Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №420/6748/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6748/26

Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №155250038236 від 01.01.2026р про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 24.12.2025 та зарахувати до страхового стажу періоди навчання та роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме з 01.09.1980 року по 22.07.1980 року, 24.07.1981 року по 16.09.1981 року, з 17.10.1981 року по 11.02.1991 року;

стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачену суму судового збору в сумі 1064,96 грн.;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області про відмову в призначенні пенсії за віком є протиправним і порушує її конституційне право на соціальний захист. Позивачка наголошує, що основним документом, який підтверджує її стаж, є трудова книжка, де містяться всі необхідні записи. Однак ГУ ПФУ безпідставно до страхового стажу не враховано періоди навчання та роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме з 01.09.1980 року по 22.07.1980 року, 24.07.1981 року по 16.09.1981 року, з 17.10.1981 року по 11.02.1991 року. Крім того, позивач не може нести відповідальності за можливі недоліки в оформленні трудової книжки або неналежне ведення документації роботодавцем. Позивач вважає, що орган ПФУ проігнорував наявні докази та діяв не на підставі закону, відмовляючи у призначенні пенсії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №155250038236 від 01.01.2026р про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 24.12.2025 та зарахувати до страхового стажу періоди навчання та роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме з 01.09.1980 року по 22.07.1980 року, 24.07.1981 року по 16.09.1981 року, з 17.10.1981 року по 11.02.1991 року;

Стягнуто з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1064,96 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вік позивача — 62 роки, страховий стаж становить 21 рік 1 місяць 6 днів. До страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_1 ) з 24.07.1981 по 16.09.1981, з 17.10.1981 по 11.02.1991, оскільки відсутні документи про неотримання в Білорусії пенсійних виплат за зазначені періоди.

Також не враховано період навчання з 01.09.1980 по 22.07.1981 згідно диплому (№ НОМЕР_2 ), оскільки прізвище ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним. Документи про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 не надані.

Отже, право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058 позивач набуде після досягнення 65-річного віку, з 06.01.2028.

Крім того, апелянт не погоджується із стягненням з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.12.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо призначення пенсії за віком, згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-1V від 09.07.2003 р.

Заява про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі Відповідач), за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №155250038236 від 01.01.2026.

В обґрунтування зазначеного рішення вказано, що відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року 30 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу від 15 до 25 років.

Страховий стаж особи становить 21 рік 1 місяць 6 днів.

В ході розгляду документів до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_1 ) з 24.07.1981 по 16.09.1981, з 17.10.1981 по 11.02.1991, оскільки відсутні документи про неотримання в Білорусії пенсійних виплат за зазначені періоди.

Також не враховано період навчання з 01.09.1980 по 22.07.1981 згідно диплому (№ НОМЕР_2 ), оскільки прізвище ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним. Документи про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 не надані.

Позивач, вважаючи рішення про відмову протиправним, та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд прийшов до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №155250038236 від 01.01.2026р. винесено протиправно, необґрунтовано та не пропорційно і підлягає скасуванню, оскільки неможливість позивача підтвердити під час дії в Україні воєнного стану відомості, що зазначені у трудовій книжці про періоди роботи на території Білорусії, не може бути підставою для відмови у зарахуванні такого періоду до страхового стажу.

Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Статтею 11 Закону № 1058-IV визначено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно чч. 1-4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років (ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV).

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії №155250038236 від 01.01.2026, до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_1 ) з 24.07.1981 по 16.09.1981, з 17.10.1981 по 11.02.1991, оскільки відсутні документи про неотримання в Білорусії пенсійних виплат за зазначені періоди.

Також не враховано період навчання з 01.09.1980 по 22.07.1981 згідно диплому (№ НОМЕР_2 ), оскільки прізвище ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним. Документи про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 не надані.

З приводу незарахування до страхового стажу спірних періодів з підстав відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат, то суд вказує на те, що необхідно врахувати, що згідно з частиною другою статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

На виконання вимог положень частини другої статті 24-1 та частини першої статті 26-1 Закону №1058-IV Кабінет Міністрів України 16 травня 2025 року прийняв постанову №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу», якою затвердив Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (далі - Порядок №562/1) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком (далі - Порядок №562/2).

Відповідно до пункту 1 Порядку №562/1 він визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах. У разі укладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, періоди трудової діяльності особи в будь-якій республіці колишнього Союзу РСР (крім Української РСР) зараховуються до страхового стажу на умовах міжнародного договору.

У цьому Порядку термін «інші держави» означає держави з числа республік колишнього Союзу РСР, до яких належать Азербайджанська РСР, Вірменська РСР, Білоруська РСР, Грузинська РСР, Казахська РСР, Киргизька РСР, Латвійська РСР, Литовська РСР, Молдавська РСР, російська РФСР, Таджицька РСР, Туркменська РСР, Узбецька РСР, Естонська РСР (пункт 2 Порядку №562/1).

За змістом пункту 3 Порядку №562/1 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

За приписами абзаців першого - третього пункту 4 Порядку №562/1 у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат;

у разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів;

до надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

У той же час, як обумовлено абзацом шостим пункту 4 Порядку №562/1, якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Суд зауважує, що у ході розгляду справи пенсійним органом не надано доказів того, що заява про призначення пенсії не містить інформації про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Республіки Білорусь, тоді як за приписами Порядку №562/1 обов`язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року, покладається саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які мають право на призначення пенсії.

Отже, суд зазначає, що відсутність підтвердження від органів, що здійснюють пенсійне забезпечення в Республіці Білорусі, про неотримання Позивачем пенсії не може бути безумовною підставою для відмови у зарахуванні страхового стажу та як наслідок позбавлення особи в отриманні пенсії.

Факт роботи позивача на території Білоруської РСР у спірні періоди підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , копія якої наявна в матеріалах справи та дійсність якої не ставиться під сумнів відповідачем, жодних недоліків в частині внесених записів ГУ ПФУ у Кіровоградській області не зазначено та судом не виявлено.

Між тим норми щодо взаємного визнання стажу, набутого у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях сторін, були передбачені статтями 6, 12, 16 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення від 14 грудня 1995 року, яку ратифіковано Законом України від 22 листопада 1996 року №546/96-ВР (Угоду денонсовано Законом від 29 травня 2023 року №3117-IX, а листом Міністерства закордонних справ від 15 серпня 2023 року №72/14-612/1-96203 повідомлено про припинення дії Угоди 23 грудня 2023 року). Отже, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання взяті згідно із Угодою перед громадянами, які набули права згідно з Угодою до її денонсації.

При цьому, не зазначення особою в заяві про призначення пенсії інформації про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди не може підставою для відмови у зарахуванні страхового стажу та як наслідок позбавлення позивача права на отримання пенсії.

Також відповідачем не враховано період навчання з 01.09.1980 по 22.07.1981 згідно диплому (№ НОМЕР_2 ), оскільки прізвище ( ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним. Документи про зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 не надані.

Так, статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Записи у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 щодо періоду навчання є повними, містять необхідні реквізити, не містять виправлень чи підчисток і не визнані недійсними в установленому законом порядку.

До того ж, номер диплома, долучений до позовної заяви, повністю співпадає із даними, внесеними до трудової книжки позивачки, що виключає будь-який обґрунтований сумнів щодо належності вказаного диплома саме позивачці.

За таких підстав суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди навчання з 01.09.1980 року по 22.07.1980 року та роботи на території Білоруської РСР з 24.07.1981 по 16.09.1981, з 17.10.1981 по 11.02.1991 до страхового стажу позивача і ці періоди повинні бути враховані до її страхового стажу.

Також скаржник зазначає, що повідомлення про направлення рішення про відмову в призначені пенсії на адресу заявника надсилається органом Пенсійного фонду України на обліку якого знаходиться особа відповідно до місця реєстрації проживання. Виходячи з вище зазначеного, при винесені позитивного рішення про призначення пенсії, позивач буде перебувати на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, тобто за місцем проживання.

З урахуванням ст. 44, 48 КАС України, апелянт просить залучити Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385), в якості співвідповідача та надати позивачу строк для визначення належного суб`єктного складу відповідачів у справі.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відносно позивача приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за принципом екстериторіальності, і саме воно досліджувало документи позивача і вирішувало питання щодо призначення пенсії.

Відтак, за наслідками судового розгляду, обов`язок щодо зарахування до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.09.1980 року по 22.07.1980 року, 24.07.1981 року по 16.09.1981 року, з 17.10.1981 року по 11.02.1991 року та зобов`язання повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком має бути покладений на Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, оскільки позивачем оскаржується рішення №155250038236 від 01.01.2026р, прийняте саме ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

Щодо посилання апелянта на необґрунтованість стягнення судом судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки позовні вимоги задоволено, судом обґрунтовано стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати понесені позивачем.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків першої інстанції не спростовують, усім доводам надано належну правову оцінку в мотивувальній частині рішення, а тому рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Повний текст постанови складено та підписано 29 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова