Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №420/11366/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11366/25

Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо відмови в проведення перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 року на підставі довідки №ЮО90882 від 26.02.2025 року та обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням коефіцієнтів встановлених постановою КМУ від 03.01.2025 року №1 з 01.03.2025 року, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 01.02.2023 року перерахунку та виплати пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО90882 від 26.02.2025 року, станом на 01.01.2023 року, з урахуванням проведених виплат.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО90882 від 26.02.2025 року, станом на 01.01.2023 року, з урахуванням проведених виплат.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови здійснити з 01.03.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” з урахуванням раніше виплачених сум.

15.07.2026 року позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 року по справі №420/11366/25, починаючи з 08.06.2026 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати ОСОБА_1 в повному обсязі суму пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 року по справі №420/11366/25, починаючи з 08.06.2026 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомити Одеський окружний адміністративний суд про виконання ухвали суду у місячний строк з моменту її отримання.

В обґрунтування вимог заяви позивачем зазначено, що 06 січня 2026 року, на виконання судового рішення Відповідачем було проведено перерахунок пенсії Позивача, згідно з яким розмір його пенсії склав 45308,91 грн., що підтверджується копією перерахунку пенсії з 01.02.2026 року.

У подальшому Відповідач здійснив перерахунок пенсії з 01.03.2026 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році”, унаслідок чого Позивачу було нараховано індексацію пенсії. Отже, загальний розмір пенсії з урахуванням індексації склав 32676,28 грн., що підтверджується копією перерахунку пенсії з 01.03.2026 року. Водночас у липні 2026 року Позивачу фактично виплачено пенсію у розмірі 25950,00 грн. замість належних 32676,28 грн., що підтверджується довідкою про доходи пенсіонера.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви про визнання протиправними дії суб`єкта владних повноважень за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії щодо відмови в проведення перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 року на підставі довідки №ЮО90882 від 26.02.2025 року та обмеження пенсії максимальним розміром з урахуванням коефіцієнтів встановлених постановою КМУ від 03.01.2025 року №1 з 01.03.2025 року, зобов`язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року у справі №420/11366/25 про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду; постановити окрему ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 від 15.07.2026 року, подану в порядку статті 383 КАС України, задовольнити; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 року у справі №420/11366/25, починаючи з 01 липня 2026 року, чим порушено вимоги частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили; направити окрему ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а також для забезпечення виплати пенсії в розмірі, перерахованому на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 року у справі № 420/11366/25; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомити П`ятий апеляційний адміністративний суд про вжиті заходи у тридцятиденний строк з дня отримання копії ухвали

В своїй скарзі апелянт зазначає, що недоплата пенсії за липень 2026 року є невиконанням розрахунку, здійсненого самим Відповідачем на виконання судового рішення, а не наслідком нового спору щодо постанов №236 чи № 821. Здійснений Відповідачем перерахунок реалізує саме той предмет спору, який був вирішений рішенням від 24.07.2025 року, а нарахування подальшої індексації на підставі постанови № 236 є звичайним технічним наслідком державної індексації пенсійних виплат і не змінює правової підстави обчислення пенсії, встановленої рішенням суду. За таких обставин недоплата в розмірі 6726,28 грн, що виникла внаслідок різниці між розміром пенсії, самостійно визначеним Відповідачем (32676,28 грн), і фактично виплаченою сумою (25950,00 грн), не має жодного відношення до питань правомірності застосування постанов № 236 чи № 821 і є прямим невиконанням Відповідачем власного розрахунку, здійсненого на виконання рішення суду. Висновок суду першої інстанції про виникнення у зв`язку з цим нових правовідносин не відповідає наявним у справі доказам (пункт 3 частини першої статті 317 КАС України) та є недоведеним (пункт 1 частини першої статті 317 КАС України)

Вказує, що застосований судом першої інстанції підхід суперечить сталій практиці Верховного Суду. Так, 28 лютого 2023 року Верховний Суд у постанові у справі №260/1898/22 дійшов висновку, що якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, він повинен звертатися до суду саме в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення, а не подавати новий адміністративний позов.

Також, апелянт посилається на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 у справі № 420/22921/25.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого закріплений у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, а тому суд дійшов висновку про залишення заяви представника позивача про визнання протиправними дії суб`єкта владних повноважень без задоволення.

При цьому вказав, що заявник не позбавлений права вирішити вказані спірні питання шляхом звернення до суду з окремим позовом.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, з урахуванням доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

При цьому в положеннях ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Зазначені приписи чинного законодавства України свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Процесуальне законодавство визначає наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Таким чином Кодексом адміністративного судочинства України передбачено спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення.

Так, частиною 1 статті 383 КАС України, передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 6 вказаної статті КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Статтею 249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 249 КАС України, з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Правові норми статті 383 КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, на якого покладений обов`язок щодо його виконання.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача, поданої в порядку ст.383 КАС України,виходив з того, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого закріплений у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, а тому суд дійшов висновку про залишення заяви представника позивача про визнання протиправними дії суб`єкта владних повноважень без задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вже зазначалося колегією суддів, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 01.02.2023 року перерахунку та виплати пенсії відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО90882 від 26.02.2025 року, станом на 01.01.2023 року, з урахуванням проведених виплат.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення №ЮО90882 від 26.02.2025 року, станом на 01.01.2023 року, з урахуванням проведених виплат.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови здійснити з 01.03.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.03.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому, як вбачається з наявного в матеріалах справи перерахунку пенсії з 01.03.2026 р., зокрема:

«…підсумок пенсії (з надбавками): 48041,97 грн;

з урахуванням максимального розміру пенсії: 45308,91 грн;

з урахуванням максимального розміру пенсії: 31676,28;

пониження суми 45308,91 згідно ПКМУ №1778 від 30.12.2025

Деталізація розрахунку пониження суми 45308.91 згідно ПКМУ №1778 від 30.12.2025

Розрахунок пониження по діапазону 1: 1,0 * 25950 = 25950…».

Таким чином, при перерахунку пенсії позивачу з 01.03.2026 р. виникла нормативно визначена можливість обмеження поточного розміру перерахованої пенсії.

Колегія суддів зазначає, що застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України під час виплати перерахованої пенсії додаткових обмежень, посилань на окремі урядові постанови, виходить за межі виконання рішення суду у справі № 420/11366/25.

Оскільки такі дії ПФУ ґрунтуються на нових обставинах та нормативних актах, породжують нові юридичні наслідки, порушене право підлягає захисту не в порядку судового контролю (ст. 383 КАС України), а шляхом звернення до суду з новим, самостійним позовом про визнання таких дій протиправними та зобов`язання виплачувати пенсію без будь-яких обмежень.

Доводи апелянта щодо незастосування постанови Кабінету Міністрів України №821 вищезазначених висновків апеляційного суду не спростовуються, оскільки з розрахунку пенсії вбачається в даному випадку обмеження розміру пенсії позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1778, що є підставою для відмови в задоволенні заяви позивача, поданої в порядку 383 КАС України.

Посилання апелянта на постанову від 28.02.2023 у справі № 260/1898/22 колегія суддів вважає нерелевантними до спірних правовідносин.

На переконання суду, у випадку коли в рішенні суду не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення.

Крім того, такі висновки узгоджуються з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні від 03.06.2014 «Великода проти України» (заява №43331/12), в якому суд дійшов висновку, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. Суд у цьому рішенні констатував, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, були внесені зміни.

Посилання апелянта на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду по справі від 30.07.2026 у справі № 420/22921/25, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова