, керуючись практикою Верховного Суду, виходив із того, що пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів, відповідно до частини 1 статті 588 Митного кодексу України, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

За таких умов, суд першої інстанції констатував, що, на момент звернення до пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», тобто на 07 листопада 2025 року, позивачу виповнилося 62 роки, загальний стаж державної служби становить не менш як 20 років, у зв`язку з чим останній має право на призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 за №889-VIII.

За змістом пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 11, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отож, за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Верховний Суд в постанові від 01.04.2020 у справі №607/9429/17 дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України «Про державну службу» від 10.12.2015 за №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 за №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 за №889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Так, частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З мотивів оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 28.07.2025 за №155950022479 слідує, що останнім відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах державної служби.

Так, за результатами розгляду органом пенсійного забезпечення заяви позивача про переведення на пенсію державного службовця виснувано про відсутність підстав для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 за №3723-ХІ, оскільки у період з 07.07.1995 по 01.04.1997, з 01.04.2004 по 31.05.2013, з 25.12.2013 по 07.11.2019 позивач працював в Миколаївській митниці, а з 01.07.2020 по 30.06.2021 в Чорноморській митниці Держмитслужби. Робота в митних органах не відноситься до відповідних категорій посад державної службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.

У доводах апеляційної скарги пенсійний орган акцентує увагу на тому, що періоди роботи позивача в митних органах не можуть бути враховані до стажу державної служби зважаючи на те, що, відповідно до частини 2 статті 573 Митного кодексу України, позивачу присвоювалися спеціальні звання, а в разі присвоєння спеціального звання надбавка за ранг державного службовця не виплачується і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців.

Колегія суддів не може погодитись з такими доводами апелянта, враховуючи таке.

Відповідно до частини 1 статті 569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Відносини, що виникають у зв`язку з прийняттям на державну службу до митних органів, проходженням та припиненням державної служби в митних органах, визначаються законодавством про державну службу, крім особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 3 статті 569 Митного кодексу України).

За частиною 1 статті 588 Митного кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Аналогічні положення, котрі визначали статус митних органів в Україні, їх функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах були визначені Митним кодексом України від 11.07.2002 за №92-IV та спеціальним Законом України «Про митну справу в Україні» від 25.06.1991 за №1262-XII (далі – Закон №1262-XII).

Приписами статті 4 Закону №1262-XII (в редакції від 21.03.2000) визначено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення митної справи. Безпосереднє керівництво митною справою покладається на Державну митну службу України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Положення про Державну митну службу України затверджується Президентом України.

Відповідно до статті 7 зазначеного Закону, посадовим особам митних органів України присвоюються спеціальні звання, які встановлюються законами України.

Статтею 5 Закону №1262-XII визначено, що створення, реорганізація та ліквідація митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів здійснюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством фінансів України.

Колегія суддів, за аналізом наведених норм права, доходить висновку, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в митних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері митної політики), фінансуються за рахунок державного бюджету, а відповідно одержують заробітну плату, а тому перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно абзацу 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 за №283, який діяв до набрання чинності Законом №889-VIII (далі – Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Отже, як Законом №889-VIII, так і нормами діючих до нього профільних Закону №3723-XII, Закону №1262-XII, Митного кодексу України та Порядку №283 передбачено зарахування до стажу державної служби роботу (службу) на посадах керівних працівників і спеціалістів в митних органах.

Ураховуючи те, що позивач з 05.05.1989 по 07.12.2019, з 01.07.2021 по 31.03.2023 працював в Миколаївській митниці, з 08.12.2019 по 30.06.2021 в Чорноморській митниці Держмитслужби, прийняв присягу державного службовця, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), те, що йому присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання у визначеному Законом №1262-XII порядку, а також те, що останній одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету, і з отримуваної заробітної плати проводились відрахування підвищених розмірів відповідних (страхових, соціальних) внесків до спеціальних фондів державного бюджету, то всі періоди роботи (служби) на зазначених посадах підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Слід також зауважити, що відповідно до статті 588 Митного кодексу України, пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні званим) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом митної служби на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи та час досягнення зазначеного віку.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено «Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 за №839, який був чинним до 16.10.2020 (далі – Порядок №839).

Згідно з пунктом 9 Порядку №839, посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.

Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.

За приписами пункту 4 Порядку №839, до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.

Згідно з пунктами 343.1, 343.2 та 343.3 статті 343 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової та митної справи; державний радник податкової та митної справи I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу; радник податкової та митної справи I рангу; радник податкової та митної справи II рангу; радник податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи.

Положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі присвоєння посадовій особі спеціального звання відповідно до пункту 343.1 цієї статті надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 за №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10 (далі – Порядок №306, у редакції на час звернення позивача до органу пенсійного забезпечення із заявою про перехід на пенсію за віком державного службовця).

Додатком 6 Порядку №306 передбачено, що спеціальне звання «Радник податкової та митної справи III рангу» - прирівнюється до 6 рангу державного службовця; «Інспектор податкової та митної справи I рангу» - 7 ранг державного службовця; «Інспектор податкової та митної справи II рангу» - 8 ранг державного службовця; «Інспектор податкової та митної справи III рангу» - 9 ранг державного службовця; «Інспектор податкової та митної справи IV рангу» - 9 ранг державного службовця; «Молодший інспектор податкової та митної справи» - 9 ранг державного службовця; «Радник податкової та митної справи ІІІ рангу» - 9 ранг державного службовця.

Зазначені вище нормативні положення свідчать про те, що посадові особи контролюючих органів, зокрема митних, належать до категорії державних службовців зі специфічним статусом, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

За наведеного правового регулювання, колегія суддів вважає, що посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах повинен зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

З огляду на вищевикладене, ураховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді О.І. Шляхтицький А.Г. Федусик